Гроші та кредит

ЗМІСТ 

ВСТУП 

Гроші давно знайомі людям. Проте таємниця природи грошей залишається для  людства до кінця нерозгаданою. Щоб  дати науково достовірне тлумачення природи сутності грошей, необхідно  передусім з'ясувати питання про  їх походження та причини існування. Поява грошей - це об'єктивний причинний наслідок розвитку товарного виробництва та обміну. Необхідність грошей обумовлена, насамперед, труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. До виникнення грошей люди безпосередньо обмінювали товари на товари, що нині називається бартером. 
 Запровадження грошей в бартерну економіку дозволяє подолати й іншу її обмеженість - високий рівень мінових витрат. Гроші значно скорочують операційні витрати, пов'язані з товарним обміном, забезпечують еквівалентність обміну товару. 
 Гроші це форма прояву суспільних відносин, загальний еквівалент і абсолютно ліквідний актив. Гроші як особливий товар, їх мінова й споживча вартість. Гроші як гроші й гроші як капітал. Специфіка прояву суті грошей у різних економічний системах. Взаємозв'язок грошей з системою товарно-грошових і економічних категорій. 

1. Форми грошей та їх еволюція 

      Сучасна ринкова економіка діє на основі різних форм грошей, виникнення яких пов’язане  з тривалим розвитком функцій  грошей і суспільного обміну. Процес розвитку і еволюції форм грошей від зародження і до сучасних грошей можна подати так:

      За  критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних  і неповноцінних.

      Повноцінними називають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару. Висхідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

      Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба) та предмети розкоші й прикраси (намисто, хутра та ін.). Різновидом грошей менших номіналів в Київській Русі стали куни, що означало хутро, в якості грошей. Слово "гроші" тут з'явилося лише в XIII ст.. Наступні епохи зростання продуктивності праці й розширення товарного обміну та його територіальних меж породили нові вимоги до знарядь обміну. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал.

      Металеві гроші спочатку з’явилися як різної форми та ваги шматки металу. З часом з них стали виготовляти вироби, які однаково могли слугувати для задоволення потреб споживання і виступати засобом обміну. У ролі грошей на перших порах використовувалися різні метали й вироби з них: залізо, мідь, бронза та ін. Згодом природні властивості золота і срібла в якості грошей виділили ці метали. В якості грошових металів золото і срібло функціонували в епоху золотого і срібного біметалізму, а наприкінці XIX ст. настала епоха золотого монометалізму.

      Золотий монометалізм знаменував апогей розвитку металевих грошей. Лише з часом  з’явилася кругла монета - найдосконаліша форма повноцінних грошей. Водночас еволюційні процеси ускладнення й розширення товарного виробництва та ринкових відносин зумовили необхідність впровадження в обіг розмінних на золото паперових банкнот, які виявилися більш зручними і дешевшими засобами обміну. Внаслідок цього об’єктивно створилася основа для запровадження неповноцінних грошей.

      Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов’язання), банківські зобов’язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви - кредитні гроші.

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти..

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов’язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними, або казначейськими грошима.

      Поява паперових грошей як замінників золота в обігу зумовила розмін паперових грошей на золото. Суб’єкти грошових відносин сприймали їх як гроші і погоджувалися одержувати у платежах паперові гроші лише тому, що держава гарантувала їх обмін на реальні цінності. Але зростання дефіциту державного бюджету спричиняло таку велику емісію паперових грошей, що вони втрачали здатність обміну на золото і ставали звичайними паперовими грошима, які випускалися переважно для покриття державного дефіциту.

      Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов’язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін. Виникнувши ще в XII ст., вексель тривалий час еволюційно розвивався як один з найважливіших кредитно-розрахункових ордерних документів.

      Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі. Банкноти є основним видом паперових грошей, що істотно відрізняються від векселів:

      Втрати  золотого забезпечення і розміну банкнот на золото після світової кризи 1929-1933 pp. фактично змінила суть банкнот. А механізм автоматичного регулювання їх емісії під впливом зростання в обігу маси казначейських векселів та облігацій держави фактично деформувався. Він став означати переорієнтацію кількості банкнот в обігу залежно від першочерговості задоволення потреб товарообороту до обслуговування потреб державного казначейства. Внаслідок такої емісії лише частина випуску банкнот в обіг задовольняє потреби товарообороту, а інша частина здатна створювати надлишкову масу грошей, механізм вилучення якої нині втрачено.

      Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми.

В Україні  ще не створено достатніх умов для  використання як вексельних, так і чекових розрахунків, що підриває базові основи стабільного функціонування товарних грошей.

      Депозитні гроші - різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках.

      Дебетові картки - це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами. Дебетові картки використовують також замість карток для банкоматів.

      Електронні гроші - умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг.

      Кредитна картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта.  

2. Характеристика сучасних засобів платежу, які обслуговують грошовий оборот. Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот. 
 

      Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється  на безготівковий і готівковий.

      Грошовий  обіг, фіскально-бюджетний та кредитний  обороти як складові сукупного грошового  обороту тісно взаємозв'язані, внутрішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони - самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

      Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства. 
 Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот можна уявити просто як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окремими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

• окремими підприємствами та організаціями;
• підприємствами та організаціями і населенням;
• окремими фізичними особами;
• комерційними банками і підприємствами та організаціями;
• комерційними банками і населенням;
• окремими комерційними банками;
• комерційними банками і центральним банком;
• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами - з іншого;
• небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками;
• окремими небанківськими фінансово-кредитними установами різного  призначення. 
   На кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові вимоги між суб'єктами обороту, що створює можливість їх взаємного погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового обороту і потребу в реальних грошах для його обслуговування. 
  Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення. Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспільного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперервність, які можна назвати конституційними ознаками грошового обороту. Це положення має важливе значення для практики управління і використання грошового обороту. У ній не повинно допускатися зведення непереборних перепон на шляху грошових потоків, як і непрохідних меж між окремими потоками грошей.

      Грошовий  оборот забезпечується певною масою  грошей, величина якої є важливою характеристикою  стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить - на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. 
 До грошової маси включають не тільки всі готівкові знаки, а й депозитні гроші - спочатку короткострокового характеру, а згодом і довгострокового. Більше того, окремі сучасні економісти та центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, котрим властива певна ліквідність (облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо). Це зумовлено головним чином неоднозначними, суто емпіричними підходами до визначення самої сутності грошей, яка може змінюватися залежно від цілей аналізу і використання певного елемента грошового обороту. Отже, і в саму грошову масу вони можуть включатися чи виключатися з неї відповідно до конкретної ситуації.