Вплив кон’юнктури світового ринку на розвиток і розміщення продуктивних сил

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

ДонДТУ

Кафедра МЗД

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: « Вплив кон’юнктури світового ринку на розвиток і розміщення продуктивних сил »

 

 

 

 

 

 

Виконала :

Ст. гр. МОВ-10

Безрукова А.І.

Перевірив :

Владимиров С.В.

 

 

Алчевськ, 2012

Зміст

1. Поняття кон'юнктури ринку та факторів, що впливають на неї              3
2. Фактор ринкової кон’юнктури  розвитку продуктивних сил                   4

Висновки                                                                                                             7

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття кон'юнктури ринку та факторів, що впливають на неї

    Кон'юнктура ринку - це сукупність умов, при яких в даний момент протікає діяльність на ринку. Вона характеризується певним співвідношенням попиту і пропозиції на товари даного виду, а також рівнем і співвідношенням цін.

      Вивчення кон'юнктури ринків включає в себе обробку, аналіз та систематизацію кількісних показників та якісної інформації, що характеризує розвиток ринку в даний період часу. Вибір системи показників визначається цілями конкретного дослідження, наприклад, аналіз розвитку ринку, аналіз ситуації на ринку за певний період часу, зміна техніко-економічних характеристик виробництва.

       Всі  кон'юнктурообразуючі фактори, що стимулюють розвиток ринку або стримують його, класифікуються на:

1. Постійні
2. Тимчасові
3. Циклічні
4. Нециклічні

       До постійно діючим чинників належить державне регулювання економіки, науково-технічний прогрес, інфляція, сезонність у виробництві та споживанні товарів.

       Фактори що впливають на кон'юнктуру періодично називаються тимчасовими. Це, наприклад, стихійні лиха, соціальні конфлікти, надзвичайна обстановка.

       У розвитку ринків може з'являтися певна повторюваність, циклічність, викликана сезонним зміною попиту і пропозиції, життєвими циклами товарів (виведення товарів на ринок, зростання, зрілість, занепад), зрушення в відтворювальної структурі, коливаннями інвестиційної активності, зміною економічної політики.

       Фактори нециклічного характеру визначають специфіку виробництва та реалізацію конкретних товарів. Вплив різних факторів на процес виробництва та обігу будь-якого товару дозволяє виявити зв'язки між цими подіями і викликали їх причинами. Саме вплив різних факторів на процес виробництва і обігу товару відображається в русі кон'юнктури ринків.

       Під видами кон'юнктури я розумію ціну, попит, пропозиція, наявність ресурсів.

 

2. Фактор ринкової кон’юнктури  розвитку продуктивних сил

       Фактор ринкової кон'юнктури визначає рух цін, цінних паперів, конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили, розміри виробництва тощо. Кон'юнктура ринку складається на основі співвідношень між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами в них. Стимулом для розвитку виробництва зростання попиту на відповідну продукцію. У протилежному разі з'являється необхідність скорочення виробництва. Кон'юнктура залежить від місткості ринку, яка у свою чергу, визначається обсягом виробництва, його спеціалізацією, рівнем купівельної спроможності населення.

       Наявне співвідношення попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон'юнктури ринку, домінуючи впливає на структуру й розміщення галузей національного господарства. Навіть при наявності ресурсного (сировинного) потенціалу, якщо зниження попиту на готові вироби з них продовжуються тривалий період, то це значно може вплинути на зміни в структурі розміщення і розвитку продуктивних сил.

       Про це свідчить розвиток паливної та енергетичної промисловості на світовому ринку в минулому сторіччі. Так на початку XX століття головним у паливному балансі посідало кам'яне вугілля (75-80%). Розвиток вугільної промисловості в той час був головним районоутворюючим фактором в ряді країн світу в тому числі і нашій країні: Пенсільванія (США), Румунський та Сілезький вугільні басейни в Європі, Донбас на Україні.

       Однак, починаючи з середини минулого століття, зростання видобутку нафти і газу поступово почали витісняти тверде паливо-вугілля у паливно-енергетичному балансі, як більш економне і дешевше. Вугілля виявилось неконкурентоспроможним, так як його вартість значно вища (в перерахунку на умовне паливо його собівартість перевищує собівартість нафти у 5 разів, а газу майже у 10 разів)1. Часта вугілля у світовому енергетичному балансі знизилась майже у два рази (до 40%).

       Розвиток нафто-газохімічних комплексів почав визначати структуру економіки багатьох країн світу. На карті світу з'явились нові райони нафтогазохімічної промисловості: після Другої світової війни - Волго-Уральський, Сургут-Західна Сибір в Росії, Західний в Україні, Техаський і Каліфорнійський в США, країни Перської затоки (Кувейт) та ряд інших. Зростання світового виробництва нафти і газу дало можливість змінити структуру розвитку і розміщення електроенергетики в багатьох країнах світу.

