Первый монетный двор Украины

ЦЕНТ

Цент никогда не был основой денежного обращения какого-либо государства. Но постепенно эти мелкие разменные монеты завоевывают континенты. Процесс объединения Европы дал новый импульс их экспансии. А с учетом близких по происхождению сентаво, сантимов, сентесимо и стотинок можно утверждать, что это самые распространенные в мире монеты.

Английское слово cent происходит от латинского centum -- "сто". Впервые название "цент" появилось в конце XVIII века в Северо-Американских Соединенных Штатах. Одной из первоочередных задач молодой республики, недавно обретшей независимость от Великобритании, было становление собственной денежной системы. И в 1783 году появился так называемый вашингтонский цент. Кстати сказать, доллар, с которым в настоящее время связывают величие США, был введен в обращение лишь три года спустя, в 1786 году. Сто центов и составили новую валюту США, ставшую впоследствии чуть ли не основной валютой мира.
Однако регулярная чеканка цента была узаконена только в 1792 году. Довольно долго, до 1856 года, монета чеканилась из меди. Затем появились никелевые центы, а потом -- монеты из бронзы. При этом цент не был самой мелкой монетой на территории США. В то время в обращении находился и полуцент. Впрочем, чеканился он только до 1857 года. Помимо этого в разное время в обращении находились и бронзовые двухцентовые монеты, и трехцентовые никелевые и серебряные монеты, и серебряные двадцатицентовые монеты. К настоящему времени остался стандартный набор разменных монет, выполненных из медно-никелевого сплава: 5, 10, 25 и 50 центов (одноцентовик американцы чеканят из меди).
Центы недолго оставались разменной монетой исключительно США. Уже в 1816 году цент проник и на территорию Нидерландов, здесь они составляли сотую часть гульдена. Причем в обращении были довольно редкие номиналы в 2,5 цента или 0,25 цента. Из США и Голландии, благодаря их многочисленным старым и новым колониям, центы распространились по всему миру. До последнего времени они находятся в денежном обращении трех десятков государств. При этом, так же как в случае с Голландией, центы не всегда являются одной сотой частью доллара. Центы служат разменной монетой чилийскому песо, кенийскому шиллингу, мальтийской лире, маврикийской рупии и южноафриканскому ранду. Новую жизнь центу дала объединенная Европа. После введения в оборот наличного евро самой распространенной монетой Старого Света стали евроценты.
Наряду с центами во многих государствах обращаются монеты, название которых тоже происходит от латинского centum (и которые тоже являются сотыми частями основной денежной единицы). Это и аргентинские и колумбийские сентаво, и венесуэльские и коста-риканские сентимо, и панамские и уругвайские сентисимо, и сенити королевства Тонга, а также болгарская стотинка. Таким образом, разменные "сотенные" монеты находятся в обращении около трети государств и являются самыми распространенными монетами мира.
Благодаря широкой географии центы могут похвастаться разнообразным дизайном, обусловленным национальными особенностями и историей конкретной страны. В США, например, нередко отдавали дань местному колориту. В разное время на центах изображались профиль индейца, орла или бизона. Но и Белый дом, и обязательное "In God we trust" не оставались забытыми. Особую популярность среди коллекционеров в США завоевали монеты в 25 центов. Дело в том, что на них нередко чеканилась символика одного из штатов или фрагмент значительного исторического события. А, например, в ЮАР год назад выпустили к финальному циклу чемпионата мира по футболу 10-миллионную партию 25-центовых монет. Как отмечают представители монетного двора ЮАР, это было сделано из благодарности местной команде Bafana Bafana за ее достижения. Редко встречающиеся 50-центовые монеты также любят чеканить с целью подчеркнуть значимость того или иного события в жизни страны. Так, в мае этого года в кошельках канадцев зазвенела 50-центовая монета, выпущенная к 50-летию восшествия на престол королевы Елизаветы II (Канада -- член Британского Содружества).
И конечно, большой простор для творчества открыло финансовое объединение Европы -- в обращение вошли монеты номиналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 центов, и на их реверсе каждая из 12 стран зоны евро может чеканить что хочется. Впрочем, одни оформили монеты единообразно (Бельгия на всех монетах поместила профиль короля Альберта II, Ирландия -- арфу), другие же постарались придать неповторимые черты монетам каждого номинала: Греция использовала морскую тему, Австрия -- цветы и архитектуру, Италия -- историю и искусство.
Между тем на другой стороне Атлантики над центом (монетой в один цент) нависла угроза полного исчезновения. Недавно конгрессмен от Аризоны республиканец Джим Колби представил свой "антицентовый" закон, согласно которому мелкие монеты предлагается вывести из оборота. Мистера Колби можно понять: при весе в 3 грамма даже при нынешних ценах на медь себестоимость монеты составляет почти половину ее номинала. Если закон примут, стоимость цента начнет быстро расти -- ведь старые, давно вышедшие из обращения монеты уже перешли в разряд раритетов. На прошедшем в июне этого года нумизматическом аукционе в Техасе мелочь расходилась по рекордным ценам. Так, трехцентовая монета 1873 года ушла за $26,5 тыс., 50-центовик 1938 года -- за $17,8 тыс. Абсолютным рекордсменом стал цент 1864 года (один из 16 дошедших до наших дней). Покупатель отдал за него $138 тыс.

