Фінансова безпека держави

    Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, інформаційній і власне фінансовій сферах. Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі і завдання досягнення безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відображали роль фінансів у соціально-економічному розвитку держави, її зміст покликаний координувати загальнодержавні дії у сфері забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, суб'єктів господарювання, галузей, секторів економіки, а також на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Без обґрунтованої концепції фінансової безпеки неможливо сподіватись на реалізацію ефективного соціально-економічного розвитку держави.

    Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована  на розробку і послідовне здійснення заходів щодо закріплення і розвитку позитивних процесів і подолання  негативних тенденцій у сфері  фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації. Державна стратегія фінансової безпеки і комплексна державна фінансова політика перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємодії.

    Зважаючи  на те, що фінансова безпека не є  статично, то механізм забезпечення фінансової безпеки включає такі елементи:

• об'єктивний і всебічний моніторинг економіки і фінансової сфери з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз інтересам об'єктів фінансової безпеки;
• розрахунок порогових, граничнодопустимих значень фінансових та соціально-економічних показників (індикаторів), перевищення яких може провокувати фінансову нестабільність і фінансову кризу;
• діяльність держави щодо виявлення і попередження внутрішніх і зовнішніх загроз фінансовій безпеці (слайд 31).

    Таким чином, побудова механізму забезпечення фінансової безпеки потребує визначення критеріальних вимог до неї. Проте  дотепер в економічній літературі немає теоретичних комплексних розробок цього питання. Тому за основу при формуванні критеріальних вимог до системи фінансової безпеки можна взяти підходи до визначення критеріїв та інтегрального індексу економічної безпеки за Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України.

    Ефективність  реалізації теоретичних наукових положень на практиці потребує не лише визначення критеріальних вимог до неї, а й окреслення принципів організації та забезпечення фінансової безпеки. Основні принципи забезпечення фінансової безпеки подано на рис. 3.2 (слайд 32).

Рис. 3.2. Принципи забезпечення фінансової безпеки

    Комплексний концептуальний підхід до дослідження  поняття фінансової безпеки потребує окреслення пріоритетних національних інтересів та основних загроз національним фінансовим інтересам, а відтак, фінансовій безпеці України.

    Пріоритетами національних інтересів України в економічній сфері є:

• створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;
• інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України (слайд 35).

    Таким чином, концептуальне забезпечення економічної безпеки передбачає поєднання критеріїв підвищення добробуту нації і кожного громадянина та становлення в Україні конкурентоспроможної національної економіки, яка була б органічно включена у глобальні економічні процеси та посідала б в них гідне місце. Відтак поєднання цілей підтримки макроекономічної стабільності, економічного зростання та забезпечення соціальної спрямованості економічного розвитку — це пріоритетні національні економічні інтереси України в економічній сфері та головні вектори стратегії економічної політики.

    Пріоритетними національними інтересами у фінансовій сфері є:

    — посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної політики та основних напрямів соціально-економічного розвитку держави й адміністративно-територіальних одиниць;

• забезпечення бюджетної дієздатності держави;
• забезпечення монетарної та валютно-курсової стабільності;
• зміцнення банківської системи, збільшення національних заощаджень із одночасним підвищенням рівня монетизації та капіталізації української економіки;
• зміцнення національного інвестиційного потенціалу та підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств;
• реформування фінансового ринку та забезпечення незалежності національної економіки від кон'юнктури міжнародних фінансових ринків;
• мінімізація впливу світових фінансових криз на фінансову систему України;
• детінізація економіки та залучення некримінальних капіталів в інвестиційні процеси (слайд 36,37).

    Наявність внутрішніх загроз слід пов'язувати  з організаційно-правовою, адміністративною та інституційною незавершеністю реформування фінансово-кредитної сфери, політичною нестабільністю, проявами сепаратизму. Таким чином, основними внутрішніми загрозами фінансовій безпеці держави можуть бути:

• неефективне регулювання і низький рівень правової культури у фінансовій сфері;
• зниження інвестиційної та інноваційної активності;
• недостатній рівень золотовалютних резервів;
• неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків;
• низький рівень бюджетної дисципліни і перманентний бюджетний дефіцит;
• високий рівень боргової залежності держави, критичний стан ринку державних цінних паперів;
• тінізація і криміналізація економіки, нелегальний відтік капіталів за кордон;
• нереальність (штучність) курсу національної валюти;
• високий рівень корупції у фінансово-кредитній сфері;
• стагнація фондового ринку;
• низький рівень капіталізації банківської сфери;
• низький рівень доходів населення (слайд 38,39).

    Зовнішні  виклики фінансовій безпеці можуть бути пов'язані:

• з невизначеністю держави у сучасному геополітичному просторі, непричетністю до інтеграційних процесів;
• обмеженістю доступу до зарубіжних фінансових ринків, безконтрольністю щодо накопичення зовнішньої заборгованості (слайд 40).

    До  активних факторів, що можуть формувати  загрози фінансовій безпеці держави, також належать:

    — динаміка сальдо торгового і платіжного балансу та значна залежність України від експортно-імпортної діяльності;

• втручання міжнародних фінансових організацій у внутрішні справи держави;
• вплив світових фінансових криз на фінансову систему України.

    Таким чином, створення повноцінного механізму  забезпечення фінансової безпеки держави передбачає перш за все вирішення широкого кола проблем, що стосуються формулювання критеріїв та принципів забезпечення фінансової безпеки, визначення пріоритетних національних інтересів у фінансовій сфері, здійснення постійного відстеження факторів, які викликають загрозу фінансовій безпеці країни, а також вживання заходів щодо їх попередження та подолання. Більше того, для створення механізму забезпечення фінансової безпеки необхідно вирішити цілий комплекс правових, структурно-організаційних, процедурних, кадрових, технологічних і ресурсних питань.

Перелік використаної та рекомендованої літератури:

1. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1999. — 164 с.
2. Карлін M.І. Фінанси зарубіжних країн: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2004. — 384 с.
3. Фінанси: курс для фінансистів: Навч.посіб. / За ред.В.І.Оспіщева . –К.: Знання, 2008.- 567 с.
4. Фінанси: Підручник / За ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. – К.: Знання, 2008. – 611 с.