Фінансовий аналіз

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

1. Фінансовий аналіз дебіторської заборгованості.
2. Аналіз річної звітності ф. № 2 „Про фінансові результати ”.
3. Задача №1.
4. Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фінансовий  аналіз дебіторської заборгованості

На сьогоднішній день в усіх суб’єктів підприємницької  діяльності в процесі операційної  діяльності виникає поточна та довгострокова  дебіторська заборгованість. Передумовами виникнення такого явища може бути чимала кількість причин. Для того щоб підприємство працювало в  нормальному ритмі необхідно  об’єктивно аналізувати протікання господарського процесу на підприємстві. Маємо на увазі контроль величини розмірів дебіторської заборгованості. Варто приділити велику кількість  уваги на аналіз платоспроможності  потенційних дебіторів, а також  звичайно проводити аналіз дебіторської заборгованості на підприємстві, оскільки це дасть загальне уявлення про загальний  стан, розміри дебіторської заборгованості на дослідженому суб’єкті господарювання в поточному періоді та на перспективу.

Аналіз дебіторської заборгованості проводять поетапно:

1. Вивчення рівня загальної суми  дебіторської заборгованості, її  динаміки.

2. Визначення періоду інкасації  дебіторської заборгованості, коефіцієнта  оборотності.

3. Вивчення складу дебіторської  заборгованості за її видами  та аналіз динаміки її складових.

4. Вивчення складу дебіторської  заборгованості за термінами  її повернення.

5. Аналіз складу простроченої  заборгованості, причин її виникнення.

6. Оцінка безнадійних боргів  підприємства.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами:

- видом продукції;

- місткістю ринку;

- ступенем насичення ринку;

- загальноприйнятою системою розрахунків.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає, перш за все, контроль за оборотністю  коштів у розрахунках.

Дебіторська заборгованість являє  собою грошові кошти, які покупці  винні за відвантажену продукцію, а  також, згідно з українськими стандартами  бухгалтерського обліку, векселі  до отримання, розрахунки з персоналом, видані аванси, заборгованість засновників  із внесків до статутного капіталу, податковий кредит.

З огляду на види розрахунків у  сучасній господарській практиці дебіторську  заборгованість класифікують так:

• дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, строк сплати яких не настав;

• дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги, не сплачені в строк;

• дебіторська заборгованість за векселями отриманими;

• дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

• дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом;

• інші види дебіторської заборгованості.

Серед усіх видів дебіторської заборгованості найбільший обсяг припадає на заборгованість покупців за відвантажену продукцію.

Усі складові дебіторської заборгованості мають різну ліквідність. Тому, Визначаючи фінансовий стан підприємства, під  час розрахунків слід детально проаналізувати, хто винен гроші підприємству та чи є можливість повернути ці гроші найближчим часом. Найбільш ліквідною, як це не дивно, є стаття "Розрахунки з бюджетом", оскільки саме там  обліковується податковий кредит. На цю суму автоматично зменшуються  відповідні податкові зобов'язання підприємства, але ця стаття не враховується при обчисленні грошових надходжень підприємства. Векселі до отримання  у звітах трапляються рідко, але  теоретично вони мають більшу ліквідність, ніж активи, що відображаються у  статті "Розрахунки за товари, роботи та послуги", оскільки вони можуть бути віддані під заставу чи передані в рахунок сплати зобов'язань. Однак на практиці ризик несплати за векселями вищий, ніж ризик несплати за іншими статтями дебіторської заборгованості.

Ліквідність інших статей може бути різною, і конкретні висновки можна  зробити тільки за результатами проведеного  аналізу.

Фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безпроцентну позику покупцям чи замовникам, у яку підприємство здійснює інвестування оборотного капіталу.

Аналіз дебіторської заборгованості передбачає перш за все контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Крім того, оцінка реального стану розрахунків із дебіторами на підприємстві передбачає використання табличного та графічного способів оцінки дебіторської заборгованості, а також з допомогою абсолютних та відносних показників, що розглядаються в динаміці (так званий Л-аналіз).

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться, звичайно, у кілька етапів.

На першому етапі аналізу  оцінюють рівень дебіторської заборгованості підприємства і його динаміку в попередньому періоді. Оцінка цього рівня здійснюється на основі визначення коефіцієнта залучення  оборотних активів у дебіторську  заборгованість, який розраховується за формулою:

, (1.1)

де  - коефіцієнт залучення оборотних активів у дебіторську заборгованість;

- загальна сума дебіторської  заборгованості підприємства (або  сума дебіторської заборгованості  окремо за товарним та комерційним  кредитом), тис. грн;

- загальна сума оборотних  активів підприємства, тис. грн.

На другому етапі аналізу  визначають середній період інкасації  дебіторської заборгованості та кількість  її оборотів у досліджуваному періоді (звичайно - рік).

Кількість оборотів дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності) характеризує швидкість обертання інвестованих у неї коштів протягом певного  періоду. Цей показник розраховується таким чином:

, (1.2)

де  - кількість оборотів дебіторської заборгованості підприємства в досліджуваному періоді;

- загальна сума обороту з  реалізації продукції у досліджуваному  періоді, тис. грн;

- середній залишок дебіторської  заборгованості підприємства (загалом  або окремих її видів) у досліджуваному  періоді, тис. грн.

Такий показник, як середній період інкасації  дебіторської заборгованості, характеризує її роль у фактичній тривалості фінансового  та загального операційного циклу підприємства. Розраховується цей коефіцієнт за такою  формулою:

, (1.3)

де  - середній період інкасації дебіторської заборгованості підприємства, днів;

- середній залишок дебіторської  заборгованості підприємства (загалом  або окремих її видів) у досліджуваному  періоді, тис. грн;

- сума одноденного обороту  з реалізації продукції в досліджуваному  періоді, тис. грн.

