Валютна політика України

     Для вирiшення перелiчених проблем  в Украiнi розроблена нова концепцiя розвитку системи готiвкового обiгу, яка вiдповiдає реалiям не тiльки сьогодення, але й має i стратегiчну мету- забезпечення обiгу грошовоi одиницi Украiни вiдповiдно до потреб економiки держави з мiнiмальними витратами. Нацiональний банк став головним iнiцiатором у створеннi сучасних технологiй грошового обiгу, координатором усiх дiй щодо вирiшення порушених проблем. Лише НБУ спроможний забезпечити впровадження единої технiчноi та технологiчноi полiтики в усiй банкiвськiй системi на основi чiткої нормативної та законодавчої бази щодо всiх аспектiв органiзацiї системи готiвкового обiгу в державi, творити умови для комплексного пiдходу у впровадженнi нових технологiй у сферу готiвкових та безготiвкових розрахункiв.

     Невiдкладнi проблеми ринковоi економiки, з одного боку, i розвиток засобiв iнформатики, з другого, зробили необхiдним i можливим перехiд до нових форм розрахункiв в Украiнi. Реалiзацiя цих форм з метою пiдвищення iх ефективностi та зменшення частки готiвки можлива в таких напрямках:

     " створення та впровадження нацiональноi системи електронних розрахункiв фiзичних осiб за товари та послуги на основi електронних карток;

     " впровадження системи безготiвкових  розрахункiв фiзичних осiб ( iз  депозитних рахункiв банкiв або  через бухгалтерii за мiсцем роботи) за комунальнi послуги та iншi платежi:

     " впровадження прогресивних форм  розрахункiв iз фiзичними особами  щодо заробiної плати, пенсiй, стипендiй тощо.

     Вирiшення  цих проблем можливе за достатнього  розвитку елементiв iнфраструктури  нацiональноi системи електронних розрахункiв.

     Iншим  шляхом зменшення потреби в  готiвцi, точнiше в ii виробництвi, є пiдвищення якостi та культури ii використання в процесi обiгу. Ця проблема стосується всiх аспектiв "життя" готiвки вiд розробки дизайну, виробництва, обiгу в рiзних сферах використання до вилучення та утилiзацii. "Довголiття" готiвки залежить як вiд якостi ii виготовлення, так i вiд умов використання в обiгу. Крiм того, для пiдтримання ii в обiгу в належному станi необхiднi вiдповiднi правила ставлення до грошей з боку всiх суб'ктiв iх використання.

     Що  стосується питань автоматизацii готiвкових операцiй, то перш нiж iх cтавити, необхiдно звернути увагу на сам об'єкт автоматизацii, тобто на грошi. Проблема автоматизованої обробки готiвки може бути ефективно вирiшена лише за однiєi умови - вiдповiдностi властивостей банкнот i монет, iх фiзичних параметрiв, ознак справжностi та iнших параметрiв вимогам автоматизованоi обробки. Творення грошей, придатих для машинноi обробки,- не самоцiль автоматизацii, а необхiднiсть. I в першу чергу - з точки зору захисту вiд пiдробок.. Готiвка, яка знаходиться в обiгу, повинна мiстити (з огляду на безпеку розрахункiв) прихованi ознаки, якi можна було б виявляти машинним способом, прихованi ознаки, придатнi для iх iдентифiкацii шляхом здiйснення спецiальних експертних оцiнок, вiзуалiзованi ознаки, якi важко пiдробити сучасними засобами, але якi можна виявити без застосування технiчних засобiв у мiсцях масового використання готiвки. Останнi повиннi бути доведенi до вiдома населення через засоби масової iнформацii. Щоб не доводилося витрачати час i кошти на виявлення в обiгу фальшивих грошей, необхiдно створити максимальнi перешкоди для iх проникнення в цю сферу.

