Банкрутство підприємства

ПЛАН

 

Вступ

  Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної діяльності підприємства

1.1. Сутність інвестиційної діяльності

  1.2. Форми сучасного інвестування

  1.3. Методи оцінки інвестиційної діяльності

  1.4. Державне регулювання інвестиціями

   Розділ  2. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства ВАТ     «Запоріжтрансформатор»

  2.1. Організаційно-правова характеристика досліджуваного підприємства

2.2.Основні показники діяльності ВАТ «Запоріжтрансформатор»

  2.3. Оцінка інвестиційної привабливості ВАТ   «Запоріжтрансформатор»

  Розділ 3. Шляхи підвищення інвестиційної діяльності підприємства

  3.1.    Шляхи підвищення інвестиційної привабливості

  3.2.  Економічна оцінка в результаті запропонованих заходів

  Висновки

  Список використаних джерел

 

Вступ

 

Однієї  з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. У  числі факторів, що роблять безпосередній  вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній  сфері.

Інвестиції  торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу України зі стану хронічної  економічної кризи, здійснення структурних  зрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської  діяльності на мікро- і макрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючих механізмів подальших соціально - економічних перетворень.

В умовах ринкової економіки можливостей  для інвестування досить багато. Разом  з тим будь-яке підприємство має  обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає  задача оптимізації інвестиційного портфеля.

Дуже  істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання  нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний  ефект цієї операції. Тому нерідко  рішення приймаються на інтуїтивній  основі.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і  будь-який інший вид управлінської  діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхнього сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним  апаратом, застосовним у тім чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній  і закордонній практиці відомий  цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки  в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай  навіть певною мірою  умовні, легше  приймати остаточні рішення.

Ціль цієї роботи  - ознайомитись, на прикладі діючого підприємства, з методами оцінки ефективності інвестиційної діяльності..

 

Розділ 1. Теоретичні основи інвестиційної  діяльності.

1.1 Сутність інвестиційної  діяльності.

 

Інвестиції - відносно новий для нашої економіки  термін. У рамках централізованої  планової системи використовувалося  поняття "капітальні вкладення". Поняття "інвестиції" ширше, ніж поняття "капітальні вкладення". Інвестиції містять у собі як реальні, так і портфельні інвестиції, тобто вкладення в цінні папери й активи інших підприємств. 

Сучасний  економічний словник визначає інвестиції як довгострокові вкладення приватного чи державного капіталу у власній  країні чи за рубежем з метою одержання  доходу в підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально - економічні програми, інноваційні проекти. Інвестиції дають віддачу через значний  термін після вкладення.

  Слово "інвестиція" походить від латинського "invest", що означає вкладати. В даний час значення інвестицій в економіці підприємства досить високе. Для того щоб підприємство могло успішно функціонувати, підвищувати якість продукції, знижувати витрати виробництва і підвищувати конкурентноздатність своєї продукції, воно повинно направляти фінансові ресурси на поточні витрати і на інвестиції.

Інвестиції  забезпечують динамічний розвиток підприємства і дозволяють вирішувати такі  задачі, як розширення власної підприємницької  діяльності за рахунок нагромадження  фінансових і матеріальних ресурсів; придбання нових підприємств; диверсифікованість діяльності внаслідок освоєння нових  областей бізнесу.

Інвестування  (інвестиційний процес) - це процес простого чи розширеного відтворення засобів виробництва. Це зв'язано з тим, що основні фонди підприємства піддаються зносу, машини й устаткування старіють фізично і морально і повинні замінятися. Вирішення задач максимізації прибутку підприємств у довгостроковому періоді зв'язано з залученням у виробництво новітньої техніки і технології, проведенням технічного, переозброєння і реконструкції.

Інвестиційний процес являє собою складний комплекс робіт, що включає наступні основні  фази: 

• визначення об'єкта інвестування
• фінансування капіталовкладень
• контроль над їхнім виконанням.

Промислове  підприємство робить інвестиції, з  метою  збереження чи збільшення свого  прибутку. При інвестуванні підприємство повинне вирішити,  чи буде за визначений час маса прибутку, принесена інвестиціями, більше вартості відповідних витрат. Альтернативною вартістю інвестування буде ринковий відсоток з капіталу, узятий по сумі засобів, необхідних для  придбання нового капіталу.

Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, грають винятково важливу роль в  економіці країни і будь-якого  підприємства, тому що вони виступають основою для:

• Систематичного відновлення основних  виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;
• Прискорення  НТП і поліпшення якості продукції;
• Структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;
• Створення необхідної сировинної бази промисловості;
• Вирішення чи пом'якшення проблеми безробіття;
• І т.д.

Таким чином, інвестиції потрібні для оздоровлення економіки країни і на цій основі вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед - підйому життєвого рівня  населення.  

  Під час економічної кризи  інвестиційна діяльність в Україні  значно знизилася. Попит на  інвестиції падав значно швидше  чим виробництво валового продукту. Однієї з причин цього, було  те що інфляція значно знецінювала  інвестиційні засоби. Протягом останніх  років, незважаючи на значне  уповільнення темпів інфляції, зменшується  частина довгострокових кредитів, наданих суб'єктам господарювання  усіх форм власності в загальному  обсязі кредитів в економіці  країни.

