Стандартизація продукції

    (рекомендації  на майбутнє) На підприємствах  України аналогічні системи якості  ще треба створювати. Вони повинні  обов'язково передбачати комплексне  управління якістю, що вимагає  лише колективної діяльності  і спільних зусиль. З огляду  на це можна окреслити головні  принципи (моменти) формування системи  якості:

    • підготовка усіх категорій кадрів найвищого професійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини);

    • безпосередня зацікавленість першого керівника та усього ешелону керівництва підприємства у повсякчасному розв'язанні проблем якості продукції;

    • підпорядкування поставленій меті організаційної якості продукції;

    • підпорядкування поставленій меті організаційної структури  системи (зокрема здійснюване нерідко на практиці сполучення посад заступника директора підприємства з питань якості та начальника відділу технічного контролю вкрай недоцільне, оскільки технічний контроль — це далеко не найголовніше у системі);

    • управління якістю продукції за участю усіх без винятку працівників підприємства (від директора до робітника); поточний розподіл відповідальності між підрозділами і їх керівниками;

    • залучення робітників до повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (за досвідом Японії, США) тощо. При цьому дуже важливою і вкрай необхідною проблемою потрібно визнати активну державну політику підтримки підприємств у справі розробки, запровадження і сертифікації системи якості продукції.

    Державний нагляд за якістю

    В Україні створена державна система  стандартизації і сертифікації. Національним органом, що проводить координує роботу по забезпеченню її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Для організації розробки, експертизи і підготовки до затвердження державних стандартів України за рішенням Держстандарту створені технічні комітети по стандартизації, що діють за договором з національним органом. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники зацікавлених підприємств і організацій, провідні вчені та спеціалісти.

    Основними функціями Держстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є:

    1) визначення принципів, структури і правил системи сертифікації;

    2) затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

    3) акредитація органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), атестація експертів-аудиторів;

    4) встановлення правил визнання сертифікатів інших країн;

    5) інформаційне забезпечення споживачів через відповідні цілеспрямовані інформаційні фонди щодо стандартів різних категорій, сертифікатів, класифікаторів техніко-економічної і соціальної інформації, випробувальних центрів тощо.

    В межах державної системи стандартизації і сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи, має певні об'єкти і форми, а також передбачає конкретно  визначену відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм (метрологічних, санітарних та інших обов'язкових вимог, які встановлюють гранично допустимі величини показників до продукції і концентрації речовин, що гарантують якість) і правил (метрологічних, санітарних, екологічних, протипожежних, технологічних та чинних вимог до виробництва продукції).

    Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи — центри стандартизації, метрології та сертифікації. Причому перші керівники цих органів одночасно за посадою є головними державними інспекторами відповідно України, республіки Крим, областей і міст з нагляду за якістю продукції, а інші керівники і спеціалісти цих органів — державними інспекторами. Органи державного нагляду виконують багатоспрямовані функції, а саме: здійснюють перевірку додержання стандартів (норм і правил), узагальнюють її результати та інформують про це відповідні органи державної влади і громадськість; забезпечують оперативне вжиття заходів до припинення порушень стандартів (норм і правил), вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції та ефективності своєї діяльності.

    Державний нагляд проводиться за планами його органів або за зверненнями громадян у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних документів чи шляхом проведення вибіркового (суспільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Причому об'єктами державного нагляду слугують: 1) продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання і продукти харчування — на відповідність стандартам, нормам і правилам; 2) експортна продукція — щодо стандартів (норм і правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом); 3) імпортна продукція — щодо діючих в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища; 4) атестовані виробництва — на відповідність установленим вимогам до сертифікації продукції.

    Господарюючі  суб'єкти за порушення вимог стандартів (норм, правил) несуть матеріальну відповідальність у вигляді сплати відчутних штрафів. Зокрема залежно від характеру порушення розмір штрафів становить:

    • випуск продукції науково-технічного, виробничо-технічного і споживчого призначення,  що не відповідає вимогам стандартів або не пройшла обов'язкової сертифікації — 25%;

    • реалізація підвищено небезпечної продукції без належного попереджувального маркування та відповідної інструкції щодо транспортування і експлуатації (споживання), а також імпортної продукції, що не відповідає вимогам національних стандартів стосовно безпеки для життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища — 50%;

    • продаж продукції, забороненої до випуску органами державного нагляду, та виробів, котрі внаслідок порушення вимог стандартів стали небезпечними для життя (здоров'я) людей і навколишнього середовища — 100% від її (їх) вартості.

    При цьому варто зазначити, що сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємців від обов'язків  відшкодування збитків споживачам продукції, котрі виникли внаслідок порушення стандартів (норм, правил) або невиконання умов договору на поставку продукції. Суми штрафів у розмірі 60% зараховуються до державного бюджету і 30% — до позабюджетних фондів місцевих органів влади, а решта 10% відраховуються Держстандарту України для розвитку його матеріально-технічної та науково-дослідної бази.

    Висновок

    Отже, після ознайомлення з процесами  стандартизації та сертифікації, а  також державною діяльністю у  цій сфері, ми розуміємо наскільки  важливим є відповідність продукції  стандартам та високим показникам якості.

    Стандартизація  та сертифікація відіграє надзвичайно  важливу роль як і для виробників так і для споживачів.

    Виробникам  товарів послуг дає можливість вийти  на міжнародний рівень торгівлі та відкрити для себе нові ринки збуту. Знак якості та міжнародний сертифікат на упаковці продукту дає можливість будь якому споживачу у будь якій точці Світу зрозуміти що цей товар належної якості не зважаючи на те чи він був виготовлений національним виробником, одним з найвідоміших виробників цієї галузі, чи маленькою компанією у іншому кінці Світу. Таким чином знак якості є піонером який прокладає дорогу як окремому виду товару, так і фірмі загалом.

    Споживачам  знак якості та сертифікат полегшує процес вибору товару. Під певним знаком якості покупець може собі уявити на скільки  цей товар надійний (ненадійний) та за що саме він платить гроші. Без певного маркірування та сертифікатів нам було би дуже важко робити свій вибір, прийшлось би наївно довіряти рекламі або тому що говорять інші споживачі даного товару, тобто ми б не вали чіткої та достовірної  інформації про якість продукції. Тому дуже важливим є запобігання корупції та зловживань у сфері стандартизації та сертифікації продукції, потрібно весь час намагатися покращити рівень якості товарів і послуг, проводити  постійний контроль за виробниками, так що якість продукції відповідала  знаку якості на упаковці.

    Використана література.

1. Мороз Л.А., Чухрай Н.І. Маркетинг: Підручник. 3-е видання. - Львів: Видавництво «Інтелект-Захід», 2005. -  276 с.
2. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації, затверджено Указом Президента України від 24 травня 1996 року № 375/96.