Аналіз статей з «Грошово-кредитне регулювання»

    На  макроекономічному рівні управління, а точніше коригування стану  ліквідності банківської системи  покладено на Національний банк України. Основним завданням, яке ставиться  перед НБУ у даному процесі  є забезпечення оптимальної ліквідності, яка б давала змогу зберігати  стабільність і в той же час  підтримувати необхідний рівень прибутковості  банківської системи.

    З метою підтримки стабільності банківської  системи НБУ також використовує систему нормативів ліквідності, виконання  яких є обов’язковою умовою для  комерційних банків. Це дає змогу  контролювати стан ліквідності балансу  банків і у разі відхилення показників приймати відповідні рішення щодо таких  фінансово-кредитних установ.

    Аналізуючи  діяльність НБУ у сфері регулювання  ліквідності банківської системи  можна помітити, що в період 2009 –  третього кварталу 2010 років центральний  банк здійснював операції по ліквідації наявної надлишкової ліквідності  в банківській системі шляхом випуску на ринок депозитних сертифікатів.

    Отже, в умовах, які склались на сьогодні на банківському ринку регулювання  ліквідності з боку НБУ забезпечується операціями грошової стерилізації через  випуск депозитних сертифікатів, продажу  державних цінних паперів та проведення операцій зворотного РЕПО.

    Питання управління ліквідністю в умовах, які сьогодні склались на фінансовому  ринку, необхідно вивчати не тільки на рівні національної економіки, а  й на рівні менеджменту окремого банку.

    Управління  ліквідністю комерційного банку  варто розглядати з таких сторін:

    -   управління строками та обсягами залучених і розміщених коштів;

    -   управління ступенем ризику активних операцій та їх дохідності.

    Роблячи підсумки по проведеному  дослідженню, а також  враховуючи результати наукових праць інших  дослідників,автор  відмічає, що покращення фінансового стану комерційних банків, ліквідація кризових процесів в їх діяльності та сукупне пожвавлення фінансового ринку повинне починатись із оптимізації ліквідності банківської системи через прийняття правильних стратегічних рішень з управління нею на рівні керівництва комерційних банків та регулювання сукупних показників ліквідності з боку Національного банку України. Разом з тим, дії, направлені на ліквідацію необґрунтовано надлишкової банківської ліквідності, повинні носити довгостроковий характер, що дозволить уникнути повторного виникнення проблем та дисбалансів у фінансовій системі країни. У свою чергу, побудована на обґрунтованих показниках і прогнозах стратегія управління ліквідністю на мікро- та макрорівнях дасть можливість побудувати основу до проведення якісних реформ у вітчизняній економіці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Отже  проаналізувавши дві статті науковців, можна зробити висновок,що сутність поняття ліквідності банку  у вітчизняній спеціальній літературі сьогодні потребує подальшого обговорення, а сутність поняття «ліквідність банківської системи» дотепер взагалі не розглядалася економістами.

    У радянський час наука і практика нерозривно пов’язувала поняття  ліквідності з уявою про кризові  потрясіння в капіталістичній економіці, банкрутствах фірм і банків, чого в  соціалістичній економіці, яка розвивалась  планово і пропорційно, по визначенню бути не могло. Так, під ліквідністю  розуміли «мобільність активів підприємств, фірм або банків у капіталістичних  країнах, що забезпечувала фактичну можливість (здатність) безперебійно сплачувати в строк всі їх зобов’язання і  висунуті до них законні вимоги». Іншими словами, ліквідність уявлялась  виключно як властивість активів  господарюючого суб’єкта, а саме –  мобільність, рухомість, що полягала в  їх здатності швидко перетворюватись  в готівкові кошти.

    Отже, на основі вже даних раніше тлумачень  поняття ліквідності в сучасній економічній літературі сформувалось трактування цього терміну, в  загальному розумінні – як можливість швидкого переходу активів у готівку  без істотної втрати його вартості.

    На  сьогодні термін «ліквідність» має  широкий спектр застосування. В статті 1 , автори відзначають певну неточність щодо трактування деякими економістами такого поняття як ліквідність банківської системи. Так, наприклад,на одній сторінці термін «ліквідність» застосовується для характеристики здатності банку й банківської системи забезпечити вчасно й у повному обсязі виконання власних грошових зобов’язань,на іншій сторінці цей самий термін використовується для характеристики обов’язкових і вільних резервів банку й банківської системи. Таким чином ототожнюється взаємозалежні,але різні поняття – здатність банку й банківської системи видавати готівку на першу вимогу вкладника і джерела такої здатності банків,а це далеко не те саме.

    Спільним  у статтях є те, що автори відзначають.  що під розумінням ліквідності банківської системи країни слід розуміти її здатність на першу вимогу вкладників і надійних позичальників забезпечувати  виконання своїх зобов’язань  готівкою в будь-який момент часу у валюті створеної банками системи зобов’язань.

    Такий підхід до трактування ліквідності  банківської системи накладає особливу відповідальність на НБУ щодо підтримки  ліквідності усієї банківської  системи. Це означає, що центральний  банк як кредитор в останній інстанції у разі виникнення у будь-якого банку банківської системи утруднень із ліквідністю, повинен негайно надати банкам(за умов їх звернення і достатньої суми цінних паперів) у порядку їх рефінансування необхідні позички в готівковій формі та у валюті створеного банком зобов’язання або за рахунок емісійного ресурсу, або за рахунок золотовалютних резервів НБУ.

    Проаналізувавши таблиці  про склад та структуру  інструментів рефінансування НБУ,використаних банківською системою для підтримки  ліквідності у 2001-2008рр(стаття №1)та у період 2009-ІІІ квартал 2010рр,можемо зробити висновок, що 2001 -2008 рр в Україні найчастіше використовували позики овернайт,а аналізуючи діяльність НБУ у сфері регулювання ліквідності банківської системи можна помітити, що в період 2009 – третього кварталу 2010 років центральний банк здійснював операції по ліквідації наявної надлишкової ліквідності в банківській системі шляхом випуску на ринок депозитних сертифікатів.

    Викладене дозволяє зробити висновок про те, що сьогодні теоретичні питання і  ліквідності банків, і, тим більше, банківської системи потребують удосконалення і подальшого розвитку, а показники оцінки ліквідності банківської системи, яких сьогодні взагалі немає в банківській практиці Україні 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Київський інститут банківської справи 
 
 
 
 

    Аналіз  статей  

    з дисципліни:

    «Грошово-кредитне регулювання» 
 
 
 
 
 
 
 

                                              Виконала : студентка  ІVкурсу 2 гр.

                                                          Лосенко С.С.

                                              Перевірила: Краснова  І.В. 
 
 
 

    Київ 2010