Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги

     Якщо  фактичний обсяг виробництва Y1 перевищує рівноважний

     Y, то це означає, що покупці  купують товарів менше, ніж  фірми виробляють, тобто AD<AS. Нереалізована продукція набирає форми товарно-матеріальних запасів (ТМЗ), які зростають. Таке збільшення запасів примушує фірми скорочувати виробництво і зайнятість, що в результаті зменшує ВВП. Поступово Y1 зменшується до рівня тобто доход і планові витрати вирівнюються. Таким чином, досягається рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією (AD=AS).

     Навпаки, якщо фактичний випуск Y2 менший за рівноважний рівень Y, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD>AS. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланова-ного скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня Г2до рівня Y, і знову досягається рівновага: AD=AS.

     4. Коливання рівноважного обсягу випуску навколо потенційного рівня. Мультиплікатор автономних витрат. Рецесійний та інфляційний розриви

     Рівноважний рівень випуску Y може коливатися у відповідності із зміною величини будь-якого компонента сукупних витрат: споживання, інвестицій, державних витрат (а у випадку відкритої економіки — і показника чистого експорту). Збільшення кожного з цих компонентів зсуває криву планових витрат вгору і сприяє зростанню рівноважного рівня випуску. Скорочення будь-якого з компонентів сукупного попиту зсуває криву планових витрат донизу, супроводжується спадом зайнятості та рівноважного випуску.

     Збільшення  будь-якого компонента автономних витрат, а саме автономного, споживання, державних  витрат, інвестиційних витрат, а  у випадку відкритої економіки — і показника чистого експорту —

     

     призводить  до значно більшого зростання сукупного  доходу У завдяки ефекту мультиплікатора.

     Мультиплікатор  автономних витрат визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

     

     де — мультиплікатор автономних витрат; — зміна рівноважного ВВП;

       - зміна автономних витрат, незалежних  від динаміки Y.

     Мультиплікатор  витрат показує, у скільки разів  загальний приріст (скорочення) сукупного доходу перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат

     Важливим  є те, що одноразова зміна будь-якого  компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП. Якщо, наприклад, автономне

     споживання  зростає на якусь величину то це призводить до збільшення 
сукупних витрат і доходу Y на таку ж величину, що, в свою чергу, викликає 
повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход), але вже на 
величину    Далі сукупні витрати і доход знову зростають на величи 
ну  потім знову, за схемою кругообігу "доходи — витрати".

     Отже, мультиплікатор витрат можна показати через граничну схильність до споживання як:

     

     Оскільки  гранична схильність до заощадження MPS=1-MPC, отримуємо:

     

     Якщо  ж планові витрати будуть враховувати  вплив прибуткових податків (тобто T=tY), мультиплікатор витрат визначатиметься за такою формулою:

     

     де t — гранична ставка оподаткування.

     Ці  формули дають змогу визначити  мультиплікатор витрат у закритій 
економіці. Але відкрита економіка, яка продає за кордон та купує за кордоном, 
перебуває під впливом змін у чистому експорті, які також призводять до 
зміни кута нахилу лінії планових витрат. Ці зміни пов'язані з граничною 
схильністю до імпортування (МРМ) — величиною, яка показує, на скільки 
одиниць зміняться імпортні витрати          при зміні доходу на одну 
одиницю:

     

     Тому  мультиплікатор витрат у відкритій  економіці має такий вигляд:

     

     Розглянемо  тепер на конкретних прикладах, як змінюється доход У під впливом екзогенних змінних бюджетно-податкової політики (державних витрат та податкових надходжень), використавши для цього модель кейнсіанського хреста.

     Приклад 1. Припустімо, що державні витрати зростають  на величину AG. Крива планових витрат при цьому пересунеться вгору на AG (мал. 5.6). Рівновага в економіці переміститься із точки А в точку В.

     Цей графік наочно демонструє, що зростання  державних витрат призводить до більшого зростання доходу у порівнянні з попереднім імпульсом,

     тобто ' є більшим у порівнянні з 
 Співвідношення      нази 
вається мультиплікатором дер 
жавних витрат; воно показує, у 
скільки разів зростає доход при 
збільшенні державних витрат на 
одну одиницю. Із моделі кейн- 
сіанського хреста чітко видно, що 
мультиплікатор державних витрат 
— величина, більша за одиницю.

     Чому  бюджетно-податкова політика створює мультиплікативний ефект на доход? Причина полягає в тому, що, у відповідності із функцією споживання, вищий рівень доходу призводить до вищого рівня споживання. Оскільки зростання державних витрат збільшує доход, це також збільшує рівень споживання, що, в свою чергу, сприяє подальшому зростанню доходу і, відповідно, подальшому збільшенню рівня споживання, і т.д. Ось чому в даній моделі зростання державних витрат призводить до більшого зростання доходу.

