Инвестиционные проэкты

3. Експертиза проекту.  Це найважливіший етап проектного  циклу, на якому інвестор, або  сам проводить експертизу інвестиційного  проекту по всім напрямкам,  або залучає для цього авторитетну  консалтингову компанію.

4. Здійснення проекту.  Стадія охоплює реальний розвиток бізнес-ідеї з того моменту, коли проект вводиться в експлуатацію. Вона включає також основну частину реалізації проекту, задача якої — перевірка грошових потоків, які генерує проект, для покриття вкладених інвестицій та забезпечення бажаної інвестором віддачі.

5. Оцінка результатів.  Проводиться як по закінченню  проекту в цілому, так і в  процесі його реалізації. Основна  мета стадії — порівняння ідей, закладених в проект з ступенем  їх, фактичного виконання.

 

2 КЛАСИФІКАЦІЯ  ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

 

Інвестиційні проекти  залежно від їх цільової спрямованості, як правило, поділяють на тактичні (пов'язані  зі збільшенням обсягів виготовлення продукції, підвищенням якості, модернізацією  обладнання) та стратегічні (проекти, що передбачають зміну форми власності або кардинальну зміну характеру виробництва).

У світовій практиці найтиповіші  інвестиційні проекти пов'язані  з природним процесом заміни застарілого  обладнання у межах сфери діяльності, заміною морально застарілого обладнання з метою зменшення виробничих витрат, збільшенням випуску продукції та розширенням ринку послуг; розширенням підприємства з метою випуску нових продуктів або поліпшенням екологічного становища.

Проекти пов'язані з  заміною застарілого обладнання зазвичай не потребують докладного обґрунтування і тривалого прийняття управлінських рішень. Лише в тому випадку, коли є декілька альтернативних варіантів придбання типового обладнання і необхідно обґрунтувати переваги одного з них, виникають певні складнощі в ухваленні оптимального рішення. Заміна морально застарілого обладнання з метою зменшення виробничих витрат передбачає насамперед аналіз вигідності кожного окремого інвестиційного проекту, оскільки більш досконале обладнання не завжди може бути вигідне з фінансового погляду. У випадку визначення доцільності реалізації проекту, орієнтованого на збільшення випуску продукції та розширення ринку послуг, необхідно детально проаналізувати реальність комерційного здійснення проекту з відповідним обґрунтуванням розширення ринкового простору, а також його фінансову ефективність. У проектах, спрямованих на розширення підприємства з метою випуску нових видів продуктів, усі стадії аналізу винятково важливі, оскільки такі проекти ґрунтуються на стратегічних управлінських рішеннях і помилки при розробці проектів такого типу можуть призвести до суттєвих негативних наслідків для підприємства. Проекти, що мають екологічну спрямованість, за своїм змістом завжди пов'язані з поліпшенням навколишнього середовища, тому саме екологічному аналізу тут приділяється основна увага.

Фінансовий інвестиційний  проект — це проект придбання цінних паперів працюючого підприємства. Такий  проект також вимагає значних  економічних обґрунтувань (особливо, якщо планується придбати великий пакет  акцій), всебічної характеристики об'єкта інвестування, його платоспроможності, очікуваної дохідності від фінансових операцій.

У сучасній практиці індустріально  розвинених країн уся багатоманітність проектів класифікується за різними типами та ознаками.

Залежно від вартості та масштабу проекти поділяються: на дрібні, середні та великі. Вартість дрібних проектів звичайно становить менше 300 тис. дол. США. До середніх проектів відносять міжрегіональні та регіональні проекти, окремі проекти, розроблювані на рівні корпорацій; їх вартість — від 300 тис. дол. до 2 млн. дол. Великі проекти (вартістю більше 2 млн. дол.) мають стратегічний характер, будучи принципово новими об'єктами інвестування.

За тривалістю реалізації проекти поділяють на короткотермінові (до одного року), середньотермінові (1—2 роки) та довготермінові (3—5 років).

За видами проекти  класифікують:

- на проекти із затвердженими фондами фінансування, що перебувають на тій або іншій стадії реалізації, але ще незакінчені;

- проекти з незатвердженими та несхваленими фондами фінансуванням, які, у свою чергу, поділяються:

- на ті, рішення про доцільність інвестування в які приймається безпосередньо керівництвом корпорації;

- ті, що залежать від споживача (фінансування розпочинається тільки в тому випадку, коли корпорація на тендері виграє контракт на поставку продукції).

За сумісністю реалізації інвестиційні проекти поділяються:

- на незалежні від реалізації інших проектів підприємства;

- що залежать від реалізації інших проектів підприємства;

- проекти інших інвестиційних проектів.

Залежно від класу  проекти виділяють мегапроекти, що виключають реалізацію, мультипроекти  та монопроекти.

Мегапроекти — це цільові  міжнародні, національні, міжгалузеві  та галузеві програми розвитку, що містять  велику кількість взаємопов'язаних проектів, об'єднаних загальною метою, які характеризуються виділеними на їх реалізацію ресурсами та обмеженим часом виконання. Такі програми розробляються, підтримуються та координуються на відповідних рівнях управління: державному, республіканському, обласному, муніципальному.

Мультипроекти — це проекти, спрямовані на забезпечення та реалізацію визначеної стратегії розвитку підприємств (забезпечення високої прибутковості  власного капіталу, фінансової стійкості, загальної ефективності господарської  діяльності підприємства).

Монопроекти — це окремі інвестиційні, інноваційні проекти, що потребують створення єдиної проектної  команди. Такі проекти залежно від  змісту та мети їх реалізації поділяються  на технічні, організаційні, економічні, соціальні, змішані і мають відповідні обмеження у фінансових та інших ресурсах, часі, критерії щодо якості продукції.

