Обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів

Подовження терміну  експлуатації дозволяє зменшити обсяг  щорічної заміни спрацьованих основних фондів, збільшити обсяги використання інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючих основних фондів та зростання витрат на їх утримування та ремонт.

Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань з врахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт, тобто:

ДВ_оф = НА_м - СВ_рем   àмах,

де ДВ_оф - джерела коштів для відновлення основних фондів;

 НА_М - нагромаджені обсяги амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів протягом періоду їх експлуатації;

СВ_рем - сукупні витрати підприємства на проведення ремонтних робіт протягом періоду експлуатації основних фондів.

Визначення  оптимального терміну експлуатації може бути здійснене графічним методом, застосування якого продемонстровано на рис.1.

 

Рис. 1. Грошові потоки по відтворенню та ремонту основних фондів залежно від терміну експлуатації.

Визначений  у такий спосіб оптимальний термін експлуатації окремих груп та видів основних фондів підприємства дозволяє визначити щорічний обсяг заміщення основних фондів для забезпечення їх простого відтворення.

1.4. Раціоналізація експлуатації основних виробничих  фондів підприємства.

Підвищення  ефективності використання основних фондів підприємства на стадії їх експлуатації досягається за рахунок:

• здійснення раціонального розміщення основних фондів, підвищення  коефіцієнта   змінності  (тривалості корисного  використання) роботи обладнання;
• покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та технічне обслуговування обладнання;
• удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють експлуатацію та технічне обслуговування обладнання;
• впровадження систем матеріального стимулювання робітників за безаварійну роботу обладнання, подовження ремонтного циклу та 
  періоду експлуатації тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналітична частина.

 Економічне оцінювання впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства.

2.1. Вибір вихідної інформації  для аналізу.

 

Для  здійснення розрахунків у практичній частині  курсової роботі  нам запропоновані  вихідні дані по ста підприємствах.  З цих  даних необхідно зробити вибір  вихідної інформації для аналізу. Здійснювати даний відбір будемо за вибірковим спостереженням.

Із всіх видів несуцільного спостереження в практиці статистичних досліджень найбільше визнання і  застосування отримало вибіркове спостереження. Адже саме вибіркове спостереження є найбільш поширенішим видом несуцільного спостереження, при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, яка відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, що характеризують сукупність в цілому. Цим забезпечується її репрезентативність вибіркової моделі – її  властивості відтворювати всю генеральну сукупність.

Існує ряд причин, в  силу яких у багатьох випадках вибірковому  спостереженню надається перевага над суцільним. Серед них найбільш суттєві це: економія часу і засобів у результаті скорочення обсягу робіт статистичного дослідження, забезпечення більш детального вивчення кожної одиниці спостереження при неможливості охоплення всіх одиниць, досягнення високої точності результатів обстеження за рахунок зменшення помилок реєстрації, економія матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Особливістю вибіркового  спостереження в порівнянні з  іншими видами несуцільного  спостереження  є те, що при відборі одиниць у вибіркову сукупність  забезпечується рівна можливість попадання кожної одиниці у вибірку. Це досягається шляхом неупередженого строгого випадкового відбору за схемами, розробленими у математичній статистиці.

Відбір одиниць із генеральної  сукупності у вибіркову може проводитися по-різному.  Як відомо вибіркове спостереження буває як повторне, так і безповторне. В даному випадку доцільно  застосувати безповторну вибірку, при якій кожна раніше відібрана одиниця не повертається в генеральну сукупність і в подальшій вибірці участі не бере. Це забезпечить більш точні результати, порівняно з повторною вибіркою, оскільки при однаковому обсязі вибірки, дослідження охоплює більше одиниць. А також це дасть більшу репрезентативність вибіркової сукупності.

 Спочатку нам необхідно розрахувати необхідний об’єм вибірки.

При безповторному відборі для середньої похибки чисельність вибірки визначається за наступною формулою:

n=

,

де N – генеральна сукупність, тобто загальна сукупність спостереження;

n- вибіркова чисельність;

t - критерій достовірності, тобто показник, що характеризує розмір похибки в залежності від того, з якою ймовірністю вона знаходиться;

Δx- середня похибка;

- вибіркова дисперсія.

Згідно з вихідними даними критерій достовірності дорівнює 2, генеральна сукупність становить сто підприємств, середня похибка дорівнює 0,2, а вибіркова дисперсія - 0,5.