Історія гривні

 Офіційна, НБУ

            У різні історичні періоди слово "гривня" означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).

            Водночас із назвою "гривеник" у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва "злотий", яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.

            Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917 року було видрукувано перший грошовий знак Української Народної Республіки — купюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знака був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.

            Оформлюючи свою купюру, Нарбут застосував вишукані орнаменти в дусі українського барокко XVII—XVIII століть, декоративні шрифти, зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого) та самостріла (герба Київського магістрату XVI—XVIII століть). Напис "100 карбованців" подавався на купюрі мовами чотирьох найчисленніших націй, що живуть на території України, — українською, російською, польською та єврейською (івритом).

            З випуском нарбутівської стокарбованцевої купюри пов'язаний вибір тризуба як державного герба України. Георгій Нарбут, проектуючи ескіз купюри у 100 карбованців, звернув увагу на тризуб як знак, характерний для найдавніших національних грошей України — злотників та срібняків князя Володимира, і вмонтував його до композиції ескізу. Оригінальний знак одразу запам'ятався українським патріотам. Тризуб тут виступав як алегорія українського державотворення ще від часів Володимира Великого, що також мало глибоко патріотичний зміст. Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини (так, УНР, яка за Третім універсалом визначалася як складова частина федеративної Росії, проголошувалася за Четвертим універсалом 22 січня 1918 року "самостійною, ні від кого не залежною державою") Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці — гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

            Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних — Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої — зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої — свою улюблену алегорію "Молода Україна" у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву "горпинка").

            Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані "Експедицію з заготовлення державних паперів", належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет Богдана Хмельницького, індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів "тризуб" та "козак з мушкетом". Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І.Золотов, І.Мозалевський, А.Богомазов та інші графіки.

            Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави в обіг була такою: 5 січня 1918 року — 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута); 6 квітня 1918 року —25 та 50 карбованців ("лопатки", ескізи О.Красовського); 17 жовтня 1918 року — 10, 100 та 500 ("горпинки") гривень (ескізи Г.Нарбута); жовтень 1918 року — 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського); серпень 1919 року — 10 ("раки") та 1000 карбованців (ескізи І.3олотова), 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута) та 250 карбованців ("канарейки", ескіз Б.Романовського); жовтень 1919 року — 25 карбованців (ескіз А.Приходька).

            Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

            "Більшовицькі тисячки" запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922—1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

            Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917—1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви "сотий", "резана", але врешті було віддано перевагу звичній уже "копійці". 1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати.

  Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, — український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992—1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.

            Посилення у 1995 році і першій половині 1996, року стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України є грошовою одиницею нашої держави.

25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні".

            Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася від 2 до 16 вересня 1996 року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.

Протягом 15 днів — від 2 до 16 вересня 1996 року — в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

            З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

            Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності — національні гроші. Зарубіжні аналітики вітали здійснення грощової реформи у нашій державі, розглядаючи введення української валюти — гривні — як свідчення початку стабілізації української економіки.

Відповідно до Указу Президента України та статей 99 і 102 Конституції України протягом 2 - 16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа. В обіг введено національну валюту України гривню та її соту частку - копійку.

