Тема: Функціональна стратегія

 

      Зміст 

 

      Вступ

     Корпоративна, ділова стратегії підприємства спираються на функціональні стратегії, які конкретизують окремі напрями в загальному плані розвитку підприємства і реалізуються шляхом визначення підходів, необхідних дій, практичних кроків щодо управління окремими підрозділами або функціями бізнесу.

     Функціональні стратегії чітко орієнтують менеджмент і персонал підприємства у конкретних ситуаціях його функціонування.

     Кожному керівникові доводиться розв’язувати проблеми різного характеру та вдосконалення системи управління підприємством. Різноманітність характеристик підприємств, зумовлена особливостями зовнішнього та внутрішнього середовища, типами продукції, що випускається, потребує дослідження сутності діяльності та варіантів управління нею, аналізу теорій побудови систем управління.

     Функціональна стратегія створює високоефективний функціональний потенціал підприємства, який забезпечує керованість стратегічних змін, що зумовлюється цілісністю та збалансованістю їхнього змісту та механізмів здійснення у системі управління. Наукові дослідження з питань функціональних стратегій у системі стратегічного управління здійснюють такі вітчизняні та зарубіжні науковці як: В.О.Василенко, А.Голд, С.В.Оборська, М.Портер, С.Прахалд, В.Родіонова, М.Г.Саєнко, Дж.Самплер, В.Тертичка, Т.І.Ткаченко, В.Фаузер, Н.Федорков, З.Є.Шершньова та інші.

       Метою даної роботи є визначення  сутності та місця функціональних  стратегій у системі стратегічного  управління підприємством на  ринку побутової техніки. Функціональна стратегія [3, с. 149] – це тип забезпечувальної стратегії у «стратегічному наборі», що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також (за наявності взаємопов’язаних обґрунтованих функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.

     1. Поняття та роль  функціональних стратегій  на підприємстві

     У системі діяльності організацій  існують багатофункціональні корпорації, на які покладається виконання декількох видів управлінської діяльності. Дотримуючись традицій його підходу до розуміння функціональної стратегії в управлінській діяльності, слід звернути увагу на концепцію американського вченого А.Голда, який доводить, що в системі управлінської діяльності функціонує три види стратегій: корпоративні, ділові та функціональні. Ці три рівні стратегій утворюють ієрархічну структуру. Для досягнення успіху, стратегії мають бути узгодженими і тісно взаємодіяти між собою. Кожен рівень утворює стратегічне середовище для наступного рівня, тобто на стратегічний план нижчого рівня накладається обмеження стратегій більш високих рівнів ієрархії [1]. Особлива роль у даному відношенні належить саме функціональним стратегіям, оскільки саме вони спрямовані як на розробку, так і на реалізацію стратегічних ініціатив у діяльності підприємств. Традиційно, в системі управління функціональні стратегії розробляються відділами і службами організації на основі корпоративної стратегії. Виходячи із цього, «метою функціональної стратегії є створення високоефективного функціонального потенціалу підприємства, який забезпечуватиме керованість стратегічних змін, що зумовлюються цілісністю та збалансованістю їхнього змісту та механізмів здійснення у системі управління» [2, с. 290].

     Теорія  загального менеджменту виокремлює функціональний та альтернативний йому предметний підходи до управління підприємством. З позицій стратегічного менеджменту, предметний підхід вдосконалює існуючий продукт, однак у перспективі це, як правило, не забезпечує його стійкої конкурентоспроможності. Функціональний підхід означає орієнтацію на потреби. З огляду на необхідність їх задоволення підприємство часто створює нові оригінальні продукти (послуги). Це є свідченням важливої ролі функціональних стратегій.

     Завдання  функціональної стратегії підприємства полягає у підтримці загальної, ділової стратегій і забезпеченні конкурентоздатності підприємства, у створенні управлінських орієнтирів для досягнення певних його функціональних цілей. Вона є своєрідним планом, що передбачає необхідні заходи щодо реалізації ділової, корпоративної стратегій, досягнення загальних цілей і місії компанії.

