Економічна сутність і роль державного кредиту

 • випуск (емісія) державних  цінних паперів;

 • укладення угод  про позику та гарантійних  угод;

 • інші способи,  передбачені законодавством України.

 При наданні державних  гарантій виникає потенційний  державний борг, який стає реальним  за умови відшкодування кредитору  суми зобов'язань позичальника, за  якими держава була гарантом.

 За валютою залучення  державний борг поділяється на  борг у національній та іноземній  валюті               Джерелами погашення державних позик можуть бути:

 — доходи від інвестування  позичених коштів у високоефективні проекти;

 — додаткові надходження  від податків;

 — економія коштів  від зменшення видатків;

 — емісія грошей;

 — залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).

 Найбільш реальним  джерелом є доходи, отримані від  інвестування позичених коштів. Вони найповніше відображають сутність і принципи кредиту та забезпечують фінансову стабільність. Надходження від збільшення пода тків чи економія від зменшення видатків також реальні джерела, однак тут є певні обмеження. Якщо збільшення податкових надходжень досягається за рахунок розширення податкової бази внаслідок використання позик, то це цілком прийнятно. Однак якщо існує необхідність введення для покриття заборгованості нових податків чи збільшення ставок діючих (аналогічно зменшення видатків для економії коштів), то краще це зробити відразу, а не випускати позику. Адже за позикою треба виплачувати дохід, тобто збільшення податків при поверненні боргу буде більшим, ніж у момент випуску позики. Аналогічно скорочення видатків у майбутньому має бути більшим, ніж у даний момент.

 Емісія грошей є фіктивним джерелом погашення боргу, оскільки вона веде до інфляції, яка знецінить повернені державою кредиторам кошти. Тому за відсутності реальних джерел погашення боргу доцільніше відразу використати грошову емісію для покриття бюджетного дефіциту, ніж випускати позики, для погашення яких у майбутньому доведеться друкувати більше грошей, тобто рівень інфляції в даний момент буде менший, ніж у майбутньому.

 Погашення старих боргів  за рахунок випуску нових позик  веде до зростання державного боргу. Таке джерело може використовуватись тільки як разове. Якщо ж воно використовується постійно, то це не що інше, як так звана «фінансова піраміда». Подібна фінансова політика є необґрунтованою і веде до фінансового краху, оскільки держава рано чи пізно стає неплатоспроможною.

 Використання державою  у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі зумовлює формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.