МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Луганський  національний університет імені Тараса Шевченка

ІНСТИТУТ  ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ

КАФЕДРА МАРКЕТИНГУ 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

на тему: 

Державне  регулювання ціноутворення на окремі види товарів та послуг 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Студентки групи 2 Марк А

Городової Катерини Дмитрівни

Викладач

Северинова  Юлія Михайлівна

 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ 2011

 

ПЛАН : 
 

 

Вступ

     Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

     - рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;

     - збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

     - протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;

     - об`єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

     - розширення сфери застосування вільних цін;

     - підвищення якості продукції;

     - соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв`язку із зростанням цін і тарифів;

     - створення необхідних економічних гарантій для виробників;

     - орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

     Кабінет Міністрів України:

     - забезпечує здійснення в республіці  державної політики цін;

     - визначає перелік продукції, товарів  і послуг, державні фіксовані  та регульовані ціни і тарифи  на які затверджуються відповідними органами державного управління;

     - визначає повноваження органів  державного управління в галузі  встановлення і застосування  цін (тарифів), а також по контролю  за цінами (тарифами).

     Органи  державної влади і управління України послідовно проводять в життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації втрат у зв`язку з підвищенням цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів стосовно соціально-економічних груп населення.

     У разі виникнення заборгованості по виплаті  заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплатах забороняється до погашення такої заборгованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України. (Статтю 5 доповнено частиною другою згідно із Законом N 495-XIV (495-14) від 17.03.99 р.).

     Громадяни мають право оскаржити в суді неправомірні дії державних органів, підприємств та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог законодавства по цінах.

     У масиві законодавчих актів, що стосуються тих чи інших аспектів формування та застосування в Україні цін і тарифів на продукцію, товари, роботи й послуги, налічується більше ніж двадцять законодавчих актів. Основним з них є Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 р., який визначає державну політику у сфері ціноутворення. Як зазначається у ст. 3 цього Закону, політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України.

     В економіці України застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані  та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі  види продукції, товарів, робіт і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

     Державне  регулювання цін й тарифів  здійснюється шляхом встановлення державних  фіксованих цін (тарифів), граничних  рівнів цін (тарифів) або граничних  відхилень від державних фіксованих цін й тарифів. Звичайно, в умовах ринкової економіки державне регулювання у зазначеній сфері має бути мінімізоване.

 

Види  цін та порядок  їх встановлення

 

     Залежно від способу встановлення, суб'єктів  ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:

     - вільні ціни і тарифи, що в свою чергу поділяються на договірні та ціни, що їх встановлюють самостійно підприємства та організації. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів;

     - державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: а) державних фіксованих цін (тарифів); б) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. 
Постановою Кабінету Міністрів України «Про ціноутворення в умовах реформування економіки» від 21 жовтня 1994 р. № 733 намічено скоротити обсяги державного регулювання цін і тарифів, обмеживши їх тільки природними та окремими штучними монополіями.

     Державні  фіксовані та регульовані ціни встановлюють державні органи України. Постановою від 25 грудня 1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів  затвердив Повноваження центральних  органів виконавчої влади, Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (додаток до постанови). До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін і тарифів, цією постановою віднесено Мінекономіки, Мінтранс, Мінфін, Міносвіти, інші міністерства та відомства, а також Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації. 
Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується державними цінами, то держава повинна забезпечити його дотацію за умови, що продукція підприємства є суспільне необхідною. Крім розглянутих вище, Кабінет Міністрів України може вводити інші методи державного регулювання цін.

     Певні особливості має ціноутворення  при здійсненні експортних та імпортних  операцій. Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України "Про підприємства в Україні" та ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" у розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

     Важливе значення для впорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України має Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10 лютого 1996 р. та затверджене ним Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

     За  загальним правилом, контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються її суб'єктами на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладання зовнішньоекономічних угод (контрактів).

     Проте у ряді випадків Міністерство зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари, які є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності при укладанні та здійсненні зовнішньоекономічних угод.

     Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України.

     Міністерство  зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари:

     - щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами; 
щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

     - щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування; 
щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;

     - експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

     - в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України.

     Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі України та уповноважені ним організації  на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших установ та організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика щодо певного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру.

     Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає  та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних  зв'язків і торгівлі України.

     Таке  рішення та переліки індикативних цін  публікуються Міністерством зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі України або уповноваженими ним  організаціями в газеті «Урядовий кур'єр» не менш як раз на місяць.

     З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція та товари, всі ціни (і вільні, і державні фіксовані та регульовані) поділяються на оптові та роздрібні. 
Оптові (відпускні) ціни застосовують при розрахунках між підприємствами та організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна у таких випадках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість. Якщо продукцію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір – непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з урахуванням суми акцизного збору.

     У разі реалізації продукції (товарів) через  посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежувати держава. Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари. 
При розрахунках за продану сільськогосподарськими товаровиробниками сільськогосподарську продукцію застосовують закупівельні ціни.