Поняття підприємства та його основні ознаки

 

3.2 Підприємства  комунальної форми власності

 

Значною мірою подібними (за своїм правовим становищем) до державних  підприємств є комунальні підприємства, оскільки перші і другі функціонують на базі публічних (державної та комунальної) форм власності (комунальна власність  відповідно до першої редакції Закону «Про власність» належала до підвиду  державної форми власності; виділення  комунальної власності в окрему форму права власності пов'язано  з прийняттям Конституції України, в ст. 41 якої містяться положення  щодо форм права власності - приватної, державної та комунальної).

Закон «Про підприємства в  Україні» не містив спеціальних положень щодо комунальних підприємств, проте в Господарському кодексі України цим підприємствам присвячена ст. 78. Втім, ця стаття визначає основи правового становища лише унітарних комунальних підприємств, не приділяючи уваги підприємствам корпоративного типу.

Комунальне  унітарне підприємство — це таке унітарне підприємство, яке діє на базі відокремленої частини комунальної власності, без поділу її на частини, створюється за рішенням органу місцевого самоврядування в розпорядчому порядку і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним комунальним майном.

Характерними рисами комунальних  підприємств є такі:

• господарська організація  унітарного типу;

• створюється за рішенням органу місцевого самоврядування (уповноваженим  ним органом) у розпорядчому порядку  на базі відокремленої частини комунальної  власності;

• функції власника майна  щодо комунального підприємства виконує  уповноважений орган, тобто орган, до сфери управління якого входить  комунальне унітарне підприємство (виконком відповідної ради народних депутатів, управління/департамент виконкому);

• функціонує на базі майна, що перебуває у комунальній власності  і закріплюється за таким підприємством  на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві  оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство);

• статутний фонд комунального унітарного підприємства має бути сформоване до його реєстрації як суб'єкта господарювання уповноваженим органом;

• мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою;

• найменування комунального унітарного підприємства повинно містити  слова «комунальне підприємство»  та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить  дане підприємство;

• відсутність у підприємства субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями органу місцевого самоврядування та уповноваженого органу;

• управління підприємством  очолює керівник підприємства, який призначається  органом, до сфери управління якого  входить підприємство, і є підзвітним цьому органові;

• збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок  виконання рішень органів державної  влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними  органами добровільно або за рішенням суду;

• поділ комунальних унітарних  підприємств (як і державних унітарних  підприємств) на комерційні та некомерційні, що обумовлює можливість застосування до цих видів підприємств положень Господарського кодексу щодо державних комерційних підприємств та казенних підприємств.

Комунальні підприємства можуть бути корпоративного типу з  використанням форми акціонерного товариства (що зазвичай пов'язано з  корпоратизацією комунальних підприємств) чи товариства з обмеженою відповідальністю (можливість створення однією особою такого товариства передбачається новим  Цивільним кодексом України (ч. 2 ст. 114; ч. 1 ст. 140) і ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України).

 

 

3.3 Приватні підприємства

 

Різновидом підприємств  за ознакою форми власності, на базі якої функціонує підприємство, є приватні підприємства. Особливості правового становища таких підприємств регламентується законодавством лише схематично.

Так, відповідно до ст. 113 ГК приватним підприємством є підприємство, що діє на основі приватної власності  одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці  чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності  суб'єкта господарювання -юридичної особи (дочірнє підприємство іншого приватного підприємства). Отже, основною особливістю такого підприємства є лише форма власності, на базі якої воно функціонує.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ГК порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом (загальні положення  щодо підприємств - статті 62-72 ГК) та іншими законами.

Приватні підприємства можуть бути двох типів - унітарного та корпоративного. За підприємством унітарного типу майно  може закріплюватися на будь-якому  з основних правових титулів - праві  власності, праві господарського відання, праві оперативного управління.

Приватне підприємство корпоративного типу має ту особливість, що майно  за ним закріплюється на праві  спільної часткової приватної власності.

Різновидом приватного підприємства є фермерське rocrto-дарство, особливості правового становища якого розглядатимуться далі (п. 3.7).

 

 

 

 

3.4 Орендне підприємство

 

Орендне підприємство - це підприємство у формі господарського товариства, створеного членами трудового  колективу державного, комунального чи іншого підприємства з метою оренди та експлуатації цілісного майнового  комплексу останнього для здійснення господарської комерційної діяльності.

Характерними рисами орендного  підприємства є:

- господарська організація  корпоративного типу;

- діє на підставі ГК (ст. 115), законів «Про господарські  товариства», «Про оренду державного  та комунального майна», установчих  документів, договору оренди;

- має форму господарського  товариства;

-  учасниками такого  товариства є члени трудового  колективу підприємства (структурного  підрозділу підприємства), майно  якого передається в оренду;

- створення членами трудового  колективу господарського товариства  з метою оренди майнового комплексу  державного підприємства, на якому  вони працюють, зумовлене участю  в ньому більш ніж 50% членів  трудового колективу;

- учасники господарського  товариства - орендного підприємства  повинні брати обов'язкову трудову  участь у виробничо-господарській  діяльності такого підприємства;

- діє на базі орендованого  цілісного майнового комплексу  державного, комунального чи іншого  підприємства;

- функціонує на базі  змішаної власності: державної  чи комунальної (основними фондами,  що належать державі чи територіальній  громаді, володіє і користується  на підставі договору оренди) та колективної (цінні папери  і грошові кошти бере на  підставі договору кредиту; сировину, паливо, матеріали викуповує; прибуток, що залишається в розпорядженні  такого підприємства після сплати  податків, інших обов'язкових платежів  та відсотків за банківський  кредит, а також усе набуте  за рахунок нього належить  такому підприємству на праві  власності).