     Сьогоднi вже очевидно, що впровадження сучасних технологiй потребує цiлого арсеналу технiчних засобiв та експлуатацiйних матерiалiв, бiльшiсть iз яких в Украiнi не виготовляється. Це перш за все банкомати, касовi автомати та касовi термiнали, високотехнологiчнi та багатофункцiональнi системи для перерахування, сортування, контролю, пакування, прийому та видачi грошей; засоби зв'язку; обладнання для системи електронних розрахункiв

     Слiд  зазначити: прагнення досягти такої мети може залишитися лише прагненням, якщо не зрозумiти, що за ним стоїть. Насамперед, це дуже важке завдання як iз точки зору обсягiв роботи, так i iхньої вартостi. Досягти успiху при вирiшеннi цих проблем можна тiльки спiльними зусиллями всiєї банкiвської системи, скоординованої у своiх дiях та iз зулученням до цiєї справи як вiтчизняних, так i iноземних розробникiв та виробникiв. Враховуючи, що вирiшення цих проблем потягне немалi початковi витрати, можна зменшити iх, створивши, наприклад, мiжбанкiвський фонд сприяння розвитку в Українi банкiвського обладнання та сучасних технологiй. На сьогоднi вкрай необхiдна всiляка пiдтримка банками тих українських виробникiв, якi незважаючи на дуже скрутне фiнансове становище, все-таки виготовляють i пропонують необхiдне обладнання.

     Успiшне  вирiшення цих проблем дасть  змогу:

     впровадити  сучаснi машиннi та iнформацiйнi технологii у сферу грошового обiгу;

     сприяти повнiй автоматизацii касових операцiй:

     зменшити  витрати на пiдтримку готiвкового  обiгу;

     пiдвищити  швидкiсть обiгу грошей;

     посилити  мiру захисту iнтересiв банку та iхнiх клiєнтiв вiд зловживань;

     зменшити  штат касирiв та операцiй iз готiвкою;

     пiдвищити  швидкiсть та якiсть обслуговування в банках, на пiдприємствах торгiвлi та побуту;

     створити  додатковi робочi мiсця у сферi виробництва  банкiвського обладнання;

     сприяти стабiлiзацii курсу нацiональноi валюти. 
 
 

2. Розкрити економічну сутність, необхідність проведення і складові валютної політики. 

    Здійснюючи  державне регулювання відносин у  сфері обігу валюти, органи державної  влади втілюють валютну політику. Валютна політика - це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей економічної політики країни. Вона спрямована на розв'язання головних завдань; забезпечення стабільності економічного зростання, стримування зростання безробіття та інфляції, підтримка рівноваги платіжного балансу.

    Основою валютної політики країни є вибір  режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держав та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс, встановлення якого в переважній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певні функції, головними з яких є:

- сприяння інтернаціоналізації грошових відносин; 
- сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків; 
- порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах; 
- порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках; 
- перерозподіл національного продукту між окремими країнами; 
- інтернаціоналізації господарських зв'язків тощо.

    Валютний  курс є своєрідною формою ціни, яка  сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної  валюти, і визначається співвідношенням  між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою  виходячи насамперед з їх купівельної спроможності. При встановленні валютного курсу значну роль відіграє конвертованість валюти, за якою здійснюється операція, оскільки вона впливає на купівельну спроможність валюти.

    Під конвертованістю валюти розуміють  її здатність обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Розрізняють повну та часткову конвертованість. Головний критерій такого розмежування полягає у відсутності або наявності валютних обмежень у законодавстві країн, що здійснюють емісію цих валют.

    Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту встановлюються Національним банком відповідно до законодавства України про валютне регулювання. НБУ запровадив Класифікатор іноземних валют залежно від рівня їх конвертованості, відповідно до якого валюти поділено на три групи: 1) вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші валюти; 2) валюти з обмеженою конвертованістю; 3) неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курси яких НБУ не визначає.

    Форми й методи проведення валютної політики залежать від конкретних умов розвитку економіки, стану платіжних балансів, міжнародних відносин, а також внутрішньої та зовнішньої політики держави. До таких форм та методів валютної політики, як правило, відносять валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію та ревальвацію), регулювання ступеня конвертованості валюти, режиму валютного курсу, дисконтну та девізну політику, в тому числі валютні інтервенції. Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний контроль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки).

