Харківська фортеця

При винокурнях розводили велику рогату худорбу.

В Харкові процвітали ремесла, на честь них були названі багато вулиць міста.

Гонтари, колісники, бондарі, столяри, гончарі, кошикарі, шкіряники, чоботарі, спромятники, кушніри,   ткачі, кравці, ремісники працювали  в час в Харкові.

У самому Харкові з'являються вулиці, навіть назви яких давали  ремісники, проживали на них. Так у Харкові є вулиця Кацарська, що виникла наприкінці ХVIII – на початку ХIХ сторіччя. Тут жили ремісники, що виготовляють односторонні килими з довгим ворсом - хоци. Вони були поширені на Україні.

У Харкові цим промислом займалися в 50 подвір'ях. У шкірного ремісника вдома, стояло 2-3 верстата, на яких працювали переважно жінки. На виготовлення килима ішло 4-5 днів. Шерсть для килимів ремісники купували, а фарбували самостійно. Щорічно в місті виготовлялося до 20 тисяч таких килимів, більшість із який вивозилося на Дон, у північні губернії за кордон. А в 30-х на перехресті вулиць Кацарської і Ярославської працював завод воскових свічок.

Вулиця Чоботарська, на якій жили ремісники, що виготовляють взуття, виникла наприкінці XVII сторіччя, у 40 роках ХIХ сторіччя вона дійшла до Дмитрієвської дороги (тепер вул. Дмитрієвська). Далі лежали незабудовані ділянки землі, зайняті сіножатями і садами. Вони були огороджені ровом і валом, що проходили приблизно по території сучасної вулиці Маліновського. Переїзди через рів були лише на Різдвяній і Катеринославській вулицях (тепер Червоножовтнева  і Полтавський шлях).

У 30-40-х роках ХІХ сторіччя вулицю поруч із Чоботарською назвали Скрипницькою. Поява другої назви пов'язана з тим, що на Чоботарській знаходилася велика майстерня купця Скрипника, у якій із сукна темно-сірого кольору шили українські сорочки з каптурами, що користуються великим попитом на Україні. Їх цілими возами відправляли в Київ, Полтаву, Херсон, Одесу й ін. міста.

Поява назв вулиць на початку ХIХ ст. є етапною подією в архітектурній історії Харкова, адже ще наприкінці XVIII сторіччя не було назв вулиць. Навіть у плані вони іменуються головними дорогами. Назви вулицям давалися від назв тих міст, до яких ці вулиці вели: Катеринославська, Сумська, Московська. Мостили вулиці за допомогою хмизу і гною, випари від таких вулиць негативно впливали на здоров'я. Вулиці утопали в бруді.  Відомі випадки (1808 р.), коли професора університету влаштовували «грязьові канікули», відміняючи навчання на час осінньо-весняного бездоріжжя. У 1837 році в Харкові було 389 ліхтарів, що працювали на конопельній олії. З'явилися перші дерев'яні тротуари. А біля фабрики капелюшної, відкритої в 1837 році розташованої біля Кузинського провулка, екіпаж імператриці Олександри Федорівни затонув у бруді.

Вулиці Конторській дала назву контора винних відкупників. Відкупники для зручного збуту вина почали влаштовувати гуляння в день дружин   Мироносиць. Університетська  названа так тому, що там знаходився старий будинок університету. Спуск з Університетської гірки був на початку ХIХ ст. урізаний, там встановили східці. Поруч знаходилися смолені склади, що згоріли в 1838 році. Під час цієї пожежі згоріли, і східці, але їх відремонтували.

Благовіщенська база ділилася на декілька частин. Це «Товкучий ринок» і поруч знаходилися Суздальські ряди.

У 1833 році Харківська община перенесла базар із Михайлівської площі на Благовіщенську  попередньо купивши її. На Вознесенській площі, де знаходилося реальне училище, на місці, де продавали сало, був організований “обжорний ряд”.

Досить розвинутою у Харкові була шкіряно-сиром’ятна справа. Ремісників називали римарями, а вулиця, на якій вони жили називалася Римарською.

Харківські римарі виготовляли, міздровий клей, шкіряні ремні. Їхній товар купували для упряжі й інших домашніх потреб.

4 рази на рік у Харкові проводилися ярмарки:

1) Водохресний (2-15 серпня).

2) У день Успіння Богородиці.

Продовжувалися вони біля 20 днів.

Останні два ярмарки проводилися на Трійцю й у жовтні, у день Покрови, (Покровський ярмарок).

На цих ярмарках, крім привізних товарів, продавали продукти, вироби ремісників. Головний же торг бував худобою, шерстю, шкірами, дерев'яним  посудом.