Банкрутство підприємства

Основу  інвестиційної діяльності підприємства складає реальне інвестування. У  сучасних умовах господарювання  дана форма інвестування для багатьох фірм є єдиним напрямком інвестиційної  діяльності. Це зв'язано з тим, що реальні інвестиції виступають основною формою реалізації економічного розвитку підприємства, тому що дана форма інвестування дозволяє їм освоювати нові товарні  ринки і забезпечувати постійне збільшення своєї ринкової вартості.          

Підготовка  й аналіз інвестицій у реальні  активи істотно залежать від того, якого роду це інвестиції, тобто  яку задачу ставить перед собою  підприємство в процесі інвестування. З цих позицій усі можливі  реальні інвестиції зводяться в  наступні основні групи:

 

• обов'язкові інвестиції (чи інвестиції заради задоволення вимог державних органів керування) - це інвестиції, необхідні для того, щоб підприємницька фірма могла і далі продовжувати свою діяльність. У цю групу включаються інвестиції, ціль яких - організація екологічної безпеки діяльності  фірми чи поліпшення умов праці працівників фірми до рівня державних вимог і т.п.;

 

• інвестиції в підвищення ефективності діяльності фірми, їхньою метою є насамперед  створення умов для зниження витрат фірми за рахунок зміни устаткування, удосконалювання застосовуваних технологій, поліпшення організації праці і керування. Здійснення даних інвестицій необхідно підприємницькій фірмі для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі;   
• інвестиції в розширення виробництва, основна мета такого інвестування - розширення можливостей випуску товарів для раніше сформованих ринків у рамках вже існуючих виробництв;
• інвестиції в створення нових виробництв, у результаті здійснення таких інвестицій створюються зовсім нові підприємства, що будуть випускати товари, що раніше не виготовлялися фірмою  чи робити новий тип послуг або дозволяти фірмі вийти на нові для неї ринки з товарами чи послугами які уже випускаються.

   У процесі функціонування підприємницької фірми вибір конкретної форми реального інвестування визначається багатьма факторами: по-перше, задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифікованості діяльності фірми; по-друге, можливостями впровадження нових технологій на фірмі; по-третє, наявністю власних інвестиційних ресурсів і (чи) можливістю залучення позикових ресурсів.

 

1.3 Методи оцінки інвестиційної  діяльності.

Оцінка  ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними  інвестиціями; від того, наскільки  якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного  рішення про прийнятність конкретного  інвестиційного проекту для підприємницької  фірми.

Цінність  результатів оцінки економічної  ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності  вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної  діяльності, можна підрозділити на дві групи:

  а) засновані на дисконтированих оцінках;

  б) засновані на облікових оцінках. 

          Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.

 

Метод чистої теперішньої вартості.

Цей метод заснований на зіставленні  величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтированих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом  прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів  розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом  n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

Очевидно, що якщо: 

NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

 

При прогнозуванні доходів по роках  необхідно по можливості враховувати  усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним  проектом. Так, якщо по закінченні періоду  реалізації проекту планується надходження  засобів у виді ліквідаційної  вартості  устаткування чи вивільнення  частини оборотних коштів, вони повинні  бути враховані як доходи відповідних  періодів. 

Якщо  проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом  m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

 

де  і - прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок  за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності  застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні  таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці  і т.п.  у залежності від тимчасового  інтервалу і значення коефіцієнта  дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

 

Метод внутрішньої ставки доходності.

Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.

Зміст розрахунку цього коефіцієнта при  аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На  практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й  інвестиційну, з різних джерел. Як  плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими  ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто  несе деякі обґрунтовані витрати  на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна  назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає  в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника  CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

  ІRR < CC, то проект варто відкинути;

  ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика  немає спеціалізованого фінансового  калькулятора. У цьому випадку  застосовується метод послідовних  ітерацій з використанням табульованих значень  дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць  вибираються два значення коефіцієнта  дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі застосовують формулу:

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

Точність  обчислень зворотно пропорційна  довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

Шляхом  взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".

 

Метод періоду окупності.

Цей метод - один з найпростіших  і  широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній  практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік  збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом  яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид:

PP = n, при якому

Деякі фахівці при розрахунку показника  PP усе-таки  рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що строк окупності збільшується.

Показник  строку окупності інвестиції дуже простий  у розрахунках, разом з тим  він має ряд недоліків, які  необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різними прогнозованими річними доходами: по проекті А - 4,2 млн. грн. протягом  трьох років; по проекті Б - 3,8 млн. грн. протягом  десяти років. Обоє ці проекту протягом  перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект А набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розмежування між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, по різним розподілом її по роках. Так, з позиції цього критерію проект А с річними доходами 4000, 6000, 2000  грн. і проект Б с річними доходами 2000, 4000, 6000 грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.

По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для  галузей чи видів діяльності, яким присуща велика імовірність досить швидких технологічних змін.

 

Метод індексу прибутковості.

Цей метод є по суті наслідком методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PІ) розраховується по формулі:

 

 

Очевидно, що якщо:

РІ > 1, то проект варто прийняти;

РІ < 1, то проект варто відкинути;

РІ = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

 

На  відміну від чистого приведеного  ефекту індекс рентабельності є відносним  показником. Завдяки цьому він  дуже зручний при виборі одного проекту  з ряду альтернативних, що мають  приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

 

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції.

Цей метод має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості (RV), те її оцінка повинна бути виключена.

 

 

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму засобів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього нетто).

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному  тим, що він не враховує тимчасовий складової грошових потоків. Зокрема, метод не робить розходження між  проектами з однаковою сумою  середньорічного прибутку, але  сумою  прибутку, що варіює, по роках, а також  між проектами, що мають однаковий  середньорічний прибуток, але генеруючу  протягом різної кількості років. і  т.п..

 

1.4 Державне регулювання інвестиційної діяльності

 

 

  Державне регулювання інвестиційної  діяльності згідно ст. 11 Закону  здійснюється з метою реалізації  економічної, науково-технічної  і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому можуть створюватися пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища та здоров'я.