Аналіз безготівкових розрахунків в банку

Мобільні регіональні відділення можуть використовуватися банками при їх діяльності в обширних районах із малою густотою населення, у яких витрати на методи стаціонарного збуту практично завжди будуть перевищувати доходи.

В останні роки набувають все більшого поширення методи дистанційної продажі банківських послуг, які базуються на нових інформаційних технологіях. Можна виділити такі основні дистанційні збутові канали:

Надання банківських послуг за допомогою банкоматів. Такий канал збуту базується на використанні платіжних карток, як корпоративних, так і приватних. Цей метод збуту дозволяє клієнтам ефективно управляти рахунком у мультивалютному режимі, здійснюючи готівкові і безготівкові операції, постійно володіти інформацією про стан залишку на рахунку і про рух коштів на ньому та отримувати певні пільги, що надаються власникам карток. У залежності від запитів клієнтів банки можуть встановлювати різні варіанти банкоматів - від найпростіших, які обмежуються    видачею    готівки    до    повноцінних    кіосків самообслуговування.    У   найближчій    перспективі    суттєве розширення     функціональних     можливостей     банкоматів насамперед   шляхом   автоматизації  депозитів   приведе  до значного збільшення питомої ваги даного каналу збуту. Так, наприклад, ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» планує у 2010 році облаштувати 100 депозитних банкоматів. Перспективним напрямком у розвитку збутових каналів є також системи електронних платежів у місцях продажі товарів і послуг. Це дозволяє значно скоротити потреби клієнтів у готівці та розширити реальні можливості застосування платіжних карток.

Надання банківських послуг з допомогою систем електронного зв'язку.  Найбільш  поширеною різновидністю такого методу доставки банківських продуктів є системи "клієнт-банк", які займають  значну   нішу   при   обслуговуванні   корпоративних клієнтів.

Банківські послуги на дому, які базуються на використанні домашніх персональних комп'ютерів, спеціальних терміналів чи телевізорів   із   спеціальною   приставкою.   Фактично   така різновидність   збуту   є   аналогом   попередньої,   тільки   по відношенню до приватних клієнтів.

Обслуговування клієнтів за допомогою Інтернет-банкінгу    є досить популярним у розвинених країнах. Так, наприклад, у Швеції понад 80 процентів клієнтів підписались на доступ до послуг банку через мережу Інтернет. У Фінляндії цей показник складає біля 75 процентів. Потужна фінансова група Nordea, яка оперує в країнах північної Європи і Балтії через Інтернет надає 84   проценти   студентських   кредитів   і   почала   успішне впровадження іпотечного кредитування в електронній формі. В Україні банки, почали працювати у режимі реального часу (он­-лайн),  лише декілька  років тому.  Зокрема,  з 2001   року ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» ввів картки для діяльності в мережі Інтернет, які використовуватимуться паралельно зі звичайними міжнародними картками, забезпечують доступ до карткового рахунку та дають можливість не вводити номер і пін-код останніх. ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» створив власні картки для роботи в системі Інтернет, за якими можна   розрахуватися   з   Інтернет-магазинами,   що   мають домовленість з банком.   В останні роки цей збутовий канал характеризується надзвичайно високими темпами росту. Банківські послуги можуть надаватися по телефону, завдяки якому клієнт може зв'язатися із головною ЕОМ, що встановлена в банку, ідентифікувати себе з допомогою номера та кодового слова і здійснити ряд необхідних операцій. За допомогою телефону можна оплатити рахунки, робити грошові перекази, отримувати інформацію про рух коштів на рахунку тощо.

Використовуючи     телефон,     банки     можуть     розвивати телемаркетинг, що дозволяє стимулювати збут окремих послуг, таких як інвестиційні  послуги,  розміщення  цінних паперів, споживче кредитування тощо. Слід зауважити, що у цьому збутовому каналі чітко виявляється тенденція до запровадження так званого  мобільного  банкінгу  з допомогою  мобільного телефону.   Сучасні   мобільні   системи   зв'язку   дозволяють поєднати     у собі  переваги  персонального  комп'ютера та телефону, що робить їх особливо перспективними для широкого застосування у банківському бізнесі.

