Кредитні картки

Розрізняють особисті і корпоративні картки. Особисті картки (індивідуальні) видаються окремим  клієнтам банку і можуть бути “стандартними” або “золотими”. Останні призначені для осіб з високою кредитоспроможністю  і передбачають багато пільг для  користувачів. Корпоративна картка видається  організації (фірмі), яка на підставі цієї картки може видати індивідуальні  картки обраним особам (керівникам або просто цінним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, які “прив’язані” до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку  несе організація, а не індивідуальний власник корпоративних карток.

Картки туризму  і розваг – “платіжні” картки. Вони випускаються компаніями, які спеціалізуються  на обслуговуванні вищевказаної сфери, наприклад American Express та Diners Club. Картки приймаються  на обслуговування сотнями тисяч  торгівельних і сервісних підприємств  у всьому світі для оплати товарів  і послуг, а також надають власникам  різні пільги по бронюванню авіаквитків, номерів у готелях, отримання  знижок з ціни товару, страхуванню  життя і т.д.

Головні відмінності  цього виду карток від банківських  кредитних карток, по-перше, - відсутність разового ліміту на покупки, по-друге, - обов’язок власника картки погасити заборгованість протягом місяця без права пролонгувати кредит. У випадку просрочки платежу з власника картки стягується підвищений процент.

Ознайомившись з найголовнішою  складовою платіжної системи - карткою, перейдемо до характеристики всіх інших  її складових. Окрім безпосередньо  приймаючих картку точок обслуговування, до складу платіжної системи входять  банки-емітенти, еквайєр-центри, процесінговий центр (або декілька центрів) і розрахунковий або кліринговий банк. І, накінець, до суб’єктів платіжної системи відносяться і клієнти - держателі пластикових карток.

Банк-емітент займається випуском пластикових карток і наданням їх в розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються у власності банка, а клієнти отримують право на їх використання.

Функції цього банку коротко можна охарактеризувати так: видача картки клієнту починається з відкриття йому рахунку в банку-емітенті і, як правило, внесенням ним певної суми коштів на цей рахунок. При наданні картки, банк-емітент бере на себе тим самим гарантійні обов’язки по забепеченню платежів по картці. Характер цих гарантій залежить від платіжниж повноважень, наданих клієнту і зафіксованих класом картки. Прикладом може бути сімейство платіжних і кредитних карток компанії VISA International. Це картки наступних видів:

• “Плас”;
• “Інтерлінк”;
• “Електрон”;
• “Віза класік”;
• “Віза бізнес”;
• “Віза преміум голд”.

Повноваження власника картки перевіряється  під час авторизації. Авторизація проводиться протягом прийняття картки до оплати або видачі готівкових коштів. Для цього точка обслуговування робить запитання платіжній системі про підтвердження повноважень пред’явника картки і його фінансових можливостей .У випадку позитивного рішення система дає дозвіл на оплату і сповіщає код авторизації, який потім переноситься на чек (сліп). Авторизація може проводитись як вручну, коли продавець або касир передає запит по телефону оператору (голосова авторизація), так і автоматично. В останньому випадку картка кладеться в POS-термінал, дані зчитуються з картки, з клавіатури касиром вводиться сума платежy, а власник картки - секретний ПІН-код (персональний ідентифікаційний номер). Після цього термінал здійснює авторизацію або встановлюючи зв’язок з базою даних платіжної системи (on-line режим), або здійснюючи додатковий обмін даними з самою карткою (off-line авторизація). У випадку видачі готівкових коштів процедура носить аналогічний характер з тою лише особливістю, що гроші в автоматичному режимі видаються спеціальним пристроєм - банкоматом, який і проводить авторизацію.

Сукупність операцій , які супроводжують  взаємодію держателя картки з  платіжною системою при здійсненні платежу по картці або отриманні  готівки часто називають транзакцією. Таким чином, транзакція включає в себе не тільки зчитування даних з картки, виконання запиту на авторизацію, оформлення чека, а і зміни інформації про фінансові ресурси власника картки у базі даних платіжної системи і на картці. В деяких випадках в поняття транзакції включають і відповідні операції по перерахуванню грошових коштів.

Наступним елементом платіжної  системи є банк-еквайер. Початкову обробку запитів на авторизацію проводить еквайер-центр. На початковому етапі розвитку вітчизняних платіжних систем роль еквайер-центра інколи виконує процеcінговий центр, однак в більшості випадків в якості таких центрів виступають банки - члени платіжної системи, тому часто кажуть банк- еквайєр. Якщо банк-еквайєр не володіє даними для виконання запиту (власник картки - клієнт іншого банку), то запит переправляється в процесіноговий центр, який, в свою чергу, або виконує його і передає відповідь банку-еквайєру, або здійснює його подальшу маршрутизацію.

Процесінговий центр веде базу даних платіжної системи. База даних, як правило, містить відомості про банки - члени платіжної системи і власників карток, що забезпечує виконання запитів на авторизацію. Ценр зберігає відомості про ліміти власників карток і виконує запити на авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не має власної бази.

Процесінговий центр є технологічним  ядром платіжної системи. Він  функціонує в достатньо жорстких умовах, гарантовано обробляючи в  реальному масштабі часу інтенсивний  потік транзакцій. І дійсно, використання дебетової картки призводить до необхідності on-line авторизації кожної угоди в  будь-якій точці обслуговування платіжної  системи. Для операцій з кредитною  карткою авторизація необхідна  не у всіх випадках, але , наприклад, при отриманні коштів в банкоматах вона теж проводиться завжди. Використання смарт-карт може при певній організації  розрахунків знизити вимоги до виконання  режиму реального часу, але загальна напруга на центр не зменшиться.