Орендодавцем щодо майнових комплексів державних підприємств  виступають: Фонд державного майна  України (щодо підприємств державної  власності); Рада міністрів Автономної Республіки Крим - щодо підприємств, майно  яких перебуває у власності цієї республіки; органи управління комунальним  майном, уповноважені органами місцевого  самоврядування, - щодо підприємств  комунальної форми власності.

Крім загальних підстав  припинення діяльності, притаманних  будь-якій господарській організації, орендне підприємство має ще додаткову - розірвання або припинення договору оренди без наступної пролонгації.

 

3.5 Підприємство з іноземними інвестиціями. Іноземне підприємство

 

Особливості правового становища підприємств з іноземними інвестиціями визначається статтями 116, 390—400 ГК, Законом України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», а також низкою підзаконних нормативно-правових актів, у т. ч.:

Положенням про порядок  державної реєстрації іноземних  інвестицій», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 p.;

Постановою Кабінету Міністрів  України від 07.08.1996 р. «Про порядок  видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в  Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також  за договорами (контрактами) про спільну  інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»;

Положенням про порядок  залучення експертів до оцінки майна, що перебуває у загальнодержавній  власності, під час створення  підприємств з іноземними інвестиціями. Затверджено постановою Кабінету Міністрів  України від 20.07.1996 р. № 813;

Постановою Кабінету Міністрів  України від 05.09.1996 р. «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями» та ін.

Характерними ознаками підприємства з іноземними інвестиціями (ПП) є:

- підприємство корпоративного  типу за участю вітчизняних  суб'єктів господарювання (резидентів) та іноземних інвесторів (ними  можуть бути: іноземні громадяни,  особи без громадянства, що не  мають постійного місцепроживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави);

- наявність у статутному  фонді підприємства іноземної  інвестиції у визначених законом  формах (види та форми таких  інвестицій визначаються ст. 2, 16 Закону «Про режим іноземного  інвестування», ст. 391, 392 ГК) та розмірі  (не менше 10% розміру цього фонду);

- створення такого підприємства  може відбуватися шляхом заснування (при цьому принаймні одним  із засновників має бути іноземний  інвестор), а також у разі внесення  його учасником - іноземним інвестором  іноземної інвестиції; набуття підприємством  статусу ПП пов'язується не  з моментом його державної  реєстрації, а від дня зарахування  іноземної інвестиції на його  баланс;

- до установчих документів  підприємства з іноземними інвестиціями  ставляться спеціальні вимоги: крім  відомостей, передбачених законодавством  України для відповідних організаційно-правових  форм підприємств, вони також  мають містити відомості про  державну належність засновників  підприємства з іноземними інвестиціями, відомості про розмір іноземної  інвестиції, оціненої в іноземній  валюті та національній валюті  України за домовленістю сторін  на основі цін міжнародних  ринків або ринку України за  курсом НБУ;

- майно, що ввозиться  в Україну як внесок іноземного  інвестора до статутного фонду  підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації  або власного споживання), звільняється  від обкладення митом. Порядок  пропуску такого майна на територію  України визначається ст. 18 Закону  України «Про режим іноземного  інвестування» та Постановою  Кабінету Міністрів України від  07.08.96 р. «Про порядок видачі, обліку  і погашення векселів, виданих  під час ввезення в Україну  майна як внеску іноземного  інвестора до статутного фонду  підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами)  про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у  разі відчуження цього майна»;

- продукція цих підприємств  не підлягає ліцензуванню і  квотуванню за умови їх сертифікації  як продукції власного виробництва  у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України;

- на підприємство з  іноземними інвестиціями розповсюджується  національний режим господарювання, якщо інше не передбачено законами  та міжнародними договорами України,  ратифікованими ВР України;

- з метою залучення  іноземних інвестицій держава  закріплює гарантії захисту прав  іноземних інвесторів (ст. 397 ГК, статті 8-12 Закону «Про режим іноземного  інвестування»);

- з метою захисту інтересів  національної економіки законом  можуть встановлюватися обмеження  щодо здійснення певних видів  господарської діяльності підприємствами  з іноземними інвестиціями (види  господарської діяльності, що належать  до монополії держави).

Іноземне підприємство фактично є різновидом підприємства з іноземними інвестиціями, визначальною ознакою якого є особливі вимоги до його учасників (ними можуть бути лише іноземні інвестори) та майна (в іноземному підприємстві іноземна інвестиція має становити 100%). За організаційно-правовою формою таке підприємство може бути унітарним чи корпоративним. Виникнення такого підприємства пов'язується із заснуванням іноземними інвесторами (інвестором) нового підприємства чи набуття такими особами у власність майнового комплексу діючого унітарного підприємства чи 100% акцій (часток) підприємства корпоративного типу. З метою захисту інтересів національної економіки та національної безпеки законом можуть визначатися галузі, в яких створення іноземних підприємств забороняється.