Сутність ринку: його переваги та недоліки

n:justify">      розроблення регіональної політики; фінансування заходів соціальне та культурної політики;

      пом'якшення впливу кризових явищ; соціальний захист населення;

      вироблення вимог з охорони навколишнього середовища та його відтворення;

      захист особи, підприємництва, інтересів держави, майнових та інших прав громадян; організація інвестиційної діяльності.

На перехідний період до ринку до цих функцій додається: формування інститутів державного регулювання, створення інфраструктури й умов функціонування ринку.

Функції та завдання державного регулювання економіки суттєво відрізняються на перехідний період до ринку і на період сформованих ринкових відносин.

Для цього потрібно:

1)     проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого сектора економіки;

2)    державне стимулювання науково-дослідних і дослідно - конструкторських розробок, або науково-технічна політика;

3)    активна амортизаційна політика;

4)    кредитно-грошова політика;

5)    здійснення структурної або промислової політики.

  Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Щоб не допустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її.

    Нині  у країнах з ринковою і в тих, що переходять до ринкової економіки, посилюється підтримка  держави ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах  обох степенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функцій держави. На перший план було висунуто завдання створити сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання капіталоутворень шляхом здійснення бюджетно - податкової та кредитно-грошової політики;заохочення сил конкуренції і створення приватному підприємництву певних умов для розгортання ринкової діяльності. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, були дерегулювання в ряді галузей економіки, реформа управління державними компаніями, ревізія ( або створення ) антимонопольного законодавства.

    Рушійні сили розвитку, втілень в товарному виробництві, особливо в період їх стихійної дії, нерідко зумовлювали потрясінь в господарстві країн розвинутої  ринкової економіки, руйнівні економічні кризи. Вихід було знайдено в посиленні регулюючих функцій держави. Основою господарської системи, як і раніше, залишається ринок, проте регулятори цього взаємодіють з внутрішнім фірмовим плануванням і державними важелями централізованого регулювання.

3.ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ РИНКУ ТА ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ

 

На сучасному етапі основними завданнями державних органів управління в Україні є:

      створення умов для зайнятості працездатного населення і забезпечення соціального захисту громадян;

      охорона навколишнього середовища та забезпечення раціонального природокористування;

      формування фінансово-бюджетної політики та її реалізація;

      кредитно-грошове регулювання, контроль за грошовим обігом; проведення цінової політики;

      здійснення зовнішньоекономічної діяльності та організація міжурядових відносин, створення державного валютного фонду; «розвиток місцевого самоврядування;

      розміщення державних замовлень на виробництво продовольства, товарів та послуг, що фінансуються з держбюджету;

      управління виробництвом електроенергії, розвитком енергетичної бази України та забезпечення нею народногосподарських потреб;

      організація внутрішньодержавних комунікаційних мереж і шляхів сполучень (залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний транспорт), інженерних комунікацій (трубопроводи, лінії електромереж, кабельні мережі) та їх комутація у міжнародну систему;

      здійснення заходів щодо конверсії;

      реалізація програм роздержавлення, приватизації власності;

      державна підтримка підприємництва, стимулювання конкуренції; вироблення механізмів та ефективно діючих структур захисту державного ринку;

      стимулювання модернізації технології, інноваційної діяльності ;

      забезпечення найраціональнішого використання земельних ресурсів;

      забезпечення належного рівня профілактики та охорони здоров'я, безкоштовного лікування хворих у державних медичних закладах;

      безкоштовне забезпечення досягнення достатнього мінімуму загальної та спеціальної освіти в державних школах і спеціальних навчальних закладах;

Аналіз економічної ситуації в Україні та практика державного регулювання у країнах з розвинутою економікою свідчить, що до складу основних елементів державного регулювання ринку включають: правове і адміністративне регулювання, цільові комплексні програми, державне підприємництво, індикативне планування, стратегічне планування, бюджетно-фінансове, грошово-кредитне та цінове регулювання, структурно-інвестиційну, галузеву, науково-технічну, соціальну політику

Державне регулювання ґрунтується на певній системі засобів впливу на ринок, їх можна розділити на дві великі групи: засоби прямого державного впливу (державне замовлення і ліміти, фінансування цільових комплексних програм і деяких галузей з де­ржавного бюджету і т.ін.) та засоби опосередкованого впливу (податки, субсидії, ціни тощо).

