Розробка операційної системи підприємства

                                                Вступ

З розвитком  ринкових відносин і посиленням конкуренції  серед основних підсистем менеджменту на провідні позиції виходить операційний менеджмент, тому що він управляє процесами забезпечення організації потрібними ресурсами та трансформації їх у готові товари й послуги, від чого залежить результативність основної діяльності будь-якої організації.

Дослідження проблеми операційного менеджменту  закономірно виводить на критичний огляд його історичної спадщини, тим більше, що чимало нововведень в операційному менеджменті були досліджені науковцями в їхніх фундаментальних роботах. Спочатку виникло поняття виробничого менеджменту. Однак з поступовим розвитком продуктивних сил і виробничих відносин його зміст перестав об'єктивно відображати потреби економічного зростання. У відповідь на це було запропоновано термін "операційний менеджмент", який є більш масштабним поняттям.

Операційний менеджмент як практична діяльність виник з появою товарного виробництва. Проте походження операцій може бути віднесене до ранніх цивілізацій .

У сучасній економічній  літературі можна зустріти цілу низку  точок зору щодо ідентифікації операційного менеджменту, кожна з яких тією чи іншою мірою розкриває зміст цього поняття.

За визначенням Й. Завадського, "операційний менеджмент -менеджмент виробничих процесів, що перетворюють сировину на послуги". Таке ставлення дещо вузько тлумачить це поняття, обмежуючись сервісними процесами й обминаючи увагою процеси виробництва саме продукту .

Російські економісти В. Козловський, Т. Маркіна, В. Макаров дотримуються думки, що "операційний менеджмент є діяльністю, яка стосується створення товарів і послуг шляхом перетворення входів (необхідних ресурсів усіх видів) у виходи (готові товари, послуги)". Плеяда американських науковців інтерпретує

 

 

операційний менеджмент як діяльність, пов'язану з розробкою, використанням і вдосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляється основна продукція або послуги компанії. Ці визначення, хоч і розкривають механізм операційної функції, проте або не мають жодних ознак належності операційного менеджменту до управлінської діяльності, або досить поверхово "натякають" на її присутність .

Р. Гріфін і  В. Яцура тлумачать операційний  менеджмент функціональної точки зору, акцентуючи увагу на тому, що він є низкою управлінських функцій, які організація використовує для перетворення ресурсів у продукти та послуги. І лише наведення економічного змісту цієї категорії довершує її цілісну картину, а саме: операційний менеджмент забезпечує корисність (цінність) того чи іншого продукту або послуги фірми .

Оригінальний  погляд на природу операційного менеджменту пропонує Р.Дж. Шредер. Він переконаний, що операційний менеджмент можна тлумачити з трьох точок зору, зокрема:

1. Функціональна:  операційний менеджмент забезпечує виконання 
операційної   функції   організації,   яка   відповідає   за         виробництво 
товарів і послуг.

2. Системна:   операційний  менеджмент  контролює  роботу  тран- 
   сформаційних      систем,      які      покликані      переробляти      елементи 
   входу у вихідні результати.
3. Прийняття  рішень  в  операційному  менеджменті   -   вивчення 
   процесу     прийняття     управлінських    рішень     на     базі     операційної 
   функції,    які    належать    до    п'яти    основних    категорій:         якість, 
   процес,   потужність, матеріально-технічні запаси та робоча сила .

Такий погляд Р.Дж. Шредера  дає всебічне тлумачення операційного менеджменту, але він дуже складний для сприйняття.

Досить поширене визначення операційного менеджменту дають американські економісти-дослідники М. Ханна та В. Стівенсон.

Перший інтерпретує  операційний менеджмент як управління процесами

трансформації "входів", представлених працею, капіталом і матеріалами, у сукупність продуктів і послуг, які є цінністю для споживачів. В. Стівенсон вважає, що операційний менеджмент - менеджмент систем або процесів щодо створення товарів і (або) надання, послуг. Саме синтез їхніх точок зору став ядром найбільш обґрунтованого варіанту визначення цього різновиду менеджменту, що пропонується в статті.

