Інвестування в акції

  Акції зростання - найбільш приваблива група  акцій для інвесторів, що прагнуть значного приросту капіталу при обмеженому ризику. У загальному вигляді можна дати таке визначення акціям цієї групи: по-перше, компанія повинна демонструвати регулярне і безупинне зростання чистого прибутку в розрахунку на одну звичайну акцію, що перевищує зростання економіки в цілому, і по-друге, це зростання повинне бути передбаченим. На думку багатьох авторитетних аналітиків, щоб належати до групи акцій зростання», компанія повинна демонструвати щорічний стабільний темп зростання прибутку на рівні 11-15% і більше. За акціями зростання, як правило, дивіденди не виплачуються або їх розмір має символічний характер (тільки для того, щоб підтримувати престижність акцій). Тому, на відміну від двох попередніх розглянутих груп акцій, купуючи акції зростання, інвестор розраховує одержати приріст капіталу тільки за рахунок зростання курсу акцій у часі. Проте «нагорода» за інвестування в акції зростання може виявитися дуже вражаючою. Так, кожна 1 тисяча доларів США, інвестована у акції компанії «Microsoft», у1990 році перетворилася на 94 000 доларів до 2000 року, кожна 1 тисяча, інвестована в тому ж 1990 році в компанію «General Electric», у 15 000 доларів до 2000 року (без урахування виплачених за цей час девидендів). З найбільш відомих компаній у групу акцій зростання можна віднести такі: «Home Depot» (HD), «Int'l Business Machines» (IBM), «Pepsico» (PEP), «Pfizer Inc.» (PFE), «Texas Instruments» (TXN), «Johnson & Johnson» (JNJ) та багато інших.

  Спекулятивні  акції схожі на акції зростання тому, що також мають значний потенціал зростання, але на відміну від попередньої групи визначення можливого зростання і часу, коли буде відбуватися зростання акцій, важко або неможливо передбачити на даний момент. У деяких підручниках цю групу акцій називають також акціями вартості, що по суті теж саме. Інвестор визначає акції, ринкова вартість яких, на його думку, значно нижче їхньої дійсної вартості, в надії на те, що незабаром ринок оцінить ці акції, інвестує в них свої гроші. На нашу думку, назва «спекулятивні акції» більш точно відображає сутність цієї групи, тому що інвестиції в ці компанії відрізняються підвищеним ризиком. Адже, усупереч очікуванням інвестора, ринок може так ніколи і не оцінити «належним чином» обрані ним акції або навіть «опустити» їх ще нижче. З уведенням у практику торгівлі на фондовому ринку засобів інтернету, сюди звернулись сотні тисяч дрібних інвесторів, багато хто з яких мали дуже поверхневе уявлення про аналіз акцій та інвестування взагалі. І ці люди внесли великі «поправки» у ринок, що завжди до цього був місцем роботи професіоналів. Мільярди «непрофесійних» доларів так «розганяли» деякі технологічні акції, що ті за декілька місяців злетіли з 2-5 до 100-200 доларів, а потім за такий же короткий термін глибоко й обвалилися. От лише декілька прикладів запаморочливих зльотів і падінь.

      Акції компанії «Ventro Corp» (VNTR), що торгувалися в серпні 1999 року по ціні $15-17 за акцію, за 6 місяців злетіли до рівня $230-240 за акцію (тобто на 1400% за півроку!), після чого менше ніж за 3 місяця впали на старий рівень, а ще через 7 місяців, до грудня 2000 року, опустилися до рівня $1-2 за акцію. Надалі часом ціна цих акцій опускалися до 12 центів за 1 акцію.

    Робота зі спекулятивними акціями ризикована, але у випадку правильного розрахунку або просто при сприятливих обставинах прибуток може бути фантастично високим.

  Оборонні  акції.Це дуже популярна група у важкі для економіки часи, їхня відмінна риса полягає в меншій сприйнятливості до наслідків спаду в економічному циклі в порівнянні з акціями інших груп. Емітенти оборонних акцій, як правило, є представниками секторів комунального обслуговування, фармацевтичної промисловості, продуктів харчування, споживчих товарів масового вжитку. Іншими словами, емітентами оборонних акцій є компанії, бізнес яких безпосередньо пов'язаний із життєзабезпеченням людей, із усім тим, що необхідно людині щодня.

    Типовими представниками оборонних  акцій є: «Merck & Co, Inc» (MRK), «Philip Morris Companies» (MO), « Waste Management» (WMI), «Kraft Foods» (KFT), «Eli Lilly & Co» (LLY), «Nestle» (NSRGY), «Groupe Danone ADS» (DA) і багато інших.

  Циклічні  акції. Емітентами цих акцій є компанії, прибутки яких тісно пов'язані з загальним станом економіки. Так, коли економіка на підйомі, зростають витрати споживачів на продукцію тривалого користування, наприклад житлові будинки й автомобілі. Відповідно, будівельна індустрія й автомобілебудування представники емітентів циклічних акцій. З очевидних причин акції цієї групи більше підходять для інвесторів, що спроможні відслідковувати економічні цикли й оперативно приймати інвестиційні рішення в залежності від загальноекономічних умов, що змінюються. 

4.Державне регулювання ринку цінних паперів 

  Державне  регулювання має забезпечувати  захист суспільних інтересів, справедливість і рівноправність ринку та доступність і відкритість інформації. Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів держава здійснює шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлена організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників ринку цінних паперів; специфікою способів регулювання, пов’язаних з контролем за наданням великих масивів інформації; необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм фондового ринку, який швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широкого загалу інвесторів створення органу, здатного захистити їхні інтереси.

