Економічна оцінка виробництва виробу на підприємстві

      Фактичний об'єм продажів (А_рф) з урахуванням ступеня ризику зниження продажів a:

, 

де: Ар - річний об'єм продажів, шт.

      α - ступеня ризику зниження продажів, можна прийняти у розмірі α = 5%.  

      При цьому фактична виручка (В_ф) складе: 

В_ф = Ц_ф * А_рф 

де: Ц_ф - фактична ціна реалізації виробу відповідно до прийнятої цінової стратегії, грн. 

      З урахуванням рівня інфляції b виручка від продажів складе:

.

      β - рівня інфляції, можна прийняти у розмірі α = 4%.

       

      Втрати  від зменшення об'єму продажів і інфляції складуть: 

Вт_о = А_р * Ц_ф – В_фі. 

      За  узгодженням з викладачем можна  виконати оцінку втрат і (або) від  інших ризиків. Необхідно також стисло висловити можливі заходи щодо зниження ризиків і зменшення втрат від них. 

8 Фінансовий план 

      В даному розділі в зарубіжній практиці приводяться: прогноз об'ємів реалізації; баланс грошових витрат і надходжень; таблиця доходів і витрат; зведений баланс активів і пасивів підприємства; графік досягнення беззбитковості. Ці фінансові документи відповідають стандартам європейського бухгалтерського обліку і відрізняються від вітчизняної практики, проте, у зв'язку з тенденцією до уніфікації фінансово-економічних документів в перспективі слід, очевидно, орієнтуватися на них. Враховуючи існуючу систему оподаткування, в курсовому проекті необхідно визначити прибуток (П) на річний об'єм продажів:

П = (Ц_ф - С_п) * А_рф. 

      Ставка  податку на прибуток прийнята в даний час в розмірі 25%.

      В курсовому проекті виконується  також побудова графіка беззбитковості. Для цього розраховуються умовно-змінні (В_зм) витрати на виріб і умовно-постійні (В_пост) витрати на річний випуск виробів. 

В_зм=В_м+В_пк+З_о+З_д+В_сз+0,7*В_уе 

де: В_м - витрати на основні матеріали, грн.;

     В_пк - витрати на покупні комплектуючі, грн.;

     З_о - основна заробітна плата, грн.;

     З_д - додаткова заробітна плата, грн.;

     В_сз – відрахування на соціальні заходи (до пенсійного фонду і фондів соціального страхування і зайнятості), грн.;

     В_уе - витрати на утримання і експлуатацію обладнання, грн. 
 

В_пост = (С_п - В_зм) * А_рф 

де: С_п - повна собівартість виробу, грн. 

      Побудова  графіка беззбитковості (рис.1) виконується  наступним чином. На осі ординат відкладаємо величину В_пост. Від точки А_рф на осі абсцис відкладаємо ординату, рівну повній собівартості річного випуску (А_рф С_п) - точка А. Через точки В_пост і А проводимо пряму, яка відображає залежність собівартості від об'єму випуску С_п=f (А_рф). Від точки А_рф відкладаємо також ординату, рівну об'єму продажів Ц_ф * А_рф (точка В). Сполучаючи точку початку координат з точкою В, одержуємо залежність річного об'єму продажів від кількості проданих виробів В_ф=f (А_рф). Точка перетину прямих (С) відповідає річному випуску А_ркр, при якому відбувається досягнення беззбитковості виробництва, або можна розрахувати за формулою:  

      А_ркр = В_пост / Ц_ф  - В_зм  

 

      В цьому розділі по вказівці викладача можуть бути також виконані і інші розрахунки, включаючи: прогноз об'ємів реалізації, баланс грошових витрат і надходжень (фінансовий план), план капітальних вкладень, кредитний план, план по забезпеченню ліквідності і ін. 

 
 
 

9 Оцінка стратегії  фінансування і  економічної

ефективності  інвестицій 

      На  практиці в цьому розділі бізнес-плану  викладається план отримання коштів для реалізації проекту. При цьому аналізуються також основні питання:

      - скільки коштів потрібно для реалізації проекту?

      - звідки намічається одержати  ці кошти і в якій формі?

      - яка економічна ефективність інвестицій?

      Сума необхідних коштів визначається в попередньому розділі бізнес-плану. Ці кошти можуть бути одержані за рахунок кредитів, залучення акціонерного капіталу, з власних фінансових резервів, бюджетного фінансування. Фінансування через кредити переважне для проектів на основі діючого виробництва. При цьому ризик для банків відносно невеликий, а, значить, і не передбачається підвищена плата за кредит. Крім того, наявні активи виступають як матеріальне забезпечення кредиту.

