Аналіз управління фінансовими ризиками організації ТОВ «Швейна фабрика»

Аналіз управління фінансовими ризиками організації ТОВ «Швейна фабрика»

 

 Підприємство - ТОВ «Швейна  фабрика». Адреса місцезнаходження: м. Київ, Фізкультурна, 20а. 

На сьогоднішній день компанія виготовляє великий асортимент дитячого взуття, одягу, товари для новонароджених, спецодяг.

Підприємство як соціально - економічна система має граничними можливостями, що обмежують її подальше існування в первісному вигляді  певним періодом часу - життєвий цикл.На кожному етапі життєвого циклу є специфічні групи фінансових ризиків, що впливають на процес функціонування підприємства. Характер дії фінансових ризиків на різних стадіях життєвого циклу підприємства представлений в таблиці 1.

 

Таким чином, фінансовий ризик  проявляється на підприємстві на всіх етапах його життєвого циклу, при  здійсненні всіх функцій фінансового  управління.Таким чином, завданням керівництва підприємства є визначення моменту проведення комплексу заходів з управління фінансовими ризиками підприємства з урахуванням організаційно-економічних особливостей етапу життєвого циклу і, можливо, початку перетворень,пов'язаних з переходом в новий якісний стан.Різноманіття форм фінансового ризику потребує диференційованого підходу до методів управління фінансовим ризиком.

 Необхідно виділити  наступні істотні моменти з  управління ризиками на ТОВ  «Швейна фабрика» 

1.Метою забезпечення безпеки  діяльності є системна паралельна  зашита від різних видів ризиків.  При управлінні ризиками слід  прагнути забезпечити баланс  цілей. 

2.Ризики, що мають різноманітні  джерела та пов'язані з одним  об'єктом, розглядаються як єдиний  комплекс факторів, що впливають  на ефективність використання  ресурсів.

3. Управління ризиками  пов'язано з ефективністю операції  або будь-якої виробничої системи. 

4.Щоб знизити ризик  на різних циклах (стадіях) підприємства, розробляється комплекс заходів. 

5. Заходи з управління  ризиками розглядаються як єдина  система 

Управління фінансовим ризиком  як система складається з двох підсистем: керованої підсистеми (об'єкта управління) і керуючої підсистеми (суб'єкта управління).

У системі управління ризиком  об'єктом управління є результати фінансових відносин між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику (відносини між партнерами, конкурентами; кредиторами; страхувальником  і т.п. - зовнішнє середовище).

Суб'єктом управління в  системі управління фінансовим ризиком  є спеціальна група людей - фінансовий менеджер, менеджер по ризику, спеціалісти  зі страхування, тобтоконтрольована внутрішнє середовище, що за допомогою різних прийомів і способів здійснює цілеспрямований вплив на об'єкт управління.

Основне завдання підприємства у сфері управління ризиками-«знайти варіант дій, що забезпечує оптимальне поєднання ризику і доходу, виходячи з припущення того, що чим прибутковіше проект, тим вище ступінь ризику при його реалізації».

Зокрема, перша захисна  мета фінансової структури - забезпечити  достатній і стійкий рівень прибутку.Все, що може служити досягненню цієї мети - стабілізація цін, контроль над витратами виробництва, управління реакцією споживачів і споживчим попитом, нейтралізація не піддаються контролю несприятливих тенденцій у змінах цін і витрат і в поведінці споживача,- Стає основним об'єктом уваги фінансового відділу підприємства.

 Головними завданнями  суб'єкта управління є: виявлення  областей підвищеного фінансового  ризику; оцінка ступеня ризику; аналіз  прийнятності даного рівня ризику  для організації; розробка в  разі потреби заходів щодо  попередження або зниження ризику;у  разі, коли ризикове подія відбулася,  вжиття заходів до максимально  можливого відшкодування заподіяної  шкоди. 

 Зниження ступеня ризику  передбачає скорочення ймовірностей  і розмірів можливих відхилень.Керівництво підприємства використовує способи зниження ступеня ризику в залежності від конкретного виду ризику, Методи управління фінансовим ризиком розглядаються в таблиці 2.

