Економічні потреби

-                     фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами); сукупність потреб, які фактично задовольняються існуючими на ринку благами та послугами.

Між абсолютними, дійсними, платоспроможними та фактичними потребами існує взаємозв’язок. Абсолютна потреба під впливом досягнутого рівня виробництва перетворюється на дійсну, яка в результаті розподілу суспільного продукту набуває форми платоспроможної шляхом купівлі товарів і послуг на ринку.

VIII.       За критерієм раціональності:

-         розумні – відповідають науковим уявленням про споживання благ і послуг, необхідних для підтримання здорового способу життя, розвитку особистості;

-         ірраціональні – вони виходять за межі розумних, набувають гіпертрофованих, а іноді збочених форм. [14,С.23-24]

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюється: модифікуються, ускладнюються , вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації.[4,С.40-43]

Як зазначав відомий український дослідник М.Х.Бунге (1823-1895), «потреби становлять вихідний пункт політекономічних досліджень. Як належність природи людини, як умова її розвитку, потреби виникають із властивості нашого фізичного організму і притаманних останньому духовних засад. У міру задоволення повсякденних нужд прокидаються в людині потреби розумові, моральні та естетичні, які у свою чергу стають такими самими нагальними, як і потреби фізичної природи […]. Таким чином з’являється могутній господарський двигун, але двигун далеко не єдиний, оскільки людина призначена для того, щоб жити в суспільстві, а в суспільстві не лише потреби людей є більшою чи меншою мірою однорідними, але і задоволення багатьох із них стає можливим за умов спільної, сумісної діяльності. Іншими словами, поряд з потребами приватними з’являються суспільні, поряд з особистими цілями – цілі суспільні: турбота як про матеріальне і духовне існування, так і про розвиток усього союзу ».[7,с.497]

Через характер виникнення, формування і функціонування потреб, можна зробити таку їх класифікацію:

1.                  Потреби, які задовольняють особисті запити людей, пов’язані з їх існуванням як окремих фізичних осіб. Ці потреби е окультуреними, соціалізованими.

2.                  Потреби у засобах виробництва, в економічній владі.

3.                  Потреби пов’язані з утвердженням соціального статусу людини.

4.                  Так звані суспільні потреби, які зумовлюють існування та розвиток суспільства з погляду соціальних норм і звичаїв, потреби інституціонального характеру.

Звичайно, не всі елементи такої структури потреб можуть бути кількісно визначені. Наприклад, соціальні норми та звичаї не можуть мати такої кількісної характеристики, як потреби матеріальних благ.

Наведена класифікація потреб має внутрішні складові, які наділені властивостями елементів. Тобто вони можуть змінюватися за рахунок співвідношень між елементами. Так, особистісні потреби можуть задовольнятися різним набором складових. Розвиток суспільства тісно пов'язаний зі зміною структури потреб. Тому динаміка структури потреб поряд зі змінами усередині складових є предметом аналізу розвитку всієї системи потреб. Потреби тісно пов’язані у житті людини з цінностями.[16,с.166]

Потреби людини не розвиваються і не поширюються у вигляді механічних реакцій на зміни у виробництві. На структуру потреб значний вплив має система цінностей людини і суспільства. На основі ціннісних орієнтирів індивід установлює порядок, першочерговість задоволення потреб, ступінь насичення потреб. 

Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують майже 11 тисяч потреб, серед яких переважна більшість економічних. Існують різні критерії їх класифікації.

1.                  Виходячи з інтересів розвитку людини.

                  потреби у відтворенні робочої сили (впливають на продуктивність праці людини). До них належать потреби в їжі, одязі, житлі, отриманні класифікації та ін.

                  потреби у розвитку особистості – потреби у наявності вільного часу для занять спортом,  музикою, в естетичному вихованні, всебічній поінформованості, занять політичною діяльністю.

2.                  Потреби людини-працівника. Класифікують щодо суперечливих сторін людини економічної. Ці потреби виникають у виробництві й пов’язані з процесом праці, з можливістю працювати. Серед них – насамперед потреби у якісному вдосконаленні умов праці. Це санітарно-гігієнічні умови (ступінь забруднення повітря, вібрація, освітленість, вологість, інтенсивність шуму), фізична небезпека, контакти з іншими людьми.

3.                  Потреби у вільній і творчій праці. Умови праці повинні стимулювати робітника до ефективної, високопродуктивної праці, до творчого пошуку в процесі виробництва. З розгортанням НТР, розвитком автоматизованого виробництва ці потреби людини відіграють вирішальну роль. У цей етап вступили розвинуті країни світу. Свідченням цього є те, що в країнах ЄС більше половини населення віддає перевагу не зростанню заробітної плати, а скороченню робочого часу.

4.                  Потреби людини-власника. Потреби в отриманні гідної для сучасного суспільства величини заробітної плати, у привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями підприємства, в отриманні частини доходу від вкладених в ощадні банки заощаджень.