Зміст поняття "операційний менеджмент" має  враховувати положення, які або недостатньо чітко й конкретно відображені в попередніх визначеннях, або взагалі не отримали в них висвітлення, а саме: він притаманний кожній організації, здійснюється на рівні її окремих операцій та спрямований на впорядкування її виробничих процесів.

Спираючись  на окреслені риси, можна запропонувати  таку дефініцію: операційний менеджмент - це організуюча діяльність у процесі створення товарів і надання послуг, яка охоплює виробничі операції, починаючи із забезпечення організації потрібними ресурсами (вхід) і впродовж їх трансформації в готові товари й послуги (вихід) .

З точки зору системного підходу будь-яке підприємство являє  собою відкриту систему, яка перетворює вхідні величини, тобто сировину, напівфабрикати, працю тощо, у вихідні величини, тобто продукцію та послуги.

Повна система виробничої діяльності підприємства називається операційною і є центральною ланкою будь-якого підприємства по випуску продукції та наданні послуг.

Таким чином, роль менеджменту полягає у створенні  та забезпеченні підприємства операційними функціями так, щоб у зовнішньому середовищі виникав попит на виготовлену продукцію шляхом прибутковості функціонування на основі оптимізації витрат та виходу високоякісної продукції. Як наслідок, необхідно формувати стратегію товару, яка являє собою вибір нових товарів чи видів чи сортів існуючих товарів, ринків збуту для впровадження у виробництво та удосконалення характеристик (технологія, обсяг виробництва).

 

 

Вибір товару або ж його вдосконалення необхідно  здійснювати постійно, з метою досягнення конкурентних переваг та для забезпечення стійкості підприємства на ринку.

Враховуючи  той факт, що на вибір товару впливають  такі основні зміни зовнішнього середовища, як: економічні, політичні, технологічні, соціологічні та інші, то необхідно слідкувати за їх змінами та передбачати відповідні зміни у обсягах і номенклатурі товару. Також доцільно враховувати фазу життєвого циклу товару при формуванні видів виробничої діяльності підприємства.

На ряду з  вибором та розвитком нових товарів  необхідно постійно удосконалювати виробництво уже існуючих. Товари слід періодично перевіряти, щоб виявити, на якій стадії життєвого циклу вони знаходяться і що необхідно для їх удосконалення. Також ресурси доцільно вкладати у виробництво кількох великих товарів, а не розпорошувати на велику кількість незначних.

Крім вибору стратегії товару одним із головних завдань підприємства являється пошук найкращого способу процесу виробництва, тобто перетворення ресурсів в товар.

Об'єктом стратегії  процесу є знаходження оптимального способу виробництва обраного підприємством товару, який би задовольняв потреби покупців та специфіку виробництва щодо ціни та інших управлінських рішень.

Існують такі типи процесів, як:

сфокусовані     на    товарі     (продукції),     тобто     виробництво організовується навколо товарів;

• сфокусовані    на    процесі,    тобто    можливості    виробництва 
  організовуються навколо процесу;
• процес, який повторюється (модульний) - займає проміжне місце 
  попередніми двома процесами.

Найбільший рівень використання техніки при модульних і товарних стратегіях, що застосовуються для тривалих випусків. Але надто вузька спеціалізація породжує великі витрати вразі зміни кон'юнктури ринку. Спеціалізація доцільна при стабільному попиті. Для стратегії, що фокусується

на процесі, хоча і  властиві високі рівні використання техніки, але  дешевше,  ніж придбання.  Ефективними можуть  бути  і  модульні процеси, але обмежені у застосуванні, бо придатні лише для значних обсягів виробництва.

Обираючи  кращу стратегію процесу для  виробництва товару, необхідно розуміти специфіку даного виробництва, процеси та технології. Адже підвищення конкурентності може бути досягнуте лише при постійному розвитку і вдосконаленню виробництва та управління.

Отже, в умовах посилення конкуренції  та підвищення динамічності факторів зовнішнього середовища операційний менеджмент займає провідне місце в системі управління організаціями, тому необхідна обізнаність управлінців в його законах, принципах та методах.

Основні складові операційного менеджменту  – планування, організація та управління операційною системою.