Значно меншу роль в системі збуту відіграє непрямий збут. Хоча значення цього каналу збуту в майбутньому може зрости. Однією з причин цього може бути бажання клієнта отримати по можливості комплексне фінансове обслуговування. Інша причина полягає у рості числа близьких до банку, а також небанківських підприємств та фірм, що пропонують оригінальні чи видозмінені фінансові послуги. У цьому випадку інколи вигідніше шляхом кооперації зробити зростаючого конкурента партнером по бізнесу, чи, в крайньому випадку - досягнути його комерційної нейтралізації.

Системи непрямого збуту функціонують у наступних формах:

- Шляхом заснування банком дочірніх фірм або його участі в капіталі інших фірм, які спеціалізуються на наданні певного виду послуг    (страхових,    лізингових,    фінансових,    іпотечних, інвестиційних тощо).

- Шляхом  укладення  угод   про   кооперацію  з  самостійними посередниками,    роздрібними    і    оптовими    продавцями, підприємствами сфери послуг, представниками вільної професії. В якості прикладу можна навести посередництво торговців автомашинами чи будівельних підрядчиків.

В обох випадках банк використовується як наслідок. Так, спочатку клієнт приймає
рішення про покупку автомобіля чи нерухомості. Цю інформацію має не банківська установа, а третя сторона. З комерційної точки зору банк повинен приймати рішення: доплатити комісійні третій
стороні і брати участь в угоді, чи відмовитись від посередницьких угод.

   Принципи організації маркетингової діяльності передбачають не тільки розробку та впровадження якісних банківських продуктів та встановлення прийнятної для потенційного клієнта ціни. Не менш важливим є вирішення питання вибору шляхів і методів доставки банківських послуг до наявних і потенційних споживачів. Вирішення цих завдань покладається на збутову політику, яка є невід'ємною складовою комплексу маркетингу в будь-якій сфері діяльності, в тому числі у банківському бізнесі.
   Збутова політика комерційного банку переслідує ціль запропонувати певні банківські послуги певним клієнтам в необхідний час і в необхідному місці. Це є один із найбільш динамічних інструментів банківського маркетингу.
   Збутовий інструментарій комерційного банку можна аналізувати у різних площинах. У цьому зв’язку насамперед слід чітко відповісти на такі питання:

- Які послуги пропонувати в даний момент часу і які можуть бути запропоновані в майбутньому

- За якою ціною можуть бути запропоновані послуги і які можливості цінової диференціації

- Де і через який канал збуту доцільно доводити послугу до споживача

- Чи будуть можливі поєднання різних каналів збуту

- Які будуть часові параметри процесу реалізації банківських продуктів

  Останнє питання має три складові елементи:

  1. Час комунікаційних відносин, тобто відрізок часу протягом якого клієнт буде користуватися певною послугою.

2. Час доставки банківського продукту, як відрізок часу від моменту виникнення потреби у певній послузі і звернення в банк до початку користування нею.

3. Час можливих контактів клієнта з установою банку, який насамперед визначається тривалістю щоденного обслуговування клієнтів та кількістю робочих днів банку. У цьому зв’язку можна зауважити, що абсолютна більшість банківських установ працюють в однаковому часовому режимі і досягнення конкурентних переваг у сфері часових параметрів збуту може мати місце тільки шляхом кількісного і якісного розширення систем самообслуговування клієнтів, які володіють здатністю надавати послуги цілодобово і без вихідних.

В ринковій економіці може застосовуватися як пряма, так і непряма система збуту. Для банківського бізнесу характерною є, як правило, непряма система збуту, тобто продаж своїх послуг безпосередньо кінцевим споживачам без участі посередників. Особливості банківського продукту обумовлюють неможливість у більшості випадків застосування досить поширеного при збуті товарів послідовного їх проходження через систему оптових і роздрібних посередників. Однак це не виключає повністю застосування непрямої системи збуту. Зазначена обставина передбачає виділення двох типів збутових каналів, які можуть бути представлені за допомогою наступного рисунку (див.рис. 1.1.).

Рис. 2.1. Збутові канали комерційного банку

   Залежно від рівня централізації збуту банківських послуг виділяють два типи орієнтації збуту:

- реалізація банківських послуг через філіали;

- реалізація банківських послуг через головні офіси банків. Питання централізації або децентралізації збуту є досить складним і в різних банках у різні періоди часу вирішується по різному.
   При цьому до уваги приймаються такі основні чинники:

- організаційна структура і методи управління банком;

- характер і масштаби послуг, що надаються;

- тип клієнтів банку;

- рівень кваліфікації персоналу у філіалах;

- організаційні, фінансові і матеріально-технічні можливості філіалів.

