Аналіз статей з «Грошово-кредитне регулювання»

Стаття 1 «Ліквідність банківської  системи та роль НБУ  в її підтримці»

Людмила Рябініна,доцент кафедри банківської справи Одеського державного економічного університету,кандидат економічних наук.

    Умовно  статтю можна поділити на два розділи:

В першому автор  висвітлює питання, що таке саме ліквідність  банківської системи,а в другому - особливу увагу приділяє підтримці ліквідності банківської системи з боку НБУ.

Поняття «ліквідність банківської  системи»

    Банківська  система країни, взагалі, то – це сукупність банків,охоплених мережею договірних кореспондентських відносин,ціль яких – здійснення платежів за взаємними дорученнями. При цьому наявність кореспондентських відносин, що зв’язують усі банки країни в єдину банківську систему, означає існування в економіці країни  якісно нового формування, функціонування якого істотно відрізняється від функціонування окремого банку,утворюючи,за визначенням окремих економістів, кровоносну систему країни. Відповідно і ліквідність банківської системи, і її платоспроможність  якісно відрізняються від понять,що стосуються окремого банку.

    В статті зазначено, що сутність поняття ліквідності банку у вітчизняній спеціальній літературі сьогодні потребує подальшого обговорення, то сутність поняття «ліквідність банківської системи» дотепер взагалі не розглядалася економістами.

    Проаналізувавши спроби деяких вітчизняних економістів  щодо визначення сутності поняття «ліквідність банківської системи», автор відзначає  ті самі помилки, що й у визначенні ліквідності окремого банку. Відповідно, ліквідність банківської системи  визначається як забезпеченість виконання  банківською системою всіх її зобов’язань, а не лише готівкою, що має принципове значення в дотриманні ліквідності банків взагалі і ліквідності банківської системи зокрема. Крім того, у цих визначеннях ліквідності банківської системи розглядається здатність банків забезпечити економіку країни або її потреби достатньою сумою грошової маси, що, по суті, варто розуміти як достатність грошової маси для забезпечення  реалізації реального ВВП,яку деякі автори визначають за допомогою коефіцієнта монетизації.

    Доречно також зазначити, що сьогодні грошова маса в Україні різко зросла,у той час як розмір реального ВВП практично не змінився. Відповідно, сьогодні грошова маса, пропонована банківською системою України,є більш ніж достатньою, і навіть надлишковою, однак ліквідність банківської системи країни при цьому порушена.

    Із  цього можна зробити дуже важливий висновок про те,що не достатність  забезпеченості економіки країни грошовою масою визначає ліквідність її банківської системи,а інші фактори,такі як здатність (нездатність) банків цієї системи виплачувати на першу вимогу своїх вкладників готівку за своїми обов’язками .

    Автор статті не вважає, що здатність банківської  системи країни забезпечити економіку  достатньою сумою кредитних ресурсів, можна розглядати як характеристику ліквідності банківської системи. Так  як ця здатність сама по собі здатна привести й окремий банк, і банківську систему в цілому до втрати своєї ліквідності(коли обсяг наданих банківською системою позичок виявиться набагато більшим від залучених нею реальних коштів), що і відбулося в деяких пострадянських країнах,в тому числі і Україні.

    З  того, що усі банки країни через  коррахунки пов’язані з вітчизняними та іноземними банками, випливає, що на коррахунках банків, насамперед, в НБУ, перебувають суми обов’язкових  резервів, які банки зобов’язані формувати згідно із встановленими нормами від залучених коштів, та добровільні тимчасово вільні кошти банків(«вільна ліквідність»). Певне перевищення вільної ліквідності банків щодо рівня обов’язкових резервів є необхідною передумовою ефективного виконання банками своїх функцій. Однак,на погляд автора, так звана «вільна ліквідність», або вільні надлишкові резерви банків,далеко не завжди є необхідною й достатньою умовою здатності банку на першу вимогу вкладника виплачувати йому готівку, тому що вільні надлишкові резерви виникають в банку тільки  тоді, коли банк залучає у вигляді вкладів кошти, які він не може розмістити у позики.