В даній курсовій роботі вирішуються питання аналізу  процесу виробництва виробів з системної точки зору в відповідності з спорідненими дисциплінами - маркетингом, організацією виробництва, економікою та ін.

Мета даної курсової роботи –  проаналізувати всі стадії операційного процесу виробництва цукерки  „Ластівка” на базі підприємства „Чернігівська кондитерська фабрика ВАТ „Стріла”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальний розділ

1. Аналіз продукції

В процесі виконання курсової роботи розглянемо виробництво карамелі „Ластівка” на базі кондитерської фабрики ВАТ  „Стріла” (м. Чернігів).

Спочатку розглянемо характеристику операційної системи підприємства, яка призначена комплексно вирішувати питання створення нових  виробів і оптимізації процесу виробництва, реалізації продукції наряду з інвестування виробництва, обслуговуючими і допоміжними процесами та обов'язково з системної точки зору.

З системної точки  зору підприємство є "чорним ящиком", в якому відбувається перетворення в продукцію відповідних ресурсів - фінансових, матеріальних, людських в умовах дії ряду обмежень - законів, стандартів, нормативів, інструкцій та ін.

Незважаючи на розходження  підприємств по чисельності, обсягам  продукції, що випускається, кожне з  них має ряд властивостей, загальних  для всієї сукупності, що дозволяє використовувати ідентичний підхід до управління різними ланками економіки.

Організація складається  з великого числа елементів, що виконують  різноманітні функції, тому воно вважається складною великою системою. При формуванні системи її керовані елементи (матеріально-речовинні  перетворення, реалізовані об'єктом) поєднуються в керовану частину, тобто об'єкт управління (ОУ). Сукупність керуючих елементів, що здійснюють процеси переробки інформації, зв'язаної з управлінням об'єктом, утворить керуючу частину, тобто апарат управління (АУ) .

Підприємство як об'єкт  управління виконує ряд самостійних, специфічних функцій, у процесах основного і допоміжного виробництва, технічної підготовки, контролю якості, організації праці і заробітної плати, матеріально-технічного постачання і збуту продукції, фінансово-бухгалтерської діяльності і т.д.

Між об'єктом управління і керуючою системою (апаратом управління) виникають визначені відносини, що упорядковуються за допомогою  функції управління. На їхній основі з урахуванням закономірностей  управління розробляють

 

структуру керуючої системи. Функція управління — це сукупність об'єктивно необхідних і стійко повторюваних дій, об'єднаних однорідністю змісту і цільовою спрямованістю. Функції управління необхідно зв'язувати зі спеціалізованими сферами управлінської діяльності незалежно від конкретного об'єкта управління. Вони є взаємозалежними елементами процесу управління і включають прогнозування і планування, організацію, координацію і регулювання, облік і контроль.

Різноманіття і складність управлінських задач, розв'язуваних стосовно до різних областей діяльності підприємства, вимагають створення спеціального апарата працівників, між якими диференціюються функції управління на підфункції (роботи) і операції. Для їхнього виконання в апараті управління створюються відділи, бюро, групи, а в цехах — бюро, сектори, групи, поєднувані системою управління, що включає підсистему лінійного керівництва, функціональні підсистеми і підсистему забезпечення управління. Підсистема лінійного керівництва забезпечує безпосереднє управління виробничим процесом шляхом координації роботи цільових і функціональних ланок на кожнім рівні управління. Функціональні підсистеми характеризуються спеціалізацією управлінської діяльності (тобто конкретною функцією), що забезпечує управління для досягнення всіх основних цілей діяльності ПО (ПП).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Схема циклу управління

 

До функціональних підсистем  відносяться, наприклад, перспективне і поточне планування, оперативне управління, контроль і т.д.

На будь-якому підприємстві повинні бути слідуючи підсистеми:

• переробна;

• забезпечуюча;

• планування та контролю.

Переробна система - складається  з підрозділів які займаються перетворенням ресурсів у готову продукцію. Це дуже складна частина  підприємства, на якій лежить основний тягар виробництва. В цю систему входять виробничі цеха (на великих підприємствах), ділянки; робочі бригади та ланки, необхідне обладнання та інструменти, відповідні ресурси.