Потреби, їх суть і структура. Закон зростання потреб

Міністерство освіти і  науки України 
Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара 
Економічний факультет 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З навчальної дисципліни: «Економічна теорія»

На тему: «Потреби, їх суть і структура. Закон зростання потреб.»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент групи 

Прийняв: викладач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2010

План

Вступ.

1. Потреби, їх суть і структура.
2. Закон зростання потреб.
3. Механізм дії закону зростання потреб.
4. Висновки.

Література.

 

Вступ.

Основна рушійна сила суспільного  прогресу — людська особистість, яка є водночас і діючим суб'єктом  цілісної системи економічних відносин та економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й  активно впливає на економіку  загалом, бере участь у всіх галузях  і сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему  господарювання, досягти серйозних  успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності  все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів людини. Загальновизнано, що в основі спонукання до трудової діяльності лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно виходити з того, що відтворення  людини, як і виробничого процесу  на макро- або мікрорівні, є обміном речовин з природним середовищем, який потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна назвати потребою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Економічні потреби, їх сутність і структура.

Кінцевою метою виробництва  є задоволення різноманітних  потреб людини як особистості, споживача  і виробника. Виробництво, яке працює не з метою задоволення потреб людини чи суспільства, тобто заради власне виробництва, є безглуздою витратою обмежених ресурсів землі, корисних копалин, довкілля, економічних благ і робочої сили.

Сутність економічних  потреб. Що ж таке потреба? Загалом потреба — це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її.

Отже, потреба — категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності. Структура потреб велика. Крім економічних  потреб, існує низка інших —  культурних, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.

Економічні  потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.

Отже, потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Різноманітні потреби  можна певним чином класифікувати, насамперед за суб’єктами і об’єктами.

За суб’єктами потреби поділяють на:

індивідуальні, колективні та суспільні;

домогосподарств, підприємств  і держави;

суспільно-економічних класів і соціальних груп.

За об’єктами потреби класифікуються так:

породжені існуванням людини як біологічної істоти;

матеріальні і духовні;

першочергові і непершочергові.

На рис. 2.3 показано ієрархію потреб, яку запропонував А. Маслоу, відповідно до їх вагомості.

 

Рис. 2.3. Ієрархія потреб за А. Маслоу

Основу цієї піраміди потреб складають фізіологічні (елементарні) потреби. Усі наступні потреби цієї піраміди можна об’єднати таким поняттям, як вищі (соціальні) потреби. Елементарні, такі як потреби фізичного життя, передбачають деякий комплекс об’єктивних умов, реалізація яких необхідна для нормальної життєдіяльності людини. Це потреби першого рівня, елементарність їх визначається безпосереднім взаємозв’язком з біологічними функціями людини. Потреби другого (вищого) рівня цілком пов’язані з процесом соціального життя людини і віддзеркалюють умови її життєдіяльності як члена суспільства. Їх обсяг і кількість прямо залежить від загального стану і динаміки розвитку культури, етики та духовності суспільства.

Розглядаючи структуру економічних  потреб, слід звернути увагу на те, що за способом їх задоволення вони поділяються  на дві великі групи: потреби в  предметах споживання і потреби  у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі.

Ясна річ, що між цими потребами завжди існують суперечності, які суспільство повинно розв’язувати таким чином, щоб забезпечити розвиток виробництва і задоволення зростаючих особистих і виробничих потреб.

Саме найповніше задоволення  особистих потреб суспільства є  основним стрижнем кінцевої мети виробництва. У зв’язку з цим потреби  в засобах виробництва є похідними від потреб суспільства у споживчих благах. Під особистими потребами слід розуміти усвідомлене прагнення людини або соціальних спільнот до забезпечення найкращих умов життя. Особисті потреби окремої людини функціонують разом з потребами всього суспільства і в єдності з останніми виступають спонукальними мотивами діяльності людей. Особисті потреби задовольняються предметами і послугами особистого споживання.

Безмежність потреб. Одне з фундаментальних положень політичної економії полягає в тому, що особисті потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, — обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість  ресурсів породжують дію двох законів  суспільного розвитку — закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва. Ці закони взаємопов’язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу: 1) неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами; 2) підвищення ефективності виробничих ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо).

