Культура і світогляд

Філософія - це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень. Стає також зрозумілим і те, що філософія - це усвідомлений світогляд, що вона повинна прагнути бути аргументованою, внутрішньо стрункою, логічно послідовною. Звідси випливають основні аспекти взаємозв'язку філософії та світогляду. З одного боку, філософія є різновидом світогляду, тобто вона є частиною світогляду, проте частиною особливою: як теорія світогляду, філософія концентрує світогляд, зосереджується на найважливішому у ньому; це позначається в літературі у такий спосіб - "філософія є теоретичним ядром світогляду". З іншого боку можна висловити і прямо протилежне твердження - світогляд є частиною філософії, і це у тому сенсі, що за широтою постановки та вирішення питань, за ступенем їх розробленості філософія є безумовно ширшою за світогляд. Тому виправданим буде висновок про те, що зв'язок філософії та світогляду є непростим та неоднозначним. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких як узагальнюючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолютів та ін.

Отже, філософію  можна вважати теоретичним підгрунтям світогляду, адже її основною функцією є світоглядна - філософія дозволяє людині осмислити проблеми сенсу  людського життя: чому і для чого живе людина? Яке її місце та призначення в світі? і т.п.

Висновки

З вищенаведеного можна  зробити наступні висновки: найбільш вивченими історичними формами  його є міф та релігія.

У найдавніших світоглядних системах всіх народів міфи про природу займають значне місце. Найбільш древніми були міфи про тварин, походження сонця, місяця, зірок. Далі у більш розвинених міфологічних системах широко представлені космогонічні (походження всесвіту) й антропогонічні (походження людей) міфи.

Від самого початку міфи були поліфункціональними, мали вони й сакральний (лат.: saker – священний, магічний) характер, тобто були поєднані з релігійними віруваннями.

Міфологічній формі  світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних  сил з людськими, одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало початок розпаду міфу. Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В ній буття осягається іншими, ніж у міфі засобами. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії.

В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, горний і дольний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного.

Філософія складає теоретичну основу світогляду, або його теоретичне ядро, довкола якого утворюється свого роду духовна хмара узагальнених буденних поглядів життєвої мудрості, що складає життєво важливий рівень світогляду.

Світогляд — не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина". Через ці поняття суб'єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки.

Список використаної літератури:

1. Бродський А.И. От логоса к мифу // Диалектика. Творчество. – Л., 1990.

2. Древо мировое // Мифы  народов мира. Энциклопедия. Т.1. М., 1991. - С.398-406.

3. Косарев А.Ф. Философия  мифа. Мифология и ее эвристическая  значимость. – М., 2000.

4. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. – М., 1991.

5. Лісовий В. Філософія  як різновид діяльності // Філософська  думка. - 1999. - №1-2.

6. Философия. Религия.  Культура. – М., 1989.

7. Філософія. Підручник  / Бичко А.К. та ін. – К., 2001.

8. Філософія. Підручник  / За ред. Надольного І.Я. – К., 1999.

    9. А. А. Радугін «Філософія»

   10. Велика радянська енциклопедія