Аналіз фінансового стану банку

Аналіз фінансових форм звітності — це процес оцінки поточного й минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Аналіз структури активних і пасивних операцій може бути якісним і кількісним. При якісному аналізі активних операцій визначаються напрямки використання коштів банку, а при аналізі пасивних операцій — джерела власних і залучених коштів. При кількісному аналізі активних операцій спочатку слід визначити виконання нормативу мінімального розміру обов'язкових резервів, депонованих в Національному банку. Далі визначаються відносна вага напрямків використання коштів банку, за якими можна оцінити їх значимість в активнихо пераціях. При кількісному аналізі пасивних операцій можна аналогічно визначити відносну вагу різних джерел коштів банку, за якими оцінюється стратегія, яка використовується керівництвом банку в роботі по залученню коштів. Деталізація кількісного аналізу активних і пасивних операцій буде, звісно, залежати від детальності інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі достатності капіталу і ліквідності балансу банку необхідно, насамперед, розрахувати відповідні показники (коефіцієнти), на основі яких можна перевіряти виконання нормативів, встановлених для комерційних банків НБУ.

10

До таких нормативів належать:

>        мінімальний розмір статутного капіталу;

>      граничне співвідношення між розміром статутного капіталу банку і сумою
його активів з урахуванням оцінки ризику;

>        показники ліквідності балансу;

>        максимальний розмір ризику на одного позичальника.

При виявленні порушень нормативів НБУ може пред'явити засновникам комерційних банків вимоги про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банку (збільшення капіталу, зміна структури активів тощо).

Нормативи для комерційних банків, встановлені НБУ, можуть бути як директивними, обов'язковими до виконання, так і оцінними, рекомендованими для аналізу діяльності та фінансового стану комерційних банків.

Крім вказаних показників для більш повного аналізу достатності капіталу і ліквідності балансу банку доцільно розрахувати і інші показники (коефіцієнти), які використовуються в практиці банків і приводяться в спеціальних вітчизняній і зарубіжній літературі. [14, с. 78-80]

Аналіз прибутковості діяльності комерційних банків включає:

>      розрахунок показників, які характеризують прибутковість діяльності банку
в цілому;

>        якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат;

>        аналіз прибутковості окремих операцій банку.

При аналізі прибутковості діяльності банку в цілому можуть бути використані показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності), які застосовуються в практиці роботи банків.

Якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат банку може бути проведено аналогічно вищевикладеному аналізу структури активних і пасивних операцій. При цьому деталізація аналізу структури доходів і витрат також буде визначатися детально інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі прибутковості окремих операцій банку повинні враховуватися отримані доходи, а також прямі та непрямі витрати на їх проведення. В зарубіжних банках такому аналізу приділяється особлива увага,оскільки на його

основі можна скоротити обсяг менш прибуткових операцій і збільшити обсяг більш прибуткових, реорганізувати структурні підрозділи банку тощо.

При порівнянні стану і результатів діяльності банку за вибраний період також може бути проведено якісний і кількісний аналіз. При якісному аналізі роблять висновки про активність банку в сфері розширення його діяльності як по залученню коштів нових категорій вкладників, так і по проведенню нових видів операцій, пов'язаних з розміщенням коштів банку. При кількісному аналізі можна зробити висновки про зміни значущості окремих операцій в діяльності банку, а також про поліпшення чи погіршення показників, які її характеризують.

Порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків необхідне для оцінки ролі та місця банку в кредитно-фінансовій системи країни, а також для більш повної оцінки ефективності його роботи.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволяє визначити фактори, які впливають на діяльність банку, і підготувати рекомендації по прийманню управлінських рішень, спрямованих на її поліпшення.

Аналіз фінансового стану здійснюється з використанням таких основних методів: порівняння, зведення та групування, ланцюгових підстановок і різниць. Також можна залучити методи економіко-математичного моделювання.

Порівняння полягає у зіставленні фінансових показників звітного періоду з їх нормативними значеннями і з показниками попереднього періоду.

Зведення і групування полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів у таблиці.

Зокрема, аналітичне групування дає змогу виявити взаємозв'язок економічних показників і вплив найістотніших факторів, а також визначити певні закономірності й тенденції в розвитку фінансових процесів.

За допомогою методу ланцюгових підстановок визначають ступінь впливу окремих факторів у загальному комплексі їх впливу на сукупний фінансовий показник.

Метод різниць полягає у визначенні абсолютної чи відносної різниці (відхилення від базового показника) за факторами й сукупним фінансовим показником.

12

Аналізуючи фінансовий стан банку, необхідно звернути увагу на його фінансову стійкість. Фінансово стійким вважається такиій банк, який з власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не припускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості й розплачується в належний строк за своїми зобов'язаннями. Підтримання банком фінансової стійкості - шлях збереження курентоспроможності на кредитному ринку. [19, с. 23-26]

Фінансова стійкість комерційного банку зумовлюється багатьма аспектами його діяльності й має складну структуру. Розглянемо основні її елементи.

Капітальна стійкість банку. її визначає обсяг валового капіталу, що забезпечує суму коштів, яку в разі потреби можна використати для повернення депозитів і формування резерву для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативної ситуації, спричиненої форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон'юнктуру кредитного ринку

Комерційна стійкість банку. Цей елемент відбиває:

>       рівень зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури;

>       розвиненість і міцність взаємовідносин з державою;

>       інтегрованість у систему мгжбанківських відносин;

>       якість   співробітництва   з   кредиторами,   дебіторами,   клієнтами   та вкладниками;

>       залежність банківської сфери від стану економіки загалом;

>       міцність зв'язку між обсягом грошового капіталу банку та його реальним капіталом;

>       концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні однієї фінансово-кредитної установи.

