Инвистиции. Инвестиционная политика Украины

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНВЕСТИЦІЇ.

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

2010

ЗМІСТ

                                                                                                               ст.

ВСТУП

Інвестиційна діяльність відіграє визначальну роль в економічному і соціальному прогресі, суттєво впливає на економічний розвиток країни. Проблема інвестування в Україні стала найактуальнішою сьогодні. Інвестиції ви­ступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технічного прогресу, підвищення показників господарської діяльності на макро- та мікрорівнях.

Інвестиційна діяльність є об'єктом досліджень багатьох учених. Проблеми інвестицій та їхнє значення і вплив на національну економіку розглядають такі вітчизняні вчені, як В. Геєць , М. Денисенко , Я. Жалило , А. Музиченко, А, Пересада , Н. Татаренко , В. Федоренко та інші. Серед зарубіжних учених, дослідження яких присвячені даній проблемі, необхідно назвати Л. Дж. Гитмана , У. Шарпа .

Предметом дослідження даної роботи є інвестиції та інвестиційна діяльність в Україні. Об’єктом дослідження – сучасний стан інвестування в Україні.

Завданням роботи є: визначити  поняття інвестицій та інвестиційної діяльності, їх  суть та види і сучасний стан інвестування та шляхи активізації інвестиційної діяльності в Україні.

У роботі використовувались методи аналізу і синтезу для визначення інвестиційної привабливості та оцінки ефективності інвестиційної діяльності; метод систематизації для розробки класифікації інвестицій; метод дедукції та монографічний метод.

Розділ 1. Економічна сутність та характеристика інвестицій.

              1.1. Суть та класифікація інвестицій

Кожна країна намагається збільшити загальний обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Досягти цієї мети мож­на лише через інвестиції, які є одним із найважливіших елементів господарського життя країни.

Сутність і зміст економічної категорії «інвестиції» змінювались залежно від рівня розвитку виробничих сил та моделі економічної системи.

У сучасній економічній теорії інвестиції трактуються в основному як набір благ, цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність з метою одержання доходу (соціального ефекту в майбутньому).

Деякі вчені під інвестиціями розуміють динамічний процес зміни форм капіталу, послідовне перетворення первісних ресурсів і цінностей на інвестиційні витрати і перетворення вкладених коштів на приріст капітальної вартості у формі доходу або соціального ефекту. [5]

За фінансовим визначенням інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або отримується соціальний ефект. Таке визначення, зокрема дає В. Бочаров [3]. Майже таке ж визначення закладено в Законі України «Про інвестиційну діяльність», де під інвестиціями розуміють усі види майнових ті інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність. [7]

У системі національних рахунків (СНР) виокремлюють три різновиди інвестицій:

1) інвестиції фірм в основний капітал;

2) інвестиції у створення запасів;

3) інвестиції в житловий фонд.

До першого розділу відносять інвестиції в машини, уста­ткування, верстати, транспортні засоби тощо.

До другого різновиду — інвестиції у створення певних резервів сировини, палива, напівфабрикатів чи готової про­дукції фірм. Зростання запасів означає, що інвестиції в за­паси додатні, а зменшення запасів — від'ємність інвестицій.

Третій різновид інвестицій становлять витрати на під­тримку житлового фонду та будівництво нового житла. Купівля-продаж будинку, в якому уже прожива­ли, не є інвестиційним процесом, оскільки у цьому випадку спостерігається зміна власника створених раніше об'єктів. [2]

Інвестиції в основний капітал та в житлове будівництво назива­ють капіталовкладеннями, тобто останні є частиною інвестицій.

Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції — це вартість усіх машин, будівель тощо, споруджених протягом року, в тому числі тих, які замішують старі капітальні блага, що зносилися.

Однак валові інвестиції не є точним вимірником збільшення капіталу країни. Вони вбирають у себе амортизацію, тобто вартість зношення капітальних благ. Щоб визначити чис­тий приріст капіталу, потрібно з валових інвестицій вирахувати ви­буття капіталу у вигляді амортизації. Отже, чисті інвестиції дорівню­ють валовим інвестиціям мінус амортизація.[12]

За об’єктами прикладання інвестиції поділяються на:

— реальні — кошти, вкладені в матеріальні (будівлі, споруди, обладнання) та нематеріальні активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», документація науково-технічних та проектно-конструкторських робіт, програмні засоби тощо);

— фінансові — вкладання коштів у різноманітні фінансові інструменти — цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

За характером участі інвестора інвестиції бувають:

— прямі, що передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладанні коштів, участь у реалізації інвестиційного проекту на всіх стадіях інвестиційного циклу (передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об’єктів, виробництво);

— непрямі, опосередковані, що здійснюються через фінансових посередників — інвестиційні фонди й компанії, які акумулюють фінансові засоби, на свій розсуд інвестують їх та управляють ними. Фінансові посередники також розподіляють доходи від інвестицій між вкладниками коштів. Непрямі інвестиції в цінні папери називають портфельними інвестиціями.

