Формування асортименту товару на підприємстві

 

Завершальним етапом формування асортименту є розробка конкретного переліку товарів, що реалізовуються в магазині. Основою для розробки конкретного асортиментного переліку товарів в рамках окремих їх груп, підгруп і певної кількості різновидів є матеріали вивчення попиту на товари на даному регіональному споживчому ринку і результати усередині групового аналізу оборотності товарних запасів.

Разом з правильним формуванням  асортименту товарів, важливим завданням є забезпечення його стійкості. Одним з показників, що характеризують стійкість асортименту товарів в магазині, є  коефіцієнт стійкості, визначуваний по формулі (1.1).

При зростанні коефіцієнта  стійкості з асортиментного переліку слід виключити товари сезонного попиту, які в період перевірки не реалізуються.

            Оn

Ку = 1 - --------- ;      (1.1)

               n x а

де  Ку - коефіцієнт стійкості асортименту товарів в певному періоді;

О1;О2;...Оn - кількість різновидів товарів відсутніх у продажу у момент перевірок (з передбачених розробленим асортиментним переліком товарів);

а - кількість різновидів товарів, передбачених розробленим  асортиментним переліком;

n - кількість перевірок.

Оптимальне значення коефіцієнта стійкості асортименту  товарів в магазині впродовж кварталу повинне бути не нижче

-  для універсамів і гастрономів - 0,90;

-  для універмагів - 0,80;

-  для магазинів взуття і одягу - 0,75;

-  для магазинів з продажу культтоваров, спортивних, господарських, галантерейних товарів - 0,85.

Широкий і стійкий  асортимент товарів в магазинах  забезпечується комплексом заходів  в області комерційної діяльності по закупівлі товарів.

Ми вважаємо, що в роздрібній торгівлі формування асортименту є прерогативою самого торгового підприємства. У основу асортиментних переліків, що діють в магазинах, покладена виробничо-технічна ознака асортименту товарів, який не дозволяє з достатньою повнотою врахувати комплектність попиту, взаємну дополняємость товарів, сезонні особливості розвитку попиту і інші умови.

На нашу думку, для  характеристики асортименту роздрібного  підприємства і визначення результативності асортиментної політики, аналіз структури  асортименту, його широта і частково глибина дозволяють охарактеризувати лише фактичну структуру асортименту товарів в магазинах, оскільки відомостей про переважний асортимент працівники не мають, а вивчення попиту зводиться в основному до елементарного обліку реалізації, причому частіше по груповому асортименту на підприємствах роздрібної торгівлі аналіз асортименту товарів не проводиться.

Фактична повнота асортименту  і її динаміка можуть служити свідоцтвом грамотної асортиментної політики. Повнота асортименту залежить не тільки від торгової площі магазина, об'ємів товарообігу. Важливими чинниками, що забезпечують повноту асортименту, на нашу думку, є фінансова стійкість і авторитет підприємства на ринку товарів і послуг. Великою довірою у постачальників товарів користуються магазини які приймають товар крупними партіями, своєчасно проводять розрахунки, мають високий ступінь надійності.

Ми вважаємо, що для  підвищення соціального рівня торгового  обслуговування торговий-оперативні працівники магазинів повинні приділяти  особливу увагу стійкості асортименту. З одного боку, цей показник істотно впливає на показник рівня обслуговування, а з іншої - свідчить про ритмічність постачань. Стійкість асортименту - головний орієнтир для покупця.

Для характеристики ефективності комерційної діяльності роздрібного  підприємства, на наш погляд, найбільш важливим показником є ступінь оновлення товарного асортименту, тобто його поповнення новими продуктами і виробами. Цей показник може бути визначений як коефіцієнт оновлення. Він представляється важливим для роботи з непродовольчими товарами.