    Враховуючи  вище зазначене, автор дає своє тлумачення сутності ліквідності банківської  системи . Наголошує  ,що під розумінням ліквідності банківської системи  країни слід розуміти її здатність  на першу вимогу вкладників і надійних позичальників забезпечувати  виконання  своїх зобов’язань  готівкою в  будь-який момент часу у валюті створеної  банками системи зобов’язань.

Підтримка ліквідності банківської системи з боку НБУ.

    НБУ як кредитор в останній інстанції  у разі виникнення у будь-якого  банку банківської системи утруднень  із ліквідністю, повинен негайно  надати банкам(за умов їх звернення  і достатньої суми цінних паперів) у  порядку їх рефінансування необхідні  позички в готівковій формі та у валюті створеного банком зобов’язання або за рахунок емісійного ресурсу, або за рахунок золотовалютних резервів НБУ.

    Аналіз  таблиці,яка наведена у статті, показав, що більша частина інструментів рефінансування для підтримки ліквідності взагалі не використовується банківською системою країни.

    Існують такі інструменти рефінансування:

1)Аукціон

2)Тендери

3) Репо(пряме, зворотне)

4) Позички овернайт

5) Підтримка  довгострокової ліквідності 

6) Стабілізаційні  позички

7)Свопи

9) Позички під  заставу майнових прав на кошти  банківського вкладу,розміщеного  в НБУ.

В Україні найчастіше використовували  позики овернайт.

    Слід  сказати, що рефінансування Нацбанком  банківської системи, як правило, завжди пов’язане з емісійним ресурсом і , відповідно, зі збільшенням готівки  в обігу.

    Що  стосується кількісного виміру ліквідності  банківської системи,то, на думку  окремих авторів, він визначається «… обсягом і структурою активно-пасивних операцій усіх банків, регулюється  обліковою ставкою і нормами  резервування НБУ, економічними нормативами  ліквідності». Проте слід наголосити, що економічні нормативи ліквідності  тільки обмежують банківську ліквідність,однак  ніяк її не регулюють. Крім того,навряд чи і розмір обов’язкових резервів може забезпечити реальну підтримку  ліквідності системи, особливо коли вкладники одночасно звертаються  за своїми вкладами. Регулювання ліквідності банківською системи у зв’язку з постійною зміною норми обов’язкових резервів не можливе.,адже збільшення норми резервування знижує спроможність банків виплачувати готівку за своїми зобов’язаннями.

    Отже, навряд чи є достатньо  підстав вважати, що ліквідність банківської  системи регулюється  НБУ  за допомогою  норми обов’язкового  резервування, облікової  ставки та інструментами  рефінансування. Іншими словами, НБУ сьогодні не має дієвих інструментів підтримки ліквідності  банківської системи  країни.. 
 
 
 
 
 
 
 

Стаття 2 «Поняття банківської  ліквідності та управління нею в умовах фінансової кризи»

Світлана  Осташ, старший викладач кафедри банківської справи ДВНЗ  «УжНУ»

Стаття  присвячена проблемам, які пов’язані  із управлінням банківською  ліквідністю. Дане питання  є надзвичайно  важливим з точки  зору забезпечення стабільності банківської системи  України. В даній  статті досліджуються  сучасні проблеми регулювання ліквідності  в комерційних  банках і пропонуються шляхи її стабілізації. Висвітлюються такі питання як поняття  банківської ліквідності, окремі проблеми управління нею та спрямування  моделей керування  на оптимізацію кінцевого  результату банківської  діяльності – покращення фінансового результату у вигляді підвищення прибутковості діяльності комерційних банків.

Стаття поділена на 2 розділи:1)Поняття банківської  ліквідності; 2)Сучасні проблеми управління банківською ліквідністю в Україні.

Поняття банківської ліквідності

    Світова фінансова криза, початком прояву якої у вітчизняній економіці став 2008-ий рік, підняла ряд гострих  питань, пов’язаних із дисбалансами економічних  процесів у різних галузях народного  господарства, а також справила руйнівний  плив на фінансові установи та ринки  держави. Головним чином, вплив кризових явищ відбився на банківській системі  України, було порушено ліквідність  і підірвано платоспроможність  комерційних банків. В наслідок цього, дослідження поняття ліквідності  банківської системи, як макроекономічної категорії, набуло особливої актуальності та підвищило увагу з боку вітчизняних  та зарубіжних науковців й економістів-практиків.

