Необхідність кредиту в ринковій економіці

    Вступ

    Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком  товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів  означає, що в процесі відтворення  відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового  еквіваленту відносно відокремлення  руху грошової форми вартості від  товарної форми, виконання грошима  функції засобу платежу і викликають кредитні відносини.

      Це відносне відокремлення проявляється  в розбіжності у часі руху  матеріальних та грошових потоків,  які виникають при розподілі,  обміні та споживанні сукупного  суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення.

    Ця  суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові  кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    І. Необхідність та сутність кредиту

    Загальноекономічною причиною існування кредиту за ринкової економіки є товарне виробництво, а його об'єктивною основою - рух  вартості у сфері товарного обміну. З розвитком товарного виробництва  кредит стає обов'язковим атрибутом  господарювання. Поряд з об'єктивною основою існують і специфічні причини функціонування кредитних  відносин. Вони пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу  відтворення, а конкретніше - безперервності зміни форми вартості валового внутрішнього продукту в процесі його руху.

    Рух вартості у відтворювальному процесі суспільства, перш за все, втілюється у кругообігу та обігу засобів та предметів праці підприємств і характеризується об'єктивними закономірностями, обумовленими природою відтворювальних процесів товарного виробництва.

    Кредит  — це економічні відносини між  суб'єктами ринку з приводу перерозподілу  вартості на засадах поверненості, строковості та платності.

    Характерними  ознаками кредиту в ринковій економіці  є:

    — позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами — банківські установи;

    — гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі  потреби);

    — джерелом позичкового процента є  прибуток на позичені кошти;

    — кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному  виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

    Об'єктом  кредитних відносин є грошові  чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.

    Суб'єкти кредитних відносин:

    — кредитор — сторона, що передає вартість у грошовій або натуральній формі  іншому суб'єктові ринку на засадах  поверненості, строковості й платності;

    — позичальник — сторона, яка отримує  позику.

    Кредитні  відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу  сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей  без зміни їх власника.

    Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої  вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

    Кредит  є формою руху позичкового капіталу, що надається у позику на умовах повернення і платності. Кошти позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не лише кредиту, а й відсотків за його користування. Без одержання  кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотків у кредитора  не буде зацікавленості позичати гроші. У ряді випадків кредит може бути повернутий кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник  не спроможний сам цього зробити. Коли надана в позику вартість не повертається,  то кредит втрачає свою економічну суть.

    У процесі передачі капіталу від кредитора  до позичальника проявляються його специфічні риси:

    - позичковий капітал є своєрідним  товаром, а його споживча вартість  визначається здатністю продуктивно  використовувати позичальником  кредит, забезпечуючи прибуткову  діяльність з метою повернення  позики та сплати відсотків  за його використання ;

    - кредитні ресурси і плата за  їх використання повертаються  кредитору лише через певний  час, при цьому позичковий капітал  є власністю і кредитор продає  позичальнику не сам капітал,  а лише право на його тимчасове  використання;

    - особливістю руху позичкового  капіталу є те, що він на  відміну від промислового чи  товарного, як правило, перебуває  у грошовій формі, має реальну  вартість і здійснює цю дію  за економічними законами.

    Внаслідок проведеного дослідження можна  стверджувати, що  кредит -  це акт передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на принципах платності, повернення, цільового використання запозичених коштів, реального забезпечення і терміновості. 

    ІІ. Роль кредиту в умовах ринкової економіки

    Унаслідок розвитку процесів обміну товарами виникає  кредит. Кредитні відносини з'являються  і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але  при цьому не відкидаються коливання, приливи та відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і  джерелах їх покриття.

    За  допомогою кредиту як невід'ємного атрибута товарного виробництва  усувається невідповідність між  часом виробництва та часом обігу, вирішується відносне протиріччя між  тимчасовим накопиченням коштів і необхідністю їх використання в народному господарстві.

    Необхідність  кредиту в умовах ринкової економіки  тісно пов'язана з особливостями  кругообігу індивідуальних капіталів. Кредит потрібний також для становлення  нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки  і технологій.

    Таблиця 2. Необхідність кредиту в ринковій економіці

    Завдяки кредиту зменшується час на задоволення  господарських і особистих потреб; кредитори мають змогу отримати додаткові грошові кошти при  передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

    Отже, необхідність кредиту зумовлена  існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність  вільних коштів у суб'єктів економічних  відносин і поточних або майбутніх  доходів — у позичальників. Конкретні  причини, що зумовлюють необхідність кредиту, — невизначеність потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також  поява потреби у створенні  та відтворенні основного капіталу.

    Виникнення потреби в кредиті для підприємств аграрної галузі виробництва  пов'язано із сезонністю виробництва, котра зумовлює в одні періоди випереджаюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів. Внаслідок цього виникає додаткова потреба в коштах понад ті, що є у розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються і збільшується вихід продукції та надходження грошової виручки, частина котрої виявляється тимчасово вільною.

    Таким чином, об'єктивна необхідність існування, утворення і використання ресурсів для кредитування  підприємств аграрної галузі викликане наступними обставинами:

    - по-перше, необхідністю переборення  протиріч між постійним утворенням  грошових резервів, котрі осідають  у процесі обігу на аграрних  підприємств та  використання їх для потреб відтворення;

    - по-друге, необхідністю забезпечення  безперервного процесу кругообігу  виробництва підприємств процес  виробництва в яких характеризується  сезонним характером;

    - по-третє, необхідністю комерційної  організації управління підприємством  в умовах ринку, коли на кожному  підприємстві в процесі руху  індивідуального капіталу виникає  потреба в додаткових коштах.

    Виходячи  з вищенаведеного потребує уточнення  поняття кредиту як економічної  категорії.

    У Положенні НБУ "Про кредитування" зазначається, що кредит є позичковим капіталом банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового  використання.¹

    Інше  трактування поняття кредиту  наводиться в законі "Про оподаткування  прибутку підприємств". У цьому  законі відмічено, що кредит це - кошти  та матеріальні цінності, які надаються  резидентами або нерезидентами  у користування юридичним чи фізичним особам на визначений термін і під  відсоток².

    У статті 2 Закону України "Про банки  і банківську діяльність" кредит характеризується як банківський кредит ,тобто як зобов'язання банку надати певну суму грошей під гарантію, та зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження терміну  погашення боргу, яке надано в  обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також  на зобов'язання на сплату відсотків  та інших зборів з такої суми³.

    Таким чином, у нормативно - правових документах наводяться різні підходи щодо тлумачення суті однієї і тієї ж економічної  категорії - кредиту. А це, безумовно, має негативний вплив на організацію банківського кредитування в цілому.

    Потреби в кредитах також виникають у  зв'язку з особливостями індивідуального  кругообігу коштів госпрозрахункових  підприємств та організацій. Ці особливості  проявляються у розбіжності в  часі між вивільненням з обороту  вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій  відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва  зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно  з надходженням грошових коштів і  викликає додаткову потребу в  коштах.

    В інші періоди витрати виробництва  зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової  продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється  тимчасово вільною. 
Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

    Розбіжності між надходженням грошових коштів і  витрачанням їх виникають і в  сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення з'являються внаслідок перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах. 
Економічною основою заощаджень є добровільне відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення своїх поточних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.