Таким чином  можемо знайти необхідний об’єм вибірки за даною формулою:

n=

=20

Отже в нашому випадку  чисельність вибірки становить 20 підприємств зі 100. Для визначення цих підприємств ми застосовуємо таблицю випадкових чисел.

Згідно з  варіантом №14 в курсовій роботі необхідно дослідити такі підприємства: 5, 7, 12, 15, 17, 18, 20, 36, 38, 48, 54, 58, 61, 64, 66, 69, 80, 92, 94, 94, 97.

 

 

 

 

Вихідні дані для курсової роботи варіанту №1

Таблиця 1.   Вихідні дані.

Підприємство	Виробнича потужність	Річний обсяг виробництва  продукції, тис. рн..	Балансова вартість ОВФ, тис. грн		Чисельність персоналу, осіб			Рух ОВФ, тис. рн..			Річний знос, %	Витрати виробництва		Втрати робочого часу в результаті, %			Технологічна структура  ОВФ	Використання ОВФ у  … зміну, тис. рн..			Підвищення кваліфікації			Матеріальне стимулювання
			Первісна вартість	Залишкова вартість	Всього	осіб	% в найбільшу зміну	Вибуло	Надійшло			Всього	З них на утримання  і експлуатацію ОВФ, %	Перебування в ремонті	Організаційних причин	Інші		Першу	Другу	Третю	Щорічне підвищення кваліфікації, %	Приріст обсягу на 1% підвищення кваліфікації, тис. грн	Додаткові витрати на 1%підвищення кваліфікації, тис. грн	Щорічне підвищення матеріального  стимулювання, %	Приріст обсягу на 1% матеріального  стимулювання, тис. грн	Додаткові витрати на 1% матеріального стимулювання, тис. грн
									Всього	Із них нові
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	25	26	27
1	6000	5500	2700	2000	350	280	90	220	200	200	9	5000	20	9	3	1	1:0,6	2200	1500	1000	5	2	2	6	22	2
2	5200	4800	2400	2100	400	330	94	280	250	200	8	4000	21	10	3	1	1:0,3	2100	1600	1200	4	1	1	7	20	1
3	4500	4100	2000	1500	390	300	89	220	220	220	10	3600	22	11	5	1	1:0,5	1600	1000	600	7	2	1	4	20	2
4	5300	5000	2600	1900	410	360	93	190	180	180	8	4500	20	8	2	2	1:0,5	2000	1300	700	2	3	1	7	20	2
5	4000	3600	1900	1500	460	360	80	220	240	200	9	3000	22	10	4	2	1:0,5	1500	1000	800	5	1	1	5	18	3
6	4700	4100	2000	1500	330	250	85	230	250	220	8	3500	22	10	5	1	1:0,6	1500	1100	800	5	1	2	7	21	2
7	4900	4300	2300	1700	420	350	92	180	180	170	8	3800	19	8	1	2	1:0,4	2000	1200	600	4	3	2	6	20	1
8	4000	3700	1800	1000	500	420	92	190	230	230	8	3000	23	8	4	1	1:0,5	1500	1000	800	4	2	1	3	21	1
9	5100	4700	2400	2000	420	350	86	270	270	220	8	4100	22	10	2	1	1:0,5	2000	1500	1100	7	1	1	4	19	1
10	5100	4700	2400	2000	420	350	86	270	270	220	8	4100	22	10	2	1	1:0,5	2000	1500	1100	7	1	1	4	19	1
11	4500	4200	2200	1800	400	320	95	200	250	180	9	3800	20	10	5	2	1:0,5	2000	1500	1000	5	2	1	7	20	1
12	5200	4800	2400	2100	400	330	94	280	250	200	8	4000	21	10	3	1	1:0,3	2100	1600	1200	4	1	1	7	20	1
13	5500	5000	2500	1800	390	300	94	240	200	180	9	4400	20	8	3	1	1:0,3	2000	1200	700	3	3	1	5	21	1
14	4000	3600	1900	1500	460	360	80	220	240	200	9	3000	22	10	4	2	1:0,5	1500	1000	800	5	1	1	5	18	3
15	4000	3700	1800	1000	500	420	92	190	230	230	8	3000	23	8	4	1	1:0,5	1500	1000	800	4	2	1	3	21	1
16	4200	4000	2000	1600	410	320	87	200	220	200	9	3500	23	9	4	2	1:0,5	1800	1500	1000	6	2	2	2	18	1
17	4300	4000	2000	1900	450	360	85	200	210	200	8	3500	21	9	5	1	1:0,3	1800	1600	100	7	3	1	4	18	1
18	5000	4800	2200	1700	380	310	92	230	220	200	9	4200	23	9	5	2	1:0,6	1800	1200	600	4	2	2	6	22	1
19	5000	4500	2500	2000	420	340	90	250	250	200	10	4000	22	10	6	2	1:0,4	2300	1700	1100	6	3	2	5	19	1
20	5500	5000	2500	1800	390	300	94	240	200	180	9	4400	20	8	3	1	1:0,3	2000	1200	700	3	3	1	5	21	1

 

2.2. Техніко-економічна характеристика терміну корисного використання основних виробничих фондів.

