Мотивація персоналу

Структура, ієрархія, сила, спрямованість мотивів  і, відповідно, поведінка конкретних людей формуються під впливом  таких чинників, як досягнутий рівень якості життя; структура цінностей, котрим людина віддає перевагу; норми трудової моралі; ідеологічні настанови; деякі інші індивідуальні особливості людини — релігійні переконання, стать, вік.

У цілому структура мотивації у сфері  праці конкретних людей складається  під впливом чинників економічної, психологічної, ціннісної регуляції  трудової діяльності й доповнюється елементами примусу. Під останніми  розуміємо усвідомлення обов’язку, страх можливого зниження життєвого  рівня, невпевненість у завтрашньому дні, загострення проблем зайнятості, зростання соціального напруження тощо. Примусова мотивація (чинники  примусової мотивації) не стільки орієнтує на набуття нових, скільки породжує страх втратити якесь із уже наявних  благ.

За оцінкою  психологів, коли доходить до вибору пріоритетності мотивів, виникають внутрішні особистісні  конфлікти. І так буває завжди, коли є вибір як мінімум між  двома тенденціями поведінки. Цікаво, що завжди одна тенденція спрямована на досягнення мети, а інша — на уникнення  певних наслідків цього досягнення. Основний конфлікт виникає найчастіше тоді, коли вони перетинаються. Наприклад, людина прагне посісти вищу посаду у своїй організації, але зовсім не бажає брати на себе більшу відповідальність, пов’язану з цією посадою.

Менеджер  зобов’язаний сам навчитися й  навчити підлеглих узгоджувати  свою діяльність з головними мотивами, а також планувати, цілеспрямовано регулювати власну поведінку. Уміння формувати плани (короткотривалі й довгострокові), а також реалізовувати їх на практиці, завжди потребує посиленого самоконтролю та неабиякої сили волі.

Список використаної літератури

1. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручн. – К.: КНЕУ, 2002. – 337 с.
2. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1998. – 224 с.