Творчість українських композиторів М. Березовського та Д. Бортнянського

     Загалом духовно-хорова творчість Бортнянського  помітно впливає на формування оперного стилю Глінки, а з ним активно  проникає в російську оперу. У  монументальних народних сценах «Івана Сусаніна» Глінка, безсумнівно, відштовхувався від хорового стилю XVIII ст. Знаменитий фінальний хор «Слався» з названої опери виникає не без впливу гармонічної  фактури канту, жанру хорової  пісні, котрий широко представлений  в хорах Бортнянського. «Слався» - не що інше, як кант за всіма стилістичними  та змістовними інтонаційними ознаками» [15, с. 54]. Щодо тематичних впливів, то зауважимо  на тему фіналу з концерту № 31 («Яко царь всея земли»), яка своєю мужністю та мотивними ходами ніби випереджає хор ополченців з інтродукції  глінкінського «Івана Сусаніна».

     Поряд з концертами Бортнянський писав  і «рядові», тобто вжиткові в повсякденному  богослужінні піснеспіви: «Херувимські», «Достойно єсть», «Многая літа». Одним з улюблених жанрів композитора  були «Херувимські», для більшості  з яких характерна піднесена простота, величний спокій, тон просвітленого  розчулення.

     Особливе  місце у творчості Бортнянського  посідають обробки старовинних  розспівів - знаменного, київського, болгарського та грецького.

     Окрім впливу на розвиток російської композиторської  школи, творчість Д. Бортнянського  позначилась і на становленні  української музики. Сам композитор був уродженцем міста Глухова  і тому, як справедливо зазначав один з перших українських професійних  композиторів М. Вербицький, для українців  Бортнянський був тим самим, що Гайдн  і Моцарт для Західної Європи. Із засвоєння стильових принципів  Бортнянського почали свою діяльність представники перемишльської школи  в особах М. Вербицького та І. Лаврівського. Розвиток традицій Бортнянського продовжено в монументальних кантатах М. Лисенка, величних полотнах С. Людкевича, хорових композиціях М. Леонтовича.

     Самі  твори Д. Бортнянського насичені інтонаціями українського мелосу. Як зазначає Ю. Келдиш, «мелодичні звороти  української міської пісні (особливо близької композитору як українцю за національністю) та інших побутових  жанрів подані в облагородженому, сублімованому  вигляді, ніби піднятому над рівнем житейської буденності» [7, с. 162]. Міркуючи ширше, взаємопроникнення російських та українських елементів у творчості  Бортнянського дозволяє розглядати жанр хорового концерту в аспекті  історії двох братніх культур.

     Крім  культової музики, Бортнянському  належить низка хорових творів світського характеру - патріотичні кантати, пісні  та гімни, а також значні художні  досягнення в жанрах опери, симфонічної  та камерної музики. В усіх музичних жанрах композитор переконливо й  послідовно втілює естетику класицизму. У хорових творах Бортнянського  виразилась його унікальна здатність  втілювати високі духовно-моральні ідеї в ясній та доступній для  всіх слухачів формі. Свій досвід по-європейському  освіченого професіонала він використав для вирішення завдань, що стояли перед вітчизняною музикою в  період народження «російської європейськості».

     Максим  Березовський - наша гордість і світило, перший з українських композиторів і взагалі композиторів Східної  Європи, який зажив європейської слави  і став членом Болонської філармонічної  академії.

     Його  невмируща музика і сьогодні звучить  у храмах і концертних залах України, а завдяки українським виконавцям та провідним музикантам діаспори - на всіх континентах. Його ім'я знайдемо у всіх великих і авторитетних музичних енциклопедіях і словниках.

     Життя і творчий доробок Максима  Березовського - таємничі, загадкові - вже декілька століть привертають  увагу науковців, літераторів, митців. Починаючи з ХІХ століття, завдяки  Нестору Кукольнику він увійшов  в літературу, як постать трагічна і романтична. У кіномистецтві  першим до Березовського звернувся Андрій Тарковський, зробивши його головним, центральним, але міфічним персонажем фільму "Ностальгія" - композитором Сосновським, чия трагічна доля, коротке життя і самобутність таланту стають своєрідним магічним дзеркалом для російського письменника Андрія Горчакова (Олег Янковський), через яке він вдивляється у свій власний внутрішній світ, заради розуміння сенсу життя.

     Документальних  відомостей про життя Максима  Березовського майже не збереглося. Ми не знаємо ані точної дати його народження, ані року, ані місця. Народився  він близько 1740 року (раніше  безпідставно стверджувалося, що саме 16 жовтня 1745). Ймовірно, що місцем народження є м. Глухів (Сумська  обл.) - гетьманська столиця і вже  тоді знаний в Європі музичний центр  України.