Залежно від схеми  фінансування, що передбачається, виокремлюють:

- інвестиційні проекти, що фінансуються за рахунок внутрішніх джерел підприємства;

- проекти, що фінансуються за рахунок акціонування;

- проекти, що фінансуються за рахунок позикових джерел;

- інвестиційні проекти зі змішаними формами фінансування.

 

3. МІНІМАЛЬНА НОРМА ПРИБУТКУ

інвестиційний технічний соціальний

Основна класифікація інвестиційних  проектів поєднує поділ капітальних вкладень на класи за метою їх реалізації, при цьому залежно від премії за ризик інвестування є відповідна диференціація норми прибутку для кожного класу. Вкладення з метою збереження позицій на ринку передбачають мінімальну норму прибутку в 6 %; вкладення в оновлення основних виробничих фондів та підтримання безперервної діяльності — 12; з метою скорочення поточних витрат — 15; вкладення з метою розширення діяльності, збільшення виробничої потужності, а відповідно і збільшення доходів — 20; ризикові (венчурні) капітальні вкладення, що пов'язані з новим будівництвом або впровадженням нових технологій, — 25—ЗО %. Як правило, вимушені інвестиції, здійснювані з метою підвищення надійності виробництва та техніки безпеки, спрямовані на виконання вимог щодо збереження навколишнього середовища згідно з новими законодавчими актами у цій сфері та з урахуванням інших елементів державного регулювання не мають особливих вимог щодо норми прибутку.

Наведена класифікація є складовим елементом управління інвестиційним процесом на підприємстві, при цьому важливу роль у його інвестиційній політиці відіграє часовий розподіл прибутку, коли залежно від структури капіталу підприємства у різні періоди керівництво вимагає різні норми прибутку на вкладені засоби; розробляються довготермінові плани капітальних вкладень для оптимального використання нагромадженого внаслідок реалізації проекту прибутку.

Норма прибутку від інвестицій різних класів проектів може значно коливатись залежно від доступного джерела  їх фінансування на підприємстві. Нижня гранична межа норми прибутку — це той мінімальний рівень, нижче за який норма прибутку не повинна падати, незалежно від очікуваного обсягу прибутку від проекту та інвестиційних ресурсів підприємства.

Мінімальна норма прибутку розраховується виходячи з вартості власного капіталу підприємства (необхідна дохідність цінних паперів, прибутку, амортизаційних фондів), ставок за довгостроковим банківським кредитом та іншими можливими джерелами фінансування інвестицій.

Вирішальною умовою стійкого розвитку та життєдіяльності підприємства будь-якої галузі народного господарства, особливо в умовах ринкової економіки, є ефективність вкладення капіталу в той або інший інвестиційний проект. Коли йде мова про оцінку ефективності реальних інвестицій, необхідно усвідомлювати сутність використання в економічних розрахунках термінів "ефект", "ефективність" та "ефективність реальних інвестицій".

Ефект — це кінцевий результат  в абсолютному вимірі, що фактично досягається або очікується за рахунок  здійснення інвестицій. Він може виражатися в додаткових грошових надходженнях від реалізації продукції, збільшенні суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань тощо.

Ефективність характеризує кількісне співвідношення абсолютних показників кінцевого результату і безпосередньо витрат на його здійснення.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій заведено називати моніторингом інвестиційних  проектів. Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності по відношенню до конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу (спрощена форма інвестиційного циклу), який має такі етапи: формулювання проекту (ідентифікація), розробка (підготовка) проекту, експертиза проекту, здійснення проекту, оцінка результатів.

Після проведення усіх досліджень, які передують прийняттю інвестиційного рішення, необхідно скласти певний підсумковий документ, який дозволить  інвестору та підприємцю не лише прийняти, а й зафіксувати, що і коли належить зробити, щоб виправдалися сподівання на ефективність проекту. Для цього складається бізнес-план, який є головним інструментом для відбиття підприємницької ідеї.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Грідасов В.М., Кравченко С.В., Ісаєва О.Є. Інвестування: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 164 с.
2. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 367 с.
3. Бланк И. Инвестиционный менеджмент : Учеб. Курс.-2-е изд.,доп.-К.:Эльга,2006.-552 с.
4. Закон України "Про інвестиційну діяльність". ВВР України. — 1991. —№47.
5. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу". ВВР України. — 1991. — № 38.
6. БланкИ. А. Инвестиционный менеджмент. — К.; 1995.
7. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент: курс лекций. — К.: МАУП, 1999.
8. Калина А. В., Корнеев В. В., Кощеев А. А. Рынок ценных бумаг (теория и практика): Учеб. пособие. —К.: МАУП, 1999.
9. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты. — СПб: Питер, 2001; Финансы и статистика, 1997.
10. 9. Омельченко А. В. Інвестиційне право: Навч. посіб. — К.: Аті-ка, 1999.
11. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998.
12. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсо-лют-В, Эльга, 1999.
13. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестознавство. — К.: МАУП, 2000.
14. Шарп У., Александер Г., БейлиД. Инвестиции / Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1997.
15. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.
16. Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів. — К.: МАУП, 2002.
17. Бланк І.О., Гуляєва Н.М., (за ред.Мазаракі М.Н.) Інвестиційний менеджмент,К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2003р.
18. Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємства, К.: «Знання-Прес», 622с
19. Федоренко В. Г., Інвестиційний менеджмент. — К.: МАУП, 1999р.
20. Федоренко В. Г.,страховий та Інвестиційний менеджмент. — К.: МАУП, 2006р.