Таблиця 2 Методи управління фінансовим ризиком на ТОВ «Швейна  фабрика»

Група методів управління ризиком  Методи управління ризиком	Методи ухилення від ризику  Відмова від ненадійних партнерів
Відмова від інноваційних проектів	Страхування господарської діяльності
Методи локалізації ризику Виділення "економічно небезпечних" ділянок  у структурно чи фінансово самостійні підрозділи	Методи дисипації ризику Про  Інтеграційний розподіл відповідальності  між партнерами з виробництва
Диверсифікація видів діяльності	Диверсифікація ринків збуту та зон  господарювання, (розширення кола партнерів-споживачів)
Розширення закупівель сировини, матеріалів тощо Розподіл ризику  по етапах роботи (за часом)	Методи компенсації ризику Впровадження стратегічного планування Прогнозування  зовнішньої економічної обстановки в країні, регіоні господарювання і т.д.
Моніторинг соціально-економічної  та нормативно-правового середовища	Створення системи резервів на  підприємстві

 

 

 

 

 

Для управління фінансовим ризиком  підприємство керується рядом правил, на підставі яких здійснює вибір того чи іншого прийому управління ризиком  та варіанти рішень. Основними з  цих правил є наступні: максимум виграшу;оптимальне поєднання виграшу  і величини фінансового ризику; оптимальна ймовірність результату.

 Правило максимуму  виграшу - з можливих варіантів  містять ризик рішень вибирається  той, який забезпечує максимальний  результат (дохід, прибуток і  т.п.) При мінімальному і прийнятному  фінансовий ризик.Заходи щодо усунення та мінімізації фінансового ризику включають вибір та обгрунтування гранично допустимих рівнів ризику, вибір методів зниження ризику, формування варіантів ризикового вкладення капіталу, оцінку їх оптимальності на основі співставлення очікуваного віддачі (прибутку тощо) і величини ризику.

Збір та обробка даних  щодо аспектів фінансового ризику - один з найважливіших етапів процесу  управління ризиком, оскільки процес управління в першу чергу передбачає отримання, переробку, передачу та практичне використання різного роду інформації.

Джерелом такої інформації - дані про досвід подібних проектів у минулому, думки експертів, різного  роду аналітичні огляди та ін

 У практичній діяльності  фінансового керівництва робота  по збору інформації здійснюється  протягом усього процесу прийняття  рішення.У міру переходу від одного етапу до іншого при необхідності може уточнюватися потреба в додатковій інформації, здійснюватиметься її збір і обробка.

 За результатами фінансового  аналізу ТОВ «Швейна фабрика»  у 2009 - 2010 рр..не перебуває в критичному стані і намічається ряд тенденцій, що дозволяють говорити про можливість поліпшення фінансового стану в перспективі. Підприємство збільшує обсяг виробленої та реалізованої продукції.Збільшується обсяг розрахунків грошима, без використання їх замінників і сурогатів. Поліпшується робота з покупцями в частині прискорення розрахунків за реалізовану продукцію. Підвищується обсяг оборотних коштів,фінансуються за рахунок власних коштів. Поліпшуються показники оборотності активів.Підприємство збільшує рентабельність вкладених активів.

 Тим не менш, необхідно  відзначити негативні тенденції,  які можуть створити труднощі  в перспективі. ТОВ «Швейна  фабрика» значно залежить від  зовнішніх інвесторів.Фінансування діяльності здебільшого здійснюється за рахунок короткострокової заборгованості. Знос основних фондів може незабаром перейти критичну межу і поставити підприємство перед проблемою виживання.Таким чином, поточне фінансове становище підприємства таїть у собі різноманітні дії фінансових ризиків.

 Показник результату  фінансової діяльності ТОВ «Швейна  фабрика» у 2010 р. значно менше одиниці, а показник результату господарської діяльності приблизно дорівнює нулю.Дане положення носить назву «Епізодичний дефіцит» - спостерігається несинхронно надходження і витрачання ліквідних коштів. Підприємство збільшує свою заборгованість. Темпи зростання інвестицій не знижуються за рахунок збільшення капіталу на шкоду дивідендам.У даній ситуації все залежить від темпів зростання економічної рентабельності і обігу. Оскільки у ТОВ «Швейна фабрика» темпи зростання рентабельності вище темпів росту обороту, існує можливість поліпшення фінансового стану.Для цього необхідно звернути особливу увагу на упорядкування постійних витрат, що дасть можливість мобілізувати операційний важіль. Також слід враховувати можливості управління дебіторською та кредиторською заборгованостями.