     Доля  спадщини митця виявилася нещасливою - деякі твори не знайдено й досі. Відомі автографи, прижиттєві та ранні  копії зберігаються не тільки в Україні, Росії, але й в Австрії, Великій  Британії, Італії та Франції. У творчому доробку композитора - духовні хорові концерти (найпопулярніший "Не отвежи мене"), літургія, окремі літургійні піснеспіви, причасні вірші. Він - творець  нового стилю багаточастинного духовного  концерту, що поєднав традиції українського хорового мистецтва (партесний спів) і західноєвропейського класицизму. Березовський - перший відомий на цей  час вітчизняний автор, який написав  оперу. Його "Демофонт" поставлено у Ліворно, 1773, але є відомості  й про ранішу постановку. "Оперний  лексикон" Штьєгера дає несподівану, нову і навіть сенсаційну дату - Ліворно, театр "Сан Себастіан", 1766 рік. Щоправда, можливо, Березовський був  одним з авторів в опері-пастіччо, що складалася з музики різних композиторів.

     Кінець  ХХ століття подарував нам його Сонату для скрипки і чембало, уривки з опери "Демофонт", симфонію (скоріше  увертюру до невідомої опери). І знову  ж таки, він - перший вітчизняний  автор сонати для скрипки, симфонії. На початку ХХІ століття (2001 р.) знайдено більшість хорових композицій Березовського, що зберігалися у бібліотеці Берлінської  співацької академії - так званий "Архів Баха", повернутий до Німеччини, але твори Березовського залишилися на зберіганні у Києві. Може варто шукати й далі?

     Образна палітра творів Березовського вражає широтою, засвідчує його високу професійну майстерність, талановитість, чутливу  і яскраву індивідуальність. Він  сягнув філософських вершин мудрості та простоти, а у відбитті скорботи, внутрішньої зосередженості, ліричного  роздуму і разом з тим піднесеності, граціозності, енергійності - виявився неперевершеним. Ймовірно за таку високу оцінку нас можна звинуватити  в необ'єктивності. Але він - наш "український  Бах" і наш "український Моцарт", він наш перший!

     Висновки 

     Дмитро Степанович Бортнянський — український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Створив новий тип хорового концерту.

     Музична спадщина Бортнянського величезна. Він написав 35 чотириголосних хорових  концертів для різних складів, які  називалися в його час псалмами, 10 двохорових концертів, 14 чотириголосних концертів «Тебе Бога хвалимо», 29 окремих літургійних співів, триголосну літургію, духовні твори для жіночого хору з рефреном мішаного хору, обробки  давніх церковних київських та болгарських  наспівів та багато інших. Церковно-вокальний  стиль Бортнянського є вершиною тогочасного мистецтва.

     Інструментальна музика Бортнянського мала великий  успіх ще в Італії, де в театрах  Болоньї, Венеції, Рима й Неаполя  ставилися його опери «Алкід», «Креонт», «Квінт Фабій». Ці твори мали беззаперечне вихзнання при царському дворі, але неоднозначно сприймалися російськими  музикантами. Деякі з них закидали Бортнянському, як і пізніше Чайковському, його палкому прихильникові, «італьянщину», «м’якість і солодкавість». А  Михайло Глінка іронічно називав  Бортнянського «Сахар Медович Патокін».

     Більшою популярністю за життя композитора  користувалася хорова музика. Незважаючи на прикладне призначення концертів, які створювалися здебільшого з  нагоди придворних урочистостей, вони мають велику художню цінність та відзначаються глибокою змістовністю. Для ранніх концертів Бортнянського  характерний парадний блиск, урочистість, звукова барвистість святкувань при дворі Катерини II. Духом своїм  вони нагадують одичну поезію тих  часів, зокрема поезію Г.Державіна.

     Максим Созонтович Березовський — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики.

     Березовський  відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після  повернення з Італії (найбільш популярний концерт «Не отвержи мене во время  старости»). Він поєднав у своїй  творчості тогочасний досвід західноєвропейської  музичної культури з національними  традиціями хорового мистецтва. Разом  із Д. Бортнянським створив новий  класичний тип хорового концерту.

     У 2005 році, на фасаді Болонської музичної академії встановлено меморіальну дошку на честь українського композитора Максима Березовського. Після В.А. Моцарта, Березовський став другим композитором-чужинцем, пам'ять якого вшанована в такий спосіб у всесвітньо відомому центрі культури та мистецтва — Болонській академії. Пам'ятник Березовському споруджено у Глухові.

     Список  використаної літератури 

1. Історія (збірка наукових праць) Збірник праць / Київ, 2009.- 500 c.
2. Історія української культури. У п´яти томах // За ред Б. Є. Патона.— К.: Наукова думка, 2001—2003.
3. Шейко В. М., Тишевська Л. Г. Історія української культури: Навч. посібник / Наук, ред. В. М. Шейко. — К.: Кондор, 2006. — 264 с.
4. Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1998.— 765 с.
5. Крип ´якевич І. Історія української культури. — К.: Либідь, 1994. — 656 с.