Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Ноября 2011 в 00:50, реферат
Основним жанром тогочасної фахової музики був партесний кон-церт. Це - багатоголосний одночастинний хоровий твір. Слово «партесний» походить від латинського pагtes, що означає спів за парті-ями з нот. Поряд з концертом розвивалися й інші жанри: кант, псальма, одноголосна пісня з інструментальним супроводом. Відомо також з курсу музичної літератури попереднього року, що великого розквіту набувають на Україні у XVI-XVII ст. думи та народні пісні: ліричні, жартівливі, танцювальні, історичні. Між згаданими жанрами існували зв'язки. На кант і псальму впливала народна пісня, кант, в свою чергу, впливав на партесний концерт.
Вступ……………………………………………………………………………….3
“Український Моцарт” Дмитро Бортнянський……………………………...5
Творчість композитора М. Березовського – вершина
світового мистецтва........................................................................................10
Творча спадщина М. Березовського та Д. Бортнянського в сучасному духовному житті……………………………………………………………..16
Висновок………………………………………………………………….……...22
Список використаної літератури……………………………………………….24
Великий
майстер зумів органічно
Збереглося мало архівних документів, які дали б можливість виразно окреслити життєвий шлях композитора. Відомо, що М. Березовський народився і сформувався як музикант в Україні, але більшу частину свого життя провів за її межами. Не встановлено й точної дати його народження. Більшість дослідників схильна вважати, що Максим Созонтович Березовський народився 27 жовтня 1745 р. в Глухові. Походив, імовірно, з козацької родини.
До 1764 р. Глухів як гетьманська резиденція вважався столицею України. У резиденції Кирила Розумовського, який став гетьманом, коли Максимові виповнилося 5 років, були театр і прекрасна співоча капела. В місті була знаменита музична школа, заснована у 30-х роках XVIII ст., до програми якої входило вивчення хорового співу, гри на скрипці, бандурі, підготовка співаків, хористів, оркестрантів для Петербурзького двору, зокрема для Придворної співацької капели. Точних даних про навчання Березовського у Глухівській музичній школі поки не знайдено. Березовський навчався у 1750-ті роки в Києво-Могилянській академії і досяг класу риторики (дійшов до шостого класу й отримав грунтовну освіту).
Під час навчання в академії М. Березовський вже писав три— і чотириголосні хорові твори, виконувані студентами. 1758 р. граф Петро Румянцев, майбутній президент Малоросійської колегії, звернув увагу на Максима і взяв його до царського двору. 29 червня того ж року його прийняли на службу до великого князя Петра Федоровича (згодом — імператор Петро III) і зарахували співаком до трупи Оранієнбаумського придворного театру, в якому співаками були переважно італійці, а оркестрантами — німці.
Участь
Березовського у виставах разом
з італійськими акторами, зокрема
в опері Ф. Арайї, яка складалася
з ряду віртуозних партій, свідчить
про наявність у нього
На початку 60-х років XVIII ст.
хлопець брав уроки композиції
та контрапункту у Франческо
Цоппіса — венеціанського
Сталися зміни і в особистому житті Максима. 11 серпня 1763 р. Катерина II спеціальним указом постановила «находящемуся в службе при дворе Ея Императорскаго Величества при итальянской компании певчему Максиму Березовскому дозволить жениться той же компании на танцовальной девице Франце Ибершерше и притом соизволила указать пожаловать ей платье». 19 жовтня 1763 р. М. Березовський обвінчався з Францою, яку згодом (1774 р.) зі служби було звільнено.
Березовський
спілкувався з видатними
Існує
кілька версій дати від’їзду Березовського
до Італії — від 1765 до 1769. Управляючий
імператорськими театрами І. П. Єлагін
у листі від 12 лютого 1770 р. просив
Мартіні добре навчати
У записі про виїжджаючих із Санкт-Петербурга за кордон (26 травня 1769 р.) Березовського названо кур’єром, який вирушає у Відень до «повноважного міністра князя Голіцина».
На ті часи Болонья була визначним культурним центром Італії. Гордістю знаменитої Філармонічної академії був падре Мартіні. Його колосальна музична бібліотека вважалася однією з найбільших в Європі. Не виключено, що йому доводилось підтримувати і Максима, якому аж надто нерегулярно надсилали з Петербурга гроші.
У Болоньї жили тоді Франческо Арайя (1709 — бл. 1770), в операх якого Березовський співав ще в Оранієнбаумі, колишня партнерка — співачка Катаріна Брігонці та Вінченцо Манфредіні (1737—1799), теж знайомий по оранієнбаумській трупі, який здійснював навесні 1770 р. у театрі «Комунале» постановку своєї опери «Арміда». Міг тоді спілкуватись Березовський ще з одним визначним музикантом — всесвітньо відомим співаком Фарінеллі (Карло Броскі, 1705-1782), який підтримував з Мартіні дружні стосунки.
