Регулювання діяльності Фонду гарантування банківських вкладів фізичних осіб в Україні

Проте є ряд проблем, які  потребують вирішення, серед яких: адаптація  законодавства України до законодавства  Європейського Союзу; необхідність удосконалення механізму фінансування системи страхування депозитів; розширення функцій та повноважень  Фонду (його участі у фінансовому  оздоровленні проблемних банків); врегулювання процедури виплати відшкодування  вкладникам збанкрутілих фінансових установ (насамперед визначення обставин, за яких доцільно розпочинати компенсаційні  виплати); реалізація широкої кампанії інформування громадськості про  переваги механізму захисту вкладів  з метою підвищення довіри до банківської  системи тощо [11, С.37].

Обсяг ресурсів Фонду далекий  від безпечного рівня, тому необхідно  шукати шляхи його поповнення. Одним  із таких шляхів може стати створення  під контролем НБУ та Держфінпослуг дочірньої структури Фонду, яка б займалась управлінням невеликої частки його активів (10–20 %). Такий дозвіл на здійснення вкладень у корпоративні цінні папери не тільки дасть змогу збільшити фінансові ресурси Фонду, а й сприятиме розвитку вітчизняного фондового ринку [15].

Звісно, будь-яка система  не ідеальна, потрібно її постійно вдосконалювати з огляду на реалії та виклики сучасності. Тому зосередимо увагу на основних недоліках функціонування Фонду [2, С.32]:

1. Поширення дії системи гарантування вкладів лише на захист інтересів фізичних осіб, не враховуючи інтереси фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб.

2. Недостатність джерел формування ресурсів Фонду. З огляду на фінансову нестабільність НБУ опрацьовує проект щодо збільшення регулярних зборів вдвічі (з 0,25 до 0,5 % від обсягу залучених коштів). Уже прийняте рішення про надання Національним банком Фонду кредиту в розмірі 1 млрд. грн., а також про тимчасове фінансування виплат за рахунок щорічних внесків НБУ від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами (в розмірі 20 % від перевищення доходів над його витратами, але не менше 1 млрд. грн.).

3. Обмежені контрольні функції Фонду. Фонд не контролює процес виплати банками_агентами компенсацій вкладникам, а також не здійснює нагляд за санацією, ліквідацією банків. А це не відповідає світовій практиці, де відповідні структури повністю контролюють процес від отримання внесків до видачі компенсацій вкладникам.

4. Виконання основних  повноважень Фонду здійснюється  через різні структури. Так, через НБУ Фонд здійснює інвестування ресурсів у державні цінні папери, через банки-агенти – виплачує компенсаційні платежі. Зараз компенсації вкладникам виплачуються через п’ять банків та приблизно 200 відділень. Партнерами Фонду є такі банки, як "Правекс_банк", "Приватбанк", "Промінвестбанк", "Сведбанк" та "Укрпромбанк". Зважаючи на кризову ситуацію НБУ розробив нову схему виплат компенсацій: Фонд приєднується до НСМЕП, завдяки чому вкладники матимуть можливість отримати кошти через 41 банк та 4000 відділень, а сам Фонд зможе переводити кошти до банку-агента лише на вимогу вкладника, тобто Фонд матиме можливість розпоряджатися цими коштами до дня їх отримання вкладником.

5. Недосконала структура  активів Фонду. Досить цікаві дані про структури активів американської Федеральної корпорації зі страхування депозитів (ФКСД) та активів Фонду. В американській корпорації 10 % активів спрямовується на корпоративні загальні та адміністративні витрати, 16 % – на страхові програми, 50 % – на програми нагляду та захисту споживачів, 24 % – на управління доходами. В Україні: 5,5 % – на утримання, 14,2% – на гарантійні виплати, 80,3 % – на інвестиції в ОВДП. Усе це свідчить, що в Україні бракує програми захисту клієнтів банків, яка б базувалася на здійсненні Фондом моніторингу за учасниками фонду, санації проблемних банків, що говорить про необхідність розширення функцій та повноважень Фонду.

Українська реальність свідчить, що банкрутство банків – найбільш неефективний і найбільш застосовуваний метод в Україні. Урядові нашої  країни доцільно впроваджувати в  практику інші конструктивніші та ефективніші  методи: організації угод з передавання  активів та зобов’язань від "хворого" банку до "здорового" (бридж-банку) і надання фінансової допомоги банку (чи інвесторам) без його закриття. Ці два методи були перевірені на практиці в США, Канаді, Японії, Німеччині  та багатьох інших країнах.

