Поняття підприємства та його основні ознаки

• соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового  потенціалу, духовних цінностей (об'єкти Національного космічного агентства  при Кабінеті Міністрів України; архіви; майнові комплекси установ  Національної академії наук України  та ін.);

• життєдіяльність держави  в цілому (підприємства авіаційної промисловості; підприємства залізничного транспорту; метрополітен; хлібоприймальні  та хлібозаготівельні підприємства, що забезпечують розміщення та зберігання мобілізаційних запасів, та ін.);

• контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого  виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або  небезпечних виробництв (підприємства з виготовлення усіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних сил  України, Служби безпеки України; підприємства з випуску наркотичних, біологічних, бактеріологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів (крім аптек), підприємства, що забезпечують діяльність у сфері обігу зброї та радіоактивних  речовин, та ін.).

Види діяльності, що є  державною монополією та, відповідно, можуть здійснюватися лише підприємствами державної форми власності, визначаються ст. 4 Законом України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської  діяльності», а перелік підприємств, майно яких має державне значення і не підлягає приватизації, міститься  у ч. 2 ст. 5 Закону України від 04.03.1992 р. (в ред. Закону від 19.02.1997 р.) «Про приватизацію державного майна» та Законі України від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Правове становище підприємств  державної форми власності регулюється  Господарським кодексом України (статті 73-77 - щодо державних комерційних  та казенних підприємств, статті 167-172 - щодо корпоративних прав держави, яких вона набуває при створенні державних/національних акціонерних товариств та участі в так званих змішаних товариствах - за участю суб'єктів різних форм власності).

Підприємства державної  форми власності можуть бути як унітарного, так і корпоративного типу. До перших (унітарного типу) належать державне комерційне підприємство і казенне підприємство, до других (корпоративного типу) - державне (національне) акціонерне товариство (корпоратизоване  підприємство).

Державне унітарне підприємство - це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої  частини державної власності  без поділу її на частки, створюється  в розпорядчому порядку компетентним органом держави і входить  до сфери управління зазначеного  органу. Ознаки державного унітарного підприємства закріплені в ст. 73 Господарського кодексу України.

Державному унітарному підприємству, крім загальних ознак (характерних  для всіх підприємств), притаманні специфічні риси, більшість з яких зафіксована  в ст. 73 Господарського кодексу України:

- господарська організація  унітарного типу;

- підприємство-невласник, що зумовлює необхідність виконання вказівок власника (відповідно до його компетенції) і погодження з ним основних питань діяльності;

- функціонування на базі  державного майна, яке закріплюється  за державним унітарним підприємством  на праві господарського відання  чи оперативного управління;

- функції власника майна  (органу, уповноваженого управляти  державним майном) щодо державного  унітарного підприємства виконує  галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльності якого  входить підприємство, або державне  господарське об'єднання, до складу  якого включено підприємство;

- управління державним  унітарним підприємством здійснюється  одноособовим керівником, який призначається  на посаду шляхом укладення  з ним контракту органом, уповноваженим  управляти державним майном;

- обов'язкове включення  до найменування державного унітарного  підприємства слів «державне  підприємство»;

- відсутність у державного  унітарного підприємства обов'язку  відповідальності за зобов'язаннями  власника (держави) і органу влади,  до сфери управління якого  воно входить.

Порівняно з іншими підприємствами-невласниками державні унітарні підприємства мають додаткові обмеження в своїх повноваженнях:

1) засновницькі (заборонено  створювати підприємницькі структури  і брати участь у таких структурах);

2) щодо розпорядження  закріпленим за ним на праві  господарського відання чи оперативного  управління майном; при цьому  межі повноважень щодо розпорядження  майном залежать від правового  титулу майна;

3) щодо розпорядження  прибутком (відповідно до вимог  закону і положень статуту);

4) щодо укладення договорів  (обов'язковість прийняття державного  замовлення та укладення державного  контракту).

Державні унітарні підприємства залежно від комплексу ознак (виду господарської діяльності - комерційна чи некомерційна, правового титулу майна - право господарського відання  чи право оперативного управління, можливості чи неможливості бути суб'єктом  банкрутства, порядку створення  та ін.) поділяються на державні комерційні підприємства і казенні підприємства (ч. 8 ст. 73 Господарського кодексу України).

Основні ознаки державного комерційного підприємства містяться  в ст. 74 Господарського кодексу України:

• наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що діє  на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 Господарського кодексу;

• основний правовий титул  майна — право господарського відання, відповідно до якого державне комерційне підприємство володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим  за ним уповноваженим органом  з обмеженням правомочності щодо розпорядження майна, зокрема: заборонено передавати на безоплатній основі майно  будь-якій особі; відчужувати, віддавати  в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів; здавати  в оренду цілісні майнові комплекси  структурних одиниць та підрозділів  державне комерційне підприємство має  право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого  воно входить (галузеве міністерство/відомство, державне господарське об'єднання), і, як правило, на конкурентних засадах; одержані від продажу таких об'єктів  кошти спрямовуються на інвестування виробничої діяльності підприємства; списання з балансу не повністю амортизованих  основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство (ч. 4 ст. 75 ГК);

• обов'язковість формування засновником, функції якого виконує  уповноважений орган держави (галузеве міністерство/відомство чи державне господарське об'єднання), статутного фонду з дотриманням вимог  закону щодо його мінімального розміру  до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання;