Код валюти літерний - UAH, код валюти цифровий - 980, скорочена назва - грн.

Емісійний інститут - Національний банк України.

В обігу знаходяться:

банкноти номінальною вартістю 1 гривня (1992, 1994, 1995 рр.), 2 гривні (1992, 1995 рр.), 5 гривень (1992, 1994, 1997 рр.), 10 гривень (1992, 1994 рр.), 20 гривень (1992, 1995 рр.), 50 і 100 гривень.

розмінні монети номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок і 1 гривня.

Розмінні монети

Розмінні монети номінальною вартістю 1, 2 та 5 копійок виготовлені з металу білого кольору, вартістю 10, 25 та 50 копійок - з металу бронзового кольору, 1 гривня - з металу на основі міді жовтого кольору.

Основні характеристики монет

1 копійка - діаметр 16,0 мм, товщина - 1,20 мм, вага - 1,50 г, нержавіюча сталь;

2 копійки - діаметр 17,3 мм, товщина - 1,20 мм, вага - 0,64 г, алюмінієвий сплав;

5 копійок - діаметр 24,0 мм, товщина - 1,50 мм, вага - 4,30 г, нержавіюча сталь;

10 копійок - діаметр 16,3 мм, товщина - 1,25 мм, вага - 1,70 г, сплав на основі міді;

25 копійок - діаметр 20,8 мм, товщина - 1,35 мм, вага - 2,90 г, сплав на основі міді;

50 копійок - діаметр 23,0 мм, товщина - 1,55 мм, вага - 4,20 г, сплав на основі міді.

1 гривня - діаметр 26,0 мм, товщина - 1,85 мм, вага - 7,10 г, сплав на основі міді жовтого кольору.   

На лицьовому боці (аверсі) монет у центрі розміщено зображення малого державного герба України - ТРИЗУБА, обрамленого з обох боків орнаментом з двох дубових листків і двох колосків. Від кожного колоска вертикально вгору виходять по три остюки. Над гербом зроблено напис "УКРАЇНА", а під гербом - рік карбування монети.

На зворотному боці (реверсі) в центрі монети розміщене цифрове позначення номіналу, а під ним - відповідний напис "копійка", "копійки", "копійок", "гривня".

Верхній рівень літер назви номіналу - горизонтальний, а нижній має форму випуклої донизу дуги. Номінал обрамлений стилізованим вінком з листя та ягід.

По периметру лицьовий та зворотний боки монети обрамлені суцільним випуклим кантом.

Бокова поверхня монет (гурт) номіналом 1 та 2 копійки - гладка, а номіналом 5, 10, 25 та 50 копійок - рифлена; по гурту монети номінальною вартістю "1 гривня" зроблено напис "ОДНА ГРИВНЯ" і "1996", відокремлені одна від одної крапками.

История происхождения слова и понятия «гривня»

    Заняв киевский престол, Ярослав Мудрый отказался от монетной эмиссии. Почему? Вряд ли наука сможет когда-нибудь суверенностью ответить на этот вопрос. Вероятным кажется такая версия. Вследствие приостановки наплыва арабских монет с Востока резко уменьшилась в обороте монетная масса.Печатные деньги исчезали с рынка, оседая в накоплениях. Со временем их функции заменили монетные гривни.

    Последними по времени и последовательности эмиссий появились монеты с именами Святополка и Петра (или Петроса). Исследователи до сих пор спорят по поводу происхождения Святополка.-Одни считают его сыном старшего брата Владимира Ярополка Святославича, другие - самого Владимира. Святополк сам решил вопрос своего происхождения - путем печатания монет. На лицевой стороне сребреников с именем этого князя, языческим «Святополк» или христианским «Петро», изображен условный портрет князя. Часть нумизматов считает, что на сребрениках с надписью «Петро» изображен Св. Петр, христианский патрон Святополка. На оборотной стороне этих монет видим его родовой знак -двузубец, что однозначно определяет его отца - князя Ярополка. Сребреники Святополка стали последними древнерусскими монетами в классическом понимании. Функцию средств купли-продажи в больших трансакциях и накопления драгоценностей с середины XI в. постепенно взяли на себя монетные гривни - слитки серебра стандартных формы и веса (киевские, новгородские и др.).