Державне регулювання ринкової економіки в Україні здійснюється державними органами країни (інспекції,НБУ,міністерства).

Об'єктами державного регулювання, ринку є сфера підприємництва, інфраструктура ринку, некомерційна сфера діяльності. Взаємодія суб'єкту та об'єкта в процесі державного регулювання залежить від прийнятої в державі міри втручання її в економіку, але будь-якому випадку має ґрунтуватися на вимогах об'єктивних економічних законів, стимулювати (а не стримувати) розвиток підприємництва.

Параметри регулювання ринку мають певні межі, визначені самою його природою. Ринок не є пасивним середовищем, яке автоматично змінюється під тиском зовні, він сприймає державні заходи лише там і тоді, коли вони коригують (а не ігнорують) мотиви ринкових агентів. Світова практика проілюструвала певні недоліки надмірного втручання держави в економіку. Посилення державного втручання в економіку пригнічує ініціативу ринку. Держава, як і інші господарські агенти, не застрахована від помилок й прорахунків.

У цьому зв'язку основними принципами створення системи державного регулювання економіки в Україні є такі:

      розумної достатності — державі підпорядковуються тільки ті економічні функції, які ні за яких умов не можуть виконувати нижчестоящі ланки господарської системи (виробники та інші суб'єкти ринкових відносин) внаслідок обмеженої компетентності;

      адекватності — система державних регуляторів економіки та системи їх застосування мають відбивати реально існуючий стан соціально-економічного розвитку;

      поступовості — командно-адміністративні регулятори замінюються економічними у міру того, як для цього створюються об'єктивні умови у вигляді процесів роздержавлення, демонополізації, приватизації, стабілізації економіки, створення ринкової інфраструктури.

 

 

ВИСНОВКИ

    Отже, підсумовуючи вище викладене у курсовій роботі, можна зробити  висновок, що ринок - це складне багатогранне явище, який живе за своїми об’єктивними економічними законами. В основі якого лежать складні товарно-грошові відносини. Ринок діє об’єктивно і стихійного розвитку на ньому бути не може (це підтверджує історичний досвід), на ринку має існувати реальний плюралізм права власності. Пріоритетом має бути наданий на ринку споживачам, саме вони за рахунок свого попиту в значній  мірі забезпечують встановленню ринкової ціни, впливають на процес ціноутворення. На мою думку ринок являється посередником між товаровиробниками та споживачами.

    Щодо функцій ринку, то слід виділити такі основні  його функції як регулюючу, забезпечення постійного процесу суспільного відтворень, стимулювання, визначення остаточної вартості товарів, і чи не найважливіша функція ринку—це розвиток конкурентних засад.

    Саме остання функція визначає в значній мірі форми реалізації функцій ринку. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого. І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Як вже було зазначено ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль. І однією  з важливих  функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підприємництва.

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

 

1.             Курс экономической теории. / Под ред. Чепурина М.Н.,- Киров, 1994.- С.12-45.

2.             Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: 1994.- С.4-20.

3.             Морозова Т.Г., Пикулькин А.В. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс.- М: 1997. -  С. 3-25.

4.             Основи економічної теорії : Підручник / За ред. Мочерного С.В. – Тернопіль: Тарнекс, 1993. – 688 с.

5.             Основи економічної теорії / За ред. Климка Т.Н., Нестеренко В.П.-К.:Вища школа, 1994.-  С.37-52.

6.             Основи економічної теорії / За ред. Гальчинського А.С., Єщенко П.С., Палкіна Ю.І.-К.:Вища школа, 1995. – С. 25-67.

7.             Рузавін. Г.І. Основи ринкової економіки.- М.: ЮНИТИ, 1996. – С. 34-86.

6