• обов'язковість формування з дотриманням встановлених законом  нормативів і порядку спеціальних (цільових) фондів: амортизаційного, резервного, фонду розвитку виробництва, фонду  споживання (оплати праці), інших фондів, передбачених статутом підприємства;

• необхідність підтримання  майново-фінансового стану державного комерційного підприємства не нижче  встановленого мінімального розміру  статутного фонду;

• наявність обов'язку приймати та виконувати доведені до підприємства в установленому законодавством порядку державні Замовлення і державні завдання, а також враховувати  їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів;

• обов'язок самостійної  відповідальності за наслідки своєї  діяльності усім належним на праві  господарського відання майном (в  т. ч. у разі визнання банкрутом);

• відсутність у держави  та уповноваженого органу обов'язку субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями державного комерційного підприємства, крім передбачених законом випадків (зокрема, ч. 6 ст. 73 Господарського кодексу передбачається, що збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання  рішень органів державної влади  чи органів місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними  або недійсними, підлягають відшкодуванню  зазначеними органами добровільно  або за рішенням суду);

• можливість перетворення у передбачених законом випадках і порядку в корпоратизоване  підприємство (державне/національне  акціонерне товариство) чи казенне  підприємство.

Різновидом підприємств  державної форми власності є  казенні підприємства, які були легалізовані Законом України від 04.02.1998 р. «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Україні». Особливості  правового становища казенних підприємств  визначаються статтями 76-77 Господарського кодексу України, а також низкою постанов Кабінету Міністрів України, зокрема:

- від 16.06.1998 р. № 914 «Про  Типовий статут казенного підприємства»;

- від 30.06.1998 р. № 987 «Про  перетворення державних підприємств  у казенні»;

- від 22.07.1998 р. № 1129 «Про  деякі питання управління казенним  підприємством».

Казенне підприємство - це таке державне унітарне підприємство, яке діє на базі відокремленої  частини державної власності, що не підлягає приватизації, без поділу її на частини, створюється за рішенням Кабінету Міністрів України і  входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним  державним майном.

Основними рисами казенного підприємства є такі:

• господарська організація  унітарного типу;

• створюється за рішенням Кабінету Міністрів України; ст. 37 Закону «Про підприємства в Україні» створення  казенних підприємств пов'язувала  лише з процесами реорганізації (перетворення) державних унітарних  підприємств, майно яких не підлягає приватизації, за наявності однієї з визначених законом умов (якщо державне підприємство здійснює діяльність, що становить монополію держави; якщо воно є природним монополістом або основним споживачем - понад 50% продукції  такого підприємства - є держава); ст. 76 Господарського кодексу не пов'язує створення казенного підприємства лише з реорганізаційними процесами, а відтак таке підприємство може створюватися як шляхом заснування, так і шляхом реорганізації за наявності визначених в ч. 1 ст. 76 ГК умов (у разі якщо: законом  дозволено здійснення господарської  діяльності лише державним підприємствам; основним - понад 50% продукції, робіт, послуг підприємства - є держава; за умовами  господарювання неможлива вільна конкуренція  товаровиробників чи споживачів; приватизацію майнових комплексів підприємства заборонено законом);

• здійснення некомерційної  господарської діяльності (як основної у поєднанні з комерційною  чи без такого поєднання);

• функції власника майна (органу, уповноваженого управляти  державним майном) щодо казенного  підприємства виконує галузеве міністерство (відомство): затверджує статут казенного  підприємства, призначає його керівника, здійснює контроль за додержанням положень статуту та ефективністю використання закріпленого за казенним підприємством  державного майна; здійснює планування та фінансовий контроль за господарською  діяльністю казенного підприємства; затверджує фінансовий план та план розвитку казенного підприємства; укладає  з ним державні контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання  послуг) для державних потреб; визначає порядок використання чистого прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обов'язкових нормативів розподілу  такого прибутку; затверджує умови  та фонд оплати праці з урахуванням  умов, передбачених галузевою угодою;

• діє на підставі статуту, що розробляється відповідно до затвердженого  Кабінетом Міністрів України  Типового статуту казенного підприємства, і має включати, крім загальних, положення  про обов'язкову звітність казенного  підприємства за встановленою Кабінетом  Міністрів формою, а також відповідальність керівника підприємства за результати його господарської діяльності;

• належить до підприємств-невласників. Воно функціонує на базі державного майна, що закріплюється за казенним підприємством на праві оперативного управління, яке передбачає: (1) необхідність цільового (насамперед для виконання державного замовлення) використання майна із значним обмеженням повноважень щодо його розпорядження (відповідно до Закону «Про підприємства в Україні» казенне підприємство вправі було розпоряджатися в установлених статутом підприємства межах та відповідати за своїми зобов'язаннями лише майном, що не належить до основних фондів, а згідно із ч. 7 ст. 77 Господарського кодексу України казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що є в його розпорядженні), та (б) субсидіарну відповідальність держави за зобов'язаннями казенного підприємства (ця обставина виключає можливість визнання казенного підприємства банкрутом).

Державні підприємства можуть бути корпоративного типу. Це стосується так званих корпоратизованих підприємств  або державних (національних) акціонерних  товариств, легалізація яких пов'язана  із прийняттям Президентом України  Указу від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств». З огляду на форму  такого підприємства (акціонерне товариство), особливості його правового статусу  доцільно розглядати в наступній  темі («Правове становище господарських  товариств»).