Організаційна стійкість банку. Визначається наявністю функціонально-технічної документації, що регламентує всі аспекти діяльності банку, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних банківських операцій.

Функціональна стійкість банку. Залежить, по-перше, від рівня спеціалізації банку в обмеженому колі послуг і продуктів, цю дає змогу спеціалізованому банку раціональніше  та  ефективніше управляти  власними та залученими коштами, а по-друге — від універсалізації банку.

З метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової стійкості банків НБУ встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи. [17, с. 85-88]

1.2 Інформаційна база для проведення аналізу фінансового стану

Інформаційне забезпечення аналізу охоплює такі види звітності:

>■ Фінансову звітність складають раз у рік. Порядок її складання регламентовано Інструкцією до складання річного фінансового звіту комерційного банку, яка затверджена постановою НБУ № 518 від 03.12.03 р. До неї належить:

♦♦♦ загальна інформація про діяльність банку;

♦ балансовий звіт;

♦♦♦ звіт про фінансові результати;

*Х* звіт про рух грошових коштів;

♦♦♦ звіт про зміни в капіталі;

♦♦♦ примітки (в т. ч. примітка 1. Облікова політика)

>              Періодичну фінансову звітність складають щоквартально. Порядок її
складання  викладено  в  Інструкції про  складання  проміжної (квартальної)
фінансової звітності банків України, що затверджена постановою Правління
НБУ за № 431 від 12.11.2002 р. До неї належать:

♦> баланс;

♦♦♦ звіт про фінансові результати;

♦♦♦ примітки (зобов'язання банку, що обліковується на позабалансових рахунках).

>              Службову      звітність,      яку      передають      комерційні      банки
НБУ. її поділяють на щоденну, щотижневу, щомісячну, щоквартальну та річну.

Щоденна звітність включає баланс банку ІД, файл 01. Разом із щоденним балансом подають спеціальну інформацію за файлом 42 для розрахунку таких нормативів: НІ, Н7, Н8, Н9, Н10, Н11.

До щодекадної звітності належать:

>       звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках;

>       звіт про структуру активів і пасивів за строками;

>       звіт про активні операції банку.

15

Щодекади відсилається інформація за спеціальними файлами 26 та А7 для розрахунку таких економічних нормативів: Н2, Н5, Н6.

До щомісячної форми звітності належать:

>       звіт про дотримання економічних нормативів;

>       звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності;

>       звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за
кредитними операціями;

>       звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від
дебіторської заборгованості;

>       звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від
операцій з цінними паперами;

>       звіт про формування резервів за простроченими і сумнівними до отримання,
нарахованими доходами за активними операціями;

>       інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу
банку;

>       інформація про заборгованість держави перед банками;

>       звіт про 20 найбільших кредиторів банку.
Щоквартальна звітність включає:

>       інформацію про вклади фізичних осіб у банках;

>       звіт про афілійованих осіб банку;

>       звіт про 20 найбільших учасників банку.

Річна службова звітність включає:

>       інформацію про суб'єктів господарської діяльності, в яких власник істотної
участі в банку має участь, що перевищує 10%.

>       Звіт про дотримання економічних нормативів на основі консолідованої
фінансової звітності.

16

Усі форми звітності, крім звіту про отримання економічних нормативів, подаються електронною поштою. Результати економічного аналізу діяльності банку і висновки подаються територіальним відділеннями НБУ у такі строки:

>        банки, які мають рейтингову оцінку за системою САМЕЬЗ 1 або 2, —
щокварталу до 15 числа після звітного періоду;

>        банки що мають оцінку 3, 4, 5, — щомісяця до 15 числа, наступного за
звітним.

Висновок про діяльність банку містить оцінку його фінансового стану. [21, с. 15-17]

17

Розділ II. Економіко-організаційна характеристика банку

Банк «Український капітал» на прикладі якого здійснюється аналіз фінансового стану був зареєстрований Національним банком України 25 грудня 1992 року (реєстраційний №138) як АКБ "Закарпаття" у місті Мукачево Закарпатської області.

>        10 червня 1994 року зареєстровано філію банку у місті Києві.

>        26 вересня 1995 року Банк змінює юридичну адресу на місто Київ.

>        15 лютого 1996 року Банк змінює назву на "Український капітал".

>        28 січня 2002 року Банк реєструє назву як ВАТ "Банк "Український

капітал".

Акціонерами банку є 14 юридичних та 52 фізичних осіб. ВАТ    "Банк    "Український    капітал"    є    універсальним    банком. Ліцензії та дозволи:

>      Ліцензія Національного банку України від 21 березня 2002 року за № 26 та
дозвіл від 21 березня 2002 року за № 26-1  на здійснення банківських
операцій.

>      Ліцензія  Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
12.10.2004р. серії АБ за №113013 "Діяльність по випуску та обігу цінних
паперів та діяльність щодо ведення власного реєстру власників іменних
цінних паперів".

Основними напрямками стратегічного розвитку банку є забезпечення діяльності як універсального банку, який надає максимально можливий перелік послуг клієнтам банку, є залучення та ефективне використання мобілізованих фінансових ресурсів з метою постійного розширення банківських послуг із обслуговування клієнтів, планомірне створення умов для інтеграції в міжнародну фінансову систему.

Згідно стратегії кожний рік повинен стати каталізатором розвитку банку з метою покращення обслуговування клієнтів, зміцнення репутації банку та покращання фінансової стабільності.