Розрахунки стійкості  асортименту дозволяють судити про  відсутність перебоїв у продажу  окремих товарів. Аналіз стабільності реалізації товару з якістю покупок, що коливається, нерівномірним, протягом дня, допоможе не тільки проаналізувати ефективність організації товаропостачання, але і визначити раціональність асортиментної структури і ефективність асортиментної політики роздрібного підприємства.

 

2 Управління процесом  формування асортименту товару

Товар займає основне  місце у комплексі маркетингу. Саме він має задовольняти реальні та потреби людини, а маркетинг повинен допомогти кожному виробнику виявляти реальні й потреби та сприяти їх найкращому задоволенню завдяки організації виробництва необхідних товарів.

Товар — це усе, що може задовольнити необхідність або потребу, та пропонується на ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання. До товарів відносять не тільки матеріальні речі, товари включають в себе фізичні об"єкти, послуги, окремих осіб, конкретні місця, організації, ідеї або їх поєднання.

Одним із напрямків товарної політики є її диверсифікація, тобто, розширення товарної номенклатури. Наявність  такого напрямку дає переваги в конкурентній боротьбі за рахунок збільшення можливостей  маневрування в умовах кон'юнктурних змін і знижує ризик при створенні нової продукції.

Типи диверсифікації товарної номенклатури: домінуючий продукт, технологічно пов'язана продукція; продукція, що пов'язана зі збутом; продукція, що пов'язана з технологією та зі збутом; різноманітна продукція.

Управління продуктом  на підприємстві формується під впливом  факторів: специфіки підприємства та його розмірів, типу диверсифікації, характеристики ринку.

Важливим елементом  товарної політики є формування товарного  асортименту.

Товарний асортимент — група товарів, які тісно пов'язані між собою, або у силу подібності їх функціонування, або у силу того, що їх продають однаковим групам клієнтів, або через однакові типи торговельних установ, або у межах одного і того ж діапазону цін.

Кожен товарний асортимент потребує власної стратегії маркетингу, яка полягає у прийнятті рішення про широту товарного асортименту та визначенні цілей.

Існує два способи  розширення товарного асортименту:

•   нарощення товарного  асортименту;

•   насичення товарного  асортименту.

Нарощення товарного асортименту відбувається тоді, коли фірма збільшує кількість товарів, що випускаються, за межами її теперішнього цінового діапазону. Насичення товарного асортименту відбувається за рахунок впровадження нових виробів в існуючих рамках. Причинами насичення товарного асортименту є:

- намагання фірми отримати  додатковий прибуток;

- ліквідація проблем  в існуючому товарному асортименті;

- введення в дію  надлишкових виробничих потужностей;

-  прагнення стати  провідною фірмою з невичерпним

асортиментом, щоб стримати натиск конкурентів [2].

Якщо у фірми є  декілька асортиментних груп товарів, то йдеться про товарну номенклатуру.

Товарну номенклатуру фірми  можна описати з точки зору її широти, насиченості, глибини та гармонійності.

Під широтою розуміють загальну чисельність асортиментних груп товарів, які випускаються фірмою. Під насиченістю розуміють загальне число складових її окремих товарів. Під глибиною розуміють варіанти пропозиції кожного окремого товару в асортиментній групі (одна зубна паста у різних упаковках, з різними добавками).

Під гармонійністю розуміють  ступінь близькості між товарами різних асортиментних груп з точки  зору каналів використання, потреб організації виробництва, каналів  розподілу.

Фірма може розширити  свою діяльність чотирма способами:

1) розширення товарної  номенклатури за рахунок включення  в неї нових асортиментних  груп товарів;

2) збільшення насиченості  вже існуючих асортиментних груп  товарів;

3) пропонування більше  варіантів кожного з наявних  товарів, тобто, поглиблення своєї товарної номенклатури;

4) в залежності від  того, чи прагне вона до завоювання  стійкої репутації в будь-якій  сфері, або діє водночас у  декількох сферах, фірма може цілеспрямовано додати більшої або, навпаки, меншої гармонійності між товарами різних асортиментних груп.

