Мотивація персоналу

ЗМІСТ

1.Дайте характеристику основних етапів розвитку теоретичних поглядів на мотивацію трудової діяльності…………………………………………………………...3

2. Розкрийте  зміст конфліктності мотивів  та його вплив на трудову  поведінку персоналу…………………………………………………………………………………8

Список використаної літератури………………………………………………..11

1.Дайте характеристику основних етапів розвитку теоретичних поглядів на мотивацію трудової діяльності

У всі  часи праця була джерелом матеріальних і духовних цінностей, тому проблема спонукування людей до праці ніколи не втрачала своєї актуальності. Спроби пояснити поведінку людей і сприяти  підвищенню мотивації трудової діяльності робилися вже на етапах зародження суспільного виробництва. Згодом під  різними назвами і з різних позицій науковці і практики почали досліджувати те, що сьогодні називається проблемою мотивації, тобто різноманітні аспекти активізації, заохочення, стимулювання.

На практиці методи мотивації завжди були пов’язані з конкретним рівнем розвитку виробництва, наявними суспільними  умовами, потребами, культурою, релігією. Однак протягом тисячоліть людство, намагаючись змінити поведінку  людини, керувалося не науковими підходами, а методом «спроб і помилок».

Найпершим із застосовуваних на практиці методів мотивації був метод  «батога і пряника». При цьому  батогом був страх, голод, тілесне  покарання, а пряником — певна  матеріальна чи інша винагорода.

Інтенсивне наукове  осмислення проблеми мотивації трудової діяльності розпочалось із зародженням  капіталізму. Одним з перших вивчав цю проблему з економічних позицій  класик англійської політичної економії Адам Сміт. Коли він писав «Дослідження про природу і причини багатства  народів», життя простої людини було дуже тяжким. На його концепцію «економічної людини» («homo economicus»), безперечно, значний  вплив справило спостереження за надто суворими реаліями тогочасної дійсності. За умов, коли більшість  людей боролася за виживання, цілком виправданим був висновок, якого  дійшов Адам Сміт: людина завжди, коли матиме таку можливість, намагатиметься поліпшити свій економічний стан. Отже, головним мотивом діяльності людини, на думку Адама Сміта, є  економічний інтерес, потяг до максимальної економічної вигоди, природне бажання  поліпшити свій добробут.

Погляди Адама Сміта на головні рушійні  сили економічного розвитку суспільства  використані в більшості теорій мотивації трудової діяльності. Однак  Адам Сміт із цілком зрозумілих історичних причин не сформував системних уявлень про природу таких мотивів, їх виникнення і дію.

Значний внесок у розвиток теорії і практики мотивації трудової діяльності зробили  Ф. Тейлор, Ф. Гілбрет і Л. Гілбрет, Г. Емерсон, М. Фоллет, а також О. Шелдон, А. Файоль, Е. Мейо. Відомими авторами сучасних теорій мотивації на Заході стали А. Маслоу, Ф. Герцберг, Л. Портер, Е. Лоулер, Д. Мак-Грегор, Д. Мак-Клелланд, В. Врум та інші.

Суттєвий  внесок у створення та розвиток теорій мотивації зробили українські вчені. Так, М. Вольський (1834—1876) уважав за необхідне поліпшувати фізичні, моральні та інтелектуальні умови існування людини. Г. Цехановецький (1833—1889) не поділяв оптимістичної думки Адама Сміта, що людина як «економічна особа», завжди намагається поліпшити свій добробут власними силами. На його думку, багато хто прагне це зробити передовсім за рахунок інших. М. Туган-Барановський (1865—1919) одним з перших у світі розробив чітку класифікацію потреб, виділивши п’ять їхніх груп: 1) фізіологічні; 2) статеві; 3) симптоматичні інстинкти та потреби; 4) альтруїстичні; 5) потреби практичного характеру.

Туган-Барановський особливого значення надавав психологічним почуттям, трудовим традиціям, моральним і  релігійним поглядам. Він одним з  перших наголошував на значущості духовності в розвитку економіки.

Ретроспективний аналіз формування наукових поглядів на мотивацію показує, що їхня еволюція відбувалася в тісному діалектичному  взаємозв’язку з розвитком суспільного  виробництва, підвищенням якості робочої  сили, поліпшенням добробуту людей. Той чи інший напрямок, глибина  дослідження проблем мотивації  об’єктивно зумовлювалися визріванням  відповідних матеріальних передумов  у суспільстві.