     Наскільки великим є мультиплікатор державних  витрат? Щоб дати 
відповідь на це запитання, поступово прослідкуємо за тим, як змінюється 
доход. Процес розпочинається тоді, коли державні витрати зростають на 
величину а це означає, що доход також зростає на Таке збільшення 
доходу призводить, у свою чергу, до зростання споживання на величину 
 — гранична схильність до споживання. Коли зросло спо 
живання, це знову сприяє збільшенню витрат і доходу. Друге збільшення 
доходу на        викликає зростання споживання цього разу на величину 
 що, в свою чергу, збільшує витрати і доход, і т.д. Оскільки 
ланцюжок переходу від споживання до доходу і знову до споживання є 
безперервним, то:

     

     Не  вдаючись до алгебраїчних перетворень, зазначимо, що формула для визначення мультиплікатора державних витрат має вигляд:

     Наприклад,                якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, то мультиплікатор державних витрат дорівнюватиме 1/(1-0,75)=4. За таких умов зростання державних витрат на 1 грн. збільшить рівноважний рівень доходу на 4 грн.

     Приклад 2. Розглянемо тепер, як впливає на рівноважний  рівень доходу зміна податкових надходжень. Зменшення податків на величину АГ відразу

 
 

     збільшить використовуваний доход 
(У-Т) на величину і, відповід 
но, споживання — на величину 
 При будь-якому заданому 
рівні доходу Y планові витрати те 
пер зростуть. Таким чином, крива 
планових витрат пересунеться 
вгору на     а рівно 
вага в економіці переміститься з то 
чки А в точку В.

     Подібно до збільшення державних витрат, зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на доход. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:

     Цей вираз є податковим мультиплікатором; він показує, на скільки одиниць  зміниться сукупний доход у відповідь  на зміну податків на одну одиницю. Наприклад, якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, то податковий мультиплікатор дорівнюватиме:

     

     Це  свідчить про те, що зменшення податків на 1 грн. збільшить рівноважний рівень доходу на 3 грн.

     Приклад 3. Економіка, в якій важливе місце  займають прибуткові податки, а також зовнішньоекономічні зв'язки, набагато меншою мірою "реагує" на зміни в автономних витратах. Так, скажімо, якщо гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, гранична схильність до імпортування — 0,15, а гранична ставка оподаткування — 0,20, то мультиплікатор з урахуванням імпорту і прибуткових податків скорочується з 4 до 1,82:

     

     Отже, зростання автономних витрат на 1 грн. призведе до збільшення планових витрат на 1.82 грн.. На цю ж суму зросте й національний доход.

     Коливання рівноважного рівня випуску навколо  потенційного призводять до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривів.

     Рецесійний  розрив — величина, на яку повинен  зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний  рівень ВВП до неінфляційного рівня  повної зайнятості.

     Якщо  фактичний рівноважний рівень випуску  У менший за потенційний

     

       (мал. 5.8), то це означає, що сукупний  попит неефективний, тобто сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD=AS досягнута. Недостатність сукупного попиту чинить депресивний вплив на економіку.

     Для того щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, потрібно простимулювати сукупний попит і перемістити рівновагу з точки А в точку В. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу

       дорівнює:

     Інфляційний                 розрив — величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.

     Якщо  фактичний рівноважний рівень випуску Y перевищує потенційний 

       це свідчить про те, що сукупні  витрати надто високі (мал. 5.9). Надлишок сукупного попиту призводить до інфляційного буму в економіці: рівень цін зростає, тому що фірми не можуть розширити  виробництво адекватно до зростаючого  сукупного попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

     Подолання інфляційного розриву можливе за рахунок стримування сукупного попиту і "переміщення" рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу

       дорівнює:

     

     Використовуючи  модель кейнсіанського хреста, варто  пам'ятати:

     • якщо державні витрати і податкові надходження зростають на одну й

     ту  ж величину, то й рівноважний рівень виробництва зростає на ту саму

     величину. В цьому випадку кажуть про  мультиплікатор збалансованого бюджету, який завжди дорівнює одиниці:

     

     • мультиплікативний ефект від  скорочення податків слабший, ніж при  збільшенні державних витрат, що доводиться алгебраїчної

     

     Таким є наслідок сильнішого впливу державних  витрат на величину доходу і споживання у порівнянні із зміною податків. Ця різниця визначальна при виборі інструментів бюджетне-податкової політики (див. тему 6).

 

      ЛІТЕРАТУРА

     1. Макконнелл К. Р., Брю С. Л.  Экономикс: принципы, проблемы и  политика. — М.: Республика, 1992. —Т. 1. — Гл. 12, 13. (Пер. с англ.)

     2. Мэнкью Н. Г. Макроэкономика. —  М.: Изд-во МГУ, 1994. — Гл. 9. (Пер.  с англ.)

     3. СаксДж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход. — М.: Дело, 1996. — Гл. 4, 5. (Пер. с англ.).

     4. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995. — Розд. 7, 9. (Пер.  з англ.)

     5. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалепзи  Р. Экономика. — М.: Дело, 1993. —  Гл. 25. (Пер. с англ.)