Валютна політика України

1. Дослідити стан готівкового обігу в Україні та назвати шляхи його скорочення.

     Аналiз нинiшнього стану з готiвковим обiгом у краiнi на рiзних етапах здiйснення операцiй з готiвкою ( як у банкiвськiй, так i позабанкiвськiй сферах) свiдчить, що за умови позитивних у цiлому тенденцiй розвитку цієї сфери ( свiдченням цього, зокрема, є вдале проведення грошової реформи ) система управлiння i органiзацii готiвковим обiгом практично в усiх її ланках потребуе вдосконалення i реформування вiдповiдно змiн в економiцi, що сталися останнiм часом. В умовах переходу економiки на ринковi засади iснуюча система управлiння готiвковим обiгом залишається в цiлому централiзованою i адмiнистративною. Зокрема, складання i доведення прогнозiв касових оборотiв (починаючи вiд суб'єктів господарювання i закiнчуючи Нацiональним банком Украiни) є трудомiстким i тривалим процесом, кiлькiсть показникiв та розрахункiв до них, що розробляються i доводяться, досить значнi, недостатньо аналiзується стан та динамiка показникiв готiвкового обiгу в регiонах в ув'язцi з економiчною ситуацiєю, що складаеться в них. Бiльшої чiткостi вимагає взаємодiя з Банкнотно - монетним двором при видачi йому замовлень на виробництво грошових знакiв на основi вiдповiдних прогнозних розрахункiв.

     Дiюча  централiзована система управлiння готiвковим обiгом та її облiку є регресивною, оскiльки вона гальмує природний розвиток дiяльностi банкiвськоi системи. Управлiння готiвковим обiгом в регiонах здiйснюється за емiсiйними дозволами Нацiонального банку Украiни на пiдставi поданих вiдповiдних заявок. Регiональнi управлiння Нацiонального банку України не мають права самостiйно розпоряджатися готiвкою, яка знаходиться в їхнiх сховищах. Система облiку готiвки в резервних фондах побудована на основi дублювання операцiй у регiональних управлiннях Нацiонального банку Украiни i Департаментi готiвково-грошового обiгу Нацiонального банку Украiни. Облiк випуску готiвки в обiг та її вилучення з обiгу здiйснюється централiзовано Департаментом готiвково-грошового обiгу Нацiонального банку Украiни на пiдставi емiсiйних платежiв, надiсланих регiональними управлiннями системою електронних платежiв через Центральну розрахункову палату.

     Окремi недолiки, що мають мiсце в практицi ведення касових операцiй, пояснюються  певною мiрою тим, що дiюча Iнструкцiя № 1 "З органiзацiї емiсiйно-касової роботи в установах банкiв Украiни" не передбачає розмежування функцiй регiональних управлiнь Нацiонального банку України та комерцiйних банкiв, а також єдиного порядку виконання комерцiйними банками операцiй iз зберiгання цiнностей у депозитних сховищах i операцiй з приймання комунальних платежiв вiд населення тощо. Дiючий порядок пiдкрiплення операцiйних кас установ банкiв з операцiйних кас iнших банкiв, якi мають ii в надлишку, не гарантують повноти вкладення грошей в упаковку та якiсть готiвки. Залишається високим рiвень ручної працi в процесi перерахування готiвки, сортування її на придатну i зношену, визначення справжностi купюр, формування банкнот у корiнцi та пачки, а також упаковки розмiнної монети (механiзованi лише окремi операцii оброблення готiвки), що не дає можливостi швидко обробити зростаючi обсяги готiвки i не гарантує високої якостi оброблення. Комерцiйнi банки недостатньо ретельно проводять роботу з вiдсортування зношених банкнот через вiдсутнiсть єдиних параметрiв зношеностi банкнот та реальних стимулiв для проведення такої роботи.

     До  цього часу в країнi не створено дiйової мiжвiдомчоi системи виявлення фальшивих грошових знакiв, проведення їх експертизи, зберiгання та утилiзацii. Дiюча система iнкасацii та перевезення готiвки у поєднаннi iз законодавчою невирiшеннiстю питання озброєння вогнепальною нарiзною зброєю пiдроздiлiв iнкасацii, якi створюються у структурах комерцiйних банкiв та iх фiлiях для виконання функцiй проведення iнкасацii виручки пiдприємств, установ i органiзацiй усiх форм власностi (що тим самим гальмує передання такого права комерцiйним банкам i iх фiлiям), не забезпечує вивiльнення регiональних управлiнь Нацiонального банку Украiни вiд здiйснення невластивих їм функцiй збирання виручки вiд суб'єктiв господарювання i вiдповiдно - прискорення лiквiдацii неприбуткових дiльниць служби iнкасацii Нацiонального банку Украiни.

