Фінаналіз

скоротити відвантаження  продукції, тоді рахунки дебіторів  зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові  труднощі,

оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання

виробничих запасів, виплати  заробітної плати та інше.

 

З точки зору фінансового  менеджменту можна сказати, що структура

фінансових ресурсів була задовільною (це пов’язано перевищенням власних

коштів у структурі  пасивів), незважаючи на наявність дебіторської

заборгованості, яка пов’язана  із традиційними складнощами збуту

продукції в нашій економіці.

 

 

5.  АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ  СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ АБО ДЖЕРЕЛ  ФІНАНСУВАННЯ ЗА

2003 РІК І ОЦІНКА СТРУКТУРНИХ  ЗМІН.

 

Причини збільшення чи зменшення  майна підприємства визначають, вивчаючи

зміни в складі джерел його формування. Надходження, купівля, формування

майна може відбуватися за рахунок власних і позичених  коштів (капіталу),

характеристика співвідношення яких відкриває сутність фінансового  стану

підприємства. Так, збільшення долі позичених коштів, з однієї сторони,

свідчать про загрозу  фінансової нестабільності підприємства і збільшення

рівня фінансового ризику, а з іншої - про активний перерозподіл ( в

умовах інфляції і невиконання  в строк фінансових зобов'язань) прибутку

від кредитів по відношенню до підприємства-боржника.

 

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених  коштів

приведений в таблиці 3.

 

Таблиця 3

 

Аналіз складу та структури  джерел коштів підприємства

 

Джерела коштів На початок року На кінець року Зміни за звітний період

 

Тис. грн. % до підсумків розділів Тис. грн. % до підсумків розділів

Тис. грн. % до початку року

 

І. Власний капітал

 

 

 

 

 

 

 

Статутний капітал 147,5 3,56 147,5 3,64 0 0

 

Додатковий вкладений  капітал 3844,6 92,79 3845,2 94,78 0,6 0,02

 

Резервний капітал 49,1 1,19 49,1 1,21 0 0

 

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 102 2,46 15 0,37 -87 -85,3

 

Усього за розділом І 4143,2 96,86 4056,8 92,51 -83,4 -2,01

 

IV. Поточні зобов’язання

 

 

 

 

 

 

 

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 41,8 31,1 95,8

28,90 54 129,19

 

Поточні зобов’язання за розрахунками:

 

 

 

 

 

 

 

з одержаних авансів 6,4 4,77 1,2 0,36 -5,2 -81,25

 

з бюджетом 28 20,86 60,1 18,13 32,1 114,64

 

з позабюджетних платежів 1,9 1,42 13,3 4,01 11,4 600

 

зі страхування 22,8 16,99 28,9 8,72 6,1 26,75

 

з оплати праці 31,9 23,77 67 20,21 35,1 110,03

 

Інші поточні зобов’язання 1,4 1,04 65,2 19,67 63,8

 

Усього за розділом IV 134,2 3,14 331,5 7,55 197,3 147,02

 

Баланс 4277,4 100 4388,3 100 110,9 2,59

 

 

 

З таблиці 3 бачимо, що зростання  джерел формування майна підприємства за

2003 рік на 110,9 тис. грн.  або на 2,59% обумовлено зростанням  суми

позикових коштів на 197,3 тис. грн. або на 147,02%. Разом с тим  власні

кошти зменшились на 2,09%. Зменшення  власних коштів обумовлено збитками

звітного року 87 тис. грн. та їх покриття за рахунок зменшення

нерозподіленого прибутку який знаходиться в розпорядженні  підприємства.

 

Збільшення залучених  коштів відбулось за рахунок збільшення

кредиторської заборгованості по всіх статтях.

 

В структурі власних коштів найбільш питому вагу мають додатковий та статутний капітал  Доля додаткового  капіталу  у власних коштах за

звітній період зросла 1,92%, на або на 0,6 тис. грн., доля резервного

капіталу зменшилась на 0,02% хоча в абсолютному значенні не змінилась.

Розмір статутного фонду  не змінився.  Велике значення мають  власні

оборотні кошти підприємства, що вираховуються як різниця між  власними

коштами та необоротними і  показують, скільки із загальної  суми власних

коштів підприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:

 

на початок року: 4143,2 - 3562,2 = 581 тис. грн.

 

на кінець року: 4056,8 - 3388,7 = 668,1 тис. грн.

