Кредитні картки

Ліміти операцій по кредитним карткам встанавлюються індивідуально для кожного клієнта. Що стосується строків дії лімітів, то в США типовим є місячний ліміт, а в Європі в рамках місячного ліміту можуть бути додатково встановлені тижневі ліміти. Крім цього, можуть бути встановлені і щоденні ліміти отримання готівки.

Після завершення чергового “ ділового періода” (найчастіше місяця), користувач картки отримує повідомлення банка, яке містить данні за період про всі платежі по картці, інформація про які поступила в банк. При настанні контрольної дати (найчастіше  після декількох днів після отримання повідомлення) користувач повинен повернути кредит. При цьому не обов’язково повертати всю суму одразу. Достатньо внести деякий завчасно обумовлений мінімум. Залишок по заборгованості, на який вже будуть нараховуватись проценти, можна гасити протягом достатньо довгого строку (наприклад, року). Як уже вище згадувалось, саме проценти по неповністю поверненим кредитам і формують основну частину доходу банка при операціях з кредитними картками.

Видача готівки.

Процес видачі готівки по кредитній картці повністю аналогічний процедурі придбання  товарів з тою лише відмінністю, що в цьому випадку точками  обслуговування є самі банки-еквайєри - їх відділення і філіали, тa/або банкомати. Крім того, банкомати працюють в режимі on-line і проводять авторизацію при кожній видачі готівки.

Розрахунки.

Pозглянемо досить безконфліктну “благополучну” ситуацію, коли для всіх рівнів виконані перераховані вимоги. У цьому випадку відшкодування коштів відбувається у наступному порядку:

1. Після отримання  з точки обслуговування списку  транзакцій (у вигляді сліпів  чи файла ) банк-еквайєр перераховує  кошти на рахунок точки.

2. Банк-еквайєр  сортує транзакції на “свої”, що відносяться до держателя  карток банка-еквайєра, та “чужі” .

3. “Чужі” транзакції  пересилаються у процесинговий центр системи, після підсумкової обробки в центрі розрахунковий банк кредитує корреспондентський рахунок банка-еквайєра у відповідному розмірі, і, можливо, дебетує його, якщо з інших банків поступили транзакції по карткам, що належать даному банку-еквайєру.

4. Банк-еквайєр  здійснює необхідні перерахування  коштів на корреспондентський  рахунок (або зняття з кореспондентського  рахунк) в розрахунковому банку.

5. Після перебігу  “звітного періоду” банк-еквайєр  виставляє загальний рахунок  держателю картки і отримує  з нього кошти для погашення  кредиту.

При здійсненні деяких платежів можуть стягуватися  комісійні. Так, банк-еквайєр може брати  комісійні (т.т. здійснювати неповне  відшкодування коштів) з точки  обслуговування. Кожний банк-еквайєр  найчастіше бере комісійні з банка-емітента за обслуговування його карток (“чужих”  карток). За видачу готівки по “чужим”  карткам можуть також стягуватися  додаткові комісійні. Розрахунковий  банк може також стягувати комісію  за розрахункове обслуговування. Платня також береться мережами передачі даних. Все це формує можливі додаткові  джерела дохода для учасників  платіжної системи і є стимулом для її розширення.

З іншого боку, операції на основі кредитних карток створюють  заборгованість в фінансових установах, яка починає приносити проценти після досягнення певних умов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Підсумовуючи  сказане, можна зробити висновок - кредитні картки призначені для того, щоб відстрочити чи відкласти оплату на короткий час. Те, що кредитні картки - а в дійсності і всі інші форми кредиту - дозволяють індивідуумам і підприємствам "заощадити" використання грошей, нічого не значить. Кредитні картки дають можливість мати в розпорядженні менше готівки і чекових внесків для висновку угоди. Інакше кажучи, вони допомагають синхронізувати витрати і доходи, зменшуючи тим самим необхідність у збереженні наявних і чекових внесків.

Банківські кредитні картки є зручними інструментами і надають клієнту револьверну кредитну лінію, якою можна користуватися по мірі необхідності.

Кредитна картка – платiжно-розрахунковий документ, що видається банком своїм вкладникам для оплати ними товарів та послуг; – попередниками сучасних карт були картки, що випускали великі американські готелі, нафтові компанії і магазини на початку століття. Ці товарні картки мали два призначення − стежити за рахунком клієнта і забезпечити механізм запису його покупок. Їхня поява була логічним продовженням оплати на виплат; – кредитні картки виконують дві основні функції: 1) вони є інструментом платежу (як і інші види платіжних карток — розрахункові або дебетові); 2) вони виступають інструментом (засобом) доступу до позикових коштів, наданим банками або іншими фінансовими установами власникам карток, які і використовують їх, виходячи з власних потреб і переваг.

Технологія кредитування за допомогою кредитних карток дозволяє і банку, і підприємцю керувати витратами, вчасно „урізуючи” зайві витрати і забезпечуючи достатні розміри коштів для фінансування майбутніх покупок і операційних витрат. Довгострокова відсутність єдиного нормативно-правого визначення банківської пластикової картки викликало неправильне тлумачення цього терміна і призвело до того, що на банківському ринку України тривалий час усі види платіжних карток називались кредитними або пластиковими.

Необхідно визнати, що в усьому світі, та в Україні, зокрема, ще не вироблено єдиної системи класифікації пластикових карток, які використовуються у банківській діяльності. Національному банку необхідно приділити належну увагу розробленню та запровадженню сучасного та ефективного механізму правового регулювання обігу банківських пластикових карток (зокрема, кредитних), звернувши при цьому увагу на факт, що банківські пластикові картки мають різну правову природу залежно від технологічної основи (картки, що базуються на магнітній смужці, та смарт-картки, основою яких є електронний чіп).

Розвиток ринку кредитних карток в Україні стимулюється ростом роздрібної торгівлі і споживчого попиту людей. Саме кредитні картки є найбільш зручним інструментом для задоволення споживчого попиту клієнтів банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Заброцька О.П. Еволюція міжбанківських  розрахунків // Вісник НБУ.- 2006.- № 3.

2. Жабровець В.О. Напрям та  форми співробітництва в процесі  створення Національної системи  масових електронних платежів // Перспективні банківські технології.- К.: Коміздат, 2007.- С.49.

3. Князева И. В Украине рынок  карточек разрастается. Будут ли  довольны клиенты? // Финансовая Украина.- 2005.- № 10.

4. Мартынюк С.В. Тенденции развития  украинского рынка платежных  карт // Финансовая консультация, 2008.- № 26.- С.28.

5. Нефьодов Є.В. Електронна комерція - в погоні за on-line клієнтом // Перспективні  банківські технології.- К.: Коміздат, 2007.- С.27.

6. Фінансове право: Курс лекцій / В.А.Предборьский (наук. керівник авт.  колективу, Л.А.Жук, А.Г.Зюнькін  та ін.- К.: Правові джерела.- 2008.- 319с.