     Вкрай негативним фактом у справi полiпшення органiзацii здiйснення операцiй з готiвкою є вiдсутнiсть комплексного пiдходу до проблеми оброблення готiвки, починаючи вiд ii виробництва i випуску в обiг до оброблення готiвки в Нацiональному банку Украiни i комерцiйних банках та у позабанкiвськiй сферi, що спричиняє пiдвищення витрат на виробництво грошей та пiдтримку iх обiгу, збiльшення обслуговуючого персоналу, пов'язаного з обробленням готiвки, зменьшення швидкостi обiгу грошей, зниження рiвня захисту грошових знакiв вiд пiдроблення, посилення вiрогiдностi здiйснення зловживань з боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клiентам рiзноманiтних послуг тощо. До цього часу пiдходи до впровадження технiчних засобiв для автоматизацii операцiй з готiвкою були спрямованi, в основному, на замiну окремих ручних операцiй з оброблення готiвки на тi ж операцii, але за допомогою вiдповiдних технiчних засобiв, що фактично розриває технологiчний процес, робить зусилля щодо автоматизацii неефективними та збiльшує собiвартiсть оброблення готiвки. Нечiткiсть нормативних документiв ускладнює впровадження сучасних технiчних засобiв для обандеролення корiнцiв i пакування пачок, а також сортування банкнот iз вилученням з обiгу зношених грошових знакiв та iх утилiзацiю.

     Незалежна Україна починала свiй шлях у свiт, не маючи анi власної монетарної полiтики, анi банкiвської системи, не знаючи протягом 60 рокiв нормальних економiчних вiдносин. Починали з мiнусової позначки. Саме тому 1992 та 1993 рокi i неповний 1994-й у грошовому аспектi пройшли пiд гаслом "захисту вiтчизняного товаровиробника". Вважалося за конче необхiдне допомогти йому пiльговими, практично необмежними кредитами, аби вiн зберiг виробництво, i на цiй основi Украiна нiбито змогла б iнтегруватися в свiтове економiчне спiвтовариство. Така помилка надзвичайно дорого коштувала Українi - протягом названих рокiв зростали споживчi цiни, усе бiльше знижувався життєвий рiвень людей, а товаровиробники, хоч i отримували практично безоплатнi кредити, все ж скорочували обсяги виробництва. Карбованець майже повнiстю втратив двi найважливiшi функцii грошей: бути мiрою вартостi та накопичення додаткової вартостi. 1992 - 1993 роки характеризуються пануванням гiперiнфляцii, зниження якої до бiльш - меньш прийнятого рiвня почалося з II кварталу 1996 року. На перше мiсце були поставленi завдання державного сектора економiки. Тим часом ринкову трансформацiю економiки було вiдкинуто на другий план. Така змiна стратегiї перехiдного перiоду подавалася як особливий український шлях переходу до ринкової економiки. Для досягнення зазначених вище цiлей застосовувалися методи з арсеналу командно-адмiнiстративної економiки - дефiцитне фiнансування, пiльгове кредитування, централiзований розподiл фiнансових коштiв, пряме втручання у цiноутворення, у кредитний процес тощо.

     При цьому часом головну причину  падiння вiтчизняного виробництва, зростання неплатежiв та заборгованостi щодо заробiтної плати, соцiальних виплат, недостатнього попиту на товари та послуги вбачають у дефiцитi грошовоi маси.

     За  оцiнками окремих експертiв, обсяг  натурального та доларизованого товарообороту, включаючи тiньовий, зрiс за 1991 - 1995 роки бiльш як удвоє i досяг 80% загального його обсягу. Швидкiсть обiгу грошей за шiсть рокiв зросла бiльш нiж у 5 разiв.

     Чи  можна було взагалi ( зберiгаючи високi темпи зростання грошовоi маси чи навiть нарощуючи iх, тобто продовжуючи ту ж iнфляцiйну полiтику, що i в 1991 - 1993 рр. ) уникнути підвищення рівня інфляції. Закономiрностi розвитку iнфляцiйного процесу дають усi пiдстави стверджувати, що цю тенденцiю, пiсля виходу iнфляцii на гiпервисокий рiвень, не можна було зупинити подальшим нарощуванням грошовоi маси. Критичний момент у розвитку iнфляцiйного процесу в Украiнi був, ймовiрно, у 1992 роцi, а можливо й ранiше. Можна зробити висновок, що рiзким збiльшенням темпiв емiсii i маси грошей в обiгу пiдвищити рiвень стабілізації економіки не можливо. Неминучим наслiдком такої полiтики в сучасних умовах буде нова iнфляцiйна хвиля i подальше зниження рiвня стабілізації грошової одиниці.

