Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги

     Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Украіни

     Чернігівський державний інститут економіки і  управління  
 
 
 

Реферат на тему:

«Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги» 

З дисципліни:

«Гроші  і кредит» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                               Виконала:        

                                                                                                   студентка 3 курсу 

                                                                                              Групи ФК-093

                                                                                              Яременко О.В

                                                                                              Перевірила : викладач

                                                                                              Сакун О.С 
 
 
 
 

                                                Чернигів, 2011 
ПЛАН

     1. Вступ до кейнсіанської теорії  сукупного попиту.

     2. Кейнсіанська функція споживання.

     3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Фактичні та планові витрати. "Кейнсіанський хрест ".

     4. Коливання рівноважного обсягу випуску навколо потенційного рівня. Мультиплікатор автономних витрат. Рецесійний та інфляційний розриви.

 

      1. Вступ до кейнсіанської  теорії сукупного  попиту 

     Відомо, що в закритій економіці існує  три напрями використання вироблених нею продуктів. Ці три компоненти ВВП наведені в основній макро-економічній тотожності для закритої економіки:

     Y-C+I+G,

     тобто частина виробленої продукції споживається домогосподарствами (С), частина - використовується фірмами й домогосподарствами на інвестиції (/) і, нарешті, частина виробленої продукції закуповується урядом для використання на суспільні потреби (G).

     2. Кейнсіанська функція споживання

     Переважна частина (приблизно 2/3) виробленої продукції  йде на споживання (С). Пригадаємо, що та частина доходу, яка залишилася після сплати всіх податків (Y-T), називається використовуваним доходом. Люди поділяють свій використовуваний доход на споживання (С) та заощадження (S) , тобто

     

     Заощадження — це частина використовуваного  доходу, яка не споживається.

     Залежність  між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання:

     C=C(Y-T).

     Це  поняття, запроваджене Кейнсом, ґрунтується  на припущенні, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а  процентна ставка не відіграє в цьому  значної ролі.

     Детальніше функцію споживання Дж.Кейнса можна показати у вигляді:

     де: а —          автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля); b — гранична схильність до споживання (МРС) — це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю, і визначається за формулою:

     

     де: . — приріст споживчих витрат;

       — приріст використовуваного доходу.

       набуває значення в інтервалі від 0 до 1, тобто одна додаткова одиниця використовуваного доходу збільшує обсяг споживання, але на величину меншу від 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня доходу, яка не споживається, — заощаджується. І кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження. З геометричної точки зору гранична схильність до споживання (МРС) — це кут нахилу кривої споживання (мал. 5.1).

     Існує поняття середньої схильності до споживання (АРС) — це відношення           обсягу споживання до величини використовуваного доходу:

     Найпростіша функція заощадження має вигляд:

     де          3' - величина заощаджень у приватному секторі; а - автономне споживання; (1-Ь) — гранична схильність до заощадження; F - доход; Т - податкові відрахування.

     Гранична  схильність до за-ощадрсення (MPS) - величина додаткового заощадження, яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу:

     

     де  приріст заощаджень;

       — приріст використовуваного доходу. Оскільки частина кожної гривні, яка  не споживається, обов'язково заощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до        заощадження в сумі дорівнюють одиниці:

     Середня схильність до заощадження (APS) - це частина  використовуваного доходу, яку домогосподарства заощаджують, тобто

     

     У короткостроковій перспективі із збільшенням  доходу зростає частка споживання так  званих "люксових благ", серед  яких найбільшим "люксовим благом" є заощадження (про це стверджують закони, або "якісні схеми поведінки", Ернста Енґеля), а тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає. Проте в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується.

     На  відміну від Дж.Кейнса, сучасні  дослідники показали, що споживання —  функція не лише від поточного  використовуваного доходу (хоча цей  фактор і є основним!). На його обсяги впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (яка спричиняє зменшення особистих заощаджень), раціональні очікування споживачів тощо.

     3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Фактичні та планові витрати. "Кейнсіанський хрест"

     Класична  економічна теорія виходить із двох основних положень. По- 
перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, за якої рівень су 
купних витрат Y=C+I+G буде недостатнім для закупки продукції, виробле 
ної за умов повної зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи можлива ситуація, 
коли    По-друге, навіть якщо така ситуація виникне, то негайно 
зміняться заробітна плата, ціни і ринкова процентна ставка, і відразу за 
скороченням сукупного попиту відбудеться спад виробництва, що й стабілі 
зує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди Гарантує рівність інве 
стицій та заощаджень і, відповідно, повну зайнятість ресурсів. Можливе 
лише "добровільне" безробіття в межах природного його рівня. Це означає, 
що в точці рівноваги AD і AS обсяг виробництва Y завжди дорівнює по 
тенційному У*.

