Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2011 в 17:11, реферат
У ті роки ідея «електронної музики» «носилася в повітрі». Багато винахідників вигадували незвичайні інструменти (еміритон, траутоніум, віолен), що могли не тільки працювати на електричному живленні, але й видавати цікаві, незвичайні звуки. Вже в 30-і роки з'явилися перші електрогітари. Зрозуміло, що нічого спільного вони із сучасними гітарами не мали.
У 1971 p. DP займає перші місця європейських хіт-парадів. «Дивна жінка», гігант FireboU, Machine Head, «Зроблено в Японії», «Що ми про себе думаємо» висунули групу в число суперзірок світового року. На цих платівках були першокласні речі, але створювалося враження, що музиканти розробляють одну й ту саму жилу Розпад групи почався з 1973 р.
Майже через 10 років, у 1984 р. Лорд, Пейс Блекмор, Гловер і Гіллан зібралися знову, щоб випустити такі альбоми, як «Абсолютно ненормальні люди», «Будинок блакитного кольору» (1986 p.).
Група Deep Purple вплинула на розвиток рок-музики; нове покоління рок-музикантів виросло на їхній музиці й елементи, властиві цьому гіганту року, чуються в сучасних композиціях.
Створюючи свою першу групу в 15 років, Рітчі не здогадувався, що через Десятиліття гітаристи будуть «рівнятися» на нього, а молодь у клубах розбиратиме його композиції, намагаючись навчитися грати так само, як він.
Отже, у 1975 р. Р. Блекмор іде з Deep Purple. Він створює групу Rainbow; до складу якої входять: Ронні Джеймс Діо (вокал), Гері Дисколл (ударні), Крейг Грубер (бас) і Міккі Лі Соул (клавішні). Перший альбом Ritchie Blackmore's Rainbow (1975 p.) привернув увагу критиків і шанувальників стилю Hard and Heavy, що зароджувався тоді. Критика відразу ж відмітила вдале поєднання елементів класичної музики й імпровізаторський талант Блекмора, захоплення Дю середньовічною поезією, зіграність нового складу.
Другий альбом, записаний за допомогою Мюнхенського симфонічного оркестру, представляв шанувальникам новий склад групи, реорганізація якого допомогла Блекмору дати заряд нової енергії сценічному шоу групи. Після виходу платівки музиканти відправилися в турне, після чого записали ще один альбом «На сцені» (1977 р.). У 1978 р. Блекмор, прагнучи до досконалості, знову змінює склад групи. У Rainbow з'явилися Боб Дейслі (бас) і Девід Стоун (клавішні) Нова платівка Long live Rock-n-Roll (1978 p.) об'єднала ті музичні стилі, які завжди прагнув поєднати Блекмор, — бароко, класицизм і важкий рок.
У 1979 р. Рітчі створив найсильніший і найгнучкіший склад Rainbow, у якому працювали Роджер Гловер (бас-гітара), Дон Ейрі (клавішні), Козі Пауелл (ударні), Грем Боннет (вокал). Улітку цього ж року виходить п'ятий альбом групи під назвою Down to Earth. Відома в минулому як група важкого року, у цьому альбомі група підкреслила вишукану постановку «шоу», акцентувала увагу слухачів на тексти виконуваних пісень, шо були настільки ж футуристичними, як і музика. Випущені в 1981 і 1982 р. альбоми «Важковиліковний» і «Прямо межи очі» об'єднуються блискучою, непередбаченою, віртуозною гітарою Рітчі Блекмора. Також тут звучать нові інтонації вокалу: до групи взяли Джо Лінна Тернера.
У середині 1986 р. група Rainbow припинила своє існування.
Західнонімецька група Scorpions утворилася (1972 р.) значно пізніше того часу, коли рок зароджувався як цілий напрямок, але вважається класиком цього стилю. Заявила про себе тим, що, виконуючи хард, була однією з найбільш мелодійних груп.
За словами Майне, група ніколи не відчувала нестачі в матеріалі, мелодійне рішення завжди було природним. У середині 70-х років Scorpions були вже досить популярною групою в Західній Німеччині, але на гастролях закордонних знаменитостей виступали в себе на батьківщині для «розігріву» публіки.
Наприкінці 70-х Scorpions провели турне Америкою, довівши критикам, журналістам, публіці, що рок — явище інтернаціональне. Музиканти не тільки показали, що добре володіють інструментами, складають мелодійну музику, але ще й можуть виконувати свої пісні англійською мовою, що вкрай складно для іншомовної групи, тому що рок-музика має певні традиції, свої закони жанру, пов'язані з фонетичною структурою мови, які необхідно не тільки знати, але й дотримувати.
