МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Академія  муніципального управління

Факультет менеджменту 
 
 
 

РЕФЕРАТ

на  тему:

”Грошова система та її елементи в Україні”

 
 
 
 
 
 
 

                                                                                           Виконала:

                                                                                           студентка 3-ого курсу

                                                                                           групи М-31

                                                                                           Шмалун Анна 
 
 
 

 

Київ-2010

ПЛАН

Вступ

1. Поняття грошової  системи

2. Складові елементи  грошової системи

3. Створення  та етапи розвитку грошової  системи України

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

 

      

       Всі ми поступово звикаємо  до стабільної національної грошової  одиниці — малопомітних коливань  її валютного курсу та незначних  змін цінової

динаміки. Наскільки  міцна ця стабільність? Це питання, поза сумнівом,

турбує не лише кожного пересічного громадянина  та суб’єктів

господарювання, а й фахівців, безпосередньо причетних  до

грошово-кредитної  політики, зокрема членів Ради Національного  банку, які

разом з правлінням НБУ опікуються вищезазначеною проблемою.

       Цей реферат присвячений проблемам  функціонування грошової системи  України, а також її елементів  зокрема.

       Об'єктом дослідження є грошова  система.

       Предметом рефератує функціонування  грошової системи в Україні.

       В цьому рефераті присутні:

- аналіз теоретичних  основ функціонування грошової  системи; 

- дослідження  функціонування елементів грошової  системи в Україні;  

- аналіз проблем  та перспектив функціонування  грошової системи, та її

елементів зокрема, в Україні.

       В результаті наведених у рефераті досліджень має бути

зрозумілий сучасний стан функціонування грошової системи  та її елементів

в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття грошової  системи

     Грошова система призначена забезпечити  рівність суб’єктів грошового обороту, єдність вимог щодо правил поведінки, однакову доступність їх до грошового ринку.

     Грошова система — це форма організації  грошового обороту в країні, що склалася історично та встановлена  законодавчо. Закони держави визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. В усіх країнах формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. В багатьох країнах правові норми, що формують грошову систему, визначаються безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, що регламентують діяльність центральних банків. Відповідно до цих законів центральним банкам надаються повноваження з регулювання грошового обороту. Тому центральний банк є можна вважати інституційним центром грошової системи.

     В складі грошової системи необхідно  виділити окремі, відносно самостійні підсистеми:

     — системи безготівкових розрахунків;

     — валютної системи;

     — системи готівкового обігу.

     Явище грошової системи постає як суто національне. Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам.

     Разом з тим у грошових системах різних країн є багато спільного. Це виявляється  насамперед у однотипності методів  регулювання грошових потоків та маси грошей в обігу, ідентичності інструментів регулювання грошового ринку тощо. Ця спільність деяких рис грошових систем різних країн зумовлена однотипністю їх економічних систем, побудованих на ринкових засадах. 

2. Складові елементи  грошової системи

     При нормативно-правовому підході щодо грошової системи в її складі можна  виділити кілька окремих елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований. У цьому зв'язку в грошовій системі  України можна виділити такі елементи:

     — найменування грошової одиниці;

     — масштаб цін;

     — валютний курс;

     — види та купюрність грошових знаків, які  мають статус законного платіжного засобу;

     — регламентація безготівкових грошових розрахунків;

     — регламентація готівкового грошового  обороту;

     — регламентація режиму валютного  курсу та операцій з валютними цінностями;

     — регламентація режиму банківського процента ;

     —  державні органи, які здійснюють регулювання  грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.

     Найменування  грошової одиниці, як правило, пов'язується з історією країни. Так, національну валюту України рішенням Верховної Ради названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі — високорозвинутої держави, яка існувала на території сучасної України в X—XI ст.

     Масштаб цін – це величина грошової одиниці даної країни. Під масштабом цін розуміють товарний, золотийй чи валютний зміст національної грошової одиниці

     В епоху, коли гроші мали натурально-речову форму, зокрема золота та срібла, масштаб  цін установлювався державою шляхом визначення вагового вмісту металу в грошовій одиниці.

     У сучасних умовах, коли в обігу перебувають  нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державою металевого вмісту грошової одиниці втратила сенс і  скасована в усіх країнах.

     Про наявність масштабу цін і сьогодні свідчать істотні відмінності в рівнях цін на одні й ті самі товари, виражені в грошових одиницях різних країн. Це є прямим свідченням того, що ціни визначені в різних масштабах, тобто в грошових одиницях різної величини. Більше того, ціни в одній і тій самій грошовій одиниці можуть істотно змінюватися, якщо остання знецінюється, тобто зменшується її величина як масштаб цін.