     Зростання та падіння показників інфляції та грошової маси дуже різкі. У лютому 1993 рівень інфляції піднявся на 74 % , а вже в березні цього року він впав до 24%, також виликий скачок відбувся в 1994 році ( у серпні 1994 року відсоток складав 2%, а вже листопаді - 74% ), далі коливання рівня інфляції відбувається помірно. Аналізуючи ці дані, можна зробити висновок, що такі коливання можуть бути пов'язані з нестабільністю економіки та неспроможністю Уряду подолати кризу. Тільки в кінці 1995 по 1997 рік спостерігається повільне коливання інфляції. Це може бути наслідком, хоча б невеликої, стабілізації економіки та грошової одиниці.

     Як i будь-який обiг, грошовий, а звiсно i готiвковий обiг в Украiнi має свої особливостi структури. Згiдно з пiдходами, прийнятими в макроекономiчних теорiях, грошова маса розглядається як єдина iнтегральна величина готiвкового i безготiвкового компонентiв.

     Однак в умовах переходу до ринкової економiки в силу неоднакового впливу на економiчний процес та його iнтенсивнiсть, безумовно, необхiдний диференцiйований пiдхiд до оцiнки компонентiв грошової маси та перспектив їх розвитку. Тривала iнфляцiя призвела до рiзкого зростання маси грошей в обiгу. Лише за 1995 рiк обсяг останньої збiльшився у 3.3 раза, в 1.2 раза перевищивши очiкуванi за цей перiод темпи iнфляцii. Протягом 1995 року з кас банкiв було видано у 4.5 раза бiльше готiвки, нiж у 1994 роцi. Сьогоднi в обiгу засилля готiвки, але 90 вiдсоткiв її - поза кас банкiв.

     В останнi роки у зв'язку підвищенням  рівня iнфляцii постiйно збільшується наявність готiвки в загальній  грошовій масі. Iз 1995 року по 1997 рiк процент відношення готівки до грошової маси зріс з 37,8 до 48,9 відсотків.

     Посилення iнфляцiйних процесiв, падiння виробництва, погiршення становища на споживчому ринку призвело до зростання обсягу готiвки поза касами бакiв. За розрахунками, iз загальної суми готiвки, що перебуває в обiгу лише 10-12 вiдсоткiв проходить через каси банків. Решта (тобто близько 90 вiдсоткiв) знаходяться на руках в населення, включаючи орендаторiв та iнших приватних пiдприємцiв. Нестабiльнiсть економiчної i законодавчої бази, викока iнфляцiя призвели до деформацii структури всього народногосподарського комплексу країни iз високим ступенем тiньової економiки ( тобто офiцiйно не зареєстрованого створення вартостi ). У рiзних варiантах нижня межа тiньовоi економiки в офiцiйному ВВП за 1995 рiк становила 55 вiдсоткiв. У цьому випадку нижня межа пов'язаного з цим недоодерження податкiв становить 12 вiдсоткiв ВВП. Отже виходить, що iнтеграцii половини тiньовоi економiки в офiцiйну, легальну (а вiдтак, одержаних вiд неї податкiв ) вистачило б, щоб повнiстю покрити дефiцит бюджету i таким чином досягти стабiлiзацii. Але невирiшенiсть зазначених вище питань породжує проблему готiвки.

     Не  зважаючи на те, що пiд час грошової реформи до банкiвської системи надiйшло дуже багато грошей з тiньового сектору, сьогоднi бiльш нiж 4.8 мiльярди гривень працює поза банкiвською системою, вони також можуть бути ресурсом для вiдтворення економiчного потенцiалу. I, на жаль, якщо на кiнець 1996 року рiвень готiвкового обiгу становив 43.2 вiдсотки, то в середенi 1997 року рiвень грошовоi готiвковоi маси знову становив 45 вiдсоткiв, тобто як в середенi 1996 року. Тому можна стверджувати, що біля половини гошового обiгу в Украiнi обслуговується готівкою.