      При створенні акціонерного товариства контрольний пакет акцій (51% вартості виробничих фондів) вважаємо таким, що належить власнику. Інші розподіляються між працівниками підприємства, іншими особами, фінансовими установами (банками). Студент самостійно вибирає структуру фінансування залежно від вартості виробничих фондів, форми власності і інших міркувань.

      Оцінка  економічної ефективності інвестицій може виконуватися різними способами.

      Рішення про економічну доцільність виробництва  і використання нового виробу у вітчизняній практиці традиційно ухвалювалося на основі розрахунку економічного ефекту. Існували обов'язкові для використання відповідні методики його визначення. Зараз немає вимог обов'язкового використання якої-небудь методики. В той же час, економічне обґрунтування серйозних розробок, як правило, виконується. Нижче викладається декілька можливих варіантів розрахунку економічного ефекту. Його вибір в курсовому проекті здійснюється за узгодженням з викладачем. 

      9.1 Економічний ефект  у виробника 

      Економічний ефект у виробника може бути визначений як: 

Е_в = В_t – C_t – П_t 

де: В_t - виручка від реалізації продукції в рік, грн.;

     C_t - собівартість річного випуску виробів в рік, грн.;

     П_t - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку в рік t, грн. 

      Величина  В_t може бути визначена як: 

В_t = Ц_прi * A_t 

де: Ц_прі - ціна продажу виробу, грн.;

     A_t - об'єм продажів, шт. 

      В курсовому проекті величину П_t можна визначити як: 

П_t = ПДВ + П_п 

де: Н_п - податок на прибуток (25% від величини прибутку на виріб), грн. 

      9.2 Економічний ефект у споживача

     Економічний ефект може бути також розрахований за ціною споживання як: 

Е_сп = Ц_спб * а - Ц_спн 

де: Ц_спб, Ц_спн - ціна споживання базового і нового виробу, грн.;

     а - коефіцієнт еквівалентності. 

, 

де:  - коефіцієнт обліку зростання одиниці нового виробу (В₂) в порівнянні з одиницею базового виробу (В₁).

      - коефіцієнт обліку зміни терміну служби нового виробу (Т₁) в порівнянні з терміном служби базового виробу (Т₂). 

      Ціна  споживання визначається як: 

Ц_сп = Ц_пр + І 

де: І - експлуатаційні витрати за термін служби, грн. 

      Склад і методи розрахунку експлуатаційних  витрат залежать від виду виробу. Так для електротехнічних виробів експлуатаційні витрати, як правило, включають такі основні елементи:

І’ = В_е + В_п + В_н + А + ЗБ 

де: В_е - витрати на покриття втрат електроенергії, грн.;

     В_п, В_н - витрати на планові і непланові ремонти, грн.;

     А - амортизаційні відрахування по виробу, грн.;

     ЗБ - збиток через відмови виробу, грн. 

      Витрати на покриття втрат електроенергії визначаються так: 

В_е = DР * Ф_д * К_зп * К_зч * В_кВт*г 

де:  Р - втрати електроенергії, кВт;

     Ф_д – дійсний фонд часу роботи (в машинобудуванні при двозмінному режимі роботи Ф_д=4015ч);

     К_зп, К_зч - коефіцієнти завантаження по потужності і за часом;

     В_кВт*г - вартість однієї кіловат-години електроенергії, грн. 

      Для електродвигунів, тиристорних перетворювачів і деяких інших електроустановок величина ΔР розраховується так: 

, 

де: Р₁, Р₂ - первинна і вторинна потужність, кВт;

• - коєфіцієнт корисної дії електродвигуна.

 

      Витрати на планові ремонти, як правило, включають: 

В_п = В_о + В_п + В_с + В_к 

де: В_о - витрати на огляди, грн.;

     В_п - витрати на поточні ремонти, грн.;

     В_с - витрати на середні ремонти, грн.;

     В_к - витрати на капітальні ремонти, грн. 

      Конкретні методики їх розрахунку залежать від  системи технічного обслуговування і ремонту, що використовується в галузі-споживачі. Витрати на капітальний ремонт виробу в машинобудуванні можуть бути розраховані, наприклад, так: 

Вк = К_кр * С_рек * R 

де: К_кр – коефіцієнт враховує річну частину витрат на капітальний ремонт;

     С_рек – собівартість капітального ремонту однієї ремонтної одиниці;

     R – ремонтна складність виробу. 

      Витрати на непланові ремонти укрупнено  можуть бути розраховані так: 

В_н = С_н * П_н 

де: С_н - середня вартість одного непланового ремонту (на практиці визначається спеціальними дослідженнями в експлуатації), грн.;

     П_н - середнє число непланових ремонтів за рік (визначається надійністю виробу).