    Автор зазначає,що розуміння банківської ліквідності в сучасній економічні літературі і практиці є неоднозначним. Наявність у дослідженнях даного питання багатьох проблемних аспектів та нюансів породжує різноманітність думок, поглядів і визначень з боку вітчизняних та зарубіжних науковців.

    Загалом термін «ліквідність» походить від  латинського liquidus, що в перекладі означає текучий, рідкий, і вживання цього терміну дає тому чи іншому об’єкту характеристику легкості руху, переміщення. В Росії термін «ліквідітет» був запозичений з німецької мови на початку ХХ ст. і по суті використовувався в банківському аспекті. Так, під ліквідністю мали на увазі здатність активів до швидкої і легкої мобілізації

    У радянський час наука і практика нерозривно пов’язувала поняття  ліквідності з уявою про кризові  потрясіння в капіталістичній економіці, банкрутствах фірм і банків, чого в  соціалістичній економіці, яка розвивалась  планово і пропорційно, по визначенню бути не могло.

    На  сьогодні термін «ліквідність» має  широкий спектр застосування і характеризує досить різні об’єкти економіки. Так, ліквідність може виступати  як характеристикою конкретного  об’єкту економічного життя (товари, цінні папери та інші фінансові активи), так і визначати характерні риси діяльності економічних суб’єктів (баланс підприємства, банку).

    У сучасних дослідженнях поняття банківської  ліквідності відсутні чіткі розмежування між ліквідністю комерційного банку  та ліквідністю банківської системи  країни.

    В статті висвітлено, що для того щоб  чітко визначити і дати тлумачення банківській ліквідності необхідно проводити наукові дослідження на двох рівнях: мікрорівні (що має на увазі вивчення поняття ліквідності конкретної банківської установи) та на макрорівні (вивчення ліквідності банківської системи).

    На  думку автора, ліквідність комерційного банку пояснює можливість виконувати платежі в необхідних обсягах та в належні терміни.

    Якщо  сутність поняття ліквідності банку  в спеціальній і нормативній  літературі на сьогодні перебуває у  стадії активного обговорення і  дослідження, то сутність поняття ліквідності  банківської системи донедавна  залишалась поза увагою вітчизняних  економістів

    Світлана  Осташ зазначає,що на її думку під ліквідністю банківської системи країни необхідно розуміти загальний рівень здатності комерційних банків цієї системи на першу вимогу вкладників та надійних позичальників швидко і в повному обсязі задовольняти потреби в грошових коштах. Тобто ліквідність банківської системи в першу чергу виступає індикатором загальної стійкості комерційних банків та характеризує присутність (відсутність) стабільності на грошово-кредитному ринку.

Сучасні проблеми управління банківською ліквідністю  в Україні.

    Серйозні  проблеми, які існують сьогодні на макроекономічному рівні, значно ускладнюють  стійке функціонування комерційних  банків. В умовах глобалізації та під  впливом світової фінансової кризи  зростає невизначеність економічного, соціального і політичного розвитку. В епіцентр впливу потрапляє банківська система, стабільність якої підривається процесами, що пов’язані із дисбалансом  її ліквідності.

    На  сьогодні ж, важливою постає проблема нераціонально підвищеної банківської  ліквідності, яка гальмує реформування та розвиток національної економіки. Такі процеси спричинені насамперед:

1. зниженням обсягів кредитування
2. приростом вартості депозитного портфеля

   Однак, окрім зазначених вище двох головних причин, помітний вплив на підвищення ліквідності банківської системи України спричиняє гривнева емісія.

    Така  ситуація, що склалась на сьогоднішній день, вимагає негайної розробки комплексу  управлінських заходів по відновленню  балансу між ліквідністю та прибутковістю  комерційних банків як з боку менеджменту  окремого банку, так і збоку НБУ.