Валютне регулювання та контроль у зовнішньоекономічній діяльності підприємства”( за матеріалами ТОВ “МегаТрейд”)

13) прийняття рішення про  припинення діяльності товариства.

Статутом товариства до компетенції  зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання.

З питань, зазначених у пунктах 1, 2 і 10, у вищому органі необхідна одностайність. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів (учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхніх часток у статутному фонді). Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як два рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, а з питань, що потребують одностайності, — всі учасники. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує  всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної  компетенції зборів учасників, її повноваженнями цьому визначено ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" та установчими документами товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого  органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється  зборами учасників товариства з  їх числа у кількості не менше  трьох осіб, її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України "Про господарські товариства" - Правовий статус, аналогічний  статусу товариства з обмеженою  відповідальністю, мас товариство з  додатковою відповідальністю.

Особливість його (і головна  відмінність від товариства з  обмеженою відповідальністю) полягає  в тому, що учасники товариства з  додатковою відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності  цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

 

2.2.Відкриття та ведення  валютних рахунків.

 

Для того щоб здійснювати  розрахунки за з іноземними партнерами ТОВ “МегаТрейд” дотримується  порядку відкриття та ведення валютних рахунків в Україні який визначає Національний банк України. Для відкриття рахунку юридичні особи надають банку певні документи:

копію свідоцтва про реєстрацію та копії реєстраційних документів,

засвідчені нотаріально;

заяву встановленого зразка;

нотаріально засвідчені картки зі зразками підписів осіб, уповноважених  проводити розрахункові операції, та відбитком печатки ( для юридичних  осіб ).

Банк оформляє відкриття  рахунку клієнта на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування за валютними рахунками.

Взагалі банківські рахунки  в іноземній валюті можна поділити на:

-розрахункові

-субрахункові;

-позичкові;

-депозитні ( за вкладами ).

Розрахункові рахунки  призначені для проведення розрахунків  у безготівковій та готівковій формах для проведення поточних торговельних та неторговельних операцій, які визначаються законодавством з питань валютного  регулювання та нормативними актами НБУ.

Одночасно з відкриттям розрахункового рахунку в іноземній валюті юридичним  особам - резидентам відкривається  розподільчий рахунок. При цьому  усі надходження в іноземній  валюті на користь резидентів, включаючи  виручку від реалізації товарів, робіт, послуг за іноземну валюту, на території  України підлягають попередньому зарахуванню  на розподільчі рахунки цих резидентів в уповноваженому банку.

Таким чином, процес обігу  валюти за розрахунковим рахунком юридичних  осіб - резидентів України фактично відбувається по двох паралельних рахунках: розподільчому то поточному валютному  рахунках.

Розподільчий ( блокований або  транзитний ) рахунок - це валютний рахунок, на який зараховується сума валютних надходжень від продажу товарів  та послуг за іноземну валюту, незалежно  від джерел її надходження. Зазначена  сума підлягає обов’язковому та повному  зарахуванню на спеціальні розподільчі  рахунки, які відкриваються та ведуться стосовно кожного з клієнтів у  комерційних банках України, що мають  ліцензію НБУ.

На поточний валютний рахунок ( або валютний рахунок в країні ) зараховується решта валютних коштів, які залишаються у розпорядженні  підприємства, організації, установи після  обов’язкового продажу частини  надходжень в іноземній валюті.

Чинним законодавством передбачаються певні випадки, коли надходження  на користь резидентів України не зараховуються на розподільчий рахунок  і не підлягають обов’язковому продажу  уповноваженим банкам.

Субрахункові рахунки  в іноземній валюті відкриваються  для філіалів або інших відокремлених  підрозділів підприємств, які мають  право на використання іноземної  валюти ( за згодою власника рахунку  – головного підприємства ), відповідно до діючого валютного законодавства.

На субрахунковий рахунок можуть бути зараховані валютні кошти за реалізовані товари та послуги ( відповідно до нормативних актів НБУ ), перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку. Виручка за реалізовані товари та послуги після зарахування на субрахунковий рахунок підлягає перерахуванню у повному обсязі на основний рахунок. Що стосується коштів, які перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку, то вони можуть витрачатись філіалами або іншими відокремленими підрозділами ( згідно з затвердженими кошторисами ) на оплату службових відряджень за кордон, забезпечення експлуатації власних транспортних засобів за кордоном, на оплату праці нерезидентів в іноземній валюті, а також на придбання обладнання для власних потреб згідно з контрактами з нерезидентами.

Позичкові рахунки в іноземній  валюті відкриваються уповноваженими банками на договірних засадах юридичним  особам ( резидентам та нерезидентам ), а також представництвам юридичних  осіб-нерезидентів. Позичкові рахунки  призначені для обліку позик, які  надані шляхом сплати розрахункових  документів або перерахуванням на розрахунковий  рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні ( за внесками ) рахунки  в іноземній валюті відкриваються  фізичним та юридичним особам ( резидентам та нерезидентам ), а також представництвам  юридичних осіб - нерезидентів на підставі депозитного договору між власником  рахунку та банком на визначений у  договорі термін. Кошти на депозитний рахунок юридичної особи -  нерезидента  перераховуються з розрахункового рахунку в іноземній валюті власників  коштів, а після закінчення терміну  їх зберігання повертаються на цей  же розрахунковий рахунок.

