Різдвяні свята і обряди в системі обрядової культури українців

Принісши додому свячену воду, господар кропить усе  в оселі й господарстві. Уся  родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду  дівчата йдуть до річки, щоб умитися  йорданською водою — задля вроди та здоров'я. Парубки ж по обіді збираються й жартома б'ються навкулачки, визначаючи з-поміж себе найсильнішого та найспритнішого.

Подекуди зберігається звичай співати господарю оселі  величальні пісні:

Гей, пане господарю,

У господі, як в раю:

У тебе воли половії,

У тебе плуги  золотії,

У тебе двори  кедровії,

У тебе столи  калиновії...

Величальні  пісні годиться завершувати побажаннями  добра, щастя, злагоди та багатства, наприклад такими:

Гей, пане господарю,

Щасти, Боже, з Йорданом,

І з водицею, і з царицею,

З усім домом, з  усім добром,

І з синами-соколами,

І з дочками-чічками...

У відповідь  на таке щедре побажання всього найкращого господар дому обдаровує співців  грішми.

Перший понеділок  після Водохрещення — святий. Цього дня можна їсти тільки пісні страви [4, c. 11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Народ живе до того часу – допоки дотримується, зберігає і примножує обрядову культуру та традиції наших пращурів. До запровадження християнства предки були язичниками, поклонялись різноманітним божествам. Кожному з цих богів приносились пожертви, щоб задобрити та прихилити до людей, у відповідності до цього була розроблена система обрядових дій, які знайшли відображення у різних святах, а особливо у святах Різдвяного циклу, які висвітлені у цій роботі.

У побуті українців важливе місце займає календарна обрядовість, що становить  складний комплекс свят упродовж усього року. Незважаючи на давність свого  походження, яке сягає язичництва, цей вид обрядовості продовжує  побутувати і в наш час.

Традиційні  календарні зимові обряди - це унікальний обрядовий комплекс свят, який пов'язаний з ідеєю круговороту часу, річним циклом трудових процесів. Він є  справжньою духовною скарбницею нашого народу, відкривши і дослідивши яку, зможемо осягнути особливості світосприйняття наших предків, їх світогляд і вірування, реконструювати структуру багатьох зимових обрядів, встановити їх первинне значення і призначення, їх зв'язок з іншими обрядовими комплексами. До того ж, в зимовій обрядовості збереглось чимало прадавніх язичницьких елементів, які часто вже втратили первісний зміст, але народ дотримується їх за традицією, бо „так треба“, „так кажуть робити“.

 Основні ритуальні дійства і магічні прийоми зимового циклу концентрувались навколо його кульмінаційних моментів - Різдва, Нового року та Водохреща. Відповідно до космологій язичників світотворення пов'язане з моментом, коли з 24 на 25 грудня починає збільшуватися світловий день. Виникнення і розвиток світу ділиться на три періоди - три свята:

- народження Сонця (7 січня за новим стилем);

- народження  Місяця (14 січня);

- народження  Води (19 січня).

 За християнською традицією це відповідно Різдво Христове, свято Василя та Маланки, Йордань. Кожне з цих свят в свою чергу має чітко організовану систему послідовних обрядових дій. Наприклад, Різдво: приготування до святої вечері, приготування обрядових страв, ворожіння господарів, спрямовані на передбачення урожаю в наступному році, колядування та ін; Старий Новий рік включає приготування до Багатої вечері, ворожіння дівчат, щедрування, посівання та ін; обов'язковими обрядовими діями на Водохреща є приготування до Голодної куті, ворожіння з водою, освячення води, проганяння куті та ін.

Отже, головне  спрямування різдвяного комплексу  свят - вплинути на найвищу силу - сонце, на одухотворену природу для досягнення доброго врожаю, приплоду худоби, благополуччя родини, а для цього треба було заручитися підтримкою духів, що наші предки і намагалися зробити із року в рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  літератури

 

1. Бабій В. Сімейні традиції. - К. : Кондор, 2004.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу : Етнографічний нарис. - К. : Велес, 2009.
3. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітлені. - Торонто, 1959. - Т. 1.
4. Коваленко Георгій. Обряди і ритуали під час Святої вечері // Берегиня . - 2002. - №4. - С. 21-41.
5. Курочкін О. В. Новорічні свято українців. - К., 1978.
6. Міщенко М. Хвали зиму після Миколи // Українська культура. - 1991. - №11.
7. Скуратівський B. Місяцелік. Український народний календар. - Київ, 1993.
8. Скуратівський Василь. Дідух. Свята українського народу. Київ, 1995.
9. Українське народознавство : Навч. посібник / За ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчива. - Л. : Фенікс, 1994.
10. Хромлива-Щур Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті. - Л. : Фенікс, 1990.
11. Щербак І. Діти в традиційних обрядах українців // Народна творчість і етнографія. - 2003. - №3. - С.71-77.