У 1984 p. Scorpions випускає платівку «Любов із першого укусу», що вийшла дуже сильною, а це означало, що наступні альбоми повинні бути не гіршими, а кращими. Тому платівка Savage amusement (1988 p.) записувалася методом проб і помилок, важко й нестерпно довго — майже 3 роки.
Про що співають Scorpions? Зазвичай про любов. Адже любов править світом, любов виводить Scorpions на світові підмостки. Любов — це лірика, виражена за допомогою мелодійності.
Heavy Metal («Важкий Метал», «Важкі Знаряддя»)
Це одне з відгалужень хард-року, що розповсюдилося на початку 80-х р. XX ст. Вираз «хеві-метал» уперше з'явився в романі американського письменника Вільяма Берроуза «Naked Lunch» (1959), де він використовує цей термін для опису різкої, незвичної музики. Широке поширення термін одержав після пісні американської групи Steppenwolf «Born to be wild» (1968), у якій є слова «heavy metal thunder», тобто «грім важких знарядь».
Основи хеві-метал були закладені групами Led Zeppelin, Black Sabbath, Grand Funk Railroad, Deep Perple та ш. У їхньому виконанні були використані винятково могутні гітарні рифи, доведені до віртуозності соло й «канонадні» ударні. Групи «нової хвилі» англійського важкого року (Diamond Head, Saxon, Iron Maiden) лише розробили інструментальну структуру стилю, що одержала пізніше остаточний розвиток у музиці представників так званого спід- і треш-металу.
Дотепер існує плутанина у визначенні хард-року і важкого металу. У США хеві-метал — це поняття, що поєднує і «метал», і хард-рок. В Англії класифікація дуже близька до нашої, хоча при порівнянні, наприклад, музики Metallica і Def Leppard тільки першу групу, за англійськими стандартами, можна віднести до «металу»
У справжньому «металі» елемент імпровізації практично відсутній, однак досвідчені «металеві» групи (Metallica, Slayer, Megadeath) часто вводять у свої композиції дуже складні зміни ритму, і в непідготовленого слухача може виникнути відчуття какофонії, хоча мова йде про ритмічну імпровізацію, за духом дуже близьку до тієї, котру вивчають серйозні сучасні композитори.
Група Black Sabbath була утворена в 1968 р. в Англії. До початкового складу групи увійшли: Оззі Осборн (вокал), Тоні Йоммі (гітара), Террі Батлер (бас), Білл Уорд (ударні). Із самого початку музиканти вирішили не копіювати своїх попередників і «вчителів» (Deep Purple, Led Zeppelin), і одними з перших почали грати так званий «важкий блюз» Тоні Йоммі казав: «Ми не знали, як назвати свою музику — єдиним нашим бажанням було грати її, і якомога гучніше»
У 1969 p. Black Sabbath випускає свій перший альбом. У принципі нічого революційного вони не запропонували, але, на відміну від Deep Purple і Led Zeppelin, вони принципово позбулися у своїх піснях різних «аранжувальних» добавок Повністю були виключені клавішні, зникли фольклорні наспіви.нія-ких любовних пісеньок, ніякої орієнтації на шлягери. Жахи й окультна тематика пісень стали візитною карткою групи. Хоча насправді тексти пісень більше нагадували казки для дорослих. На початку 70-х pp. Black Sabbath зарекомендувала себе ще і як найгучніша група у світі, і цей факт знайшов своє місце в .«Книзі рекордів Гіннесса».
У 1975 р під час гастрольного турне несподівано з групи пішов Оззі Осборн постала проблема з пошуками вокаліста У 1980 році до групи прийшов Роні Джеймс Діо з Rainbow, що відразу ж принесло групі величезний приплив нових Фанів Був знайдений новий продюсер, і альбоми «Рай і Пекло» (1980 р.) і «Закони юрби» (1981 р.) стали фантастичними прикладами класичного англійського Ясві-метал.
У 1987 р у Black Sabbath був запрошений Тоні Мартін, з чиєю допомогою був ^Писаний Aternal Idol — вийшов ідеальний вокал, тим більше, що він був дуже схожий на голос Діо Узявши до складу ще й ветерана рок-н-ролу на ударні.
Вони негайно ж записують Headless Cross — альбом, який отримав дуже високі оцінки критиків, частина з яких узагалі називають його найкращим серед усіх альбомів Black Sabbath.
Judas Priest («Іудейський Священик»)
Продовжуючи розмову про heavy metal, не можна обійти мовчанням групу Judas Priest. Група утворилася у Великобританії в 1969 р. За перші 10 років творчості музичний матеріал групи здається досить посереднім. Але починаючи з 1978 p., коли спостерігалася безперервна боротьба з «новою хвилею», яка заполонила британську сцену, два альбоми групи стали квінтесенцією «важкого металу» й згодом послужили моделлю для таких груп, як Def Leppard і White Lion.