     Валютний  курс - співвідношення між грошовими  одиницями різних країн яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій, Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.

     Види  та купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає  їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. Усі інші платіжні засоби такого статусу не мають. Органи державного контролю ретельно стежать за тим, щоб не допустити використання фальшивих грошових знаків. Забороняється також використання у межах країни іноземних грошових знаків як платіжних засобів, оскільки це ускладнює забезпечення національних грошей.

     Якщо  ж чинне законодавство дозволяє обіг небанківських платіжних засобів, наприклад векселів, чеків, то воно визначає умови їх обігу, відповідальність емітентів цих засобів та механізм реалізації такої відповідальності. Держава не несе відповідальності за їх забезпечення.

     Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення закон покладає на  центральний банк країни. За цих  умов грошові знаки мають вид  банківських білетів (банкнот). В окремих, виняткових випадках емісія грошових знаків може доручатися міністерству фінансів (його скарбниці). У такому разі грошові знаки називаються скарбничими білетами.

     Емісія  скарбничих білетів здійснюється для  покриття бюджетних витрат і допускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних фінансів.

     Емісія  банківських білетів використовується для кредитування центральним банком комерційних банків та урядових структур. У першому випадку емітовані  банкноти спрямовуються в реальний економічний оборот, що створює передумови для їх повернення до емітента через погашення позичок та запобігає зайвому накопиченню банкнот в обігу. У другому випадку емітовані банкноти використовуються для покриття бюджетних витрат. Але оскільки урядові структури одержали їх від центрального банку на кредитних засадах, вони повинні так вести своє фінансове господарство, щоб повернути одержані кредити і не допустити осідання зайвої маси грошових знаків в обігу та їх знецінення.

     Особливе  місце в грошовій готівці займає розмінна монета. За характером емісії вона звичайно належить до того самого виду грошових знаків, що й основна валюта. Вона відіграє допоміжну роль відносно основної валюти — забезпечує платежі на суми, менші від розміру прийнятої в країні грошової одиниці. Якщо величина грошової одиниці дуже мала, то потреба в розмінній монеті знижується чи взагалі відпадає. Якщо в країні встановлена велика грошова одиниця, то потреба в монеті зростає, оскільки збільшується питома вага платежів на суми, менші від розміру грошової одиниці.

     Крім  видів грошових знаків, законодавство  держави визначає також їх купюрність. Правильно встановлена розмірність  номіналів банкнот та розмінної  монети насамперед створює значні зручності  учасникам платіжного обороту. Водночас висока частка великих купюр забезпечує економію на друкуванні грошових знаків. Проте наявність великих купюр робить готівку вразливішою для фальшування, зручнішою для обслуговування незаконних, тіньових операцій. Саме з цієї причини держави уникають випуску купюр надто великих номіналів.

     Сучасні висококомп'ютеризовані банківські технології відкрили можливість надати переважній частині грошової маси депозитну  форму й обслуговувати грошовий оборот переважно у формі безготівкових  розрахунків. Тому в грошових системах все більшого значення набуває державне регулювання безготівкового грошового обороту. Безготівковий оборот грошей здійснюється по банківських рахунках і не виходять за межі банківської системи. Це полегшує регулювання і контроль за законністю платіжних операцій, створює сприятливі умови для захисту загальносуспільних інтересів та інтересів учасників грошового обороту.

     У готівковому грошовому обороті  теж є багато питань, які не вирішуються  в межах розглянутих вище елементів  грошової системи. Грошові знаки  піддаються підробці. Фальшування сьогодні загрожує багатьом валютам світу, стало чи не найприбутковішим видом підпільного бізнесу, що тісно переплітається з іншими його сферами і набуває міжнародного характеру.

     Зважаючи  на вказані обставини, держави не обмежуються технічними заходами щодо посилення захисту купюр від підробки чи боротьби з фальшивомонетниками, а вдаються до регламентації і контролю операцій з готівкою. В_Україні, зокрема, зараз діють такі регламентуючі вимоги щодо операцій з готівкою:

     — суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати платежі готівкою на невеликі суми, пов'язані переважно з формуванням та витрачанням грошових доходів населення;

     — усі клієнти банків — юридичні особи можуть тримати у своїх  касах готівку лише в межах  ліміту, установленого банком відповідно до визначених НБУ правил;

     — суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані здавати одержану готівкову  виручку на свої рахунки в банках; на власні потреби можуть витрачати  частину виручки в межах ліміту, установленого обслуговуючим банком відповідно до правил, визначених НБУ;