 

Тобто за рік сума власних  оборотних коштів зросла з 581 тис. грн. до

668,1 тис. грн. 

 

Негативним є зростання питомої ваги залучених коштів на 4,41%, хоча

короткострокові кредити  підприємство не залучає. Це пояснюється  досить

високою обліковою ставкою  НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу

частину об’єму кредиторської  заборгованості складає заборгованість перед

постачальниками, яка являє  собою комерційний кредит, по якому  не

потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання  її об’єму в

звітному році свідчить про  фінансові ускладнення на підприємстві. Про це

свідчить і зростання  заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1

тис. грн. (110,03%). За рік  збільшилась  заборгованість по розрахунках з

бюджетом на 32,1 тис. грн. (114,64%), зі страхування - на 6,1 тис. грн.

(26,75%), з позабюджетних  платежів – на 11,4 тис. грн. (600%), з іншими

кредиторами – на 63,8 тис. грн. Заборгованість по авансах одержаних

зменшилась на 5,2 тис. грн. (81,25%). Кредиторська заборгованість за

товари, роботи, послуги зросла на 54 тис. грн. (129,19%). Тобто

підприємство використовує кошти, які йому не належать. Це сприяє

тимчасовому покращенню фінансового  стану підприємства, але якщо вони не

затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно  повертаються. В іншому

випадку виникає прострочена  кредиторська заборгованість.

 

 

6.  АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ  РЕНТАБЕЛЬНОСТІ.

 

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових

результатів і ефективності діяльності підприємства.

 

Вони вимірюють прибутковість  підприємства з різні позиції  і групуються

відповідно до інтересів  учасників економічного процесу, ринкового

обміну. Адміністрацію цікавить віддача (прибутковість) усіх виробничих

активів; потенційних інвесторів і кредиторів  - віддача на капітал  що

інвестувався; власників  і засновників - прибутковість акції  і т.д.

 

Рентабельність продажу. Він показує, який прибуток з однієї гривні

продажу отримало підприємство. Рентабельність продажу = Чистий прибуток

(ряд. 220 ф. № 2) / Чистий  дохід (виторг) від реалізації  продукції

(товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. № 2) Нормальною вважається

рентабельність не менша 30%, в умовах високого податкового тиску – 15%.

 

 Рентабельність у 2003р.  для підприємства становила:-84000 / 1111000 =

-0,08 (-8 %). Звідси робимо  висновок, що після вирахування  з отриманого

доходу всіх витрат залишається 8 копійок збитків від кожної гривні продажу. У 2002р – 3000 / 853000 = -0,003 (-0,3%). Збитки становили

всього 0,3 копійки від кожної гривні продажу.

 

Рентабельність капіталу. Показує ефективність використання всього майна

підприємства. Зниження його свідчить про падаючий попит на продукцію

підприємства і про перенагромадження активів. Цей показник визначається

як співвідношення чистого  прибутку і середньорічної вартості власного

капіталу. Рентабельність капіталу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) /

(Власний капітал на  початок періоду (ряд. 380 гр. З ф. № 1) + Власний

капітал на кінець періоду (ряд. 380 гр. 4 ф. № 1)) / 2  Для нашого

підприємства вона складає: -84000 / 4100000 = -0,02 (-2%)

 

Рентабельність майна  Характеризує ефективність використання основних

засобів підприємства. Цей  показник визначається як співвідношення

валового прибутку і середньорічної вартості основних засобів

підприємства. Рентабельність майна = валовий прибуток (ряд. 50 ф. № 2) /

Залишкову вартість основних засобів підприємства(ряд. 030 гр. З  ф. № 1).

Вона складає: 80700 / 3346500 = 0,024 (2,4%) за звітний період та 105000

/ 3520000 = 0,03 (3%) за попередній  період.

 

 Рентабельність продукції.  Цей показник дає можливість  побачити скількох

прибутків отримано на одиницю  собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність продукції = Прибуток, що залишається в розпорядженні

підприємства (ряд. 50 ф. № 2) / Повна собівартість реалізованої

продукції (ряд. 40 ф. № 2). Вона складає: 80700 / 1030300 = 0,08 (8%) за

звітний період та 105000 / 74800 = 0,14 (14%) за попередній період.