    Девальвація - зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється у законодавчому порядку. Ревальвація, навпаки, полягає у збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенні її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється державою в офіційному порядку. Валютна інтервенція - втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищити або знизити курс валюти своєї країни або іноземної валюти. У тих випадках, коли країна заінтересована у підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної та купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мета - зниження курсу національної валюти, - здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

    В Україні в останні два роки АКБ " Фінанси і кредит", поряд із банками "Аваль", Укрсоцбанк, Приватбанк, є найбільшим оператором на ринку постачання іноземної готівкової валюти. Адже 28 банків, які вже уклали з ним угоди на придбання євро, пов'язані з банком "Фінанси і кредит" лише звичайними договорами. Євро коштують при завезенні трохи дорожче, ніж долари. Якщо, приміром, з долара сплачують 0,05% від суми, то з євро - 0,07%, хоч євро долають удвічі меншу відстань, ніж долар: євро - з Франкфурта, а долар - з Нью-Йорка.

    Аналізуючи  положення теорії фінансового та господарського права, можна зробити  висновок, що валютна система становить  державно-правову форму організації міжнародних валютних (грошових) відносин держав. Національна валютна система складається з таких елементів: 1) національна валюта; 2) умови обрання "мостів" валюти держави; 3) паритет національної валюти; 4) режим курсу національної валюти; 5) наявність або відсутність валютних обмежень у країні; 6) національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни; 7) регламентація використання міжнародних кредитних коштів обігу; 8) режим національного валютного ринку і ринку золота; 9) державні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни.

    Зокрема, Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції  шляхом купівлі-продажу валютних цінностей  на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Економічну суть золотовалютних резервів становить фонди коштів, що створюються для забезпечення стабільності власної грошової одиниці та платоспроможності держави. 

    3. У чому полягає  економічне призначення  центрального банку  в ринковій економіці  ? 

     У ринковій економіці центральний  банк посідає особливе місце, він  є ключовою ланкою, ядром грошової і банківської систем. У різних країнах цей банк називається по-різному із застосуванням таких означень, крім центрального, як національний, державний, резервний, або має скорочену назву — Банк Японії, Банк Франції. Центральні банки можуть мати різну форму власності:

     державну (наприклад, Німецький федеральний  банк, Банк Англії);

     акціонерну, з участю держави у формуванні капіталу (наприклад, Банк Японії);

     акціонерну, — без участі держави у формуванні капіталу (наприклад, федеральні резервні банки у США).

     Форма власності центрального банку не має принципового значення для його функціонування, оскільки цільова спрямованість діяльності центрального банку визначається не інтересами його власників, а інтересами всього суспільства.

     Центральні  банки у їх сучасному розумінні  були створені у ХХ ст., що пов’язано  з процесом демонетизації золота.

     Демонетизація золота спричинила:

     по-перше, перехід від системи обігу  повноцінних грошей (саморегулівної системи) до системи обігу неповноцінних грошей, які не мають власної реальної вартості і не обмінюються на повноцінні гроші, зокрема на золото. Характерною рисою системи обігу повноцінних грошей був високий рівень стихійної саморегуляції грошового обороту, тобто забезпечення національної економіки необхідною та достатньою масою грошей. В умовах обігу неповноцінних грошей цей механізм перестає діяти і тому виникає потреба в регулюванні грошового обороту з боку дер- 
жави;

     по-друге, створення спеціального органу державного управління — центрального банку, основним призначенням якого стала не тільки емісія грошових знаків, а й забезпечення регулювання їх обігу;

     по-третє, запровадження особливого емісійного механізму (грошово-кредитної політики), який дає можливість узгоджувати  емісію грошей зі зміною потреб економіки  в платіжних засобах і завдяки якому держава в особі центрального банку має можливість активно впливати не тільки на грошово-кредитну сферу, а й на реальний сектор економіки.