З огляду на існуючі проблеми можна виділити основні міри, які  доцільно впровадити щодо покращення системи страхування вкладів  в Україні [13, С.114]:

1) зважаючи на суттєве  перевищення гарантованої суми  відшкодування над середнім розміром  вкладів населення в банках, доцільно  поширити страховий захист на  вклади фізичних осіб – суб’єктів  підприємницької діяльності, що  реально сприятиме розвитку підприємництва  в Україні;

2) законодавство деяких  країн передбачає можливість  коригування рівня страхового  відшкодування залежно від інфляційних  чинників. Для України це вельми  актуально, зважаючи на динаміку  змін індексу споживчих цін  та рівня інфляції;

3) Фонду та банкам необхідно  проводити активну роз’яснювальну  роботу з метою інформування  громадськості про можливості  надійного збереження заощаджень на депозитних рахунках завдяки ефективному функціонуванню вітчизняного інституту захисту вкладників;

З метою розширення ресурсного потенціалу комерційним банкам необхідно  активізувати свою депозитну політику шляхом [10, С.21]:

1) нарощування депозитного  портфеля за рахунок розширення  переліку існуючих вкладів, у  тому числі на довгострокову  перспективу, орієнтуючись на  різноманітні прошарки населення  з різним рівнем доходу;

2) освоєння випуску заощаджених  сертифікатів;

3)прийняття заходів щодо  мінімізації негативного впливу  непередбачуваного вилучення населенням  строкових вкладів;

4)встановлення оптимального  обсягу залучення ресурсів комерційними  підрозділами банку, виходячи  із цілей максимізації прибутку  та забезпечення ліквідності  банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

У даній роботі було проаналізовано сутність фонду, принцип його роботи і порядок відшкодування. Відповідно до Закону Фонд є державною спеціалізованою економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку та виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Ці кошти не включаються до Державного бюджету, є об'єктом права державної власності та використовуються лише за цільовим призначенням – для відшкодування втрат, інвестування в державні цінні папери, вкладення на депозитні рахунки Національного банку України, забезпечення виконання функцій Фонду.

Крім цього, опрацювавши матеріал з даної теми, варто також відмітити  певні пропозиції, які можуть поліпшити  діяльність Фонду:

• надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб право переважного і безумовного задоволення вимог до банку-банкрута перед іншими кредиторами однієї черги;
• система страхування вкладів повинна охоплювати всі фінансово-кредитні установи, які мають ліцензію на здійснення операцій із залучення коштів фізичних осіб;
• сьогодні, розглядаючи перспективу розвитку даної організації, слід страхувати лише вклади фізичних осіб, але й інші види вкладів, які також повинні бути захищені.
• підвищити максимальний розмір відшкодування за вкладом і прив’язати його до курсу вільно конвертованої валюти та/або до мінімальної заробітної плати;
• запровадити гнучку систему встановлення розміру регулярних зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом диференціації цього розміру залежно від ступеня ризикованості діяльності конкретного банку, використовуючи для цього економічні нормативи, що регулюють діяльність банків.

Список використаних джерел

1. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики К. Монографія. – : КНЕУ, 2002. – 276 с.
2. Вікіпедія [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Фонд_гарантування_вкладів_фізичних_осіб

3. Інформація для вкладників  про систему гарантування вкладів  фізичних осіб [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.fg.org.ua/ua/Zagal_info.html

4. Іщенко О. Чи захищений сьогодні український вкладник?// Вісник НБУ. – 2009. – № 10. – С. 44–50.

5. Мазур Т. «Функції фонду гарантування вкладів фізичних осіб» ПГІП 2007 №8 стр. 24–27

6. Офіційний сайт НБУ - [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.bank.gov.ua.

7. Положення "Про порядок  відшкодування Фондом гарантування  вкладів фізичних осіб коштів  за вкладами фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної  ради Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб від 21.08.2012 №  2 (із змінами та доповненнями) // Офіційний Вісник України. –  2012. – № 8. – ст. 256.

8. Про Фонд гарантування  вкладів фізичних осіб: Закон  України від 20.09.2001 № 2740-III // Відомості  Верховної Ради. – 2002.– № 5.