Якщо  за точку відліку взяти початок  ХХ століття, то в розвитку теоретичних  поглядів на мотивацію трудової діяльності умовно можна виділити чотири етапи.

Перший етап пов’язаний з появою «школи наукового управління». Її започаткування було адекватною відповіддю на зміну  матеріально-технічних чинників виробництва  і довело непридатність методів  організації виробництва та праці, способів мотивації трудової діяльності, що панували в кінці ХІХ століття, — у столітті новому. На зміну розпливчастим і досить суперечливим управлінським настановам засновники «школи наукового управління» — Тейлор і його однодумці — запропонували наукову систему знань про форми і методи раціональної організації виробництва та праці.

В основу нової системи було покладено  чотири наукові принципи, які Тейлор називав законами управління:

1) створення наукової бази, наукове дослідження кожного окремого виду трудової дії, що має змінити грубі практичні методи роботи;

2) відбір робітників і менеджерів на підставі наукових критеріїв, їх належне тренування і навчання;

3) співпраця адміністрації з робітниками в галузі практичного запровадження наукової організації праці;

4) рівномірний і справедливий розподіл обов’язків (відповідальності) між робітниками і менеджерами.

Розкриваючи сутність своєї системи, Тейлор писав: «Наука замість традиційних навичок; гармонія замість суперечності; співпраця  замість індивідуальної роботи; максимальна  продуктивність замість обмеження  продуктивності; розвиток кожного окремого працівника до максимально доступної  йому продуктивності й максимального  добробуту».

У ряду об’єктивних чинників, що створюють систему координат  для поведінки людини, у Тейлора  стоять система стимулювання праці  і дисциплінарні заходи (покарання  економічними засобами).

Засновник «школи наукового управління», його колеги та послідовники усвідомили всю  недоречність постійного балансування робітника на грані голоду. Вони зробили мотивацію методом «батога  і пряника» ефективнішою, запропонувавши поняття норми щоденного виробітку  і запровадивши систему оплати праці  пропорційно збільшенню виробітку  понад норму. Підвищення продуктивності праці, що стало результатом використання цього методу мотивації, і поєднання  його із заходами для спеціалізації  та раціоналізації трудових процесів було вражаючим.

Однак з розвитком продуктивних сил, зростанням суспільного багатства  та «соціалізації» суспільного виробництва  стало очевидним, що простий «пряник» не завжди спонукає до ефективної праці. Ця обставина примусила вчених і  фахівців шукати нових способів розв’язання  проблеми мотивації.

Другий  етап у розвитку теорії мотивації  пов’язаний з доктриною «людських  відносин». Її автором є американський  соціолог Е. Мейо. Положення доктрини випливають з експериментальних досліджень, проведених на текстильній фабриці у Філадельфії в 1923—1924 рр., а також на інших підприємствах. Так, на досліджуваній текстильній фабриці плинність кадрів, наприклад, на прядильній дільниці, становила 250 %, тоді як на інших дільницях не перевищувала 5—6 %. Заходи матеріального стимулювання працівників, запропоновані експертами з ефективності, не дали бажаних результатів. Тому президент фірми звернувся по допомогу до Мейо і його колег.

Детальне  вивчення ситуації засвідчило, що умови  роботи прядильників не дають їм можливості спілкування. З дозволу адміністрації  фабрики Мейо встановив для прядильників дві 10-хвилинні перерви для відпочинку. Результати були вражаючими. Плинність кадрів різко впала, поліпшився моральний стан робітників, зросла продуктивність праці. Коли ж перерви відмінили, то всі негативні показники знову швидко зросли.

На основі таких і схожих досліджень Мейо з  групою колег зробили висновок, що вирішальний вплив на трудову  активність і збільшення виробітку  справляють не стільки матеріально-речові, скільки морально-психологічні чинники. У теорії «людських відносин»  дістав визнання той факт, що участь робітників у виробництві є не тільки техніко-економічним процесом з метою отримання заробітку, а й складним соціально-психологічним  явищем, що включає взаємовідносини  робітників між собою та з управлінським  персоналом, а також задоволення  низки потреб і інтересів нематеріального  характеру.

Третій  етап формування наукових підходів до проблеми мотивації можна датувати 60—70-ми рр. минулого століття. Уявлення про мотивацію, її природу, механізми  дії збагатилося тоді багатьма змістовими, процесуальними теоріями мотивації трудової діяльності. Сутність окремих із них розглянемо далі.