Пройшовши,
як цього вимагали правила, нижню
і середню сходинки навчання, протягом
року показавши себе у творчій
діяльності, учень допускався до екзамену
на звання академіка. М. Березовський складав
іспит (разом з відомим чеським
оперним композитором Й. Мислівечком)
15 травня 1771 р. Його екзаменаційна робота
донині зберігається в архіві академії.
Того дня, разом із Максимом, членом
академії став і Мислівечек, а за
вісім місяців до них (9 жовтня 1770
р.) приєднався 14-річний В. А. Моцарт. Їхні
імена викарбувані золотом
У Болоньї були написані кращі з Максимових причасних віршів, вся «Літургія», які стали найзначнішою частиною його творчого доробку. Один із біографів Березовського Є. Болховітінов зазначав, що «чекала слава його вже і в Росії, тому шо він ще з Італії надіслав до двору декілька церковних концертів, які загалом були схвалені».
Хоч
як сутужно жилося в Італії Максимові,
крім Болоньї він, очевидно, побував
і в інших містах Італії: адже
друзі — музиканти з
Досить довго вважали, що композитор виїхав з Італії до С.-Петербурга у 1775 р., і пов’язували це з поверненням до Росії ескадри графа Орлова (на якій було вивезено горезвісну княжну Тараканову). Проте було знайдено рапорт Колегії внутрішніх справ Росії, в якому зазначено, що капельмейстер Березовський виїхав з Італії 19 жовтня 1773 р. Та все ж статус і коло знайомств придворного музиканта дають підстави для багатьох романтичних і детективних домислів.
Таким же загадковим є і подальше життя композитора після повернення до столиці імперії. М. Березовського, який мав широке професійне визнання в Італії, мав титул члена Болонської філармонічної академії, великі знання й досвід театральної, педагогічної та виконавської діяльності, зарахували на ту ж посаду композитора з невеликою платнею, яку він мав до Італії. Посади капельмейстера, як це передбачав титул академіка, він не отримав.
Після
бурхливого музичного життя Італії
атмосфера в Росії була для
Березовського задушливою і нестерпною.
Соціальне становище
У Росії, окрім Бортнянського, котрий ще не повернувся з Італії, не було жодного композитора його рівня, але ставилися до Максима як до звичайного службовця. Йому замовляли музику лише для Придворної капели. Ходили чутки, що князь Г. Потьомкін обіцяв відкрити в Україні (Кременчуку) музичну академію і поставити директором М. Березовського. Але ця ідея була втілена в життя лише 1786 р.
Максима Березовського на той час уже не було серед живих. Зневажений, позбавлений уваги, самотній, зубожілий і зневірений, він дедалі частіше впадав у депресію. 1777 p., ймовірно, під час нервового зриву, Березовський покінчив життя самогубством. Щоправда, і в смерті його багато дивного, бо знайшли його з перерізаним горлом.
«Композитор Максим Березовський помер сього місяця 24-го дня; заслужене ним жалування вартувало би по сей день і видати. Та як по смерті його нічого не зосталося і поховати тіло нічим, то звольте. Ваше Високоблагородіє, видати по перше число травня його жалування придворному півчому Якову Тимченку. Іван Єлагін. Травень, 25-го дня 1777 р.» Це останній з документів, якими окреслено життя, творчість і смерть генія європейської музики XVIII ст., нашого співвітчизника.
Д.
Бортнянський - єдиний з російських
композиторів XVIII ст., чия духовна
музика не була забута після його смерті,
продовжувала викликати любов та
визнання численного кола слухачів. Кульмінація
хорової творчості
Найбільш
численними та значними є хорові концерти.
Бортнянський утвердив та розвинув тип
класичного хорового концерту a cappella. Виникнувши
на основі музичного збагачення літургії,
хоровий концерт утвердився як поліфункційний
жанр: він використовувався в кульмінаційних
моментах церковного богослужіння, звучав
в урочистих придворних та державних
церемоніях, завоював популярність як
форма світського музикування. Саме
ця подвійна природа концерту, що поєднав
у собі духовність і світськість,
особливо приваблювала Бортнянського
- виразника прогресивних ідеалів
епохи класицизму та Просвітництва.
Неповторна самобутність його хорових
концертів полягає в
Загальна
структура концертів
Концерти
Бортнянського відрізняються
Притаманна
Бортнянському лірична
Информация о работе Творчість українських композиторів М. Березовського та Д. Бортнянського