Рентабельність продукції за звітний рік упала в 1,75 рази і склала

всього 8%. Значить кожен  карбованець витрачений на виробництво  приніс

тільки 8 копійок прибутку.

 

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від

рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни

фондомісткості продукції.

 

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно  зниженням

собівартості одиниці  продукції. Чим краще використовуються основні

виробничі фонди, тим нижче  фондомісткість, вище фондовіддача і в

наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності

виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів

знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції.

Отже, чинники прискорення  оборотності матеріальних оборотних коштів є

одночасно чинниками росту  рентабельності виробництва.

 

 

7.  ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО  СТАНУ  ТА ЛІКВІДНОСТІ

(ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ) ПІДПРИЄМСТВА.

 

Оцінка фінансового стану  підприємства в умовах ринкових відносин

особливо важлива для вирішення конкуренції і фінансової стабільності,

надійності підприємства як партнера. У значній мірі втрачає  значення

контроль виконання планів, які регламентують діяльність підприємств,

зростає потреба в оцінка фінансового стану та аналізі  ліквідності

(платоспроможності) підприємства.

 

Ліквідність підприємства –  це можливість у практичній ситуації, що

склалася, погасити всі свої зобов’язання перед контрагентами, банками, акціонерами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

 

В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується

методика оцінки фінансової стійкості і платоспроможності  економічних

агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за змістом відповідає

міжнародним вимогам і  ґрунтується на даних фінансової звітності і

бухгалтерського балансу.

 

В залежності від мети дослідження  конкретних аналітичних задач в  першу

чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу.

Агрегована форма бухгалтерського  балансу показана на умовних даних.

 

З орієнтацією на розробку бізнес-планів доцільно згрупувати окремі

показники в основні групи:

 

запаси і затрати (33);

 

власні оборотні кошти (ВОК);

 

джерела формування запасів (ДФЗ).

 

Запаси і затрати (33) визначаються за даними бухгалтерського балансу  як

підсумок II розділу активу балансу.

 

Власні оборотні кошти (ВОК) розраховуються за наступною методикою: ВОК=

Поточні активи — Поточні  пасиви

 

Таким чином, власні оборотні кошти - це різниця між поточними  оборотними

активами (вартість оборотного капіталу в матеріально-речовій  і грошовій

формах) і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства

(короткострокові кредити,  зобов'язаннями перед: постачальниками,

бюджетом по податках і  платежах, працівниками, іншими підприємствами по

отриманих авансах і т.д.).

 

Джерела формування запасів (ДФЗ) визначаються таким чином:

 

ДФЗ = Власні оборотні кошти + Короткострокові кредити банку  і

короткострокові позики для  покриття запасів + Розрахунки з кредиторами

за товари, роботи послуги 

 

Порівнюючи приведені  вище три основні показники (33, ВОК і ДВЗ), в

практиці фінансового  менеджменту можна умовно виділити такі рівні

фінансової стійкості  підприємства:

 

1) абсолютну фінансову  стійкість, яка характеризується  нерівністю:

 

33 < ВОК

 

2) нормальну   фінансову   стійкість,   для   якої   виконується 

наступна нерівність :

 

ВОК < 33 < ДФЗ.

 

3) нестійкий фінансовий  стан, для якого характерною є  нерівність типу:

 

33 >ДФЗ.

 

Економічний зміст даної  нерівності полягає в тому, що запаси і затрати

неможливо покрити джерелами  коштів.

 

4) критичний фінансовий стан характеризується такою ситуацією, коли не

тільки не виконується  нерівність 3), але й мають місце " непокриті

збитки" , а також "Довгострокові  кредити та позики, що не погашені в

строк".

 

Таблиця 4

 

Агрегований баланс для аналізу  фінансового стану підприємства.

 

тис. грн.

 

Показник На початок року На кінець року

 

ЗЗ 715,2 998,9

 

ВОК 581 667,4

 

ДФЗ 622,8 763,2

 

 

 

Аналіз отриманих даних  свідчить про нестійкий фінансовий стан. Це

означає, що підприємство, якщо всі кредитори воднораз пред’являть  вимогу

погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі,

та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для  цих цілей іншим

джерелом (менш ліквідним - дебіторською заборгованістю). В даному

випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів

підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна  сказати, забезпечене оборотними коштами,

але всі вони мобілізовані в активи, які повільно реалізуються, і в

дебіторську заборгованість.

 

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства далеко не достатньо