Judas Priest була об'єктом обстрілу для музичних критиків: прямолінійні тексти без усякого натяку на гумор служили предметом глузувань. Але молодіжна аудиторія вважала цю групу своїм кумиром. Кроком у новому напрямку групи став альбом 1986 p. Turbo, який не створює враження «важкості заради важкості». Надалі група випускала непогані альбоми, причому, зберігаючи творчий почерк, вона не перетворилася на власну пародію.
«Гліттер-рок». Kiss
Своїм народженням «гліттер-рок» знову ж таки зобов'язаний Англії. Гері Гліттер і Девід Боді заклали основи музичної течії, але максимального розвитку цей стиль досяг у США, де його взяли на озброєння Еліс Купер, Лу Рід і група Kiss. Саме Kiss довели цей стиль до досконалості, і зараз він є повноправним музичним напрямком.
З 1970 р. група виступала під назвою Love Gun, її репертуар складався з апробованих хітів і декількох власних пісень, прикметною рисою яких був яскраво виражений мелодизм, який Kiss зберігає протягом усієї своєї кар'єри.
Незабаром новий телепродюсер Kiss Біля Окойн розробляє план «завойовування світу», частиною якого став складний сценічний грим музикантів — у сумі з їхніми театральними шоу й могутньою, динамічною музикою це дало миттєвий результат і, практично з першого альбому (Kiss, 1974 p.), група не знає, що таке забуття публіки. Четвертий диск групи (концертний Alive, 1975 р.) став за рекордно короткий термін «платиновим».
У 1976 році група трохи пом'якшила звучання, і це був правильний крок: перша ж композиція, створена в новій манері (Beth, автор П. Крісс), розійшлася мільйонним тиражем і зайняла 7-е місце в національному хіт-параді. Пік популярності Kiss припав на 1976—1978 pp.
У 1980 р. група випускає дуже сильні альбоми, крім того, музиканти відмовляються від гриму і вперше публіка бачить їхні обличчя.
Iron Maiden («Сталева Діва»)
Група Iron Maiden — один із грандів «важкого металу» Утворилася вона в 1977 р. у Великобританії. Поряд із деякими іншими групами Iron Maiden являла собою так звану «нову хвилю англійського хеві-металу». Узявши за модель звучання таких груп, як Led Zeppelin i Black Sabbath, Iron Maiden за короткий час знайшла свою музичну стилістику, що стала, у свою чергу, орієнтиром для інших груп. Популярність на батьківщині прийшла в 1979 p., коли композиція Running Free потрапила в «гарячу тридцятку». З появою в 1981 р. у складі групи вокаліста Брюса Діккенсона, Iron Maiden з помітним відривом обігнала чимало «металевих» груп, хоча її стиль більш тяжіє до хард-року, щоправда, із твердішою гітарною структурою.
Цікаве визначення дає «металові» сам Діккенсон: «А є «метал» взагалі? Був блюз, блюз і залишився, тільки він змінився. Для мене це не стиль і не жанр, це музика, й заради цієї музики я прийшов у рок». І ще одна його цитата заслуговує на увагу: «Я не проти імпровізації, але вона не повинна заглушати мелодику, ставати самоціллю. Зразком рок-групи для мене залишається Deep Purple, я не знаю інших виконавців, що грали б так вільно, невимушено й одночасно так могутньо»
«Треш» (утворилося від слова «погань, гидота») — один із «найважчих» напрямків рок-музики. Одним із першовідкривачів цього стилю з повним правом вважається Metallica. Metallica грає «рафінований метал», вільний навіть від «спадкоємних домішок» — ритмічне багатство композицій, гранична лаконічність музичних тем, прихована динаміка аранжувань миттєво виділяють групу серед безлічі подібних, що взяли за основу зовнішні ознаки «металу Metallica». Група, здатна гітарним рифом перекреслити спадщину «постреформістського десятиліття», може з повною підставою претендувати на звання спадкоємиці 60-х, ери Вудстока й наївних «дітей квітів». Тільки Metallica не наївна, а гранично озлоблена втратою різнобарвних ілюзій, своїм часом і його жорстокістю, і проте вона — друге покоління Вудстока. Але історія Metallica — це не тільки відвертість 60-х, із їхнім викликом святенницькій моралі, це й кінець 70-х, коли «нова хвиля» англійського хеві-металу знову порушила питання: як жити далі? Скажена динаміка музики Motorhaed, Saxon і Diamond Head давала на нього свою відповідь: порятунок у русі, у швидкості.