Виробничі фактори, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають підґрунтям для виникнення нових потреб. Поява нових благ спочатку має обмежений характер, а згодом вони стають суспільною потребою. Оскільки зразу виробництво неспроможне задовольнити нові потреби в нових благах, то між попитом на них і пропонуванням виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання (підвищення рівня цін, додатковим прибутком і т. ін.).

За ступенем реалізації потреби в матеріальних благах і послугах можна класифікувати як дійсні, платоспроможні і перспективні.

Дійсні потреби в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і можуть бути задоволені.

Платоспроможні  потреби людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

Перспективні  потреби — це такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

Задоволення потреб — це функція виробництва. У зв’язку з цим існує діалектичний взаємозв’язок між виробництвом і потребами людей, тобто між об’єктивними і суб’єктивними факторами. Об’єктивні фактори формування і розвитку потреб складаються у самому виробництві. Так, щоб добувати термоядерну енергію потрібно спочатку створити відповідні засоби і предмети праці, підготувати кадри високоосвічених спеціалістів. Виробництво, виготовляючи корисні товари та послуги, створює і потребу в них, породжує здатність людини до їх споживання.

Проте формування потреб започатковує людина, тобто суб’єктивний фактор. Людина є їх творцем — новатором, дослідником, підприємцем. Перш ніж щось виробляти, людина усвідомлює це, розробляє критерії продукта як корисної споживної вартості, його цільове призначення, вартість виробництва, вирішує з чого, як і для кого виробляти. Тим самим процес цілеспрямованого виробництва забезпечується задоволенням різноманітних потреб людини і суспільства.

Формування суспільних потреб

Суспільству важливо мати вичерпну інформацію про тенденції, напрями й перспективи розвитку потреб — індивідуальних, сімейних, колективних, загальносуспільних, а  також про структурні зрушення (зміни) в динамічному розвитку потреб. Це впливатиме на шляхи подальшого розвитку народногосподарського комплексу, сприятиме тому, щоб людська особистість  стала суб'єктом формування та подальшого розвитку і вдосконалення самих  потреб, а не лише була їх пасивним виробником.

Водночас процес формування потреб, зокрема економічних, повинні  контролювати і регулювати суспільство, його функціональні органи з метою  запобігти деформації потреб, пов'язаним з цим деструктивним явищам, які  можуть призвести до "отруєння психологи  людини", підриву здоров'я окремих  людей і нації загалом, до поширення  наркомани тощо. Важливо через  органи державного регулювання, використовуючи вартісні, правові важелі, вживаючи виховних заходів, цілеспрямовано впливати на об'єктивні умови людської життєдіяльності, розвивати виробничу і соціальну інфраструктуру, що могло б спонукати кожного трудівника, підростаючі покоління

до відтворення здорових потреб, спрямованих на всебічний  розвиток і вдосконалення людської особистості.

Реальне життя, а не "маніловські  мрії" за славнозвісним М. Гоголем, переконує, що у разі науково-технічної  й технологічної відсталості  виробництва, деформації його структури, незадовільного торговельного й  культурного обслуговування, відсутності  сучасних комунікаційних засобів у  людей виникає нестримне бажання  будь-що купувати престижні й дефіцитні  товари. За таких обставин дієво  регулювати потреби навряд чи можливо. Навпаки, таке регулювання може призвести  до активізації тіньової економіки, криміналізації комерційних структур. При цьому травмується психологія людей, особливо підростаючих поколінь, утверджується споживацький культ. Отже, залежно від того, як розвивається і спрямовується виробничий процес, у суспільстві формуються і регулюються  потреби. Ось чому важко переоцінити  соціальне значення наукового обґрунтування  економічних потреб, оскільки таке обґрунтування є методологічною основою розробки цілісної системи  соціальних норм, вимірників рівня  розвиненості соціальної сфери та її інститутів, динаміки реальних доходів  різних категоріальних груп населення. Для вироблення активної економічної  стратегії держави за умов ринкового  механізму господарювання особливо важливо науково обґрунтувати оптимальний  споживчий бюджет. Такий бюджет базується  на системі нормативів і норм раціонального  споживання благ і послуг. За умов адміністративно-командного механізму господарювання показники  споживчого бюджету різних соціальних груп не афішувалися, хоча неофіційно обчислювалися органами державної  статистики. Актуальність цього питання  нині зростає, бо його вирішення не лише у площині теорії, а й практичного  застосування дає змогу краще  коригувати стратегічний економічний  курс держави, розробляти заходи, спрямовані на істотне підвищення добробуту  людей.