 

Для характеристики терміну корисного використання основних виробничих фондів можна використати  такі показники як простої в ремонті, коефіцієнт використання робочого часу, фондовіддача, річні амортизаційні відрахування.

Для визначення простоїв у ремонті необхідно  використати формулу:

 

Пр =

,

де КФРЧ –  календарний фонд робочого часу, днів;

Вр – втрати робочого часу в результаті перебування в ремонті, %.

Таблиця 2. Розрахунки простоїв у ремонті.

Підприємство	Втрати робочого часу в результаті, %			Простої в ремонті, днів
	Перебування в ремонті	Організаційних причин	Інші
1	9	3	1	32,85
2	10	3	1	36,5
3	11	5	1	40,15
4	8	2	2	29,2
5	10	4	2	36,5
6	10	5	1	36,5
7	8	1	2	29,2
8	8	4	1	29,2
9	10	2	1	36,5
10	10	2	1	36,5
11	10	5	2	36,5
12	10	3	1	36,5
13	8	3	1	29,2
14	10	4	2	36,5
15	8	4	1	29,2
16	9	4	2	32,85
17	9	5	1	32,85
18	9	5	2	32,85
19	10	6	2	36,5
20	8	3	1	29,2

 

Коефіцієнт  використання робочого часу в році характеризує ступінь використання робочого часу в році. Ефективне використання основних виробничих фондів забезпечується при Крч=0,75-0,80.

Для визначення коефіцієнта використання робочого часу необхідно використати  наступну формулу:

Крч =

,

Де Чфд  – число фактично відпрацьованих днів  в році;

Чрд – число  робочих днів у році.

 

Число робочих днів у році розраховується як різниця календарного фонду робочого часу та неробочих днів. Неробочі дні – це сума вихідних і святкових днів. При чому до вихідних ми відносимо суботи та неділі, а до святкових – державні календарні свята. Число вихідних днів у році становить 104 дні, а святкових – 11 днів.  Таким чином число робочих днів у році становитиме:

365-104-11=250 (днів).

Для розрахунку фактично відпрацьованих днів у році необхідно від робочих днів у році відняти втрати робочого часу в результаті перебування в ремонті, організаційних причин, та інші втрати робочого часу.

Таблиця 3. Розрахунки коефіцієнта використання робочого часу.

Підприємство	Втрати робочого часу в результаті, %			Календарний фонд робочого часу	Втрати робочого часу, днів			Число фактично відпрацьованих днів у році	Коефіцієнт використання робочого часу
	Перебування в ремонті	Організаційних причин	Інші		Перебування в ремонті	Організаційних причин	Інші
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	9	3	1	250	33	11	3,65	203	0,81
2	10	3	1	250	37	11	3,65	199	0,8
3	11	5	1	250	40	18,3	3,65	188	0,75
4	8	2	2	250	29	7,3	7,3	206	0,82
5	10	4	2	250	37	14,6	7,3	192	0,77
6	10	5	1	250	37	18,3	3,65	192	0,77
7	8	1	2	250	29	3,65	7,3	210	0,84
8	8	4	1	250	29	14,6	3,65	203	0,81
9	10	2	1	250	37	7,3	3,65	203	0,81
10	10	2	1	250	37	7,3	3,65	203	0,81
11	10	5	2	250	37	18,3	7,3	188	0,75
12	10	3	1	250	37	11	3,65	199	0,8
13	8	3	1	250	29	11	3,65	206	0,82
14	10	4	2	250	37	14,6	7,3	192	0,77
15	8	4	1	250	29	14,6	3,65	203	0,81
16	9	4	2	250	33	14,6	7,3	195	0,78
17	9	5	1	250	33	18,3	3,65	195	0,78
18	9	5	2	250	33	18,3	7,3	192	0,77
19	10	6	2	250	37	21,9	7,3	184	0,74
20	8	3	1	250	29	11	3,65	206	0,82