Також високі вимоги до розрахункових  можливостей процесінгового центру висуває і підготовка даних для  проведення взаємозаліків по підсумку дня, оскільки обробці належать протоколи  значної частини транзакцій, а  строки виконання розрахунків досить невеликі - декілька годин.

Таким чином, підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної системи потребує, по-перше, наявності великих розрахункових можливостей процесінгового центру, по-друге, розвиненої комунікаційної інфраструктури, оскільки процесінговий центр системи повинен мати можливість одночасно обслужити достатньо велике число географічно віддалених точок. Крім того, неминуча також маршрутизація запитів, що ще більш підвищує вимоги до комунікацій.

Наступним елементом платіжної  системи є розрахунковий банк, який забезпечує оперативне проведення взаєморозрахунків. В розрахунковому банку банки-члени платіжної системи відкривають кореспондентські рахунки. Взаєморозрахунки необхідні для наступного. Кожний банк-еквайєр здійснює перерахування точкам обслуговування по “картковим” платежам як своїх клієнтів, так і власників карток  інших банків-емітентів, які входять в певну платіжну систему. Тому відповідні кошти повинні бути потім перераховані еквайєру цими “іншими” банками.

3. Схема безготівкових розрахунків на основі кредитних карток

Перш ніж розглядати принципи функціонування системи кредитних карток, давайте  визначимо особливості кредиту, пов’язаного з використанням картки.

Банківська кредитна картка являє собою не тільки інструмент розрахунків, але й відкриває  доступ до кредитних ресурсів банку-емітента. Відповідно, коли банк надає кредит власнику картки, банк стикається з  проблемами, які притаманні цій сфері  банківських операцій. Перш ніж видати клієнту кредитну картку, необхідно  провести ретельне обстеження фінансового  стану майбутнього позичальника, вивчити його кредитну історію і  виявити ступінь ризику, пов’язаного  з непогашенням кредиту та простроченням  платежів.

Кредит по банківській  картці пов’язаний із більшим ступенем ризику, ніж інші види споживчого кредиту. Тут два важливих моменти:

По-перше, по звичайному споживчому кредиту банк, як правило, отримує забезпечення в вигляді закладу матеріальних цінностей або фінансових активів, а також у вигляді різного роду поручительств і гарантій. Це дає можливість у випадку непогашення кредиту або довгострокової прострочки платежів продати заставу і отримані кошти направити на відшкодування збитків.

На відміну  від цього кредит по банківській  картці відноситься до категорії  кредит без забезпечення. Гарантією  тут є лише ім’я самого позичальника, його добра воля, прагнення і можливість погасити кредит. І дійсно, що ризик  для банка при наданні такого кредиту істотно зростає.

Другий важливий аспект пов’язаний зі зміною величини кредитних зобов’зань банка протягом строку дії кредиту. У випадку звичайного споживчого кредиту з погашенням у розстрочку борг позичальника банку (і, відповідно, величина кредитних зобов’язань по цій сфері) поступово знижається по мірі внесення позичальником періодичних (місячних) внесків. Із зменшенням боргу знижується і ризик по кредиту.

По кредитній  картці позичальнику відкривається  кредитна лінія з поновленням. Режим  цього рахунка такий, що при погашенні  клієнтом частини заборгованості по попереднім операціям невикористана  частина ліміту по кредитній лінії  автоматично відновлюється на відповідну суму і знову стає доступною позичальнику при подальшому використанні картки.

Для банка це означає, що його зобов’язання по картковому портфелю завжди дорівнюють загальній  сумі кредитних лімітів, незалежно  від погашення частини заборгованості.

Являючись одним  із джерел кредитного ризику, карткові позички повинні розглядатись з  точки зору загальної стратегії  банківського кредитування. Плануючи діяльність в області карткового бізнесу, банк повинен координувати її з іншими інвестиційними рішеннями і операціями по залученню фінансових ресурсів.

Умови отримання  карток і ліміти кредиту.

Питання про видачу картки вирішується банком-емітентом  на підставі доступних йому відомостей про кредитну історію клієнта, тобто  про те, які доходи клієнта, де і  коли клієнт користувався кредитом, на скільки охайно повертав його, на скільки  часто беруться кредити і т.д. Кредитна історія дозволяє банку  оцінити ступінь ризику по видачі картки і, відповідно, сформулювати вимоги про надання клієнтом тих або інших гарантій. Так, наприклад, в США відомості про кредитні історії громадян зберігаються в Національному кредитному бюро, куди банки і адресують свої запитання. В найпростішому випадку, якщо клієнт благополучний - за ним нема ніяких проступків, у нього стабільний стан і доходи, він має рахунок в даному банку або користується послугами іншого відомого банка - кредитна картка видається без додаткових умов. В прямо протилежному випадку, коли, наприклад, про клієнта невідомо нічого, або за ним є порушення, йому може бути відмовлено у видачі кредитної картки, або банк може вимагати попереднього внесення страхового депозиту в розмірі, що перевищує ліміт кредита.

Відмітимо, що саме в якості “незнайомців” і фігурують  вітчизняні громадяни, що намагаються  отримати, наприклад, картки VISA або EuroCard/MasterCard . Розмір потрібного страхового депозиту в цьому випадку залежить від  типу картки і складає не менше  декількох тисяч доларів.