Проте слід мати на увазі, що не існує в чистому виді збут тільки через головний офіс, або збут тільки через філіал. У першому випадку ми отримаємо безфіліальний банк (що може бути допустимим тільки на етапі створення банку і початку його діяльності), а в другому - кожний філіал буде розглядатися як окремий банк, що у принципі є неможливим.

3.      Технічні прийоми аналізу безготівкових розрахунків клієнтів банку

На сучасному етапі розвитку України загальновизнаним методом вивчення систем, які характеризуються випадковими процесами, є імітаційне моделювання. За його допомогою можна віднайти такі шляхи вдосконалення системи, які не потребують капіталовкладень. Розглянемо імітаційну модель для аналізу та оптимізації роботи ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», як учасника системи електронних платежів.

Комерційний банк - учасник системи електронних платежів (СЕП) НБУ - протягом дня надсилає інформацію в СЕП та отримує її. Найважливішою і най значущішою складовою цієї інформації є файли платежів, які банк формує в міру надходження платіжних доручень від клієнтів. За чинним регламентом СЕП кожний такий файл може містити від 1 до 1000 платежів.

Скільки платежів слід помістити в ньому, вирішує сам банк. Очевидно, що чим менше їх заплановано помістити у файлі, тим швидше банківська установа його сформує та відправить, а отже, платежі швидше дійдуть до адресатів. З іншого боку, чим менше у файлі документів, тим більше самих файлів, а це підвищує навантаження на систему (кожний файл платежів супроводжується ще й файлом-квітанцією). Щоб допомогти банку з’ясувати, яку кількість платіжних документів доцільно поміщати в один файл, розроблено математичну модель.

Слід зазначити, в моделі розглядається ефективність функціонування банку в системі з огляду на ефективність роботи СЕП в цілому. Розглядаючи ефективність діяльності банку з його власної позиції, можна констатувати, що, дбаючи про своїх клієнтів, він зацікавлений насамперед у швидкому проходженні платежів і не вельми переймається проблемою загального навантаження на систему. Зазвичай банківська установа просто прагне надсилати багато файлів із невеликою кількістю документів у кожному з них, аби в самому банку платежі затримувалися якомога менше. Ця стратегія виправдовує себе з двох причин: по-перше, зменшується затримка платежів усередині банку, а по-друге, перші з дрібних файлів мають шанс бути опрацьованими раніше на наступному етапі (тобто на регіональному рівні), а отже, платежі швидше надійдуть до адресатів. Отож, якщо банк ставить за мету прискорення платежів і не бере до уваги проблеми завантаженості системи в цілому, йому справді вигідніше надсилати документи дрібними відправленнями.

Але є ряд банків, які працюючи за моделями консолідованого коррахунку 4, 5, 6 та 7 (що передбачають розташування філій на всій території України), належать до віртуальних банківських регіонів. Такі банки, сплачуючи за послуги СЕП, платять, серед іншого, й за обсяг інформації, надісланої у платіжних файлах. Оскільки кожний із них, окрім власне платіжних документів, містить певну кількість службової і технологічної інформації, загальний обсяг переданих даних зростатиме зі збільшенням кількості файлів, хоча число переданих платіжних документів залишатиметься незмінним. Зрозуміло, для банку такого типу не байдуже, у скількох файлах розміщувати документи, що надсилаються. Інтереси банків, які працюють за цією моделлю, полягають у зменшенні кількості файлів і відтак збігаються з інтересами пропускної спроможності СЕП у цілому. Адже зменшення кількості файлів, які банк надсилає у СЕП, означає послаблення навантаження на систему і водночас - зменшення витрат установи. Нині налічується близько 300 банківських установ такого типу - це приблизно п’ята частина усіх банків - учасників СЕП.

Загалом, банківські установі вирішують різні завдання стосовно оптимізації кількості платіжних документів у файлі - все залежить від моделі консолідованого коррахунку, за якою вони працюють.

Стосовно оплати послуг СЕП зазначимо, що, крім уже згаданої плати за обсяг надісланої платіжної інформації, дійсної лише для частини банків, усі без винятку банки-учасники оплачують ще й кожний надісланий чи отриманий платіжний документ. Плата за отриманий документ - фіксована і становить 15 копійок, а за надісланий залежить від часу (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Плата банку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за надіслані платіжні документи