       Сьогодні не дивлячись на окремі негативні сторони, в структурі електроенергетики в багатьох країнах світу стабільно розвивається атомна енергетика. Сталий її розвиток стратегічною перспективою передбачається і на Україні.

       Враховуючи світову демографічну ситуацію (зростання населення на планеті), передбачається стійкий попит світового ринку на деякі види сільськогосподарської продукції, що дає можливість визначити спеціалізацію агропромислового комплексу в ряді країн світу, втому числі і на Україні. В першу чергу це стосується зростання потреби в зернових культурах, вирощування цукрового буряка і виробництва цукру, виробництва соняшникової олії, виробництва продукції тваринництва.

       Аналізуючи напрями розвитку економіки як у світовому масштабі, так і в Україні можна визначити перспективу сталого розвитку виробництва і в інших галузях національного господарства. Зокрема можливості розвитку транспортних засобів (літакобудування, кораблебудування, розвиток автомобільного транспорту), машинобудування для потреб сільськогосподарського виробництва, засобів механізації і автоматизації трудомістких процесів в лісо- та деревообробній промисловості, промисловості будівельних матеріалів і будівельній індустрії, машинобудування для потреб розвитку харчової промисловості тощо.

       Отже, ринкова кон'юнктура формується під впливом науково-технічного прогресу. Впровадження нової техніки і технології в виробничі процеси сприяють зростанню виробництва і поліпшенню якості продукції, підвищує їх конкурентоспроможність.

       Для прискорення, зростання виробництва і здатності його в конкурентній боротьбі на зовнішньому ринку, необхідні відповідні інвестиції. В першу чергу їх необхідно спрямувати в пріоритетні галузі національного господарства для виробництва продукції, яка є ліквідною і користується підвищеним попитом як на внутрішньому так і зовнішньому ринках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

 

       Ринок є невід’ємною частиною суспільного господарського відтворення і формується в тісній взаємодії з усіма його елементами: виробництвом, споживанням,  розподілом. Ринок являє собою сферу товарно-грошового обміну, розвитку торговельних функцій між продавцем і покупцем. Первісним елементом світового ринку є внутрішній ринок, який здійснює торговельні операції з внутрішньої торгівлі. Національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю даної країни. Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

       Кон'юнктура є невід'ємною рисою формування та розвитку світових товарних ринків, вона вивчається на мікро- та макрорівнях. Формування кон'юнктури світових товарних ринків, яка базується на циклічному розвитку світового господарства, відбиває характер ринкової економіки.

       У процесі дослідження кон'юнктури головну роль відіграють ціни.

       По-перше, це пояснюється тим, що ціни є акумулюючим показником кон'юнктури. Вони відображають рух багатьох інших показників, що характеризують розвиток кон'юнктури. По-друге, це найважливіший показник, і вивчення всіх інших індикаторів носить допоміжний характер.

       Відзначимо, що система показників повинна відбивати різні види диференціації ринкових цін: асортиментний, територіальний, за часом, різними субринками. Оцінка рівня цін, крім констатації стану цін на момент або за відрізок часу і диференціації рівня цін ("високий", "низький"), включає характеристику структури ціни і закономірностей поводження ринкових цін: взаємний вплив рівнів цін різних товарів, рівня цін і якості товару, залежність цін від різних чинників, коливання цін у просторі й часі.

        Важливим завданням аналізу цін є вивчення структури ціни, зв'язку структурних елементів. Пропорції між елементами ціни складаються під впливом ринкових закономірностей, залежать'7 від кон'юнктури ринку, одночасно регулюються державою через податкову політику й адміністративне регулювання цін. При дослідженні коливань цін у динаміці визначається тенденція їхньої зміни в часі. Наведемо нижче найтиповіші тенденції поводження цін.

       Залежно від співвідношення попиту і пропозиції динаміка цін характеризується підвищенням цін при переході від фази депресії до фази пожвавлення та їх зниженням у кризових умовах. У фазі підйому в зв'язку з довготривалим перевищенням попиту над пропозицією ціни максимальні.

       Нерівномірність  економічного розвитку країн  світу пов’язана з розбіжностями природно – ресурсного потенціалу, забезпеченістю сировиною, енергією, трудовими ресурсами, рівнем науково – технічного розвитку, ємкістю внутрішнього ринку, залежністю від зовнішнього ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Ляшенко Г.П. Лазерник Л.Л. « Кон’юнктурні дослідження на світових ринках» Ірпінь – 2003 рік.
2. Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка: Підручник / М.В. Круль. – К.: Кондор, 2004.
3. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За ред. С.І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005. – 988 с.