Контрольная работа по "Деньгам, кредитам, банкам "

      Те, що саме валютно-курсова політика нині залишається головним інструментом реалізації монетарної політики НБУ, цілком природно, адже структура української економіки нині така, що сукупний зовнішньоекономічний оборот перевищує обсяги ВВП країни. За цих обставин особливо гостро постає проблема правильного вибору найоптимальнішого цільового орієнтира монетарної політики, що передбачає дії центрального банку з таргетування одного з трьох основних макроекономічних параметрів: грошової маси, рівня інфляції або валютного курсу. Це передбачає можливість одного з трьох основних режимів монетарної політики:

1.Монетарне  таргетування (спрямоване на підтримання  заздалегідь визначеного рівня  грошової маси в обігу з  метою забезпечення стабільного  попиту на гроші збоку суспільства);

2.Валютне  таргетування (передбачає підтримання стабільності обмінного курсу національної валюти або кошика валют);

3. Інфляційне  таргетування (означає обрання певного  рівня інфляції, який необхідно  утримувати за допомогою засобів  монетарної політики).

Кожен з трьох режимів монетарної політики має свої переваги, так і недоліки).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика режимів монетарної політики.

      Отже, ключовими характерними рисами реалізації монетарної політики на сучасному етапі, які б визначали рівень її оптимальності  для національної економіки, можна вважати такі:

      1.Ефективність  монетарної політики пов’язана  не лише з динамікою цін,  а обсягами виробництва, рівнем  зайнятості, курсової стабільності. Головне, щоб динаміка цін утримувалася  на рівні, який стимулював би  стійке економічне зростання. А це означає, що діючий режим монетарної політики змінювати поки що зарано;

      2.Потрібно  наголосити, що саме успішна валютно-курсова  політика НБУ як найефективніша  складова монетарної політики  сприяла активному насиченню  економіки грошима й забезпечила підвищення рівня монетизації до 48,7%, тоді як  в середині 1990-х років він перебував у межах 10%;

      3. Ефективна монетарна політика  дала змогу накопичити значні  обсяги золотовалютних резервів-уже  понад 25 млрд. доларів США, що  стало суттєвим фактором забезпечення макроекономічної стабільності й дало змогу НБУ у кризові періоди долати ажіотажний попит на валютному ринку(2004рік);

      4. Підтримання стабільного курсу  національної валюти життєво  необхідне для країни, економіка  якої є вельми залежною від  зовнішньоекономічної кон’юнктури.

      Формування  ефективної стратегії грошово-кредитного регулювання відіграє особливо важливу  роль у всій сукупності перетворень  в економіці, оскільки монетарна  політика, визначаючи особливості функціонування грошової сфери економіки, активно впливає на діяльність усіх суб’єктів ринку в усіх галузях і секторах господарства.

      Сучасна стратегія монетарної політики НБУ  попри збереження своє гнучкості  має бути спрямована на підтримання  валютно-курсової стабільності як основи ефективної організації грошового обігу в країні. А задля досягнення реального зростання виробництва й відповідно мінімізації рівня безробіття необхідно водночас зі структурними реформами поступово впроваджувати заходи щодо лібералізації кредитних відносин центрального банку з комерційними банківськими установами з метою полегшення доступу суб’єктів господарювання до кредитних ресурсів, що в загальному підсумку стимулюватиме економічне зростання. Це могло б стати одним  із факторів подолання кризових явищ та успішного завершення ринкових трансформаційних процесів у суспільстві.     

Таблиця 2. Динаміка ВВП, зростання грошової маси, рівня інфляції в Україні  у 2000 – 2006 роках

Висновки:

      1.Необхідність  кредиту викликана існуванням  товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб’єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи. Коли в одних із них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв’язується за допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розширення виробництва або для повнішого задоволення власних потреб.  Виконання кредитом певних функцій, які є проявом його сутності, дає змогу йому відігравати надзвичайно велику роль у розвитку економіки і суспільства в цілому.

      З розвитком ринкових відносин в Україні  роль кредиту у суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної  кризи зростатимуть доходи населення  – основного суб’єкта формування кредитних ресурсів, поліпшиться  фінансовий стан господарюючих суб’єктів та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому ринку, зміцнюють українські банки, зросте довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Все це сприятиме прискоренню розвитку України і скорішому входженню її у європейський і світовий простір.

      2. Грошово-кредитна політика - це сукупність  взаємопов’язаних, скоординованих  на досягнення заздалегідь визначених  суспільних цілей, заходів щодо  регулювання грошового обороту,  які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

      Основними інструментами грошово-кредитної політики, які застосовує НБУ, є: операції відкритого ринку, регулювання норми обов’язкового резервування, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти. Вибір того чи іншого інструмента визначається залежно від конкретного стану ситуації на грошовому ринку.

      Пропозиція  грошей здійснюється банківською системою через емісію грошей центральним  банком та кредитну мультиплікацію депозитів  комерційними банками. Внутрішньо системна замкнутість та кредитний характер цього процесу забезпечують високу його ефективність, що проявляється у автоматичному збалансуванні попиту і пропозиції на грошовому ринку. Проте є один фактор, що постійно загрожує деформувати дію цього механізму – необхідність монетизації бюджетного дефіциту. Якщо уряд не в змозі профінансувати бюджетний дефіцит за рахунок розміщення своїх зобов’язань на вторинному ринку, то він примушуватиме центральний банк купувати ці зобов’язання, що призведе до збільшення пропозиції грошей і порушення рівноваги на товарних ринках. Такі ж наслідки може мати систематична і широкомасштабна купівля центробанком державних цінних паперів на вторинному ринку, якщо він надто переповнений цими паперами, що загрожує втратою ліквідності комерційним банкам.

      Показник  монетизації ВВП не є альтернативною до показника зрівноваженості попиту і пропозиції на грошовому ринку. Кожний з них характеризує окремий аспект зв’язку грошового обороту з реальною економікою, і їх потрібно паралельно враховувати в управлінні грошовим оборотом. Головним правилом при цьому має бути забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація економіки – надто низькому чи надто високому. І навпаки, зусилля щодо оптимізації рівня монетизації ВВП не можуть дати позитивних наслідків, якщо вони спрямовані на порушення рівноваги між попитом і пропозицією грошей.   

      Список  використаної літератури:

1. Гроші та кредит: Курс лекцій з навчальної дисципліни / С.І.Кручок, В.М.Алексійчук, Ю.І.Ляшенко та ін..; За ред.. С.І.Кручка. – К.: ДІЯ, 2000. – 132с.
2. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник. – 2-е видання, перероблене і доповнене / М.М.Александрова, С.О.Маслова. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336 с.
3. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях. Навч. Посібник/ За ред.. Б.Л.Луціва. – 3-тє вид., стереотипне. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 219 с.
4. Деньги и кредит: Курс лекций. – 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.
5. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. Та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с.
6. Вісник НБУ 2008 рік - № 1, 2, 3, 4.
7. Фінанси України 2007 рік - № 9.