Однією з основних проблем  підприємства є висока частка позикових  джерел у загальній сумі. Визначимо  приблизну нормативну частку позикового капіталу. Для цього використовуємо формулу:

 

 Дзкн = Док * 0,25 + ДТА * 0,5,

 

 де Дзкн - нормативна частка позикового капіталу в загальній сумі джерел;

Док - частка основного капіталу в загальній сумі активів;

 Док - частка основного  капіталу в загальній сумі  активів; 

 ДТА - частка поточних  активів у загальній сумі активів. 

 Для ТОВ «Швейна  фабрика» нормативна частка позикового  капіталу у 2010р. становить 0,44.

Таким чином, нормативна величина частки власних коштів у структурі  джерел становить 56 відсотків.

 Розглянемо, які темпи  росту може показувати підприємство  при сформованих співвідношеннях  формування структури активів  і розподілу коштів.Для цього застосуємо розглянуту вище модель сталого зростання, що дозволяє визначити можливі темпи росту власного капіталу підприємства. Інформація для здійснення розрахунків наведена в таблиці 3.

 

Таблиця 3 Дані для розрахунку впливу факторів на зміну темпів росту  власного капіталу ТОВ «Швейна фабрика» 2010р.

 

Показник Значення показника	Значение показателя
Чистий прибуток	2214
Реінвестований прибуток, тис.грн.	6361
Виручка, тис. грн.	7014
Загальна сума капіталу, тис. грн.	7977
Сума власного капіталу, тис. грн.	2614
Рентабельність продажів (Rn),%	9,51
Коефіцієнт оборотності капіталу (Коб)	0,80
Коефіцієнт залежності (Кз)	3,63
Частка реінвестованого прибутку  в чистому прибутку (Д)	0,72

 

 Модель сталого зростання  за даними 2009 року має наступний  вигляд:

АСК = Rn * Коб * К3 * Д = 9,51 * 0,80 * 3,63 * 0,72 = 19,95

 

 Таким чином, в такій  структурі пасивів, дивідендної  політики, рівнем рентабельності  підприємство може забезпечити  приріст власного капіталу на 20 відсотків.При цьому рівень фінансового ризику довгострокового рішення залишиться на фіксованому рівні. В іншому випадку у підприємства наростає дію ризику структури капіталу.

У пропозиціях по оцінці фінансового  ризику довгострокового рішення  необхідно приділити достатньо  велику увагу показниками ефективності використання власного капіталу тому, що отримання стабільного і високого прибутку на вкладений капітал залежить здебільшого від майстерності керуючих.Ці показники характеризують якість менеджменту. На нашу думку вони набагато надійніше інших показників оцінки фінансової стійкості підприємства.

 Звичайно, використання  позикового капіталу дозволяє  збільшувати норму прибутковості  власного капіталу.Проте ніхто не дає кредити без страховки, яка може виражатися або в явному страхування, або у збільшенні ціни кредитів із зростанням частки позикових коштів у структурі пасивів.

Оптимальна структура  капіталу знаходиться на основі максимізації норми прибутку і до основним визначальним її факторів належать прибутковість  власного капіталу, і зростання кредитної  ставки при збільшенні частки позикового коштів.

Розглянемо оптимальну структуру  капіталу, при якій максимізується норма прибутку, з позицій оптимізації  норми прибутку на власний капітал  за умови збільшення вартості використання кредитів, пов'язаних із зростанням питомої  ваги залученого капіталу (таблиця 4).

 

Таблиця 4 Величини кредитного відсотка, що містить страхування  від банкрутства,%

 

Частка позикового капіталу	0	10	20	30	40	50	60	70
Кредитний відсоток	15	17	19	22	25	27	30	40

             

 

 Норму прибутку розрахуємо  за такою формулою:

 

 

 

 де Rп (a) - норма прибутковості підприємства;

Rе - норма віддачі на власний капітал;

 а - частка позикового  капіталу в структурі пасивів; 

R (а) - ставка за кредитом  з урахуванням ризику банкрутства. 

Результати розрахунку значення норми прибутку, які може отримати, варіюючи структурою капіталу за умови, що ціна кредиту підвищується, коли зростає частка позикових коштів показані в таблиці 5.