Соціальні нормативи мають  постійно оновлюватися і вдосконалюватися з метою їх найкращої адаптації  до трансформаційних перетворень, що відбуваються у постсоціалістичних країнах, які прагнуть якнайшвидше долучитися до здобутків світової цивілізації.

Управління формуванням  потреб

Незважаючи на об'єктивність потреб, людина не є їх пасивним споживачем. Між потребами і людською діяльністю існує органічний, нерозривний зв'язок і взаємовплив. Цей аспект висвітлив  відомий американський учений XIX — першої третини XX ст. А. Маршалл, який вважав, що потреби і бажання дуже різноманітні, але можливості їх задоволення обмежені. Зокрема, основна теоретична ідея такої специфічної управлінської науки, як маркетинг, полягає в тому, що питання життя і занепаду організації зумовлено її здатністю задовольняти потреби споживачів. Понад два століття тому великий шотландець А. Сміт сформулював тезу, що вільне підприємництво є основою соціальної і політичної системи держави. Він показав, що прагнення конкуруючих фірм одержати прибуток, яке ґрунтується на задоволенні потреб споживачів, у кінцевому підсумку виявляється в інтересах самих покупців, адже вони у цьому разі можуть купити товари й послуги в більшому обсязі, кращої якості і за нижчими цінами. Фірми як господарюючі суб'єкти, яким вдається вирішити це дуже важливе завдання, зростають і процвітають, інші змушені безславно піти, зникнути з ринку. Управління складним процесом задоволення потреб споживачів сприятиме кваліфікованому виявленню і компетентному аналізу таких потреб і розробці пропозицій щодо якнайкращого їх задоволення.

Звісно, не можна передбачити, який саме товар або послугу вибере споживач (покупець), але у разі обмеження  свободи підприємництва право визначати, що саме вироблятимуть фірми і  що саме купуватимуть споживачі, переходить до держави, її функціонального управлінського апарату. Але одержавлений соціалізм  уже неодноразово довів свою невисоку ефективність, нехтування громадянськими правами споживача, його психологією, споживацькою поведінкою. Втім, управлінська наука, загальна економічна теорія як такі не створюють потреб, оскільки вони первинні, але вони здатні обґрунтувати й змоделювати напрям, траєкторію розвитку потреби.

Щоб краще зрозуміти цей  важливий момент, варто розрізняти бажання, потреби і попит. Бажання — це почуття нагальності задоволення основних необхідностей людини. До них належать потреби в їжі, житлі, прихильність, повага, самовдосконалення. Відомі вчені 3. Фрейд, А. Маслоу, Ф. Герцберг та інші довели, що бажання, прагнення, потяг до чогось не створюються маркетологами, а зумовлені природою людини, сутністю соціальних відносин, стосунків. У спеціальній літературі висловлюється думка про те, що бажання (прагнення) є поняттям дещо ширшим, ніж потреби. Потреби, на думку П. Дойля, не можуть вичерпати всіх бажань різних категорій людей, їх уподобань, а тому бажанням слід віддати перевагу. Скажімо, підліток, юнак, на відміну від багатьох дорослих людей, які задовольняються традиційними стравами (на сніданок, обід, вечерю), бажають обідати лише гамбургером і фруктовим коктейлем. Або такий приклад. У Китаї за багато років керівництва Мао Цзедуна потреби одного мільярда китайців в одягу задовольнялися бавовняними костюмами, хоча чимало громадян хотіли б мати красиві костюми спортивного типу або гарні сукні. Отже, потреби формуються розвитком, тенденціями, традиціями в соціальній і культурній сферах, а також засобами масової інформації, маркетинговою діяльністю господарюючих суб'єктів — фірм, компаній тощо.