     Функціональна стратегія підприємства — модель дій щодо конкретизації за певними  напрямами корпоративної, ділової стратегій; система орієнтирів у досягненні певних функціональних (виконавських) цілей.

     Основними функціональними стратегіями підприємства є стратегія маркетингової діяльності, стратегія наукових досліджень і  проектно-конструкторських розробок, стратегія виробництва, фінансова стратегія, стратегія управління персоналом, екологічна стратегія, а також комплексні стратегії, між якими у процесі їх здійснення існують різноманітні зв'язки. Ці зв'язки досить непрості і неоднозначні, оскільки кожен підрозділ, кожна служба підприємства мають своє бачення перспективи, що ускладнює узгодження функціональних стратегій, іноді породжує суперечності між ними.

     Координуванням  і збалансуванням їх займається керівництво  підприємства з участю керівників функціональних підрозділів.

     Оптимальність функціональних стратегій забезпечується максимальним урахуванням при їх формулюванні особливостей внутрішнього і зовнішнього середовищ, сильних  і слабких сторін підприємства. У  цьому процесі вищий менеджмент, як правило, враховує:

     — зміст і значущість впливу діяльності функціонального підрозділу на досягнення цілей і місії підприємства;

     — вплив робіт, пов'язаних із реалізацією  кожної функції, на розвиток підприємства;

     — переваги і недоліки окремих функцій;

     — ступінь збалансованості процесу розвитку підприємства і кваліфікації виконавців (персоналу);

     — можливості трудових, виробничих і  фінансових ресурсів підприємства;

     — ступінь взаємозалежності функцій  у загальній системі управління підприємством.

     Функціональна стратегія, підтримуючи корпоративну, ділову стратегії, підпорядковує функціональні системи підприємства (виробництво, фінанси, персонал тощо) досягненню загальних цілей. У її межах зосереджуються ресурси, що забезпечують реалізацію головних стратегій. За більшістю ознак її роль є забезпечувальною, та аж ніяк не другорядною.

       Найбільш поширеною можна вважати  класифікацію стратегій підприємства, запропоновану А. Томпсоном та  А. Стріклендом. На відміну  від попередньої теорії, в її  основу покладено чотири рівні  управління підприємством: на вищому, або корпоративному рівні — корпоративна (портфельна, загальна) стратегія; на середньому рівні, або рівні окремих видів бізнесу — ділові (бізнесові, конкурентні) стратегії; на рівні окремих функцій (функціональних підрозділів) — функціональні стратегії; на рівні виробничих підрозділів підприємства — операційні стратегії [4, с. 77–79]. Така класифікація стратегій підприємства відома як «піраміда стратегій» (рис. 1).

     

     Рис. 1. «Піраміда стратегій» Томпсона — Стрікленда для корпорацій 

       Піраміда стратегій підприємства  є не лише одним з підходів  до їх класифікації, але й дозволяє  продемонструвати зв’язки, які  існують між окремими видами  стратегій, що досить важливо  при оцінці ефекту від їх  реалізації.

     Функціональні стратегії - це забезпечуючі стратегії, що визначають стратегічну орієнтацію функціональних напрямків - підсистем управління підприємством (маркетингу, виробництва, фінансів, науково-дослідного сектору, управління персоналом, екологічної і соціальної сфер) і забезпечують досягнення їх цілей, а також керованість процесом виконання корпоративної та конкурентної стратегій, приймаючи при цьому відчутну участь у розробці і коригуванні останніх

     Тобто, функціональні стратегії мають  узгоджуватись і працювати на корпоративну та конкурентну стратегії. У свою чергу корпоративна і конкурентна  стратегії повинні спиратися на функціональні, без врахування аналітичних даних і можливостей яких, розробити повноцінну і, головне, придатну для реалізації загальну чи бізнесову стратегію неможливо.

     Відповідальність  за розробку функціональних стратегій  лежить на керівниках і головних спеціалістах відповідних функціональних служб.

     Таким чином, призначенням функціональних стратегій  є забезпечення розробки і досягнення довгострокових цілей кожною функціональною службою в руслі корпоративної  і конкурентної стратегій підприємства, будучи при цьому:

     а) одним із елементів системи формування корпоративної і конкурентної стратегій;

     б) суб'єктами реалізації цих основних декомпонованих стратегій підприємства [8, c. 72-73].

     2. Специфічні та загальні чинники функціональних стратегій

     Кожна функціональна служба (функція управління) має свої специфічні і найбільш загальні характеристики по яких їх розрізняють:

     а) мета;

     б) інформаційна база;

     в) методи прийняття, оформлення і доведення  рішень;

     г) кадри певної кваліфікації;

     д) спеціальна технічна база і обладнання;

     е) специфіка планування;

     є) організація діяльності і управління;

     ж) мотивація діяльності і контроль.

     Ці  характеристики безумовно є одночасно  специфічними чинниками, що впливають  на розробку тієї чи іншої функціональної стратегії.

     Крім  того, функціональні стратегії розробляються з урахуванням наступних загальних чинників:

     - змісту діяльності підприємства;

     - взаємозв'язку змісту та напрямку  впливу конкретної служби на  досягнення місії та конкретних  цілей підприємства в цілому;

     - характеру впливу виконання робіт кожною службою на розвиток чи занепад підприємства в цілому;

     - меж функціональних служб та  сфер інтересів, що перехрещуються;

     - сильних і слабких сторін в  діяльності окремих функціональних  служб, у їх взаємодії;

     - наявності вузько специфічних інтересів і підходів та конфлікту інтересів у розв'язанні загальних проблем підприємства;

     - збалансованості інтересів підприємства  і функціональних служб, між  напрямками розвитку фірми в  цілому і компетенцією фахівців, які є виконавцями окремих  функцій, їх професіоналізмом, етичними нормами, підприємницьким духом тощо [7, c. 63-64].

     Функціональні стратегії інколи називають субстратегіями.

     До  структури функціональної стратегії  входять наступні елементи:

     а) цілі даної функціональної служби узгоджені  по вертикалі і горизонталі, тобто з цілями підприємства та інших функціональних підрозділів;

     б) характеристика існуючих і потенційних  умов середовища діяльності служби;

     в) параметри корпоративної і конкурентних стратегій, які має забезпечувати  служба;

     г) основні напрямки їх розв'язання, тобто, напрямки діяльності служби за різних сценаріїв розвитку подій;

     д) послідовність і   взаємо узгодженість розв'язання завдань;

     е) перелік основних заходів по забезпеченню цілей і завдань.

     Традиційним підходом до розробки складових частин корпоративної стратегії як спеціалізованих видів діяльності є функціональний підхід. Функціональна стратегія являє собою план дій окремого підрозділу чи ключового функціонального напрямку всередині певної сфери бізнесу. Для промислових компаній такі стратегії розробляються для основних виробничих одиниць або частин бізнесу. У подальшому розглянемо такі функціональні стратегії: товарно-маркетингову; виробничу; фінансову; стратегію управління персоналом.

     Функціональна стратегія є більш вузькою порівняно з діловою стратегією, але її роль полягає в конкретизації окремих деталей у корпоративній і діловій стратегії й у створенні управлінських орієнтирів для досягнення функціональних цілей фірми.

     Відповідальність  за розробку функціональних стратегій звичайно покладається на керівників відповідних підрозділів, які зобов'язані скоординувати основні функціональні стратегії, що необхідно для успішної реалізації ділової стратегії.

     Урахування  таких чинників і вимог дає  змогу в ході розробки всіх стратегій функціонального типу сформувати високоефективний функціональний потенціал підприємства.