     Але, попри всi негативнi явища, що iх спричиняє готiвка, вона становить собою також додаткове джерело надходження грошових коштiв державі за рахунок сеньоражу. Сеньораж - прибуток казначейства вiд карбування грошей

     14 листопада 1991 року Постановою  Президii Верховноi Ради Ураiни "Про нацiональну валюту Украiни" було визначено, що Україна матиме свої виробничi потужностi для виготовлення банкнот. I сьогоднi вже можна констатувати вiдрадний факт: створено вiтчизняну базу iз виготовлення нацiональної валюти. 22 березня 1994 року вiдбулося вiдкриття Банкнотноi фабрики Нацiонального банку Украiни. У свiтi з'явилося 68 пiдприємств з виготовлення паперових грошей. Фабрикою ХХI столiття назвали ii фахiвцi з Польщi. I це справдi так. Найсучаснiше обладнання та новiтнi технологii, якими володiє Банкнотна фабрика, створенi за допомогою 77 iноземних фiрм з 11 країн свiту. Вiдтепер усi українськi банкноти виготовляються лише на банкнотнiй фабрицi, це зекономило нашiй державi понад 10 мiльонiв доларiв ( на 1996 рiк ). Нинi потужностi фабрики дають змогу не лише виготовляти банкноти, але й випускати рiзноманiтнi види цiнних паперiв, на якi в Украiнi останнiм часом зростає попит.

     Iз  2 вересня 1996 року в рамках проведення грошовоi реформи в Україні впроваджено в обiг банкноти нацiональну валюту - гривню. Введено в обiг банкноти номiнальною вартiстю 1 (два дизайни), 2,5,10,20,50,100 гривень та монети номiнальною вартiстю 1,2,5,10,25,50 копiйок. Одна гривня дорiвнюе 100 копiйкам. Розмiннi монети Нацiонального банку Украiни номiнальною вартiстю 1,2,5 копiйок виготовленi з металу бiлого кольору, номiнальною вартiстю 10,25,50 копiйок - iз металу жовтого кольору.

     Зважаючи  на великий обсяг готiвки в обiгу гостро постає питання боротьби з пiдробками. Одним з найбiльш ефективних засобiв є iнформування населення, а також касових працiвникiв щодо головних ознак справжностi нових грошей.

     Змiни за останнi роки в банкiвськiй системi Украiни, побудова її дворiвневої структури трансформували i функцii банкiв щодо обслуговування ними готiвкового обiгу. Банк першого рiвня - НБУ, як єдиний емiсiйний центр держави, органiзує саму систему готiвкового обiгу i забезпечує необхiдну кiлькiсть та якiсть грошей. Банки другого рiвня - комерцiйнi- працюють з готiвкою як iз необхiдним їм iнструментом для здiйснення функцiй при розрахунково-касовому обслуговуванню клiєнтiв. Звiсно, з виконанням вiдповiдних правил центрального банку щодо використання цього iнструмента. Хоча банкiвська система зазнала досить суттєвих структурних змiн, нормативна база щодо регулювання та управлiння готiвковим обiгом залишилася майже незмiнною iз часiв колишнього Держбанку з його однорiвневою структурою i ручними технологiями виконання готiвкових операцiй. Iнструкцii, якi регламентують правила обробки готiвки, орiентованi в основному на застарiлi ручнi технологii. Це перешкоджає впровадженню машинних, ефективнiших технологiй, стримує розробку та випуск вiтчизняноi технiки. У цих умовах значно зросли витрати банкiвської системи на обслуговування готiвкового обiгу. Грошi повиннi бути дорогими, але в зовсiм iншому розумiннi - за своїми внутрiшнiми властивостями. Вони мають стати знаком якостi економiки держави, iндикатором стану ii здоров'я. Ставлення до них мусить вiдображатися крiзь призму цiни суспiльної працi. Нинi ж важким тягарем стає зовсiм iнша складова цiни грошей, i ця складова - вартicть самого процесу обiгу, тобто собiварстiсть грошей. Iз чого вона складаеться?

     Насамперед  для банку першого рiвня - це вартiсть  друкування паперових та карбування металевих грошей, витрати на зберiгання  й транспортування, iнкасацiю, щоденну  обробку ( перелiк, сортування, обандеролювання, пакування тощо) величезних обсягiв готiвки, що надходить в обiг i вилучається з нього. Дорого коштує i пiдтримка готiвки в обiгу в належному станi, тобто вилучення зношених банкнот i монет, iх обробка та утилiзацiя. Для банкiв другого рiвня - це забезпечення касового обслуговування своїх клiентiв, а отже, величезнi обсяги робiт iз приймання, зберiгання, рахування, сортування, контролю i пакування гошей. Банк вимушений тримати багато касових працiвникiв. У сферi торгiвлi та послуг ситуацiя майже таж сама: велика кiлькiсть грошей, постiйно змiнюються цiни на товари та послуги. Отже виникає чимало проблем при розрахунках, якi вимагають збiльшення штату касирiв i контролерiв. Значна частка робiт iз готiвкою на всiх рiвнях ii обiгу - це напiвручна праця. Внаслiдок цього грошова маса в обiгу доводиться до крайнього ступеня зношеностi, а це ускладнює обробку, робить ii дорожчою. Все це i є складовими собiвартостi наших грошей.