     Кейнсіанська  економічна теорія спростовує існування  такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих  у період "великої

     депресії", Д. Кейнсу вдалося довести, що повна зайнятість у нереґульованій економіці може виникнути лише випадково. Рівновага попиту і пропозиції (мал. 5.4), як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: у точці А встановлюється рівність AD=AS, проте рівноважний обсяг виробництва Y<Y*.

     Однією  із причин такої розбіжності є невідповідність планів інвестицій та заощаджень, які здійснюються різними економічними агентами з різних мотивів.

     Мотиви  заощаджень домо-господарств:

     • придбання коштовних речей;

     • забезпечення в старості;

     • страхування від непередба-чених  обставин (хвороба, нещасний випадок тощо);

     • забезпечення дітей у майбут-ньому. Мотиви інвестицій фірм:

     • максимізація норми чистого прибутку;

     • процентна ставка — плата за придбання  грошового капіталу для інвестування, яка враховується при розробці планів інвестицій. У відповідності з класичною економічною теорією, основним фактором, який визначає динаміку інвестицій та заощаджень, є процентна ставка: якщо вона підвищується, то домогосподарства починають відносно більше зберігати і менше споживати з кожної додаткової одиниці доходу. Зростання заощаджень домогосподарств призводить до зменшення ціни кредиту, що забезпечує збільшення інвестицій.

     У відповідності з кейнсіанською  економічною теорією, не ставка процента, а величина використовуваного доходу домогосподарств є основним фактором, який визначає динаміку споживання і заощаджень. При цьому заощаджується та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих витрат. Вплив процентної ставки є другорядним, оскільки вона відіграє досить незначну роль стосовно визначення обсягів споживання та заощаджень. В той же час динаміка інвестицій визначається перш за все динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень та інвестицій.

     Розбіжність планів інвестицій та заощаджень зумовлює коливання фактичного обсягу виробництва навколо потенційного, а також невідповідність між фактичним рівнем безробіття та величиною NAIRU. Цим коливанням

     сприяє  і низька еластичність заробітної плати  й цін щодо їхнього скорочення. Тому циклічне безробіття, яке має  примусовий, а не добровільний характер, є, за Кейнсом, економічною закономірністю. Для того щоб уникнути значних втрат від спаду виробництва, необхідно проводити активну державну політику по стабілізації сукупного попиту, яку кейнсіанці пропонують здійснювати за допомогою змін величин державних витрат, податків та грошової пропозиції.

     Як  же потрібно проводити стабілізацію сукупного попиту? З цим питанням нам допоможе розібратися кейнсіанська модель рівноваги. Ця модель називається також "45-градусна модель", "модель доходи — витрати" або "кейнсіанський хрест".

     Сукупний  попит (AD) у моделі представлено плановими  витратами — сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір  потратити на купівлю товарів  та оплату послуг (позначається літерою  Е):

     E=C+I+G.

     Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами, Y.

     Фактичні (реальні) витрати відрізняються  від планових тоді, коли фірми змушені  здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні  продажів, тобто:

     Фактичні  інвестиції^ Планові інвестиції^Незаплановані інвестиції в ТМЗ

     Варто підкреслити, що і планові, і фактичні витрати в кейнсіанській моделі рівноваги є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. Окрім цього, в моделі пропущено амортизаційні витрати та непрямі податки на бізнес, а тому будемо вважати, що ВВП=ЧВП=НД.

     Функція планових витрат, E=C+I+G, графічно зображується як функція споживання, C=a+b-(Y-T), "зміщена" вгору на величину I+G. Очевидно, що лінія  планових витрат перетне лінію фактичних витрат у якійсь точці А, де

     реальні та планові витрати дорівнюють одне одному (Y=E). Наведений графік отримав назву кейн-сганського хреста (мал. 5.5).

     На  лінії     завжди дотриму 
ється рівність фактичних інве 
стицій та заощаджень. У точці А, 
де доход дорівнює плановим вит 
ратам, досягається рівність між 
плановими та фактичними інве 
стиціями і заощадженнями, тобто 
встановлюється макроекономічна 
рівновага.