  Нині  в Україні функції державного регулювання ринку цінних паперів  розподілені між різними міністерствами та відомствами. Всі ці органи можна поєднати в чотири групи:

  1. Верховна Рада України, Президент  України та Кабінет Міністрів  України, які шляхом ухвалення  законодавчих актів та нормативних  актів з питань ринку цінних  паперів, визначення напрямів  державної політики щодо ринку цінних паперів, призначення складу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку забезпечують загальні засади державного регулювання. До цієї групи належить також Міністерство юстиції, що виконує загальну нормотвірну функцію у державі.

  2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка безпосередньо формує й забезпечує реалізацію єдиної державної політики з розвитку й функціонування в Україні ринку цінних паперів та їхніх похідних. ДКЦПФР підпорядкована Президентові України й підзвітна Верховній Раді України. До системи цього органу входять ДКЦПФР, її центральний апарат і територіальні органи.

  3. Державні органи, які в межах  своєї компетенції здійснюють  контроль або функції управління  на ринку цінних паперів України.  Це Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація.

  Фонд  державного майна, покликаний упродовж перехідного періоду впливати на розширення інвестиційної діяльності, виконує такі завдання: здійснює захист майнових прав України на її території та за кордоном; розпоряджається майном державних підприємств у процесі їх приватизації або створення спільних підприємств; здійснює повноваження щодо проведення приватизації майна підприємств загальнодержавної власності.

  Відповідно  до цих завдань Фонд виконує функції  щодо розроблення й контролю за проектами  державних програм приватизації, заміни в процесі приватизації форм власності шляхом перетворення державних  підприємств на відкриті акціонерні товариства.

  Важливим  є податкове регулювання, адже для  забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості  національної економіки, окремих галузей  та регіонів держава завдяки податковим пільгам чи канікулам, пільговим кредитам і державним субсидіям намагається заохотити вітчизняних та іноземних інвесторів.

  Національний  банк України виконує своєрідну  роль на ринку цінних паперів, бо виступає водночас його професійним учасником, що активно здійснює операції з цінними паперами, та державним органом регулювання ринку цінних паперів, тобто:

  НБУ є агентом з розміщення державних  цінних паперів. У цьому разі він  виконує функції інвестиційної  компанії з обслуговування первинного розміщення цінних паперів. При цьому, вкладаючи в державні цінні папери власні ресурси, НБУ виступає як дилер; створює вторинний ринок цінних паперів; виконує функції депозитарію, клірингового та розрахункового центру, тобто виступає спеціалізованою організацією з обліку, зберігання та розрахунків за операціями з державними цінними паперами; використовує операції з державними цінними паперами як інструмент грошово-кредитної політики; є органом державного регулювання для комерційних банків — професійних учасників ринку цінних паперів; виступає в ролі консультанта уряду та інших державних органів, співавтором розроблення законодавчих актів стосовно ринку цінних паперів.

  Антимонопольний комітет України здійснює контроль за придбанням великих пакетів акцій  підприємств, що мають монопольне становище  на ринку; він контролює дотримання антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційними фондами та іншими учасниками ринку.

  4. Державні органи, що виконують  спеціальні функції контролю  та нагляду за дотриманням  законодавства в державі. До цієї групи належать Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безпеки України, Вищий арбітражний суд.

  Центральним органом державної виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної  політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні й координації діяльності міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Комісію було створено Указом Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/95.

  Організація діяльності ДКЦПФР, її склад, завдання, повноваження й відносини з іншими державними органами визначено в  Законі України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів» від 30 жовтня 1996 р. Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

  1) формування й забезпечення реалізації  єдиної державної політики щодо  розвитку та функціонування ринку  цінних паперів та їхніх похідних  в Україні, сприяння адаптації  національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

  2) координація діяльності державних  органів з питань функціонування  в Україні ринку цінних паперів  та їхніх похідних;

  3) здійснення державного регулювання й контролю за випуском і обігом цінних паперів та їхніх похідних на території України, дотримання законодавства у цій сфері;

  4) захист прав інвесторів шляхом  вжиття заходів щодо запобігання  й припинення порушень законодавства  на ринку цінних паперів, застосування  санкцій за порушення законодавства  у межах своїх повноважень;

  5) сприяння розвитку ринку цінних  паперів;

  6) узагальнення практики застосування  законодавства України з питань  випуску та обігу цінних паперів  у державі, розроблення пропозицій  щодо його вдосконалення.

  Державна  комісія з цінних паперів та фондового  ринку відповідно до покладених на неї завдань виконує такі основні функції:

  1) визначає вимоги щодо випуску  (емісії) й обігу цінних паперів  та їхніх похідних, інформації  про випуск і розміщення цінних  паперів, встановлює порядок реєстрації  випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

  2) видає дозволи на обіг цінних  паперів українських емітентів  за межами України;

  3) здійснює реєстрацію випуску  цінних паперів та інформації  стосовно випуску цінних паперів,  зокрема цінних паперів іноземних  емітентів, які перебувають в обігу на території України;

  4) визначає вимоги стосовно допуску  цінних паперів іноземних емітентів  та обігу їх на території  України;

  5) встановлює порядок і видає  дозволи на здійснення окремих  видів професійної діяльності  на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери;

  6) встановлює вимоги й стандарти  щодо обов’язкового надання інформації  емітентами та особами, які  здійснюють професійну діяльність  на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства;

  7) бере участь у розробленні  та вносить на розгляд у  встановленому порядку проекти  актів законодавства, що регулюють  питання розвитку ринку цінних паперів України;