Важливою  віхою на шляху розвитку теоретичної  думки в названій галузі є поява  в цей період теорії «співучасті», запропонованої американським соціологом Д. Мак-Грегором. Вона розглядає заходи з активізації праці як широке залучення найманих працівників до управління, розвиток «демократії на робочих місцях». Учений обґрунтував також «теорію Х» і «теорію Y», що в них узагальнив типові уявлення керівників про ставлення працівників до роботи. «Теорія Х» виходить з того, що пересічний індивід лінивий і прагне на роботі уникнути трудових зусиль, тому його треба жорстко контролювати і примушувати. Основною посилкою «теорії Y» є те, що пересічний працівник за відповідної підготовки і належних умов здатний брати на себе відповідальність, виявляти творчий підхід, винахідливість.

Четвертий етап у розвитку теорії і практики мотивації праці  пов’язаний з переосмисленням ролі і місця людини в суспільному  виробництві, з новою «ідеологією» менеджменту, реформуванням промислового менеджменту в менеджмент «людських  ресурсів».

Концепція людських ресурсів базується  на розумінні працівника як головної рушійної сили виробництва. Відповідно до цієї концепції основою роботи з кадрами за сучасних умов має  бути не просто мотивація до високопродуктивної праці, а розвиток трудового потенціалу організації, підвищення конкурентоспроможності персоналу, комплексна мотивація трудової діяльності.

Еволюцію поглядів на методи активізації  трудової поведінки в останні  роки пов’язано з теоріями «збагачення  змісту праці», «гуманізації праці», «якості  трудового життя», «співучасті трудящих». Значний вплив на практику менеджменту  персоналу й досі справляють змістові і процесуальні теорії мотивації  трудової діяльності.

2. Розкрийте зміст конфліктності  мотивів та його вплив на  трудову поведінку персоналу

Сучасна практика та передусім досвід країн  з розвинутою ринковою економікою свідчать про суттєві зміни в системі мотивації персоналу.

Іще недавно  в західній економічній літературі широко обговорювалася тема «виходу  праці із суспільства», «кризи праці», падіння престижу праці. Ці погляди  ґрунтувались на висновках соціологів про зниження заінтересованості  в праці, переміщенні ціннісних  орієнтацій у сферу вільного часу. Проте останні соціологічні опитування, наукові дослідження в галузі праці свідчать, що для тих, хто  розпочав трудову діяльність на межі 90-х рр. минулого століття, характерний не стільки «розпад трудової моралі», «відчуження праці», скільки зміна ціннісних орієнтацій, спонукальних мотивів до трудової діяльності. При цьому на перший план висуваються самореалізація і саморозвиток.

Звичайно, сукупна робоча сила неоднорідна. Вона складається із різних статево-вікових  та професійно-кваліфікаційних груп. Останні мають далеко не однакові ціннісні орієнтації. Проте, якщо проаналізувати поведінку молодих висококваліфікованих робітників, то, як свідчать дослідження, їхні трудові настанови є досить стійкими. У цілому мотивація трудової діяльності молодого покоління скоріше  зросла, ніж знизилася, а структурні зміни в ній здатні збільшити  віддачу трудового потенціалу.

Молоде  покоління прагматичніше ставиться  до результатів трудової діяльності, воно не байдуже до матеріального  благополуччя. Наявне колись ігнорування  матеріального достатку як протест  проти суспільства споживання тепер  пішло в безвість. Проте отримання  необхідних матеріальних благ розглядається  не як самоціль, а як засіб здобути  свободу для самореалізації. Трудова  діяльність, забезпечуючи певний рівень матеріального достатку, має дати простір для реалізації отриманих  знань, розвитку здібностей, дати моральне задоволення. Звідси випливають нові вимоги до змісту процесу праці, її умов, психологічного клімату в колективі тощо.

Таку орієнтацію молодого покоління, що спостерігається передусім у  розвинутих країнах, називають неоматеріалістичною. Вона не заперечує тяжіння до матеріального успіху, але розглядає його лише як передумову для самовираження і реалізації вищих інтересів і потреб, безпосередньо не пов’язаних зі споживанням.

Як уже  зазначалося, діяльність людини, як правило, активізується кількома мотивами одночасно. Один з них може бути основним, провідним, тоді як інші виконують роль додаткової стимуляції. Мотиви конкретних людей  як рушійна сила їхньої поведінки  можуть перебувати в різних відношеннях  один до одного і до зовнішніх обставин, можуть навіть суперечити один одному і можливостям їхньої реалізації.