На третьому етапі аналізу вивчається склад дебіторської заборгованості за окремими її видами. Слід побудувати таблицю складу та динаміки дебіторської заборгованості. На її основі визначають частку кожного виду дебіторської заборгованості в загальному її обсязі та досліджують динаміку зміни розміру кожного її виду.

На четвертому етапі аналізу  оцінюється склад дебіторської заборгованості за окремими її "віковими" групами, тобто за передбаченими строками її інкасації. Результати такого аналізу  подають у формі таблиці, а  також графічно. Як табличний, так  і графічний способи аналізу  базуються на ранжируванні дебіторської заборгованості за строками виникнення. При цьому найпоширенішим є таке групування (днів): 0-30, 31-60, 61-90, 91-120, 120-150, 150-180, понад 180 та понад 360. Цей етап аналізу  простий і наочний. Побудована таким  чином таблиця є простою та зручною в аналізі, бо дає змогу  швидко визначати "вік" заборгованостей. При цьому вона допомагає одержувати певні моніторингові дані, що дають  можливість стежити за ситуацією  не лише тим фірмам, у яких дебіторська  заборгованість є проблемною, а й  підприємствам, що не мають із цим  проблем.

Для оцінки стану дебіторської заборгованості важливо оцінити ймовірність  виникнення та розмір безнадійних боргів. Така оцінка є п'ятим етапом аналізу  дебіторської заборгованості. Зазначений аналіз можна здійснити за допомогою  таблиці оцінки реального стану  дебіторської заборгованості підприємства. На основі ранжирування дебіторської заборгованості за термінами її виникнення та статистичних розрахунків імовірності  безнадійних боргів для кожної вікової  групи визначають суму безнадійних  боргів. Дебіторській заборгованості кожної вікової групи відповідає певний відсоток безнадійних боргів. Із зростанням строків виникнення дебіторської заборгованості цей відсоток зростає. Підприємство може використовувати  для такого аналізу власні статистичні  розрахунки ймовірності виникнення безнадійних боргів або застосовувати  запропоновану стандартну шкалу  розрахунків: для дебіторської заборгованості з терміном виникнення до 30 днів імовірність  безнадійних боргів становить 5%, 30-60 днів -10%, 60-90 днів -15%, 90-120 днів - 20%, 120-150 днів - 50%, 150-180 днів - 75%, 180-360 днів - 80%, понад 360 днів - 95%.

На шостому етапі аналізу  детально розглядається склад простроченої дебіторської заборгованості і середній "вік" простроченої (сумнівної, безнадійної) дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт прострочення дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

, (1.4)

де  - коефіцієнт простроченості дебіторської заборгованості;

У - сума дебіторської заборгованості, не сплаченої в передбачені строки, тис. грн;

- загальна сума дебіторської  заборгованості, тис. грн.

Основною метою аналізу будь-якого  аспекту фінансово-господарської  діяльності підприємства є виявлення  негативних для його фінансового  стану тенденцій, пошук резервів підвищення ефективності діяльності, обґрунтування прийняття управлінських  рішень, моніторинг різних аспектів діяльності підприємства, доцільність нововведень.

Отже, враховуючи вище викладений матеріал варто зазначити, що дебіторська  заборгованість є невід’ємною складовою  операційної діяльності підприємства. Проте для поліпшення процесів, що протікають на підприємстві та пов’язані  з дебіторською заборгованістю варто  проводити аналіз останньої. Це в  свою чергу дасть змогу визначити  оптимальні розміри дебіторської заборгованості, що не буде перешкоджати нормальній роботі підприємства. При цьому слід зазначити, що малі розміри дебіторської заборгованості свідчать, скоріше за все, про низькі обсяги продаж товарів та навпаки  великі розміри – про вилучення  великої кількості грошової маси з обороту.

Аналіз річної звітності  ф. № 2 „Про фінансові результати ”

Звітність, що складається підприємствами, класифікується за: 1) видами; 2) обсягом даних, що включаються у звіти; 3) метою, з якою складаються звіти; 4) періодичністю складання.

За видами звітність поділяється  на бухгалтерську, статистичну та оперативну.

Бухгалтерська звітність містить  показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської  діяльності підприємств і галузей  народного господарства та представляє  собою систему кількісних та якісних  показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського  обліку (наприклад, Звіт з праці).

Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній  містяться дані про виконання  плану поставок матеріалів, виробництва  продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства (наприклад, кількість  підписаних договорів).

За обсягом даних, які включають  у звіт, розрізняють внутрішню  та зовнішню звітність. Внутрішня звітність  включає інформацію про роботу на якійсь одній ділянці діяльності організації. Складання внутрішньої  звітності викликано безпосередньо  потребами господарювання. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність організації в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів – зацікавлених юридичних та фізичних осіб – про характер діяльності, доходність та майновий стан того або іншого господарюючого суб’єкта.

В залежності від періоду, який охоплює  звітність, розрізняють періодичну та річну звітність. Якщо бухгалтерська  звітність складається на певну  дату протягом року, її називають періодичною. Періодичні звіти складаються регулярно  через певні проміжки часу. За цією ознакою розрізняють звітність  квартальну та піврічну. Аналіз періодичної  звітності дозволяє визначати і  швидко виправляти недоліки в роботі, попереджати їх виникнення у подальшому.

Річна звітність характеризує всі  сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.

До стандартних форм квартальної  та річної фінансової звітності належать: