Грошовий ринок та особливості його функціонування в Україні

2. Вільне використання російського  рубля на внутрішньому ринку  України сприяло широкому відпливу  товарів за межі України, підриву  товарної основи внутрішнього  грошового обігу. Тому уряд  України змушений був перевести  весь готівковий обіг на карбованцеву  валюту і вилучити з нього  рублеву валюту. Цей крок забезпечував  повний контроль НБУ за сферою  готівкового обороту. Проте він  відкривав широкі можливості  для використання емісії грошей  для покриття фінансових потреб  уряду, які в той час зростали  надзвичайно швидко, що стало  одним із головних чинників  розкручування в Україні гіперінфляції.

3. З ініціативи РФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була  запроваджена система взаємозаліку  через кореспондентські рахунки,  відкриті в розрахунковому центрі  при Центральному банку РФ. Унаслідок  цього платежі між країнами  рублевої зони були взяті під  контроль Центральним банком  РФ. Рубль втратив свій статус  єдиної грошової одиниці, виникло  кілька рублів – російський, український,  білоруський тощо. Курс українського  рубля щодо російського став  швидко падати. Україна втратила  будь-які переваги від використання  в безготівковому обороті іншої  валюти – рубля.

Повне запровадження карбованця в  готівкову сферу при обслуговуванні безготівкового обороту виключно рублем призвело до механічного розриву  єдиного грошового обороту на дві відокремлені частини. Перехід  грошей із однієї частини в іншу вимагав обміну їх за валютним курсом. Виникла спотворена ситуація, за якої валютний курс грошей при використанні їх у готівковому та безготівковому оборотах роздвоївся. Це сприяло розвитку масових фінансових спекуляцій, пов’язаних з переведенням грошей з однієї форми  обороту в іншу, відпливу грошових капіталів з України за кордон, зокрема в Росію.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент  України указом “Про реформу грошової системи України” від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у  сферу безготівкового обороту і  вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі “український карбованець”, дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом  платежу. Український карбованець  як тимчасові гроші взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав  цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб і помилок  будувалася національна грошова  система України. Уведенням у  загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України “Про банки і банківську діяльність” (1991 p.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. До основних напрямів та найбільш відчутних результатів  розвитку грошової системи на цьому  етапі можна віднести:

1. Розбудову власного емісійного  механізму, який включає:

- створення Банкнотно-монетного  двору НБУ, що має повний  цикл високоякісного виробництва  паперових грошей та монети;

- розроблення дизайну, установлення  номіналу, платіжних ознак, забезпечення  системи захисту грошових знаків  та монет;

- розроблення правил випуску  в обіг, зберігання, інкасації, вилучення  з обігу готівки, ведення касових  операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання  НБУ пропозиції грошей, завданням  якого є:

- відпрацювання механізму централізованого  регулювання банківськими резервами;

- запровадження механізму рефінансування  комерційних банків;

- розвиток операцій на відкритому  ринку.

3. Розроблення методики та методології  грошово-кредитної політики НБУ,  накопичення досвіду практичного  застосування інструментів грошово-кредитної  політики, розмежування сфер застосування  фіскально-бюджетної та грошово-кредитної  політики.

4. Розбудова національної платіжної  системи, що охоплює:

- створення системи електронних  платежів на міжбанківському  рівні;

- розроблення методичних та  інструктивних документів щодо  організації безготівкових розрахунків  на міжгосподарському рівні;

- розроблення методичних та  організаційних засад створення  електронної системи масових  платежів.

5. Формування механізму валютного  регулювання, який включає:

- розвиток інфраструктури валютного  ринку та формування методичних  та організаційних засад здійснення  операцій на ньому;

- порядок регулювання валютного  курсу;

- створення механізму формування  та використання золотовалютних  резервів;

- формування звітності щодо  платіжного балансу країни, здійснення  його аналізу та прогнозування.

6. Розроблення та випробування  на практиці спеціальних заходів  з подолання гіперінфляції та  регулювання інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993 – 1996 pp. правові  та організаційні основи національної грошової системи ринкового типу, яка спроможна була забезпечити  належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за українським  карбованцем. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій –  функцію нагромадження. Це підриває інтереси економічних суб’єктів  до накопичення грошей як джерела  інвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної  політики, зміцнення державних фінансів. У зв’язку з цим особливої  гостроти набуло питання запровадження  в оборот постійної грошової одиниці – гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ “Про грошову реформу в

На третьому етапі “відбувається  подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової Україні”, згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту  був вилучений український карбованець  і введена постійна грошова одиниця  – гривня та її сота частина –  копійка.

Цим закінчився другий етап розбудови  грошової системи України і розпочався третій. Важливою віхою тут стало  прийняття Верховною Радою України  в травні 1999 р. Закону “Про Національний банк України”. Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему  мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV “Грошово-кредитна політика”, розділ V “Управління готівковим грошовим обігом”, розділ VIII “Діяльність Національного  банку щодо операцій з валютними  цінностями”. У них чітко виписані права та обов’язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання  грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної  політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни[2,c.24-29].

Становлення та розвиток грошового  ринку в Україні можливо розглядати в контексті трансформаційних процесів. У системі ринкових механізмів грошовий ринок є одним з найбільш точних індикаторів глибини трансформаційних перетворень. Грошовий ринок спроможний ефективно виконувати властиві йому функції лише в умовах фінансової та економічної стабільності та сформованих  механізмів взаємодії попиту та пропозиції на гроші.

Державні заходи стабілізації грошового  ринку в перехідній економіці  України мають поєднувати довгострокове, стабілізаційне, а також тактичне або короткострокове регулювання. Стабілізаційне регулювання виходить за сферу компетенції НБУ і  може реалізовуватися у складі урядових програм та має узгоджуватися  із заходами бюджетно-фіскальної та валютно-курсової політики.

До цільових пріоритетних орієнтирів регулювання грошового ринку  відносяться формування динаміки монетарних процесів, спроможних забезпечити існування ринкового середовища, яке адекватно реагує на заходи грошово-кредитної політики.

Поглиблення трансформаційних процесів пов'язано із поступовим зменшенням масштабів застосування методів  прямого або адміністративного  впливу та розширенням можливостей  регулювання грошового ринку  ринковими методами, в основі яких покладене використання механізму  попиту та зміни пропозиції грошей.

Ринкові методі регулювання грошового  ринку в перехідній економіці  України представлені такими інструментами: визначення норм обов'язкових резервів, процентна політика, операції на відкритому ринку, політика рефінансування комерційних  банків. Проте, більшість ринкових методів  та інструментів регулювання грошового  ринку застосовуються в обмеженому або деформованому вигляді порівняно  з можливостями їх використання в  сучасних ринкових економіках.

Така обмежена або низька ефективність державного регулювання грошового  ринку обумовлена недостатнім розвитком  ринкового середовища, низьким рівнем монетизації економіки, що не забезпечує адекватну реакцію на заходи грошово-кредитної  політики. В широкому розумінні ефективність регулювання грошового ринку  пов'язана з можливістю досягнення певних цільових орієнтирів: розміру  процентних ставок, параметрів грошової маси, грошових агрегатів та обмінного  валютного курсу. В міру відхилення отриманих результатів від цільового орієнтиру регулювання грошового ринку можна визнати низько ефективним або неефективним[4, c. 47-48].

Низька ефективність процентної політики НБУ пов'язана з неспроможністю зміни облікової ставки впливати на динаміку кредитних операцій комерційних  банків і стимулювати економічну активність. В сучасних умовах ринкової трансформації найбільш суттєвий дефект регулювання грошового ринку  пов'язаний з відсутністю достатньої кореляції між зміною пропозиції грошей та динамікою цін.

В умовах довгострокової політики НБУ  на ревальвацією української гривні зростає значення ефективності валютно-курсової політики, яка пов'язана із забезпеченням  цінової стабільності. Актуальною є  розробка довгострокової програми забезпечення стабільності грошового ринку та збереження реальної купівельної спроможності національних грошей.

Грошовий ринок - це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля  та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар. Визначальний вплив  зміни попиту та пропозиції грошей на ставку процента як їх ціну є свідченням підпорядкованості грошового ринку  загальним закономірностям функціонування ринку взагалі.

Сучасні проблеми розвитку грошового  ринку в Україні переходять з  площини інституційного становлення, пов'язаного з розвитком ринкового  середовища, яке поступово стає все  більш чутливим та прогнозованим  для впливу ринкових методів регулювання  в площину ринкового регулювання[4, c.16].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               Висновок

 

Дослідивши особливості функціонування грошового ринку України та проаналізувавши  його основні показники, можна зробити наступні висновки: грошовим ринком звичайно називають особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення між суб'єктами грошового ринку - а також усіх інструментів та самого механізму функціонування цього ринку.

Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Вичленення окремих сегментів ринку можна  здійснити за кількома критеріями:

- за видами інструментів, що  застосовуються для переміщення  грошей від продавців до покупців;

- за інституційними ознаками  грошових потоків;

- за економічним призначенням  грошових коштів, що купуються  на ринку.

За першим критерієм у грошовому  ринку можна виділити три сегменти: ринок позичкових зобов'язань, ринок  цінних паперів, валютний ринок За інституційними ознаками грошових потоків можна  виділити такі сектори грошового  ринку: фондовий ринок; ринок банківських  кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.

За третім критерієм - економічним  призначенням купівлі грошей - грошовий ринок поділяють на два сектори:

- ринок грошей;

- ринок капіталів.

Сьогодні в Україні налічується  майже 17 мільйонів акціонерів у 35 тисячах  акціонерних товариств, більшість  з яких потребують додаткових фінансових ресурсів для здійснення і розвитку своєї діяльності. Продовжується процес перерозподілу корпоративної власності, консолідації акцій в руках стратегічних інвесторів.

Важливим фактором який впливає на розвиток ринку цінних паперів є створення умов для  виконання угод з цінними паперами на організаційно оформленому ринку. Торгівля цінними паперами на організаційно  оформленому ринку, підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок  забезпечення його ліквідності та прозорості.