Пріоритетними напрямками для залучення і підтримки  стратегічних інвесторів можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним  потенціалом і формує значну потребу  ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових і  вантажних автомобілів; тракторо- і  комбайнобудування; авіа- і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл виробництва  палива для АЕС; розвиток енергогенерируючих потужностей; нафтогазовидобуток, зокрема  на Чорноморському шельфі; упровадження енергозберігаючих технологій; переробка  сільгосппродукції; транспортна інфраструктура.

Значне  поліпшення інвестиційного клімату  стає однієї з найважливіших задач  економічної політики уряду. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів державі необхідно не тільки створити всі умови, що полегшують приплив  приватних інвестицій  у реальний сектор, але і зробити вкладення  у вітчизняну економіку  однієї з  найбільш вигідних форм використання вільних фінансових ресурсів приватних  інвесторів.

Інвестиційний клімат - економічні, політичні, фінансові умови, що роблять вплив на приплив внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку країни.

Інвестиційний клімат - це ґрунт для інвестицій, що характеризується цілим набором  факторів. Це і макроекономічна ситуація ( збалансованість бюджету, рівень інфляції, платіжний баланс із позитивним сальдо, розумний рівень державного боргу, солідний розмір золото - валютних резервів), і  політична стабільність і передбачуваність. Немаловажні для інвесторів і  такі фактори, як захищеність прав власності, рівень корпоративного керування, масштаби злочинності і корупції.

Негативний  вплив на інвестиційні процеси в  Україні роблять невирішені проблеми в кредитно - грошовій сфері ( висока вартість кредиту, низький рівень капіталізації  банківської системи і т.д.); недостатній  платоспроможний попит населення; високе податкове навантаження на реальний сектор економіки; недостача коштів  в оборотних активах підприємств; необхідність обслуговування значного зовнішнього боргу; відтік капіталу за рубіж;  відсутність контролю над застосуванням законодавчої бази і її недосконалість; недостатньо  пророблена процедура банкрутства  й ін.

 

1.2 Форми сучасного інвестування.

 

Інвестиції  можна класифікувати на основі різних ознак.

По  об'єкту вкладення капіталу:

Інвестування  може здійснюватися в двох формах: безпосереднє вкладення засобів  у  створення нових виробничих потужностей, для придбання нового обладнання, ліцензій, нерухомості  і приміщення, у цінні папери. У першому випадку мова йде  про так називане реальне інвестування (real іnvestment), у другому - про "портфельне інвестування" (portfolіo іnvestment).

Також можна говорити про виробничі  інвестиції, що направляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, і інтелектуальних, вкладених  у створення інтелектуального, духовного  продукту.

Сучасний  економічний словник дає наступні визначення:

Інвестиції  прямі - 1. вкладення безпосередньо в матеріальне виробництво і збут визначеного виду продукції; 2. вкладення, у тому числі в статутний капітал, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій компанії.

Інвестиції  портфельні (непрямі) - 1. інвестиції фінансові, формовані у виді портфеля цінних паперів; 2. невеликі по розмірі інвестиції, що не можуть забезпечити їхнім власникам контроль над підприємством.

Відповідно, виділяють фінансові і не фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції - інвестиції в цінні папери.

Не  фінансові інвестиції – не грошові інвестиції у формі вкладень прав, ліцензій, ноу-хау, майна в проект, у підприємство, у справу.

По  суб'єкту інвестування:

• Приватні інвестиції характеризують вкладення засобів фізичних осіб і підприємницьких організацій недержавних форм власності.
• Державні інвестиції - це вкладення засобів державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фондів.

По  періоду інвестування:

• Короткострокові інвестиції характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Як правило, фінансові інвестиції фірми є короткостроковими.
• Довгострокові інвестиції являють собою вкладення коштів  у реалізацію проектів, що будуть забезпечувати одержання фірмою вигод протягом  періоду, що перевищує один рік. Відповідно до  цього основною формою довгострокових інвестицій фірми є її капітальні вкладення у відтворення основних засобів.

З погляду  спрямованості дій:

• Інвестиції на підставі проекту (початкові інвестиції), чи нетто-інвестиції.
• Інвестиції на розширення (екстенсивні інвестиції), що направляються на збільшення виробничого потенціалу.
• Реінвестиції, тобто зв'язування знову вільних інвестиційних засобів за допомогою направлення їх на  придбання чи виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства. До таким можна віднести:

• Інвестиції на заміну, у результаті яких наявні об'єкти   заміняються новими.

• Інвестиції на раціоналізацію, що направляються на модернізацію технологічного  чи устаткування процесів.
• Інвестиції на зміну програми випуску
• Інвестиції на диверсифікованість, зв'язані зі зміною номенклатури продукції, створенням нових видів продукції й організацією нових ринків збуту.
• Інвестиції на забезпечення виживання  підприємства в перспективі, що направляються на НІОКР, підготовку кадрів, рекламу і т.д.

 

• Брутто-інвестиції, що складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій.

 

Крім  цього, окремо виділяють венчурні інвестиції й ануітет.

Венчурні  інвестиції - це ризикові вкладення. Вони являють собою вкладення в акції нових підприємств чи підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і зв'язаних з великим рівнем ризику. Венчурні інвестиції направляються в не зв'язані між собою проекти, що мають високий ступінь ризику, у розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм в областях нових технологій.

   Ануітет - інвестиції, що приносять вкладнику визначений доход через регулярні проміжки часу. В основному - це вкладення засобів у страхові і пенсійні фонди.