За регіональними ознаками інвестиції розглядають як:

— внутрішні, тобто кошти, інвестовані вітчизняними інвесторами на терені даної держави;

— іноземні, тобто інвестиції іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій на терені конкретної країни;

— зарубіжні, тобто ті, що їх здійснюють вітчизняні інвестори на території іншої держави (придбання або створення виробництв, придбання цінних паперів зарубіжних компаній, нерухомості, якогось майна тощо).

За термінами інвестування інвестиції бувають:

— короткострокові (короткострокові депозити, банківські вклади, ощадні сертифікати терміном до одного року);

— довгострокові (терміном понад один рік).

За формами участі інвестора: ці форми залежать від джерел формування інвестиційних ресурсів на мікрорівні, і поділяються на:

— власні ресурси інвесторів;

— позичені ресурси — державний кредит, кредит банків, позичені права;

— залучені на правах часткової участі спільно з ресурсами інших інвесторів (колективний інвестор). Ця обставина визначає, чи буде участь інвестора в інвестиційному проекті цілком самостійною, чи тільки частковою (пайовою) через прямий вклад або придбання акцій, концесій, облігацій та інших цінних паперів.[15]

1.2. Роль інвестицій в економіці

Інвестиції – це  витрати, які здійснюються економічними суб’єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування  зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передмовою нагромадження капіталу є виробництво  інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва (будівельних матеріалів, машин , устаткування, приладів, інструментів тощо). Ця обставина означає, що інвестиції  впливають на економіку за двома напрямами.

Перший напрям пов’язаний із  сукупним попитом. Коли  зростають  інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. Він збільшується за умов, якщо обсяг інвестицій в наступному періоді (It) збільшується порівняно з  попереднім періодом (It-1). Наприклад, якщо в попередньому періоді інвестиції складали It-1, а в наступному – It, то різниця між ними відображає приріст інвестицій в періоді t, порівняно з періодом t-1 , тобто  ΔIt =It–It-1.

Приріст інвестицій – це приріст попиту на інвестиційні товари, який є компонентом сукупного попиту. У зв’язку з цим збільшення  інвестиційного попиту при інших незмінних умовах  викликає зростання сукупного попиту і обсягів виробництва, тобто ВВП. Отже, першим результатом зростання інвестицій є збільшення сукупного попиту і ВВП в короткостроковому періоді.

Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов’язаний з капіталоутворенням. Інвестиції – це потік, а капітал – запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перетворення інвестицій в капітал. Тому кожна одиниця інвестицій, тобто потоку, збільшує капітал, тобто запас, теж на одиницю. Але це не означає, що обсяг капіталу стає більшим на величину інвестицій. Слід враховувати, що наявний капітал постійно зношується в процесі виробництва  і вимагає відновлювальних інвестицій. Це означає, що обсяг капіталу формується під впливом двох протилежних сил: інвестування, яке збільшує обсяг капіталу, і зношення (амортизація), яке зменшує обсяг капіталу.

Приріст капіталу збільшує виробничі потужності економіки, тобто довгострокову сукупну пропозицію, яка дорівнює потенційному ВВП. Але при цьому слід підкреслити, що вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП відбувається не один до одного, а згідно з граничною продуктивністю капіталу (граничним продуктом капіталу).

Інвестиції по-різному впливають на збільшення ВВП в короткостроковому і  довгостроковому періодах. В короткостроковому періоді на зростання сукупного попиту і обсягів виробництва впливає  приріст валових інвестицій порівняно з попереднім періодом. В довгостроковому періоді зростання обсягів капіталу залежить не від приросту інвестицій, а від обсягу чистих інвестицій, тобто від співвідношення між валовими інвестиціями та вартістю зношеного капіталу (амортизацією). Це співвідношення визначає економічну динаміку, тобто здатність економіки нарощувати або зменшувати свої виробничі потужності. [14]

1.3. Інвестиційні функції

У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки: I = I(r)Зауважимо, що інвес­тиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростан­ням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки ви­трати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу (рис. 1.1).

Рис.1.1. Функція інвестиційного попиту

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсоткові чинники:

-         витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестицій­ний попит скорочується, і навпаки;

-         податки на підприємця. Зростання податків призводить до зни­ження дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а зменшення податків    праворуч;

-         технологічні зміни. Прискорення НТП зміщує криву попиту на інвестиції праворуч, і навпаки: