Особливості обліку за П(С)БО 15 та ПКУ

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту

Чернігівський державний  інститут економіки і управління

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 на тему:

«Особливості обліку за П(С)БО 15 та ПКУ.»

 

 

 

 

 

 

Виконав студент: Сіводін Максим

Група: ОА-102

 

Чернігів 2013

 

 

 

План:

Вступ

1.Думка вчених стосовно  узгодження П(С)БО та ПКУ.

2.Неузгодження ПКУ і  П(С)БО 15.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Дослідження багатьох вчених спрямовані на пошуки способів усунення неузгодженості обліку за П(С)БО та податкових розрахунків, зокрема, виділяють два  шляхи: визначення прибутку для оподаткування  відповідно до даних отриманих згідно з П(С)БО або приведення фінансового  прибутку відповідно до правил податкових розрахунків і визначення прибутку для оподаткування.

Значним кроком стабілізації економіки країни та піднесення її на новий рівень є прийняття ПКУ, положення якого повністю реформують систему оподаткування України.

Даний кодекс покликаний гармонізувати  інтереси держави та населення, шляхом гармонізації обліку за П(С)БО та податкових розрахунків. Процес гармонізації положень П(С)БО та положень податкового законодавства  спрямований на спрощення системи  податкових розрахунків та приведення до єдиної системи обліку.

 

 

1.Думка вчених  стосовно узгодження П(С)БО та ПКУ.

Проте на сьогодні повністю гармонізувати положення цих  двох нормативних документів фактично неможливо, оскільки користувачі двох напрямів мають різні завдання. Відповідно до закладених принципів в основу національних стандартів бухгалтерського  обліку вони мають відповідати вимогам  міжнародних стандартів. Залишається  другий шлях гармонізації - викласти положення  ПКУ відповідно до вимог П(С)БО, проте, такі перетворення не підтримає держава.

Про говорить проф. М.Я. Дем'яненко, зазначаючи, що економічна сутність податкового обліку полягає в тому, щоб ті витрати, які вважаються недоцільними, не призводили до зменшення оподатковуваного доходу. В практичному плані це означає, що держава не хоче втрачати свою (задекларовану) частку в доходах підприємства внаслідок суб'єктивних (непродуктивних) дій юридичної особи як суб'єкта оподаткування. Саме цю вимогу держави забезпечує (чи має забезпечувати) податковий облік [1, с. 9]. Таким чином, приходимо до аксіоми: теоретики і практики обліку бажають гармонізувати облік за П(С)БО та податкові розрахунки, проте держава це зробити не дозволяє.

Незважаючи на існування  даної аксіоми, вчені не припинять  пошуку шляхів наближення до гармонізації обліку в Україні. Гармонізація обліку - це процес приведення до відповідності  та злагодженості принципів обліку за П(С)БО та податкових розрахунків.

Зіпфел Ф. зазначає на необхідності "глобальної" гармонізації податкових систем країн ЄС, виділяючи узгодження податкових ставок, яке багато держав вважають вельми нав'язливим посяганням на національний суверенітет і, звичайно, відкидають, та узгодження податкової бази - розрахунок бази оподаткування за єдиними правилами. Гармонізувати системи оподаткування дозволяє так звана загальна консолідована корпоративна податкова база. Ця добровільна система, буде гармонізувати податкову базу в межах ЄС, дозволить залишити державам-членам право встановлювати свої ставки податок і, в кінцевому підсумку, створити механізм для обміну податкових доходів між державами-членами. Приведення податкових систем країн ЄС - крок до уніфікації обліку та оподаткування на рівні держав, що є прикладом для України, оскільки на сьогодні вона прагне гармонізувати облік за П(С)БО та податковим законодавством. Наступним кроком України є уніфікація податкового законодавства країни відповідно до міжнародних правил, про що на сьогодні говорити рано.

 

2.Неузгодження  ПКУ і П(С)БО 15

Незважаючи на спрямованість  на забезпечення єдиної інформаційної бази ПКУ, вона вносить ряд неточностей та непорозумінь, серед яких варто відмітити окремі положення Розділу III ПКУ порівняно з вимогами П(С)БО 15 "Дохід".

Проаналізувавши положення  цих нормативних документів, встановлено  ряд неточностей:

1.Трактування поняття "дохід". В П(С)БО 15 визначення "дохід" не наведено, проте, дане визначення є в П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Таким чином, з вищенаведених визначень випливає, що дохід за Податковим кодексом фактично і є доходом, отриманим в результаті господарської діяльності підприємства, але ці два поняття не є тотожними. Відповідно до законодавчої бази, існує ряд критеріїв визнання доходів, які призводять до існування несумісності обліку за П(С)БО та податковим законодавством. Причому, є доходи, які не включаються до доходів при оподаткуванні прибутку підприємств відповідно до ПКУ, через це доцільним було б повернення до поняття "валові доходи", яке розмежовує дві методики розрахунку прибутку.

Для узгодження пропонуємо під поняттям валового доходу розуміти дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зменшену на суму непрямих податків, а також збільшення економічних вигод у вигляді  надходження активів або зменшення  зобов'язань, які призводять до зростання  власного капіталу (за винятком зростання  капіталу за рахунок внесків власників) в результаті здійснення господарської  діяльності в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної, а також  від надзвичайної діяльності. Дане визначення більш точно характеризує поняття доходу і зменшує розбіжності  між обліком за П(С)БО та податковим законодавством.

2.Термінологічна база  ПКУ не відповідає П(С)БО, так, наприклад, поняття "процентів", "роялті", "дивідендів".

Відповідно до П(С)БО 15 під  процентами розуміють - плату за використання грошових коштів, їх еквівалентів або  сум, що заборговані підприємству. ПКУ зазначає, що проценти це - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Отже ці два нормативні документа розуміють різне під поняттям "проценти", відповідно до П(С)БО це плата за використання грошових коштів, а відповідно до ПКУ - за використання коштів та майна. Не можна погодитися з визначенням наданим в ПКУ, адже плата за майно визначається - орендною платою (платежем). Також вважаємо, що про строк вказувати непотрібно та необхідно виключити з визначення слово "сплачується", оскільки касовий метод нарахування доходів і витрат відповідно до нових вимог ПКУ не застосовується, а віднесення процентів до доходів при сплаті розгармонізовує облік за П(С)Бо та податкові розрахунки.

Гармонізуючи визначення, надані в ПКУ та П(С)БО, вважаємо за необхідне викласти в положеннях П(С)БО та ПКУ визначення процентів  в наступній редакції: проценти - дохід, який нараховується позичальником  на користь кредитора як плата  за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.

Під роялті за П(С)БО розуміють  платежі за право користування об'єктами права інтелектуальної власності. Відповідно до ПКУ роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права  на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні  твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). З самих визначень зрозуміло, що визначення, надане в П(С)БО, значно ширше, оскільки поняття інтелектуальної власності ширше ніж окремі його складові, які наведені в пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Для гармонізації термінологічного апарату П(С)БО і ПКУ пропонуємо застосовувати наступне визначення роялті - платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права  на користування об'єктами права інтелектуальної  власності.

До неузгодженостей термінології П(С)БО і ПКУ також відноситься  трактування поняття "дивіденди", яке відповідно до ПСБО 15 означає - частину  чистого прибутку, розподілену між  учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. В даному випадку визначення, наведене в ПКУ, більш точно характеризує поняття дивідендів, оскільки за П(С)БО, дивіденди - частка власника. пропорційна частці в власному капіталі, що є невірним, адже дивіденди - частка власника пропорційна частці в статутному капіталі, а не у власному та поняття власного капіталу значно ширше. До того ж визначення, надане в П(С)БО, є недостовірним при виплаті дивідендів за простими та привілейованими акціями, так відповідно до 31.2.2 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю. Тобто принцип пропорційності втрачається.

Виходячи з викладеного  варто відзначити, що дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною  особою - емітентом корпоративних  прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних  прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують  право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку. В ПКУ вираз "розрахованого за правилами бухгалтерського обліку" слід виключити, оскільки він розмежовує облік за П(С)БО та податковим законодавством, а завданням ПКУ є навпаки гармонізувати його і привести до єдиного обліку.

3. Окрім термінологічної  невідповідності існує ряд неточностей  при визнанні деяких видів  доходів. В ПКУ порядок визнання  доходів значно ширший, для всебічної  гармонізації варто положення  ПКУ щодо визнання доходів  прописати в П(С)БО 15 "Дохід", зокрема, те, що датою отримання  доходів, які враховуються для  визначення прибутку до оподаткування,  є звітний період, у якому такі  доходи визнаються, незалежно від  фактичного надходження коштів. А також включити до П(С)Бо  те, що датою отримання доходів  є дата нарахування доходів  згідно первинних документів.

Доцільно визначити в  П(С)БО 15 порядок визнання доходів  від списання кредиторської заборгованості, що визнана сумнівною та безнадійною, який має відповідати пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 ПКУ. Для цього необхідно  в П(С)БО 11 "Зобов'язання" прописати  поняття сумнівної та безнадійної  кредиторської заборгованості, а  саме, під сумнівною кредиторською  заборгованістю слід розуміти - кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги  визнану судом чи за виконавчим написом  нотаріуса, у звітному періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або  вчинення нотаріусом виконавчого напису. Під безнадійною кредиторською  заборгованістю слід розуміти - кредиторську заборгованість, що відповідає одній  з наступних ознак:

1. заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
2. прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;
3. заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією;
4. заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі;
5. заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
6. прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Таким чином, варто прописати  в П(С)БО 15 "Дохід", що дохід від  списання кредиторської заборгованості визнається одночасно з визнанням  такої заборгованості безнадійною.