5.                  Потреби у товарах повсякденного попиту та тривалого користування, потреби в послугах та духовні потреби. До середини 50-х років, тобто до початку формування технологічного способу виробництва, який базується на автоматизованій праці, у розвинутих країнах переважали потреби першого виду, на їх задоволення витрачалася більша частина сімейного бюджету. З 50-х років починають переважати потреби у послугах (у побутовому обслуговуванні, спорті, відпочинку, освіті та ін.). Тому переважна частина працівників у цих країнах зайнята створенням саме таких послуг, а з їхнього бюджету на них витрачається більша частина коштів. Це означає переважання рис людини соціальної.[10,С.43-45]

3. Закон зростання потреб та його еволюція.

Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер. На думку видатного українського дослідника  М.Х.Бунге, «в ученні про потреби можна назвати найбільш правдоподібними такі три положення: 1) розвиток як окремих осіб, так і цілих суспільств, без розвитку потреб не можливий; 2) розвиток індивіда залежить від гармонійного розвитку притаманних йому потреб; 3) розвиток суспільства передбачає відповідність між потребами приватних осіб, з яких складається суспільний союз».[7,с.428]

Безперервний економічний і духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.[4,С.44-45]

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Вирішальний  вплив людської діяльності і виробництва на формування потреб підкреслював відомий англійський економіст А.Маршалл. «Кожний новий крок вперед, - зазначав дослідник, - слід вважати результатом того, що розвиток  нових видів діяльності породжує нові потреби, а не того , що нові потреби викликають нові види діяльності».[5,с.152]

Дія цього закону зумовлена прогресом технологічного способу виробництва, вдосконаленням відносин власності, згортанням згуртованості працівників, їхньої самосвідомості, розвитком почуття людської гідності, культури та іншими чинниками.

У XIX ст. німецький економіст Е. Енгель довів, що зі зростанням величини доходів витратна частка придбання товарів першої необхідності скорочується, я частка витрат на інші товари і послуги зростає. Ця залежність отримала назву закону Енгеля.

В Україні у 90-х роках XX ст. вимоги закону зростання потреб значною мірою не реалізовувалися, про що свідчило значне звуження платоспроможного попиту населення. Внаслідок цього тривалість і глибина кризових явищ в економіці виявилися значно більшими, ніж найглибші кризи, яких зазнали окремі країни протягом останніх двох століть.[11, С.45-46]

Складний механізм взаємодії потреб і виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення(рис.3). Особливості вияву економічного закону зростання потреб та сучасних умов пов’язані з гуманізацією соціально-економічного розвитку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

                  від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов’язаних із творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

                  від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;

                  від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

                  від речової структури споживання до переживання у ній послуг.             

                       Рисунок 3 Взаємовплив потреб і виробництва                                                                                

Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція виробників і сучасні комунікації стимулюють безперервний розвиток та урізноманітнення потреб. Однак прагнення задовольнити зростаючі потреби кожного моменту наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення суперечності між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору, визначає мету економічної діяльності(рис.4).

Виявлення шляхів ефективного використання обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення безмежних потреб пов’язане з постійною оцінкою та вибором альтернативних варіантів розвитку господарської діяльності. Виявлення потреб споживачів і вміння задовольнити ці потреби одночасно з вирішенням завдань раціонального використання обмежених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності. Сучасний бізнес не можливий без оволодіння вичерпною інформацією стосовно якісних параметрів, обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування, а також активного впливу на формування обсягів і структури споживання.[3,С.48-50]

Рисунок 4.Проблема вибору як наслідок суперечності між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів.

Поява нових споживчих вартостей спочатку має обмежений характер. Незважаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства забезпечити новоствореними споживчими вартостями неможливо, між попитом на них і пропозицією виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання, оскільки потреби є не тільки результатом виробництва, а й впливають на нього. Виробництво завжди в кінцевому підсумку пов’язано з потребами, що склалися. Поза потребами неможливе й саме виробництво.

Особливо динамічно зростають потреби, змінюється їхня структура в умовах високих темпів розвитку науки і техніки. Завдяки їм наука набула такого рівня розвитку, що спроможна задовольняти не тільки такі важливі життєві потреби , за котрі боролося людство багато століть, як їжа, одяг, житло, охорона здоров’я (первинні потреби), а й потреби, що дістали назву другої групи, які є породженням розвитку особистості та виступають у буденному житті як «потреби вільного часу».

Як продовження науково-технічного прогресу «потреби вільного часу» стають революціонізуючим чинником розвитку людини і виробництва. Розвиваючи людину, вони удосконалюють її як інтелектуальну силу, перетворюють виробництво, змінюють структуру останнього так, щоб випускати все нові й нові види продукції, послуг, які б задовольняли їхніх виробників. У цьому полягає особливість вияву закону зростання потреб в умовах розвитку економіки, що ґрунтується на досягненнях науково-технічного прогресу.

Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є забезпечення умов для безперервного розвитку потреб.

На жаль, ситуація, що склалася в нашій країні, свідчить про суперечності між потребами населення, які сформувалися на базі досягнень нашої економіки, особливо її високорозвинених напрямів – ЕОМ, лазерної техніки, сучасних засобів зв’язку, досягнень світового виробництва, науки і техніки та можливостями задоволення їх, обмеженими як загальним рівнем розвитку економіки, так і її структурою, зорієнтованою в основному на задоволення виробничих потреб. Ця суперечність може бути вирішена лише завдяки піднесенню економіки на якісно новий рівень розвитку, зміні спрямованості її структури на формування потреб, що забезпечують розвиток людини.