Формування  асортименту передує розробці підприємством асортиментної концепції — спрямованої побудови оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції. При цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а з іншого — необхідність забезпечення найбільш ефективного використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів з тим, щоб виробляти товари з низькими витратами.

Асортиментна  концепція виражається у вигляді системи показників, які характеризують можливості оптимального розвитку асортименту даного виду товарів. До таких показників відносяться: різноманітні види та різновиди товарів (з урахуванням типології споживачів), рівень та частота оновлення асортименту; рівень та співвідношення асортименту; рівень та співвідношення цін на товари даного виду та ін. Ціль асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі та різновиду попиту конкретних покупців.

Управління асортиментом передбачає координацію пов'язаних видів діяльності — технологічної та проектної, комплексного використання ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту.

Завдання планування та формування асортименту полягають: передусім у тому, щоб підготувати "споживчу" специфікацію на виріб, передати його проектному (конструкторському) відділу, а потім прослідкувати, щоб дослідний зразок був впроваджений, за необхідності модифікований та доведений до рівня вимог споживачів.

Підсумковим документом з планування асортименту в маркетингу є виробничо-збутова програма чи план маркетингу. Номенклатура продукції або структура асортименту, визначається:

>  сформованою товарною  і фірмовою структурою ринку,  ступенем його монополізації,  наявністю чи відсутністю вільних споживчих ніш і ємністю ринкових сегментів;

>  структурою потреб  і попиту населення;

>  вимогами покупців, споживчими оцінками і перевагами;

>  тенденціями розвитку  моди в асортименті і науково-технічному  прогресі;

>  виробничо-технологічними можливостями підприємства;

>  асортиментом сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

Обсяги випуску товарів  обумовлюються:

-   станом і перспективами  розвитку кон'юнктури ринку (ємності,  частки ринку, у тому числі  яку займають товари конкурентів, рівнем цін);

-   обсягами платоспроможного  попиту населення;

-   рівнем цін  підприємства;

-   виробничими потужностями;

-   наявністю сировини;

-   стадією життєвого  циклу товару.

Час виходу на ринок з  виробом залежить від сприятливості  економічної ситуації (кон'юнктури ринку), стадії життєвого циклу товару, обраної ринкової стратегії. Принципова схема взаємодії факторів у процесі планування асортименту товарів з позицій маркетингу подана на рисунку 13.

До внутрішніх факторів можна віднести забезпеченість матеріально-технічними ресурсами, фінансове становище та кадрові можливості підприємства.

Для одержання базової  інформації з планування деяких перерахованих  вище факторів необхідно провести маркетингові дослідження, у тому числі в рамках комплексного дослідження ринку.

 

Висновки

Товарний асортимент є номенклатурою товарів, що підлягають продажу в роздрібній торговій мережі. Формування асортименту - це процес підбору  груп, видів і різновидів товарів  відповідно до попиту населення з  метою його повного задоволення.

На наш погляд, постійна увага в магазинах повинна  бути обернена на формування товарного  асортименту, як встановлення такої  номенклатури товару, яка задовольнила б товарну структуру попиту населення, що розвивається в часі процесу.

Формування товарного асортименту - це розробка і встановлення в певному порядку номенклатури товарів, створюючих необхідну сукупність для торгівлі.

Одним з важливих принципів  формування асортименту товарів  є забезпечення його стійкості. При  реалізації товарів повсякденного попиту дотримання цього принципу має першорядне значення.

В процесі розподілу  окремих груп і підгруп товарів  в розрізі споживчих комплексів і мікрокомплексів в першу  чергу визначаються їх кількість  і найменування. Особлива увага цьому  етапу формування асортименту повинна  бути приділена в універмагах.

Основним чинником, що визначає кількість комплексів і їх найменування, є розмір торгової площі магазина. Разом з цим слід враховувати структуру товарообігу підприємства, що склалася, розміщення поблизу інших спеціалізованих типів магазинів по торгівлі окремими групами товарів і деякі інші чинники.