Кошти на депозитний рахунок  юридичної особи - нерезидента  перераховуються  через кореспондентський рахунок  уповноваженого банку України з  рахунку нерезидента, відкритого ним  в іноземному банку. Після закінчення терміну їх зберігання кошти повертаються на зазначений нерезидентом рахунок  в іноземному банку. Аналогічний  порядок діє щодо відсотків за депозитними внесками.

Виконання розрахункових  операцій та видача готівки з депозитних рахунків юридичних осіб забороняється.

Порядок обов’язкового продажу  частини надходжень у іноземній  валюті. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему  валютного регулювання та контролю”  від 19 лютого 1993 р. усі надходження  на користь резидентів у іноземній  валюті підлягають обов’язковому продажу  через уповноважені банки на міжбанківському  ринку України протягом п’яти  банківських днів з моменту зарахування  таких надходжень на кореспондентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого початку дії цього  нормативного акту було запроваджено тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті, який визначено  за Декретом Кабінету Міністрів України  “Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті”  від 19.02.1993 р.

Зазначений порядок було введено з метою створення  необхідних умов для запровадження  внутрішньої конвертації української  національної валюти, стабілізації її курсу та стимулювання експорту. Обов’язковому  продажу через уповноважені банки  на міжбанківському валютному ринку  України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні  резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Законодавчими актами з питань валютного регулювання передбачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов’язковому  продажу не підлягають:

1) кошти в конвертованій  валюті, придбані на міжбанківському  валютному ринку України через  уповноважені банки протягом  терміну, встановленого валютним  законодавством для розрахунків  з нерезидентами;

2) кошти в іноземній  валюті, отримані фізичними особами  резидентами, включаючи оплату  праці, за винятком коштів, отриманих  від підприємницької діяльності;

3) кошти в іноземній  валюті, що належать дипломатичним,  консульським, торговельним та іншим  офіційними представництвам України,  які користуються імунітетом  і дипломатичними привілеями, а  також філіям та представництвам  за кордоном, що не здійснюють  підприємницької діяльності;

4) кошти в іноземній  валюті, що належать уповноваженим  банкам та іншим кредитно-фінансовим  установам, які мають ліцензію  НБУ на право здійснення валютних  операцій, в тому числі придбані  від свого імені і за свій  рахунок у фізичних осіб резидентів  і нерезидентів з урахуванням  правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;

5) кошти в міжнародних  розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному  обороті з іноземними державами,  а також кошти в конвертованій  іноземній валюті, які використовуються  у неторговельному обороті з  іноземними державами на підставі  положень міжнародних договорів  України;

6) кошти в іноземній  валюті, отримані від приватизації  державного майна.

Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово не підлягають обов’язковому продажу суми виручки  в іноземній валюті, які:

надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажі продукції (робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню  резидентам та нерезидента - суб’єктам  підприємницької діяльності, за дорученням яких на підставі комісії, доручення, консигнації  або агентських угод було здійснено  вказаний продаж;

7)повністю спрямовуються  нерезидентами на погашення заборгованості  в іноземній валюті за кредитами,  отриманими резидентами на підставі  індивідуальної ліцензії НБУ  або гарантованими Урядом України  чи НБУ;

8)перераховуються на територію  України з метою їх внесення  до статутних фондів підприємств  з іноземними інвестиціями;

9)надійшли на користь  підприємств з іноземними інвестиціями  за експорт продукції (робіт,  послуг) власного виробництва.

Порядок розрахунків при  імпорті товарів (робіт, послуг). При  укладанні контрактів на імпорт продукції  в Україну резидент повинен

використовувати форми розрахунків  з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених Національним банком України  на момент здійснення розрахунків. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в  разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту  здійснення авансового платежу або  виставлення векселя на користь  постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуального  дозволу регіонального управління Національного банку України  за місцем реєстрації резидента.

Підставою на продовження  законодавчо встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україну згідно п. 6 Закону України  “Про порядок здійснення розрахунків  в іноземній валюті” є наявність  висновків відповідних міністерств  і відомств, які підтверджують  надійність контракту резидента  з іноземною фірмою. В інших  випадках клопотання щодо продовження  зазначених термінів розрахунків Національний банк не розглядає.

Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя  на користь іноземного партнера вважається дата списання коштів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.

За відсутності на рахунку  резидента передбаченої контрактом вільно конвертованою валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іноземної валюти у валюту контракту за курсом купівлі.

У випадку, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату продукції  в іншій ВКВ, що передбачена контрактом, перерахунок вартості контракту  у валюті, в якій буде здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у “FINANCIAL TIMES” перед здійсненням платежу або за даними системи “REUTERS” на дату здійснення платежу. За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата продукції, що імпортується в Україну, здійснюється, у разі згоди на це іноземного партнера, у наявній ВКВ, яка перераховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту, де застосовуються зазначені терміни до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді заставної суми для участі в міжнародних торгах для отримання замовлення на здійснення будівництва чи поставок обладнання для будівництва за кордоном, які після закінчення торгів повертаються резидентам.